Вирок № 96835383, 12.05.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 712/918/18

Номер провадження 1-кп/711/168/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.

при секретарі судового засідання Лисенко І.В.,

за участю прокурорів Хоменко М.Д., Лісової-Саєнко А.М., Воскобойник В.І. і Міняйло С.В., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Власенка К.Ю.,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чита (РФ), громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, не одруженого, який має двох неповнолітніх дітей, 2003 і 2005 року народження, в силу ст. 89 КК України не судимого, мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 296 КК України,

встановив:

Підсудний ОСОБА_2 умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_1 легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, за наступних обставин.

Біля 13 години 04 липня 2017 року на території ринку «Кривалівський», що розташований у м. Черкаси по вул. В.Чорновола, 50, обвинувачений ОСОБА_2 під час конфлікту, що виник раптово на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисне наніс потерпілому ОСОБА_1 один удар схожим на ніж предметом в область стегна лівої ноги.

Внаслідок умисних дій обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 заподіяно легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, у вигляді рани лівого стегна.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення (кримінальний проступок), передбачене ч.2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Підсудний ОСОБА_2 винуватим себе не визнав і пояснив, що у 2017 році торгував на ринку «Кривалівський» і у нього склались неприязні стосунки із ОСОБА_3 із-за конкуренції. 04.07.2017 на його робоче місце прийшов раніше невідомий йому потерпілий ОСОБА_1 і став його фотографувати. Коли він у відповідь також схотів сфотографувати потерпілого, той вихопив у нього з рук мобільний телефон, а потім почав наносити удари кулаками. Він захищався від нападу потерпілого, який душив його і продовжував наносити удари. До них прибігла ОСОБА_4 і втрутилась у бійку, в ході якої вони утрьох упали. На шум збіглись люди і його відпустили. Він не наносив потерпілому жодних ударів, у тому числі й ножем або схожим на нього предметом, який має колюче-ріжучі властивості.

Винуватість підсудного у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення доведена перед судом наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_1 показав суду, що мати його дружини ОСОБА_3 разом із обвинуваченим ОСОБА_5 торгувала на ринку « ОСОБА_6 » і розповіла йому, що обвинувачений знущається із неї, зокрема, облив її водою. Вирішивши вияснити причину негідної поведінки ОСОБА_5 , потерпілий прийшов на ринок та сфотографував обвинуваченого. Той агресивно відреагував, а саме, вихопив у нього з рук телефон і не віддавав. Потерпілоий намагався відібрати телефон, але в цей час обвинувачений ОСОБА_5 наніс йому удар ножем в стегно.

Свідок ОСОБА_3 показала, що у неї склались неприязні стосунки із обвинуваченим ОСОБА_5 із-за його неправомірної поведінки. Після того, як обвинувачений облив її брудною водою з відра, вона розповіла про цей випадок своїй дочці та зятю - потерпілому ОСОБА_1 04.07.2017 ОСОБА_1 прибув на ринок і вона йому показала торговий павільйон, у якому торгує обвинувачений ОСОБА_5 . Потерпілий направився туди, про щось поговорив із обвинуваченим і вони зайшли всередину павільйону, звідки почулись крики, після чого вони удвох перемістились до іншого павільйону напроти. Свідок також направилась туди і побачила, що обвинувачений і потерпілий зчепились, у потерпілого було неприродно бліде обличчя, а обвинувачений ОСОБА_5 тримав у правій руці ніж зі слідами крові. Вона, рятуючи потерпілого, на нозі якого була кров, схопила обвинуваченого за комір куртки і намагалась відтягнути. На місце події прибув директор ринку ОСОБА_8 , після чого обвинувачений викинув ніж, а вона відвела потерпілого у розташований неподалік свій торгівельний павільйон, дочекалась невідкладну медичну допомогу і вони відправились до лікарні.

Свідок ОСОБА_9 показала, що під час події перебувала у своєму павільйоні і почула, що ОСОБА_5 комусь кричить, щоб хтось віддав телефон і не фотографував його. Вийшовши у прохід, на відстані побачила, що раніше невідомий їй потерпілий схопив обвинуваченого ОСОБА_5 рукою за шию, а свідок ОСОБА_4 з другого боку тримала обвинуваченого за руку. Подальшого розвитку подій не бачила.

Свідок ОСОБА_10 показав, що проходив по території ринку і почув шум та побачив, що потерпілий, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 утрьох зчепились біля павільйону обвинуваченого. Він розтягнув їх, після чого ОСОБА_4 із потерпілим пішла до свого павільйону. На нозі потерпілого та в павільйоні обвинуваченого були сліди крові.

Свідок ОСОБА_11 показала, що допомагала обвинуваченому ОСОБА_5 торгувати і під час події перебувала в одному з торгівельних павільйонів разом із обвинуваченим. До павільйону підійшов раніше невідомий їй потерпілий і здійснював фотозйомку, на що вона не звертала уваги. Далі вона почула, що потерпілий погрожував ОСОБА_5 і вимагав, щоб той не ображав ОСОБА_4 . Потерпілий з обвинуваченим перейшли до іншого павільйону навпроти і свідок стала очевидцем того, що потерпілий намагався відібрати телефон у обвинуваченого і наніс йому удар рукою по голові, від чого обвинувачений упав на картонний ящик. Свідок пояснила, що страждає на гіпертонію, тому їй стало зле і вона не спостерігала за потерпілим і обвинуваченим, які зчепились. Після цього хтось втрутився і вони розійшлись. Потерпілий кудись відійшов і до нього викликали невідкладну медичну допомогу, а на землі між торговими павільйонами вона помітила сліди крові.

Свідок ОСОБА_12 показала суду, що між обвинуваченим і ОСОБА_4 склались неприязні відносини. 04.07.2017 вона почула крик ОСОБА_4 з вимогою викликати «швидку» і побачила, що ОСОБА_4 і ОСОБА_1 утримують ОСОБА_5 в його торгівельному павільйоні. На нозі потерпілого ОСОБА_1 була кров, а обвинувачений ОСОБА_5 тримав у руці предмет продовгуватої форми.

Протоколом огляду місця події встановлено, що 04.07.2017 в одному з торгівельних павільйонів на території ринку «Кривалівський» розміщені предмети одягу. На одній із курток, на дощатому покритті та на бетонній поверхні біля павільйону виявлено сліди речовини, схожої на кров (т.1 а.с.58-70).

Згідно з довідкою № 214 потерпілий ОСОБА_1 звернувся біля 13 год. 25 хв. 04.07.2017 р. за медичною допомогою у зв`язку із різаною раною середньої третини лівого стегна (т.1 а.с.71).

За висновками судово-медичної експертизи № 02-01/2049 потерпілому ОСОБА_1 в результаті дії гострого предмета заподіяно легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, у вигляді рани лівого стегна (т.1 а.с.74).

Суду надано для дослідження протокол слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_1 (т.1 а.с.75-85), який є малоінформативним і містить тільки показання потерпілого щодо обставин заподіяння йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_5 з використанням ножа.

У відповідності до ч.1 та ч. 6 ст. 240 КПК України (надалі - КПК) з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Вимоги до протоколу викладені у ст.104 КПК. Зокрема, у протоколі фіксуються хід і результати проведеної процесуальної дії, в ньому повинні міститись відомості про послідовність дій, отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження.

Дослідивши наданий суду протокол слідчого експерименту, суд встановив, що в ньому зафіксовано показання потерпілого ОСОБА_1 і не більше. Слідчий не відтворював дії, обстановку, обставини певної події, не проводив необхідні досліди чи випробування. У додатку до протоколу (фототаблиці) містяться зображення потерпілого, який щось демонструє, але фототаблиця не є самостійним доказом, тому що доказом є протокол, а фототаблиця - додатком до нього, який не може суперечити самому протоколу слідчої дії.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку про те, що зазначений протокол не відповідає вимогам КПК, тому доказ вважається отриманим з порушенням цього Кодексу і на підставі ст. 86 КПК є недопустимим.

Незважаючи на те, що під час досудового розслідування не виявлено предмет, яким потерпілому заподіяно тілесні ушкодження у вигляді різаної рани лівого стегна, суд вважає доведеним, що це тілесне ушкодження з використанням предмета, схожого на ніж, умисно заподіяв потерпілому обвинувачений. Про це прямо вказав потерпілий, а свідок ОСОБА_4 , хоча й не була при початку конфлікту, бачила в руці обвинуваченого ніж у той час, коли у потерпілого вже була рана на нозі. Свідок ОСОБА_13 також бачила в руках обвинуваченого якийсь предмет продовгуватої форми, який вона не може ідентифікувати. Сліди речовини, схожої на кров, виявлені всередині та біля торгівельного павільйону обвинуваченого. За висновками судово-медичної експертизи різана рана спричинена потерпілому в результаті дії гострого предмета. Свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_14 не підтвердили наявність у обвинуваченого ОСОБА_5 ножа, або предмета, подібного на ніж. Проте ця обставина не підтверджує показання обвинуваченого про те, що він не використовував ніж, і не спростовує показання потерпілого і свідка ОСОБА_4 , адже свідок ОСОБА_8 показав, що він відтягнув свідка ОСОБА_4 від потерпілого і обвинуваченого, які зчепились між собою, тому суд вважає, що він міг не звернути уваги на якісь деталі події. Свідок ОСОБА_14 показала, що не бачила ні початку, ні закінчення конфлікту між потерпілим та обвинуваченим, обвинувачений розташовувався до неї спиною і вона не могла бачити, чи були в його руках якісь предмети. Тобто свідки категорично не підтвердили, що в руці у обвинуваченого не було предмета, схожого на ніж. Разом з тим, інформація, що отримана судом із показань потерпілого, свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_13 , протоколу огляду місця події і судово-медичної експертизи, дозволяє суду зробити однозначний висновок про те, що саме обвинувачений ОСОБА_5 умисно завдав потерпілому ОСОБА_1 один удар схожим на ніж предметом в область лівого стегна і заподіяв описане вище тілесне ушкодження.

Суд не погоджується із доводами сторони захисту про те, що показання свідка ОСОБА_13 є недопустимим доказом з тієї причини, що свідок не була допитана і її показання не відкривались стороні захисту.

Цей доказ надав суду потерпілий, який скористався своїм правом надавати докази протягом всього кримінального провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст. 56 КПК.

Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд враховує наступне.

Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за ст.296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральноетичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників, і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна та призводить до заподіяння моральної й матеріальної шкоди.

Суд враховує судову практику із розгляду кримінальних проваджень, пов`язаних з обвинуваченням у хуліганстві. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к міститься висновок про таке.

Для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Тому дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

У цьому кримінальному провадженні обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки насильницької поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 свідчать про те, що вона була зумовлена особистою неприязню до потерпілого ОСОБА_1 , яка виникла раптово через сварку у відповідь на дії потерпілого, прагненням помститися йому, а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.

Зазначене дає підстави для висновку про відсутність у діях обвинуваченого мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов`язковою юридичною ознакою злочину, передбаченого статтею 296 КК.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 зумовлені наміром завдати шкоди здоров`ю потерпілого під час бійки і безпосередньо спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об`єктивні та суб`єктивні ознаки кримінального правопорушення проти особи і підлягають кваліфікації за наслідками, що настали, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, - за частиною другою статті 125 КК.

Проаналізувавши досліджені докази, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у тому, що 04 липня 2017 року він умисне заподіяв потерпілому ОСОБА_1 легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад його здоров`я, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 125 КК.

При цьому суд застосовує положення ч.3 ст. 337 КПК і змінює правову кваліфікацію кримінального правопорушення з метою покращення становища обвинуваченого ОСОБА_5 .

Призначаючи покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує те, що потерпілий наполягає на притягненні підсудного до кримінальної відповідальності і не відмовляється від обвинувачення. Підсудним ОСОБА_2 вчинено умисне кримінальне правопорушення - кримінальний проступок згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, які містяться у ст. 12 КК.

Обвинувачений не судимий, позитивно характеризується, його покарання пом`якшує наявність на утриманні неповнолітніх дітей, а обставини, що обтяжують його покарання, відсутні.

Призначаючи підсудному вид покарання, суд враховує те, що він досяг пенсійного віку, що згідно з положеннями ст.ст. 56, 57, 61 КК унеможливлює призначення покарання у виді громадських чи виправних робіт і обмеження волі. Суд зважає на те, що згідно із п.2 ч.1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

З дня вчинення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України кримінального правопорушення пройшло більше трьох років, тому суд звільняє підсудного від покарання за вказане кримінальне правопорушення.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 11 754 грн.49 коп., яка виразилась у витратах на лікування, у витратах за той час, коли він вимушено не займався підприємницькою діяльністю, ремонті пошкодженого мобільного телефону, пошкодженні одягу та взуття; а також про відшкодування моральної шкоди у розмірі 80 000 грн., яка виразилась у заподіянні фізичного болю, зміні звичного способу життя (т.1 а.с.25).

Цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди не доведено належними доказами. Із долучених до позовної заяви чеків встановлено факт придбавання лікарських засобів і препаратів у тому числі й протиалергенних (таблетки «Едем»), від захворювання печінки (гепатопротектори), від захворювань кишкового тракту («Панкретин»), від серцево-судинних захворювань тощо. Суду не надано доказів тому, що потерпілому було рекомендовано придбання та вживання цих лікарських препаратів у зв`язку з отриманою травмою, а також, що його телефон пошкоджено. Також суд вважає, що роздруківка з мережі Інтернет про вартість предметів одягу і взуття не є належним доказом спричиненої шкоди, адже перед судом не доведено вартість цих вживаних предметів до їхнього пошкодження. З урахуванням того, що потерпілому спричинено тільки короткочасний розлад здоров`я, суд не може взяти до уваги його твердження про те, що він тривалий час не зміг займатись підприємницькою діяльністю і поніс непередбачені витрати на оренду торгівельного місця і сплату відповідних внесків.

Вирішуючи позов у частині відшкодування моральної шкоди, суд враховує те, що потерпілому безперечно завдано такої шкоди, тому що умисними діями підсудного йому заподіяно тілесні ушкодження. Разом із тим, непоправних наслідків для потерпілого не наступило, а він частково обґрунтовує розмір відшкодування моральної шкоди тим, що із-за отриманих тілесних ушкоджень не міг тривалий час працювати, хоча за висновками судово-медичної експертизи йому заподіяно легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров`я. За таких обставин суд вважає за можливе частково задовольнити ці позовні вимоги і стягнути на користь потерпілого на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні, суду не надано даних про процесуальні витрати. Строк дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу скінчився і у суду немає підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

На підставі ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п.2 ч.1 ст. 49 КК України.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково: стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на його користь на відшкодування моральної шкоди 5000 грн., у задоволенні решти позову відмовити.

Копію вироку вручити прокурору і обвинуваченому негайно після проголошення. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Головуючий: В. В. Угорчук