Ухвала суду № 96836307, 19.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6725/21-ц

УХВАЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі: Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання ОСОБА_1 про направлення за підсудністю цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса -32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса -32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

19.04.2021 до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про направлення цивільної справи за підсудністю, мотивуючи тим, що дана цивільна справа не підсудна Печерському районному суду міста Києва, адже, місцем проживання (перебування, знаходження) відповідача у даній справі є інша адреса, а саме: АДРЕСА_1 (копія паспорту НОМЕР_1 в матеріалах справи), а тому справа підлягає направленню за підсудністю до Дзержинського районного суду міста Харкова (проспект Перемоги, 52В, Харків, Харківська, 61000).

Позивач та відповідач в судове засідання не з`явилися, про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином, подали до суду заяви про проведення судового засідання у їх відсутність.

Вивчивши клопотання, перевіривши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства варто зробити висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.

Так, дійсно відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Наряду з вказаним, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, які надаються відповідачу ОСОБА_1 , як власнику квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, частиною першою 1 ст. 30 ЦПК України встановлено виключну підсудність для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, які пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У листі від 20.03.2008р. Верховний Суд України роз`яснив, що правила виключної підсудності, стосуються позовів щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно, а також речових (майнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.п.41.42 постанови «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» за №3 від 01 березня 2013 року роз`яснив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватись правила виключної підсудності. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена і в листі Апеляційного суду м. Києва від 01.08.11 р. «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ за апеляційними скаргами на ухвали судів першої інстанції про відкриття провадження; відмову у відкритті провадження; повернення заяви позивачеві та передачі справ з одного суду до іншого (ст. ст. 115, 116, 121, 122 ЦПК України від 18.03.2004)», де суд вказує, що поняття "позови, що виникають з приводу нерухомого майна" є більш широке, ніж поняття "позови, де предметом спору є нерухоме майно". А тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Враховуючи, що спір між сторонами виник внаслідок невиконання зобов`язань за договором про надання житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 , як власнику квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально знаходиться в Печерському районі м. Києва, а відтак суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про передачу справи за підсудністю до Дзержинського районного суду міста Харкова (проспект Перемоги, 52В, Харків, Харківська, 61000).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-14, 30-32, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про направлення за підсудністю цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса -32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня її проголошення, а у випадку відсутності особи в судовому засіданні з дня отримання копії цієї ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.04.2021.

Суддя Т.Г. Ільєва