Рішення № 96851788, 12.05.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/953/21

Справа 226/953/21

Провадження № 2/226/394/2021

Р I Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2021 року м. Мирноград

Димитровський мiський суд Донецької областi у складi:

головуючого судді Коваленко Т.О.,

за участі секретаря Ковальової І.О.,

учасники судового процесу:

позивач ОСОБА_1 (відсутній),

представник позивача ОСОБА_2 (відсутня),

представник відповідача Пелеп Д.Ю. (відсутній),

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення моральної шкоди у зв`язку із отриманим ним трудовим каліцтвом та професійним захворюванням до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» і в обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 20 серпня 2007 по 2 травня 2012 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем у справі Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське», працюючи за професією гірничий робітник очисного забою з повним робочим днем під землею. 2 травня 2012 року відповідачем він був звільнений на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України через виявлену невідповідність займаній посаді за станом здоров`я. Загальний стаж роботи на підприємстві в підземних умовах під впливом шкідливих факторів складає 16 років 14 днів. Відповідно до медичного висновку ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» від 20.05.2014 року позивачу встановлено вперше професійне захворювання: хронічна радикулопатія L5,S1 справа в стадії неповної ремісії з помірним статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом. 1 серпня 2014 року після проведення розслідування професійного захворювання, комісією складено акт за формою П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, у якому зазначено, що причинами виникнення професійного захворювання став тривалий період роботи в шкідливих умовах праці, обумовлених впливом промислового фактору - важкість праці. 6 жовтня 2014 року обласною профпатологічною МСЕК позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності за профзахворюванням та 55% втрати працездатності, рекомендоване лікування та спостереження лікарів. Позивач вважає, що внаслідок професійного захворювання йому спричинена моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях через незворотність втрати працездатності, неможливість продовження професійної роботи, необхідність вжиття реабілітаційних заходів та проходження лікування для підтримання здоров`я, неможливість вести активний спосіб життя, що призводить до психологічного дискомфорту і вимагає додаткових зусиль для організації життя. Позивач відчуває тягучий біль в поперековому відділі хребта, слабкість, головокружіння. Тому позивач просить суд, стягнути з відповідача на свою користь 120000 гривень відшкодування моральної шкоди.

Відповідачем суду наданий відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що, позивач, знаючи про погіршення стану свого здоров`я, умисно та усвідомлюючи про ризик виникнення професійного захворювання, тривалий час не повідомляв адміністрацію ПРАТ «ШУ «Покровське» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв`язку з погіршенням стану його здоров`я. Саме приховуванням стану здоров`я у позивача та недбалим ставленням до свого стану здоров`я позивач сприяв розвитку у нього професійних захворювань та виникненню у нього стійкої втрати працездатності. Кожен рік позивач, за даними пройдених медоглядів, визнавався таким, який може працювати в підземних умовах. Болі у спині у позивача з`явилися ще у 2005 році відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2499/398. Тобто хворіти ОСОБА_1 почав ще до працевлаштування на ПрАТ «ШУ «Покровське». Зазначене підтверджується п. 19 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 01.08.2014 року, в якому зазначено, що у зв`язку з тривалою роботою ОСОБА_1 в умовах дії шкідливих виробничих факторів, осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, встановити неможливо. Протиправних дій у відношенні позивача, які б знаходилися у причинному зв`язку із профзахворюванням, відповідач не вчиняв. Крім того, позивачу Фондом професійних захворювань були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток. З урахуванням поведінки позивача, судової практики, яка склалась при розгляді справ даної категорії, вважають достатнім розміром у відшкодування моральних страждань позивача суму в 35000 гривень.

В судове засідання позивач, його представник та представник відповідача не з`явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, надали суду заяви з клопотанням розглянути справу за їх відсутності. Позивач та представник позивача наполягають на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача вимоги позову не визнав з підстав, наведених у відзиві.

Суд, врахувавши позиції сторін у справі, надані суду документи, вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за матеріалами, наданими сторонами на підтвердження своїх доводів та заперечень.

Дослідивши надані суду докази, позиції сторін, викладених у письмових заявах, суд вважає встановленими у судовому засіданні наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 з 20 серпня 2007 по 2 травня 2012 року включно працював на підприємстві відповідача у якості: гірничого робітника очисного забою 4 та 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, після чого був звільнений за пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю, у зв`язку з виявленням невідповідності зайнятій посаді за станом здоров`я, що підтверджується його трудовою книжкою (арк.спр.7-8).

19 жовтня 2010 року ОСОБА_1 в ході виконання професійних обов`язків отримав травму, а саме закриті перелами IV-VII ребр справа, посттравматичний правосторонній гемоторакс. З 19 жовтня 2010 року по 22 жовтня 2010 року проведено розслідування нещасного випадку, що стався 19.10.2010 (акт від 22.10.2010 на арк.спр.11-12). 22 жовтня 2010 року складений акт № 85 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом щодо ОСОБА_1 (арк.спр.13-14).

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 325-325 ОСОБА_1 вбачається, що він перебував на стаціонарному лікуванні з 15.04.2014 року по 24.04.2014 року з діагнозом хронічний вертеброгенний остеохондроз попереково-крижового відділу хребта з протрузією дисків L3-L4, L4-L5, деформуючий спондильоз спондилоартроз, попереково-крижовий радикуліт в стадії загострення з вираженим больовим м`язово-тонічним синдромом, вираженим правостороннім корінцевим синдромами, статико-динамічними порушеннями функції хребта (арк.спр.18). Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 647 ОСОБА_1 вбачається, що він перебував на стаціонарному лікуванні з 06.05.2014 року по 20.05.2014 року з діагнозом хронічна радикулопатія L5, S1 справа в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом - захворювання професійне встановлено вперше (арк.спр.20,21). Відповідно до виписки епікризу з історії хвороби № 12497 ОСОБА_1 вбачається, що він знаходився на лікуванні з 13.06.2014 року по 26.06.2014 року з діагнозом хронічний вертеброгенний остеохондроз попереково-крижового відділу хребта з протрузією дисків більш виражене на рівні L4-L5, деформуючий спондильоз спондилоартроз, лівостороння сакралізація, попереково-крижовий радикуліт з вираженим корешковим синдромом, вираженим м`язово-тонічним синдромом, вираженим статико-динамічними порушеннями функції хребта у стадії загострення (арк.спр.19). Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2499/398 ОСОБА_1 вбачається, що він перебував на стаціонарному лікуванні з 06.04.2015 року по 16.04.2015 року з діагнозом хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт в стадії загострення, з вираженим больовим м`язово-тонічним, правостороннім корінцевим синдромами, легким порізом правої стопи, статико-динамічними порушеннями функцій хребта - професійне захворювання (арк.спр.17). Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 673-673 ОСОБА_1 вбачається, що він перебував на стаціонарному лікуванні з 24.09.2015 року по 05.10.2015 року з діагнозом хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт в стадії загострення, з вираженим больовим м`язово-тонічним, правостороннім корінцевим синдромами, легким порізом правої стопи, статико-динамічними порушеннями функцій хребта - професійне захворювання (арк.спр.22).

1 серпня 2014 року комісією Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» було прийнято акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, яким встановлено наявність у позивача ОСОБА_1 професійного захворювання у зв`язку з тривалим часом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом промислового фактора - важкість праці (арк.спр.15-16). 6 жовтня 2014 року вперше, до 1 грудня 2021 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням та за сукупності 55% втрати професійної працездатності, що підтверджується довідками МСЕК. (арк.спр.9, 24-26).

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода, завдана фізичній особі, неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується, на підставі положень частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України, особою, яка її завдала, за наявності її вини. Завдана під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків шкода працівнику на підставі статті 2371 Кодексу законів про працю України, відшкодовується юридичною особою - власником або уповноваженим ним органом у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Про право на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок дій або бездіяльності юридичної особи висловився Конституційний суд України у своєму рішенні у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (справа про страхові виплати) від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008.

Таким чином, саме на підприємство покладено обов`язок відшкодувати працівнику моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що позивачеві спричинені моральні страждання, пов`язані із втратою ним 55% працездатності, отриманням ним фізичних страждань і болю, який він відчував протягом тривалого періоду та відчуває до цього часу, які є прямим наслідком професійного захворювання, отриманого позивачем за час роботи на підприємстві відповідача.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4, відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого каліцтва, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Разом з тим, вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 120000 гривень суд визнає значно завищеною. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві спричиненої йому моральної шкоди, стягнути з відповідача на його користь 35000 гривень.

Відповідач просив суд врахувати судову практику щодо подібних правовідносин, в якій за 1% втрати працездатності призначається 500 гривень.

Суд не може погодитися із запропонованим розрахунком, виходячи з такого.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, обрахування судом суми відшкодування моральної шкоди за запропонованим відповідачем розрахунком дійсно мало місце і було поширено здебільшого з 2011 року.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2011 був встановлений у розмірі 894 гривні.

Станом на час розгляду даної справи загальновідомим є факт, що в Україні останніми роками спостерігається значне здороження життя, також загально відомо, що ціни на продукти харчування, ліки, послуги тощо з 2011 року по теперішній час поступово і значно зростали. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 був встановлений у розмірі 2270 гривня. Таким чином, обрахунок суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 гривень за 1% втрати працездатності вочевидь не є ані розумним, ані справедливим.

Також суд вважає неспроможними доводи відповідача, що позивач приховував від відповідача факт погіршення стану свого здоров`я, оскільки за даними з матеріалів справи, позивач перебував на лікуванні після звільнення з підприємства.

Щодо тверджень відповідача про обізнаність осіб при влаштуванні на роботу про шкідливі умови праці, суд нагадує відповідачу, що обов`язок створити безпечні умови праці на всіх підприємствах, в установах та організаціях є закріпленим у статті 153 Кодексу законів про працю України, при цьому забезпечення безпечних умов праці покладається безпосередньо на власника або уповноважений ним орган. Ця норма закону кореспондується з нормою, викладеною у статті 13 Закону України «Про охорону праці», відповідно до якої роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача в доход держави судовий збір в сумі 264,83 гривень, оскільки позивач на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VІ звільнений від зазначених витрат при подачі позову до суду, визначений на час звернення позивача за захистом свого права до суду пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі статей 1167, 1172 Цивільного кодексу України, статті 2371 Кодексу законів про працю України керуючись ст.ст. 10,12,13,81,82,141,263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (місце розташування: площа Шибанкова, 1А у місті Покровську Донецької області, ЄДРПОУ 13498562) про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» в доход держави судовий збір у сумі 264 (двісті шістдесят чотири) гривні 83 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.О. Коваленко