Рішення № 96836038, 11.05.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13602/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

з участю сторін:

представника позивача Воронцової М.О. ,

представників відповідача ОСОБА_1,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 3-я особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення з житлового приміщення,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якого є ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської РДА в м. Києві про примусове виселення з житлового приміщення.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 29 листопада 2005 року між ПАТ «АК ПІБ» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 96/8-05, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 15 000,00 доларів США, а останній зобов`язується повернути наданий кредит та сплатити проценти за користування коштами в сумі, в строк та на умовах, визначених цим договором. 01 грудня 2005 року в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ПАТ «АК ПІБ» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є. та зареєстрований в реєстрі № 3507к, відповідно до якого ОСОБА_5 передав в іпотеку кредитору трикімнатну квартиру, загальною площею 58,80 кв.м., житловою площею 40,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 102 000,00 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, на підставі якого 10 березня 2014 року ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Однак, після відкриття вказаного виконавчого провадження стало відомо, що в спірній квартирі зареєстровані всі відповідачі, включаючи малолітню дитину, що унеможливлює реалізацію предмету іпотеки Зазначив, що малолітній ОСОБА_5 зареєстрований в зазначеному житловому приміщенні після придбання предмету іпотеки та укладання іпотечного договору, тобто купівля спірної квартири та передача її в іпотеку банку відбулася раніше за реєстрацію в ній малолітньої дитини. Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором не погашена, письмова вимога іпотекодержателя про добровільне виселення з займаної житлової площі залишилось поза увагою мешканців, право користування спірною квартирою в малолітнього виникло після її купівлі та укладення іпотечного договору, вважає, що має право вимагати примусового виселення відповідачів з квартири, що є предметом іпотеки. Додає, що 17 грудня 2012 року між ПАТ «АК ПІБ» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення. Разом з тим, 17 грудня 2012 року між ПАТ «АК ПІБ» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір про відступлення прав вимоги, в результаті чого відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 86/8-05 від 29 листопада 2005 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_5

29 січня 2021 року відповідач ОСОБА_5 надіслав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. 01 липня 2002 року відповідач ОСОБА_5 став власником квартири АДРЕСА_1 . В подальшому, 29 листопада 2005 року між ним та банком було укладено кредитний договір та в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором також було укладено договір іпотеки предметом якого є вище вказана квартира. Відповідач заперечує щодо позовних вимог з підстав того, що квартира, що передана в іпотеку позивачу не придбана відповіадчем за кредитні кошти. В своєму позові відповідач не вказав іншого постійного жилого приміщення, яке має бути надане відповідачам одночасно з виселенням. Крім того, дана квартира є єдиним майном та єдиним місцем проживання всіх відповідачів.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі та просила відмовити в позові.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися. Повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2021 року скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2018 року, яке ухвалено в межах розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якого є ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про примусове виселення з житлового приміщення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповіадча-1, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, що 29 листопада 2005 року між ЗАТ «АК ПІБ» та ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 96/8-05, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 15 000,00 доларів США, що станом на день укладення договору за офіційним курсом НБУ складає 75 750,00 грн., з процентною ставкою 12,0% річних, строком повернення не пізніше 28 листопада 2015 року (а.с. 5-7).

26 листопада 2009 року між ПАТ «АК ПІБ» та ОСОБА_5 укладено договір про внесення змін № 2 до кредитного договору № с96/8-05 від 29 листопада 2005 року, згідно з яким за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 14,5% річних (а.с. 15).

В забезпечення виконання грошових зобов`язань, 01 грудня 2005 року між ЗАТ «АК ПІБ» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір № 181/236-2005, відповідно до умов якого цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 96/8-05 від 29 листопада 2005 року (а також усіх додаткових угод/договорів до нього), укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_5 за умовами якого останній зобов`язався в порядку, передбаченому кредитним договором повернути іпотекодержателю до 28 листопада 2015 року кредит у розмірі 15 000,00 доларів США, що станом на день укладення кредитного договору за офіційним курсом НБУ складає 75 750,00 грн., відсотки за користування ним у розмірі 12% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання іпотекодавцем умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором, кредит надається для ремонту та облаштування житла. Предметом іпотеки є трьохкімнатна квартира, загальною площею 58,80 кв.м., житловою площею 40,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності, право якої отримано ним на правомірних підставах (а.с. 19-21).

30 листопада 2009 року між ПАТ «АК ПІБ» та ОСОБА_5 укладено договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 181/23-2005, відповідно до умов якого цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 96/8-05 від 29 листопада 2005 року (а також усіх додаткових угод/договорів до нього), укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_5 за умовами якого останній зобов`язався в порядку, передбаченому кредитним договором повернути іпотекодержателю до 28 листопада 2015 року кредит у розмірі 15 000,00 доларів США, що станом на день укладення кредитного договору за офіційним курсом НБУ складає 75 750,00 грн., відсотки за користування ним у розмірі 14,5% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання іпотекодавцем умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором (а.с. 22).

На даний час, матеріали справи не містять доказів того, що іпотечне майно перебуває у власності за позивачем - ТОВ «Кредитні ініціативи».

З матеріалів справи вбачається, що єдиним власником предмету іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 являється відповідач ОСОБА_5 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 01 липня 2002 року (а.с. 23).

При цьому у вказаній квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстровані відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та з 2007 року малолітній ОСОБА_5 (а.с. 27).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 96/8-05 від 29 листопада 2005 року, яка станом на 30 червня 2013 року складає 173 895,15 грн. та складається із заборгованості: за кредитом - 119 888,61 грн., по відсотках - 50 077,58 грн., пеня 3 928,96 грн.,- звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки, проведеної об`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій. Зупинено виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. (а.с. 158-160).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2015 року змінено, доповнено резолютивну частину рішення: «визначити початкову ціну предмету іпотеки для подальшої реалізації в розмірі 102 000,00 грн. проте не нижче звичайної ціни на підставі оцінки майна під час проведення виконавчих дій» (а.с. 161-163).

14 березня 2014 року банк направив на адресу відповідачів вимогу про добровільне виселення, в якій зазначив, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передачі в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Так, представник позивача свої позовні вимоги мотивує тим, що оскільки рішенням суду звернуто стягнення на предмето іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 та те, що відповідачі в добровільному порядку не звільняють житлове приміщення, тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї власності, результатами своєї інтелектуальної , творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначному Законом . Ніхто не може бути протиправно позбавлений права приватної власності . Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян , інтересам суспільства , погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положенням статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови , за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло , придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту , житло надається державою або органами місцевого самоврядування безоплатну або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений, або інший погоджений сторонами строк, добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частиною 2 ст. 109 ЖК УРСР встановлено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Вказаною нормою встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-1449цс15, № 6-2947цс15, 25 листопада 2015 року № 6-1061цс15, 16 грудня 2015 року № 6-1469цс15, 10 лютого 2016 року № 6-2830цс15 та постанові Верховного Суду від 20 травня 2019 року № 61-44514св15.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що рішенням суду звернуто стягнення на іпотечне майно на підставі іпотечного договору, а тому подальше проживання відповідачів в квартирі унеможливлює її реалізацію та порушує права іпотекодержателя.

Разом з тим, зі змісту іпотечного договору вбачається, що квартира, на яку банком розпочата процедура звернення стягнення як на предмет іпотеки, не була придбана за кредитні кошти, що були надані банком позичальнику, оскільки договір іпотеки укладений 11 грудня 2005 року і на час його укладання квартира АДРЕСА_1 належала відповідачу ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 01 липня 2002 року приватним нотаріусом КМНО Чернокур О,М., про що зроблено запис до реєстру за № 2311 та зареєстрований в КМ БТІ 11 липня 2002 року за реєстраційним № 217а/33978.

Отже, за умови, що іпотечне майно було придбане не за кредитні кошти, відповідачі, які проживають в такому житловому приміщенні не втрачають право користування ним у зв`язку зі зверненням стягнення на іпотечне майно, адже відповідне є можливим лише у разі пропонування позивачем іншого житла для таких мешканців.

Згідно зі статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоложних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном . Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених Законом і загальними принципами міжнародного права . Поняття « майно » в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення , яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від класифікації в національному законодавстві. Право та інтерес теж по суті захищаються статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України», ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію « законів».

У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи , за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом , встановленим законом.

Аналогічний принцип закріплено і у національному законодавстві, а саме у статті 2 ЦПК України , згідно з частиною другої якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватись завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у цивільному процесі. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України ( ст. 5 ЦПК України) .

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який , зокрема передбачає, що закон , як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключати ризик свавілля.

За таких умов відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про виселення, оскільки позивачем не доведено наявності в нього права на застосування обраного ним способу захисту своїх прав.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 81, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України,ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 334, 346, 386, 391 ЦК України, Законами України «Про іпотеку», «;Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

у х в а л и в:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 3-я особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення з житлового приміщення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12 травня 2021 року.

Дані сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ЄДРПОУ 35326253, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки,21;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.О.Яровенко