Ухвала суду № 96843578, 03.03.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/21970/20

Провадження № 4-с/521/26/21

УХВАЛА

03 березня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Мирончук Н.В.,

секретаря судового засідання – Юраш К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа (стягувач) – ОСОБА_2 , на дії приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича, визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 , заінтересована особа (стягувач) – ОСОБА_2 , на дії приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича, визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії.

Скарга обгрунтована наступними обставинами.

В проваджені приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича перебуває виконавче провадження № 63902397 зі стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дружини ОСОБА_2 щомісячно у розмірі 5000,00 грн., на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.08.2020 р., зміненого Постановою Одеського апеляційного суду від 20.11.2020 р. в частині розміру суми аліментів, та починаючи стягнення з дати звернення до суду з позовом, а саме з 29.08.2019 р. і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вказує скаржник, в рамках ВП №63902397 приватним виконавцем Колечко Д.М. складено розрахунок заборгованості за період з 29.08.2019 р. - по 11.12.2020 р., в якому заборгованість станом на 11.12.2020 р. складає 85 000,00 грн.

Проте, зі складеним розрахунком заборгованості боржник ОСОБА_1 не погоджується, у зв`язку з тим, що згідно рішення суду першої інстанції, зміненого судом апеляційної інстанції були присуджені аліменти з дня подачі позову до суду – 29.08.2021 року до 08.01.2022 року, але при обчислені розміру заборгованості приватний виконавець Колечко Д.М. нарахував за серпень 2019 р. аліменти, які підлягають сплаті у розмірі 5000,00 грн..

На думку скаржника, розмір аліментів за серпень 2019 року має розраховуватися з 28.08.2019 року по 31.08.2019 року, а тому розмір заборгованості аліментів за серпень 2019 року повинен становити 645,16 грн., замість 5000 грн. визначених в розрахунку заборгованості, від 11.12.2020 року.

Враховуючи викладене, скаржник просив суд визнати неправомірними дії приватного виконавця Колечко Д.М. щодо складання та підписання розрахунку заборгованості по аліментам, скасувати вказаний розрахунок та зобов`язати виконавця скласти новий розрахунок заборгованості по аліментам визначивши заборгованість за серпень 2019 р. у розмірі 645,16 грн..

Скаржник у судове засідання не з`явився, його представник до канцелярії суду подав заяву, про підтримання вимог скарги та проведення судового засідання за відсутності скаржника і його представника (а. с. 51).

Заінтересована особа – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином (а. с. 47, 50), будь-яких заяв чи клопотань до суду не надійшло.

Приватний виконавець Колечко Д.М. у судове засідання не з`явився, до суду надав відзив на скаргу, в якому просив розглянути скаргу без його участі та заперечував щодо вимог скарги в повному обсязі виходячи з наступного.

11.12.2020 року ним, приватним виконавцем Колечко Д.М., дійсно було складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого, розмір заборгованості за період з 29.08.2019 року по 11.12.2020 року склала 85000,00 грн..

Виконавець вказав, що в рішенні суду не встановлено перебіг строку в днях, годинах і хвилинах, натомість встановлено строк – щомісячно, беручи до уваги, що день, з яким пов`язується початок перебігу строку, при обчисленні не враховується, початковий та кінцевий дні строку збігаються, не важливо в який день місяця проведено стягнення аліментів, вони будуть враховані за той місяць, в якому здійснена сплата аліментів чи за той період, за який не були стягнуті аліменти.

У зв`язку з наведеним, посилаючись на норми СК України та норми ЦК України, приватний виконавець Колечко Д.М. просив суд відмовити у задоволенні вимог скарги в повному обсязі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, надані письмові докази, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.08.2020 р. (а. с. 6 – 7), зміненого Постановою Одеського апеляційного суду від 20.11.2020 р. (а. с. 8 – 10) в частині розміру суми аліментів, було присуджено аліменти на утримання дружини ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , починаючи стягнення з дати звернення до суду з позовом, а саме з 29.08.2019 р. до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, а саме до 08.01.2022 року.

11.12.2020 року приватним виконавцем Колечко Д.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого 08.12.2020 року Малиновським районним судом м. Одеси по цивільній справі № 521/14261/19 (а. с. 30 – 31), стягувач – ОСОБА_2 , боржник – ОСОБА_1 (а. с. 11).

Відповідно до розрахунку заборгованості складеного приватним виконавцем Колечко Д.М. в рамках ВП № 63902397, за період з 29.08.2019 р. - по 11.12.2020 р., встановлена заборгованість по сплаті аліментам станом на 11.12.2020 р. у розмірі 85 000,00 грн. (а. с. 12).

Зі змісту зазначеного розрахунку, вбачається, що за серпень 2019 р. приватним виконавцем Колечко Д.М. визначено розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 у сумі 5000,00 грн..

У відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Суд не може погодитись з доводами приватного виконавця, оскільки згідно положень ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, надавши їм оцінку, суд зазначає, що в розумінні статті 251 ЦК України, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.08.2020 р. та Постановою Одеського апеляційного суду від 20.11.2020 року встановлено строк цивільного права ОСОБА_2 на отримання аліментів на своє утримання з дати звернення до суду – 29.08.2019 року і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Тобто, період з 29.08.2019 року по 08.01.2022 року, є тим самим строком, про який заявляє виконавець, початок якого встановлено імперативною нормою статті 191 СК України, а саме: від дня пред`явлення позову, та зі спливом якого - досягнення дитиною трьох років, буде припинене право на отримання аліментів на утримання дружини.

В свою чергу, зазначене у рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 11.08.2020 року та постанові Одеського апеляційного суду від 20.11.2020 року стосовно стягнення аліментів щомісячно, має на меті встановлення щомісячного порядку стягнення аліментів, та не є строком в розумінні статті 251 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що при розрахунку заборгованості по ВП № 63902397, який складений станом на 11.12.2020 року, по ВП № 58118689, за період з 29.08.2019 р. - по 11.12.2020 р. приватний виконавець Колечко Д.М. діяв без врахування положень ч. 1 ст. 191 СК України, у зв`язку з чим вимоги скарги в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця Колечко Д.М. щодо складання та підписання розрахунку заборгованості по аліментам за серпень 2019 р., підлягають задоволенню.

Разом з тим, стосовно вимоги скаржника зобов`язати приватного виконавця Колечко Д.М. скласти новий розрахунок заборгованості по аліментам визначивши заборгованість за серпень 2019 р. у розмірі 645,16 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вже було зазначено судом, відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про неприпустимість втручання суду в діяльність приватного виконавця.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та вирішувати питання, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові, від 12.04.2018 року, у справі № 678/896/17 (адміністративне провадження № К/9901/7164/18).

Разом з тим, відповідно до положень ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).

При цьому, суд зауважує, що визначення розміру заборгованості по аліментам відноситься до компетенції приватного виконавця, а тому вимога скарги про зобов`язання приватного виконавця скласти новий розрахунок заборгованості по аліментам визначивши заборгованість за серпень 2019 р. у розмірі 645,16 грн. підлягає частковому задоволенню.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 345, 447, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа (стягувач) – ОСОБА_2 , на дії приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича, визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича щодо складання та підписання розрахунку заборгованості по аліментам в рамках виконавчого провадження №63902397 від 11.12.2020 р. зі стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дружини ОСОБА_2 , яким встановлена сума аліментів, що підлягає стягненню за серпень 2019 р.

Зобов`язати приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича скласти новий розрахунок заборгованості по аліментах в рамках виконавчого провадження № 63902397 зі стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дружини ОСОБА_2 .

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 353 – 355 ЦПК України.

Суддя: Н.В. Мирончук