Рішення № 96835827, 14.04.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3341/21

провадження № 2/753/4906/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Шаповалової К.В.

за участі

секретаря судових засідань Москаленко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва (вул. О. Кошиця, 5а) у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ "НАСК "ОРАНТА" про стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування позовної заяви позивач ОСОБА_1 зазначає, що 12 лютого 2018 року в с. Пробіжна Чортківського району Тернопільської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів позивача та ОСОБА_2 .

Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2018 року у справі 608/629/18 винним у вищезазначеній ДТП визнано ОСОБА_2 , чия цивільно-правова відповідальність (як власника наземного транспортного засобу) застрахована у ПАТ "НАСК "ОРАНТА". А відтак позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 36 648, 94 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2020 року цивільну справу № 753/3341/20 передано судді Шаповаловій К.В.

Ухвалою суду від 22 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 22 березня 2021 року на 10:00 год.

У судове засідання 22 березня 2021 сторони не з`явились. Представник позивача про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення, яке повернулося до суду, проте до суду він не з`явився, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Представник відповідача до суду не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

15 березня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивач не є власником автомобіля, який отримав пошкодження в результаті ДТП, автомобіль був ввезений на територію України з порушенням митних правил та позивач неправомірно володів вказаним автомобілем, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 22 березня 2021 року розгляд справи було відкладено на 14 квітня 2021 року.

14 квітня 2021 року позивач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями, які містяться в матеріалах справи (отримання судового повідомлення представником позивача), відповіді на відзив відповідача суду не надав. Враховуючи те, що у позовні заяві представник позивача просив суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та його представника.

Представник відповідача у судове засідання 14 квітня 2021 року не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотними повідомленням, а також тим, що відповідач надіслав до суду відзив на позов. Причини неявки в судове засідання 14 квітня 2021 року представник відповідача не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи суду не подавав.

Відповідно до частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, вивчивши доводи учасників справи, викладені у письмових заявах, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12 лютого 2018 року в с. Пробіжна Чортківського району Тернопільської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «RENAULT Megane» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2018 року винним у вчиненні ДТП визнано водія транспортного засобу ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 (а.с. 5).

Цивільна правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ПАТ "НАСК "ОРАНТА", що підтверджується полісом № АК/2958943 (а.с. 7).

Представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. звертався до страхової компанії із запитом щодо виплати відшкодування.

Листом від 31 липня 2019 року ПАТ "НАСК "ОРАНТА" вказала, що у страхової компанії відсутні документи, необхідні для здійснення виплати страхового відшкодування, а саме: заява власника транспортного засобу, який було пошкоджено в результаті ДТП та нотаріально завірений переклад паспорту власника транспортного засобу (а.с. 18).

До матеріалів справи позивачем долучено дослідження від 11 липня 2018 року щодо розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «RENAULT Megane» д.н.з. НОМЕР_2.

Відповідно до вказаного висновку матеріальний збиток становить 42092,44 грн., вартість відновлювального ремонту становить - 125079, 90 грн., а вартість металобрухту - 4933,50 грн. (а.с. 19-25).

Враховуючи вказане дослідження, а також умови страхового полісу винуватця ДТП, позивач просив стягнути з відповідача відшкодування у розмірі 36648,94 грн.(42092,44 грн. - 4933,50 грн. - 510 грн. (франшиза)).

Відповідач не оспорював розмір завданої шкоди (суми, яку позивач просить стягнути з нього), в той же час вказував, що позивач не має право на отримання такого відшкодування, з огляду на те, що він не є власником автомобіля «RENAULT Megane» д.н.з. НОМЕР_2, користувався ним не на законних підставах та здійснив його ввезення на територію України з порушенням митних правил.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 Цивільного кодексу України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до статті 3 закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно із статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 36 вказаного закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону визначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як зазначалось, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ "НАСК "ОРАНТА", що підтверджується відповідним полісом № АК/2958943 від 24 травня 2017 року (строк дії до 24 травня 2018 року, ДТП відбулось 12 лютого 2018 року).

Відповідно до пункту 4 полісу страхова сума на одного потерпілого складає 200000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 100000 грн., франшиза - 510 грн (а.с.7).

Отже, вимоги позивачем до відповідача заявлені в межах суми страхового відшкодування, визначеного вказаним полісом.

Позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування та подав відповідні документи, проте виплати здійснені не були, зокрема з огляду на відсутність відповідної заяви саме від власника пошкодженого транспортного засобу.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 Цивільного кодексу України.

Частинами першою, другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Враховуючи те, що винна у дорожньо-транспортній пригоді особа має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, то відповідно до статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 12 лютого 2018 року була застрахована Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» за полісом № АК/2958943 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов`язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та за вирахуванням франшизи.

Таким чином, звернення ОСОБА_1 позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 36648,94 грн (в межах лімітів відповідальності та з врахуванням франшизи, встановлених полісом № АК/2958943) є обґрунтованим.

Водночас, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність підстав для виплати страхового відшкодування у зв`язку з тим, що водій автомобіля «RENAULT Megane» д.н.з. НОМЕР_2 неправомірно володів транспортних засобів, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.4. статті 1 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

При цьому, за змістом пункту 1.6. статті 1 вказаного Закону власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Крім того, за змістом частин першої, третьої статті 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

За приписами частина другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною першою статті 380 Митного кодексу України встановлено тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

При цьому, за змістом частини п`ятої статті 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

За змістом частини 5 статті 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до пункту 2.2. Правил дорожнього руху України, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відтак, за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується (вказана правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у від 8 квітня 2019 у справі № 910/14693/17).

При цьому, відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності реєстраційних документів у водія транспортного засобу автомобіля «RENAULT Megane» д.н.з. НОМЕР_2, на момент дорожньо-транспортної пригоди, чи доказів відсутності посвідчення водія у громадянина ОСОБА_1 .

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували незаконне заволодіння транспортним засобом «RENAULT Megane» д.н.з. НОМЕР_2 водієм ОСОБА_1 .

При цьому, щодо посилань відповідача на те, що тимчасово ввезені транспортні засоби з іноземною реєстрацією можуть використовуватися на митній території України винятково громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби для особистих потреб, проте з матеріалів справи не вбачається, чи ввозився ОСОБА_1 автомобіль на територію України особисто, суд вважає за необхідне зазначити, що порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України може бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка ввезла такий транспортний засіб, проте вказані обставини не є підставою звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування».

До того ж, Митним кодексом України не встановлено безумовної заборони користування таким транспортним засобом особами, які не ввозили його на митну територію України.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на те, що відповідач не оспорював розмір страхового відшкодування, що заявлялась позивачем у позові, а в цілому заперечував наявність права на відшкодування у позивача, з урахуванням встановлених обставин, підтверджених належними та допустимим доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 36648,94 грн.(42092,44 грн. вартість відновлювального ремонту - 4933,50 грн. вартість металобрухту (вартість автомобіля після ДТП) - 510 грн. (франшиза)).

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України.

Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 83, 84, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 36648,94 грн. та судовий збір за подання позову до суду в розмірі 908 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Дарницький районний суд міста Києва.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», вул. Здолбунівська, 7-д, корпус Г, м.Київ, 02081, код ЄДРПОУ 00034186.

Суддя К.В. Шаповалова