Рішення № 96852185, 29.04.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2622/18

Провадження № 2/456/295/2021

РІШЕННЯ

іменем України

29 квітня 2021 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

при секретарі Панилик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу № 456/2622/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Стрийського відділення ПАТ «ОТП Банк», третьої особи без самостійних вимог Національного Банку України про зарахування сплачених процентів на погашення тіла кредиту, зобов?язання припинити нарахування відсотків та пені та відшкодування моральної шкоди, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Стрийського відділення ПАТ «ОТП Банк», третьої особи без самостійних вимог Національного Банку України про визнання недійсним додаткового договору до кредитного договору,-

встановив:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до суду та в судовому засіданні уточнивши позовні вимоги, просять зобов`язати ПАТ «ОТП Банк» зарахувати сплачену ОСОБА_1 суму процентів у грошовому виразі за користування кредитом за кредитним договором № 602/6365/11 від 11.10.2011 з 18.03.2014 в суму основного боргу (тіла кредиту) по дату постановлення рішення суду, зобов`язати ПАТ «ОТП Банк» до закінчення особливого періоду в Україні припинити ОСОБА_1 нарахування процентів та пені по кредитному договору № 602/6365/11 від 11.10.2011, стягнути з ПАТ «ОТБ Банк» в користь позивачів по 150 000,00 грн. моральної шкоди кожному.

В обгрунтування позовних вимог позивачі покликаються на те, що 11.10.2011 ОСОБА_1 уклав кредитний договір №602/6365/11 з відповідачем на отримання кредиту в сумі 150 000 грн. строком до 11.10.2021 на умовах з 11.10.2011 по 11.10.2012 фіксована процентна ставка – 17,99 % річних, а з 12.10.2012 до повного виконання боргових зобов`язань плаваюча процентна ставка та фіксований відсоток 5% річних.

Згідно додаткового договору №1 до кредитного договору № 602/6365/11 від 11.10.2011 кредитний договір було доповнено та безпідставно включено в число «позичальників» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з усіма правовим та зобов`язаннями по первинному кредитному договору. Даний додатковий договір було укладено на невигідних умовах, оскільки на момент укладення договору в Україні не було введено особливий період та не надавались пільги військовослужбовцям по звільненню від сплати процентів по кредиту. Заяву на отримання кредиту писав тільки ОСОБА_1 , він же підписав і основний первинний кредитний договір, всі розрахунки проводились банком з ОСОБА_1 . Для проведення розрахунків по забезпеченню виконання кредитного договору № 602/6365/11 ПАТ «ОТП Банк» 13.10.2011 уклав з ОСОБА_1 договір №602/6364/11 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб, яким ОСОБА_1 відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 через який проводяться всі розрахункові та касові операції по зазначеному кредитному договору. Для забезпечення виконання боргових зобов`язань між відповідачем та ОСОБА_2 12.10.2011 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , що належить «іпотекодавцю» на праві приватної власності.

З моменту укладення кредитного договору позивач ОСОБА_1 добросовісно погашає кредит та відсотки по ньому по даний час. З 10.10.1994 по даний час позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч Е-6308 є військовослужбовцем. Згідно п.15 чт.14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» з 18.03.2014 ОСОБА_1 має право на звільнення від сплати пені і процентів за користування кредитом, а відповідач зобов`язаний припинити їх нарахування.

Відповідач безпідставно не виконує вимог закону та продовжує нараховувати проценти за користування кредитом в особливий період по даний час, оскільки позивач ОСОБА_2 згідно додаткового договору є «позичальником» по кредитному договору і дані пільги на неї не поширюються. На момент укладення договору ОСОБА_2 немала постійного доходу і знаходилась на утриманні ОСОБА_1 , яка не може бути «позичальником».

З червня 2014 року ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності по загальному захворюванню та призначено пенсію.

Діями відповідача позивачам завдано моральної шкоди, оскільки банк цинічно зневажив права військовослужбовця та членів його сім`ї гарантовані державною, що негативно впливає на самопочуття, відриває від догляду за неповнолітніми дітьми, обмежено фінансові можливості по забезпеченню лікування та надання адекватної медичної допомоги ОСОБА_2 , а тому внаслідок незаконних дій відповідачів позивачі терплять моральні та фізичні страждання, які оцінюють у 150 000,00 грн. кожному.

06.05.2019 позивачі звернулися з позовом та просять поновити термін звернення до суду та визнати частково недійсним додатковий договір №1 до кредитного договору № 602/6365/11 від 11.10.20111 укладений в частині між позивачем, ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» як позичальника №2.

В обгрунтування позовних вимог позивачі покликаються на те, що позивач ОСОБА_2 особисто жодних кредитних коштів не отримувала, тому не повинна нести зобов`язання по його поверненню. При укладенні додаткового договору №1 до кредитного договору № 602/6365/11 від 11.10.2011 його підписала помилково не читаючи і не вникаючи у його зміст, не придала великого значення щодо обставин, які мають істотне значення у даному договорі.

Крім цього, через ваду зору не змогла прочитати умови договору, адже надто мілкий шрифт.

Даний додатковий договір №1 до кредитного договору № 602/6365/1 від 11.10.2011 укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» повинен бути визнаний недійсним, оскільки помилилася щодо природи правочину та неправильно сприйняла істотні обставини правочину, за відсутності яких даний правочин не був би вчинений і він не відповідає її волевиявленню.

ОСОБА_2 не працює та на час укладення додаткового договору не працювала, тобто жодного документу про фінансовий стан не надавала банку, також жодної заяви на отримання кредиту вона не писала та не отримувала кредитних коштів.

Позивач ОСОБА_1 отримав кредит, який щомісячно сплачує та немає заборгованості, тобто всі розрахунки проводяться з ним, тому даний додатковий договір повинен бути визнаний судом недійсним.

07.12.2018 представником АТ «ОТП Банк» Жидачек Т.М. подано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність, оскільки відповідно до п.2.1.1. додаткового договору №1 до кредитного договору ОСОБА_2 взяла на себе всі зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі внаслідок чого на підставі ст. 543 ЦК стала солідарним боржником. У кредитному договорі ОСОБА_2 вказана як «позичальник 2», а у розділі «терміни і визначення» додаткового договору 31 до кредитного договору вказано, що «позичальник – це разом позичальник №1 та позичальник №2». Відповідно до наведеного банк має право нараховувати відсотки за користування кредитом згідно умов кредитного договору, оскільки після укладення вказаного додаткового договору №1 позичальниками стало дві особи. Нарахування відсотків по одному кредиту за різними ставками неможливе. Згідно ч.2 ст. 652 ЦК України, позивачами не обґрунтовано умову, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивачів того, на що вони розраховували при укладенні договору, не доводять що при укладенні кредитного договору та додаткового договору №1 до нього вони розраховували на прийняття закону про зупинення нарахування відсотків військовослужбовцям. Оскільки вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є похідними від основних вимог позовної заяви, тому відхиляється.

24.12.2019 ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області об`єднано в одне провадження справу №456/2622/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Стрийського відділення «ОТП Банк», третьої особи без самостійних вимог Національного Банку України про внесення змін в додатковий договір до кредитного договору, зарахування сплачених процентів на погашення тіла кредиту та відшкодування моральної шкоди та справу №456/1678/19за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Стрийського відділення ПАТ «ОТП Банк», третьої особи без самостійних вимог Національного Банку України про визнання недійсним додаткового договору до кредитного договору та присвоєно справі №456/2622/18.

Представник позивачів – адвокат Буренкова Н.Г. відмовилась від позовної вимоги щодо внесення змін в додатковий договір №1 до кредитного договору № 602/6365/11 від 11.10.2011, а саме виключити ОСОБА_2 з числа «позичальників» по кредитному договору № 602/6365/11 від 11.10.2011, залишивши її в статусі «поручителя».

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвокат Буренкова Н.Г. в судове засідання не з`явилася однак, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача ПАТ «ОТП Банк» адвокат Жидачек Т.М. в судове засідання не з`явилася однак, подала заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Представник відповідача Стрийського відділення ПАТ «ОТП Банк»в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомили.

Третя особа без самостійних вимог Національний Банк Українив судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомили.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ «ОТП Банк» та позивачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 602/6365/11 від 11.10.2011 у розмірі: перший транш – 45 000,00 грн. та другий транш – 105 000,00 грн. для придбання товарів/послуг до 11.10.2021/а.с.9-17/.

Згідно п.3.1. кредитного договору, на період з 11.10.2011 до 11.10.2012 для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка 17.99 % річних.

Згідно п.3.2. кредитного договору, на період з 12.10.2012 до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка та фіксований процент 5,00 % річних.

11.10.2011 між «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено додатковий договір №1 до кредитного договору № 602/6365/11 від 11.10.2011, яким внесено зміни та доповнення до кредитного договору, серед яких позичальник №2 приймає всі зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, внаслідок чого на підставі ст. 543 ЦК України стає солідарним боржником /а.с.18-21/.

З метою забезпечення кредитного договору №602/6365/11 від 11.10.2011, 12.10.2011 між ПАТ«ОТП Банк» та позивачем ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Бораковською О.Я. Згідно п.3.1. договору предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 /а.с.22-24/.

15.10.2011 договором внесено зміни та доповнення до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Бораковською О.Я. 12.10.2011 за реєстраційним № 1078 /а.с.25/.

Згідно договору № 602/6364/11 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній валюті для фізичних осіб від 13.10.2011, банк відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 та здійснює його розрахункове та касове обслуговування в національній та іноземних валютах /а.с.26-27/.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, учасником бойових дій. Посвідчення позивачу видане 05.05.2016 безтерміново та воно дійсне на всій території України (а.с.7).

Так, дане посвідчення свідчить про те, що ОСОБА_1 має пільги, відповідно до закону.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває до теперішнього часу.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Водночас статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає підстави стверджувати, то у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач ОСОБА_1 з 10.10.1994 є військовослужбовцем в/ч Е-6308 по теперішній час, що підтверджується копією довідки Військової частини Е-6308 № 974 від 10.2017 та довідки Управління СБУ у Львівській області №822 від 21.09.2017 /а.с.8/.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, учасником бойових дій, ПАТ «ОТП Банк» не повинен був нараховувати ОСОБА_1 штрафні санкції, пеню за невиконання зобов`язань та проценти за користування кредитом.

Плата за надання кредиту за своїм характером фактично є процентами за користування кредитом, тому нараховувалася позивачу безпідставно з урахуванням п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Кошти сплачені позивачем ОСОБА_1 на погашення суми кредиту повинні спрямовуватися на погашення тіла кредиту, оскільки до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.11.2016 року № 6-1746цс16.

Разом з тим, норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» не звільняють військовослужбовців від виконання зобов`язання за кредитним договором повністю.

Вимога позивачів про стягнення з відповідача моральної шкоди не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положення ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснено пленумом Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у Постанові № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п. 4 зазначеної постанови пленумом Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Тобто, позивачі повинні надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Однак, позивачем не доведено протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між цими діями та спричиненою шкодою, тому позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є не доведеними та такими, що не підлягає задоволенню.

Щодо строку позовної давності, то позивач ОСОБА_2 дійсно мала право звернутись з даним позовом у межах строку позовної давності з часу укладення спірного договору, що нею не зроблено.

Втім, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. ч. 4, 5 ст.267 ЦК України).

Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Твердження позивача ОСОБА_2 щодо порушення її прав та поновлення строку звернення до суду є переконливими, а тому наведена позивачкою підстава для поновлення строку позовної давності визнано поважною.

Таким чином, доводи позову про незаконність оспорюваних положень додаткового договору №1 до кредитного договору № 602/6365/11 від 11.10.2011, а саме укладений в частині між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» слід визнати недійним.

Так із заявою-анкетою до відповідача звертався саме ОСОБА_1 з проханням надати йому кредит. Окрім цього, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 на час видачі кредитних коштів була не працевлаштована.

Окрім цього, згідно долученого розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що платежі щомісячно вносить ОСОБА_1 .

Пунктом 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 1 ст. 627 ЦК України також встановлено свободу договору, з посиланням на статтю 6 даного кодексу із зазначенням того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Факт порушення прав позивача ОСОБА_2 слід визнати встановленим і доведеним. Відповідачем ці доводи у належний процесуальний спосіб не спростовані.

Щодо стягнення з відповідача в користь позивачів моральної шкоди то суд вважає за необхідність відмовити в задоволенні даної позовної вимоги оскільки, в судових засіданнях представником позивачів та згідно вимог позовної заяви, не доведено факт спричинення позивачам з боку відповідача моральної шкоди. Позивачами не обгрунтовано належними та допустими доказами факт нанесення їм з боку відповідача моральної шкоди, а відтак в її задоволенні слід відмовити.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задоволити частково.

Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» зарахувати сплачені ОСОБА_1 з 18.03.2014 відсотки в грошовому виразі та плату за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по Кредитному договору №602/6365/11 від 11.10.2011 по дату постановлення рішення суду.

Зобов`язати Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» до закінчення особливого періоду в Україні припинити ОСОБА_1 нарахування процентів та пені по кредитному договору №602/6365/11 від 11.10.2011.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди - відмовити.

Поновити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк на звернення до суду.

Визнати недійсним п. 2.1.1. додаткового договору №1 до кредитного договору №602/6365/11 від 11.10.2011, а саме в частині укладення між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) грн.

Стягнути з Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р. Т. Шрамко