Ухвала суду № 96834055, 07.05.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/3891/21

Провадження № 1-кс/359/651/2021

У Х В А Л А

Іменем України

07 травня 2021 року Слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Левченко А.В., при секретарі Макаренко Я.В., за участю прокурора Баклана В.М., слідчого Журавського В.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників підозрюваного - адвокатів Клунка О.М., Мазура М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бориспіль з технічною аудіо та відео фіксацією клопотання слідчого слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київської області підполковника поліції Юсипенка О.В. про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Чернігів, перебуваючому в цивільному шлюбі, маючому на утриманні двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 ,

в с т а н о в и в:

Слідчий слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київської області підполковник поліції Юсипенко О.В. за погодженням прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області Баклана В.М., звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Згідно клопотання, слідчими слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021111100000016 від 05.02.2021 за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.146, ч.3 ст.28 ч.2 ст.127 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , реалізуючи прямий злочинний умисел на створення організованої групи, діючи з корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок чужого майна, не пізніше грудня 2020 року, з метою створення організованої групи з числа особисто знайомих йому осіб, відносно яких мав впевненість у їх особистих вольових рисах, особистій відданості, готовності беззаперечного виконання його вказівок, схильності до протиправної діяльності, наявності потрібних навичок та знань, запропонував увійти до складу створюваної ним організованої групи раніше відомим йому особам - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яким повідомив про свої злочинні наміри щодо створення організованої групи, діяльність якої мала за своїми наслідками забезпечити йому та іншим учасникам вказаного утворення незаконне збагачення за рахунок грошових коштів та іншого майна громадян унаслідок вчинення відносно них злочинів, на що вказані особи, будучи переконаними у отриманні обіцяної винагороди у вигляді невстановлених дій матеріального характеру, погодилися та таким чином увійшли до складу організованої групи.

Після входження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до складу організованої групи, ОСОБА_1 розподілив між ними у зазначеному злочинному утворенні функції та обов`язки щодо підготовки та вчинення злочинів.

Так, ОСОБА_1 взяв на себе керівну функцію у створенні та діяльності організованої групи і вчинюваних її учасниками злочинів, а саме: надавав відповідні вказівки учасникам організованої групи; розподілив між учасниками функції, визначив об`єкти протиправних посягань та злочинну діяльність в цілому шляхом погодження планів вчинення злочинів, забезпечив організовану групу власним автомобілем марки «LAND ROVER» моделі «RANGE ROVER» з реєстраційним номером НОМЕР_1 та автомобілем «Мітсубісі» моделі «Pagero» з реєстраційним номером « НОМЕР_2 ».

На ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 як активних учасників і виконавців організованої групи, що володіють спеціальними навичками та знаннями, схильних до вчинення насильства, покладались функції щодо безпосереднього вчинення злочинів, спричинення тілесних ушкоджень потерпілим, заволодіння майном потерпілих.

На ОСОБА_4 як активного учасника та виконавця організованої групи, що володіє спеціальними навичками та знаннями, схильний до вчинення насильства, покладались функції щодо безпосередньої участі у вчиненні злочинів, заволодіння майном потерпілих, забезпечення організованої групи автомобілем марки «VOLKSWAGEN» моделі «TRANSPORTER», який належить ОСОБА_8 .

На ОСОБА_7 покладалась функція сприяння вчиненню кримінальних правопорушень іншими співучасниками шляхом надання особистої інформації про потерпілих, зокрема, про адреси їх фактичного проживання, номерів телефонів, особистих та сімейних фотознімків, для їх використання при висуненні вимог передачі чужого майна.

У грудні 2020, ОСОБА_1 , будучи організатором та керівником створеної ним організованої групи, від іншого учасника організованої групи ОСОБА_7 отримав інформацію про матеріали кримінального провадження №12019270010006834 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, що розслідується слідчим відділом Чернігівського ВП ГУ НП в Чернігівській області, за фактом умисного підпалу автомобіля «Mazda CX7» державний номер НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_9 , та автомобіля «Subaru Outback» державний номер НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_7 , відповідно до яких до вчинення злочину вірогідно можуть бути причетні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

В дійсності у кримінальному провадженні №12019270010006834 не було зібрано достатньо доказів для оголошення про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_10 та ОСОБА_11 і будь-яким особам не повідомлялось про підозру у вчиненні вказаного злочину.

Вказану інформацію ОСОБА_1 повідомив іншим учасникам створеної ним організованої групи, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також надав пропозицію про вчинення вимоги передачі чужого майна, а саме, коштів у сумі 35 тис. доларів США, щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з погрозою насильства над потерпілими чи їх близькими родичами.

З цією метою ОСОБА_7 надав ОСОБА_1 також повну інформацію щодо ОСОБА_10 , зокрема, адресу його фактичного проживання, номер телефону, особисті та сімейні фотознімки, а також номер телефону і адресу реєстрації ОСОБА_11 для їх використання при висуненні вимог передачі чужого майна.

27.12.2020 ОСОБА_1 , реалізуючи спільний злочинний умисел, керуючи організованою злочинною групою, разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прибув до домоволодіння ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 , з метою здійснення щодо ОСОБА_10 вимоги передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим чи його близькими родичами, а також пошкодження чи знищення їхнього майна.

Після прибуття ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_10 у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою АДРЕСА_4 , що знаходиться неподалік від місця проживання ОСОБА_10 , пред`явив особисті та сімейні фотознімки ОСОБА_12 , отримані від ОСОБА_7 , висловив погрози застосування насильства над потерпілим чи його близькими родичами, а також пошкодження чи знищення їхнього майна, оскільки володіє повною інформацією щодо нього та його близьких родичів і їхнього майна, після чого висловив вимогу передачі йому коштів під вигаданим приводом компенсації за знищення шляхом підпалу автомобіля «Mazda CX7» державний номер НОМЕР_3 в м. Чернігів, яке сталося у 2019 році, яке нібито організував ОСОБА_10 та виконав ОСОБА_11 .

Після цього, ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_1 зустрітись через певний час після того, як він ( ОСОБА_10 ) особисто з`ясує вищевказані обставини спалення автомобіля в м. Чернігів.

21.01.2021, 24.01.2021, 09.02.2021 ОСОБА_1 телефонував ОСОБА_10 з номеру абонента НОМЕР_5 на номер НОМЕР_6 за допомогою месенджера «WhatsApp» та продовжував висловлювати вимоги передачі йому коштів.

18.03.2021 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прибули до місця проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_5 , з метою вимоги передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над ОСОБА_11 , а також пошкодження чи знищення його майна.

Однак, ОСОБА_11 зачинився у будинку та викликав працівників поліції і відмовився розмовляти з ОСОБА_1

18.03.2021 приблизно о 13.55 год. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на вимогу ОСОБА_1 зустрілись з ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на АЗС «Глуско» на 48 км. траси Київ-Харків, де ОСОБА_1 надав ОСОБА_10 копії матеріалів кримінального провадження №12019270010006834, що розслідується слідчим відділом Чернігівського ВП ГУ НП в Чернігівській області, зазначивши, що у них на його думку містяться докази вчинення підпалу автомобіля «Mazda CX7» державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та повторив вимогу передати йому кошти у сумі 15 тис. доларів США.

В дійсності у кримінальному провадженні №12019270010006834 не було зібрано достатньо доказів для оголошення про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_10 та ОСОБА_11 і будь-яким особам не повідомлялось про підозру у вчиненні вказаного злочину.

Після цього, ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_10 два СМС-повідомлення - «15», «жду неделю» - у месенджері «WhatsApp», що означає вимогу сплатити через тиждень 15 тис. доларів США.

В подальшому, ОСОБА_1 спланував разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вчинити викрадення ОСОБА_11 і його катування з метою примусити зізнатись у вчиненні підпалу автомобіля «Mazda CX7» державний номер НОМЕР_3 та автомобіля «Subaru Outback» державний номер НОМЕР_4 за замовленням ОСОБА_10 та в подальшому використати цей факт як погрозу застосування аналогічного насильства до останнього для примусу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 передати їм грошові кошті у сумі 35 тис. доларів США.

09.04.2021 ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на автомобілях марки «VOLKSWAGEN» моделі «TRANSPORTER» реєстраційний номер НОМЕР_7 та марки «LAND ROVER» моделі «RANGE ROVER» реєстраційний номер НОМЕР_1 прибули на АЗС «Глуско» на 48 км. автодороги Київ-Харків, куди також викликали ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Реалізовуючи зазначений спільний умисел на вчинення вимагання коштів у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , викрадення і катування ОСОБА_11 , ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розмістили автомобілі біля альтанки на парковці АЗС «Глуско» таким чином, щоб загородити від сторонніх спостерігачів та камер спостереження АЗС місце навколо альтанки.

Після прибуття на АЗС 09.04.2021 приблизно о 14.44, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пройшли до альтанки, де знаходились ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

У цей момент ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , виконуючи спільний злочинний план, переслідуючи корисливий мотив, діючи організованою групою, викрали ОСОБА_11 , а саме, із застосуванням насильства примусово помістили його у автомобіль марки «VOLKSWAGEN» моделі «TRANSPORTER» реєстраційний номер НОМЕР_7 та вивезли у невстановлене місце неподалік АЗС «Глуско» на 48 км. автодороги Київ-Харків.

Тим часом, ОСОБА_1 , перебуваючи на вказаній АЗС, наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_10 з метою залякування та переконання у дійсності його ( ОСОБА_1 ) намірів застосувати в подальшому до ОСОБА_10 фізичне насильство у разі непередачі йому коштів, після чого ОСОБА_1 також під`їхав на автомобілі «LAND ROVER» моделі «RANGE ROVER» реєстраційний номер НОМЕР_1 у невстановлене місце неподалік АЗС «Глуско» на 48 км. автодороги Київ-Харків, куди ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 примусово доставили ОСОБА_11 , викравши його.

Перебуваючи у невстановленому місці неподалік АЗС «Глуско» на 48 км. автодороги Київ-Харків, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 протягом приблизно 2 годин умисно, з метою заподіяння ОСОБА_11 сильного фізичного болю та фізичних страждань, наносили йому удари руками, ногами, молотком по голові, руках, ногах, тулубу та обличчю, вимагаючи зізнатись у вчиненні підпалу автомобіля «Mazda CX7» державний номер НОМЕР_3 та автомобіля «Subaru Outback» державний номер НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_7 .

Під час незаконного позбавлення волі та викрадення і катування ОСОБА_11 , останній з метою припинення заподіяння йому фізичного болю та фізичних страждань, на вимогу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомив, що це саме він вчинив за власною ініціативою підпал автомобіля «Mazda CX7» державний номер НОМЕР_3 та автомобіля «Subaru Outback» державний номер НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_7 , без сприяння у цьому інших осіб.

Після цього, ОСОБА_1 повернувся на АЗС «Глуско» на 48 км автодороги Київ-Харків та повідомив ОСОБА_7 та ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_11 зізнався у вчиненні за власною ініціативою умисного підпалу автомобіля «Mazda CX7» державний номер НОМЕР_3 та автомобіля «Subaru Outback» державний номер НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_7 , а також повідомив, що він разом з ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 може продовжити катування ОСОБА_11 .

У зв`язку з цим, ОСОБА_10 , з метою уникнути катування ОСОБА_11 , усвідомлюючи реальність намірів застосування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фізичного насильства також і до нього, прийняв їхню вимогу передати їм кошти у сумі 15 тис. доларів США.

Далі ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати спільний з іншими учасниками злочинної групи злочинний план на вчинення вимагання коштів у сумі 35 тис. доларів США, користуючись моральною пригніченістю ОСОБА_10 через раніше застосоване насильство до нього та ОСОБА_11 , 18.04.2021 у месенджері «WhatsApp» з номеру абонента НОМЕР_5 на номер НОМЕР_6 надіслав ОСОБА_10 СМС-повідомлення з вимогою сплатити йому крім раніше обумовленої суми додатково ще 20 тис. доларів США нібито за спалення автомобіля «Subaru Outback» державний номер НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_7 .

21.04.2021 у телефонній розмові ОСОБА_10 з ОСОБА_7 за номером абонента НОМЕР_8 у месенджері «WhatsApp» останній повторив вимоги злочинної групи про передачу додатково ще 20 тис. доларів США та ОСОБА_10 , будучи морально пригніченим через раніше застосоване насильство до нього та ОСОБА_11 , погодився, усвідомлюючи, що у разі відмови злочинна група у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 застосує аналогічне фізичне насильство до нього чи його близьких або пошкодить чи знищить їхнє майно, оскільки володіє повною інформацією щодо нього.

06.05.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України.

Як зазначено в клопотанні, причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України доведена, обґрунтована та підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, що містяться в матеріалах досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Орган досудового розслідування стверджує, що вході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.1, п.3 та п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, будучи усвідомленим про призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі; може незаконно впливати на потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , оскільки останні своїми показаннями викривають його у вчиненні злочинів; може вчинити інші злочини, оскільки у складі організованої групи у всіх учасників є чіткий розподіл ролей, тому є підстави вважати, що свою злочинну діяльність вони вчиняють не вперше.

Слідчий вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаний з позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У судовому засіданні прокурор Баклан В.М. підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисники адвокати Клунко О.М. та Мазур М.В. заперечували проти задоволення клопотання слідчого, просили обрати підозрюваному менш суворий запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження та дослідивши документи матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 178 цього Кодексу метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності цих ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим; міцність соціальних зв`язків підозрюваного у місці його постійного проживання; майновий стан підозрюваного та наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

За правилом ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Встановлено, що 06.05.2021 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України.

06.05.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України.

Згідно із ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, тому враховуючи ст. 8, 9 КПК України слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. Тривала практики ЄСПЛ сформувала позицію, що обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_1 підтверджується: протоколами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; протоколами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи; протоколами допиту потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; протоколами опитування про зовнішній вигляд осіб, які підлягають впізнанню, за участі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками; висновком експерта № 56 від 13.04.2021, де зафіксовано, що у ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження; висновком експерта № 57 від 13.04.2021, де зафіксовано, що у ОСОБА_11 легкі тілесні ушкодження.

З огляду на це слідчий суддя дійшов переконання, що в ході досудового розслідування зібрана достатня кількість належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 183 цього ж Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до п.п. 1, 3, 5 ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити ці дії.

Підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.28 ч.2 ст.127 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а тому з метою ухилення від кримінальної відповідальності він може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; підозрюваний ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , оскільки останні своїми показаннями викривають його у вчиненні злочину; та може вчинити інші злочини, оскільки у складі організованої групи у всіх учасників є чіткий розподіл ролей, тому є підстави вважати, що свою злочинну діяльність вони вчиняють не вперше.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та вчинення ним іншого кримінального правопорушення. Тримання ОСОБА_1 під вартою сприятиме забезпеченню кримінального судочинства та правопорядку. Безумовно, досягнення таких цілей становить суспільний інтерес, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи підозрюваного.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).

З огляду на це слідчий суддя вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, зважаючи на положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання захисників підозрюваного ОСОБА_1 - адвокатів Клунка О.М., Мазура М.В. про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Клопотання слідчого Юсипенка О.В. задовольнити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном 60 днів без визначення розміру застави та утримувати його у державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання ОСОБА_1 з 15 год. 00 хв. 06.05.2021.

Дія ухвали закінчується 04 липня 2021 року о 15 год. 00 хв.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 12 травня 2021 року о 08 год. 30 хв.

Слідчий суддя А.В. Левченко