Рішення № 96833681, 06.04.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/51/18

2/296/1133/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Могилевець В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Житомирської міської ради про зміну та визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

1.1 02.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира із позовом до ОСОБА_3 , в якому просив змінити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 .

1.2. Поданий позов обґрунтовувався тим, що сторони з 28.10.2005 по 17.06.2014 перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилась дитина ОСОБА_5 , який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з батьком та відповідач не заперечувала з приводу проживання сина ОСОБА_5 разом з батьком. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 09.09.2015 визначено місце проживання ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та постановлено відібрати ОСОБА_5 , який проживає з батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , і передати матері ОСОБА_3 . В частині позовних вимог щодо встановлення ОСОБА_1 графіка відвідувань дитини відмовлено. Водночас, ОСОБА_5 залишився проживати разом з батьком та відмовляється проживати разом з матір`ю. Дитина має задовільні умови проживання та перебуває у дружніх стосунках з батьком. При цьому, ОСОБА_5 постійно переживає, що його заберуть від батька. Позивач зазначає, що психологом рекомендовано створити дитині сприятливий психологічний мікроклімат у родині, по можливості відокремити дитину від стресових ситуацій та більше уваги приділяти його емоційному стану. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

2.1. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 15.01.2018 відкрито провадження у справі №296/51/18, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження (том І, а.с.20).

2.2. В судовому засіданні 27.03.2018 підготовче засідання закрито протокольною ухвалою суду та справу призначено до розгляду по суті (том І, а.с.48-50).

2.3. Ухвалою суду від 24.04.2018 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі відмовлено (том І, а.с.86-87).

2.4. 29.05.2018 в судовому засіданні задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 , долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, у якому представник просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження об`єктивної потреби в зміні місця проживання дитини. Подані позивачем акти державних виконавців по суті виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09.09.2015, за яким здійснюється примусове виконання рішення щодо відібрання дитини не може доводити будь-які факти окрім самого факту виконання або не виконання рішення суду. Наданий висновок органу опіки та піклування носить однобічний суб`єктивний характер та винесений без вивчення обставин та умов життя відповідача у справі, без вивчення оточення дитини в шкільному просторі, без врахування психічного стану здоров`я батьків, зокрема батька (том І, а.с.95-96).

2.5. 06.06.2018 в судовому засіданні задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 , долучено до матеріалів справи відповідь на відзив, у якому позивач зазначає, що одноособово несе обов`язки по вихованню та утриманню дитини. ОСОБА_5 закінчив перший клас ЗОШ №2 м. Житомира з високим різним знань, має значні досягнення в професійному занятті плаванням, додатково займається з викладачами іноземної мови. При цьому, висновок виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо зміни місця проживання ОСОБА_5 є чинним та правомірним. При його підготовці було з`ясовано всі обставини справи, проведені бесіди з батьками та дитиною, залучено практичного психолога Житомирського міського центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді, який проводив бесіди з дитиною, здійснено обстеження умов проживання дитини та батьків (том І, а.с.109-110).

2.6. Ухвалою суду від 06.06.2018 у справі призначено судово-психологічну експертизу, провадження у справі зупинено (том І, а.с.124-126).

2.7. Постановою Житомирського апеляційного суду від 08.11.2018 ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 06.06.2018 залишено без змін (том І, а.с.185-186).

2.8. 26.12.2018 ухвалою суду поновлено провадження у справі з метою вирішення клопотання директора Незалежного інституту судових експертиз Макаренка Л.М. від 26.11.2018 щодо надання дозволу для залучення експерта Алкіної Н.В. (том І, а.с.196).

2.9. 28.01.2019 для проведення судово-психологічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 06.06.2018, ухвалою суду залучено експерта Алкіну Н.В. та провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта (том І, а.с.214).

2.10. 19.03.2019 на адресу суду надійшло повідомлення з Незалежного інституту судових експертиз, за вих. № 120 від 18.03.2019, в якому зазначається, що відповідно до ухвали суду від 06.06.2018 оплату за експертизу НІСЕ покладено на ОСОБА_3 . Станом на 18.03.2019 оплата за проведення судової психологічної експертизи не надійшла, у зв`язку з чим ухвала суду від 06.06.2018 про призначення судової психологічної експертизи залишилась без виконання (том І, а.с.219).

2.11. Ухвалою суду від 20.03.2019 провадження у даній справі поновлено та справу призначено до судового розгляду (том І, а.с.220).

2.12. Ухвалою суду від 13.05.2019 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 та призначено судово-психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ Судова незалежна експертиза України, а провадження у справі зупинено (том І, а.с.240-243).

2.13. 08.10.2019 на адресу суду надійшов висновок експерта № СЕ-1234-4-1102.19 від 30.09.2019 (том ІІ, а.с.1-30).

2.14. Ухвалою суду від 21.10. 2019 поновлено провадження у справі (том ІІ, а.с.32).

2.15. Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та посилаючись на надані до справи докази просили позов задовольнити.

2.16. Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову, посилаючись на аргументи, зазначені у відзиві на позовну заяву та просили врахувати факт ухилення позивача від участі у проведенні судової експертизи, у зв`язку з чим у задоволенні позову просили відмовити.

2.17. 05.02.2020, 18.08.2020, 09.12.2020 представником третьої особи подано заяви про розгляд справи без її участі, при ухваленні судового рішення просила врахувати рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 18.04.2018 №419 "Про затвердження висновку щодо зміни місця проживання ОСОБА_5 " (том ІІ, а.с.36).

2.18. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що родину ОСОБА_1 знає давно. Син сторін ОСОБА_5 народився та постійно проживає в будинку АДРЕСА_2 . Вказала, що не знає, чи може дитина бачитись з матір`ю та чому так мало спілкується з матір`ю, та щодо матері дитина емоцій не проявляє.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

3.1. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі із 28.10.2005 та рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17.06.2014 шлюб між ними розірвано (том І, а.с.55).

3.2. ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Житомирі у сторін народився син ОСОБА_5 , що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про народження (том І, а.с.6).

3.3. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 09.09.2015 визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - з матір`ю ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , ухвалено відібрати малолітню дитину - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 та передати матері ОСОБА_3 . В частині позовних вимог - встановлення ОСОБА_1 графіка відвідувань дитини - відмовлено (том І, а.с.112,113).

3.4. У період з 30.09.2015 по 15.11.2017 ОСОБА_5 проживав разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , проживати разом з матір`ю не бажає, що стверджується копіями актів державного виконавця, складених 30.09.2015, 23.12.2015, 18.05.2017 та 15.11.2017 державними виконавцями Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого документа №296/7454/15-ц 28.09.2015, виданого Корольовським районним судом м. Житомира (том І, а.с.7-10).

3.5. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано комплекс психологічних послуг з метою визначення рівня стабільності його психоемоційного стану та прихильності дитини до одного з батьків. Роботу з психологом розпочато 01.11.2017, що стверджується листом директора Житомирського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Юрченко О.І. від 13.11.2017 №1654 (том І, а.с.11-12).

3.6. Згідно копії акту обстеження умов проживання, проведеного службою у справах дітей Житомирської міської ради від 22.06.2017 в будинку АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_5 , створені всі прийнятні умови для проживання та розвитку дитини. Стосунки між батьком та дитиною дружні, доброзичливі. Зі слів ОСОБА_5 , проживати з матір`ю він категорично відмовляється (том І, а.с.13).

3.7. ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5 проживають разом за адресою: АДРЕСА_2 . За місцем проживання позивач характеризується позитивно, слідкує за вихованням дитини, переймається проблемами свого сина. До кримінальної та адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не притягувався. Заяв та скарг від сусідів відносно нього до Житомирського відділу поліції не надходило, що стверджується рапортом дільничного офіцера поліції Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції Цівінського В.К. від 02.02.2018 (том І, ас.45, 61).

3.8. З листа виконавчого комітету Житомирської міської ради від 29.11.2017 №25/0-102492 вбачається, що рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28.09.2015 не виконано, у зв`язку з категоричною відмовою дитини проживати з матір`ю ОСОБА_3 та її бажанням у подальшому проживати з ОСОБА_1 (том І, а.с.40,63).

3.9. З 2014 року ОСОБА_5 відвідував дошкільний навчальний заклад №70, де проявив себе як активний енергійний хлопець. Однак, у ОСОБА_5 спостерігалась низька самооцінка, підвищена тривожність, часта зміна настрою. Увесь час хлопчик знаходився під впливом татових настанов, що мама погана і чужа людина, та боявся покидати садочок з мамою без дозволу батька. Забирав та приводив дитину тільки батько, проте активної участі в житті групи не приймав. Мама відвідувала сина та співпрацювала з колективом садочку, що стверджується копією психолого-педагогічної характеристики (том І, а.с.101).

3.10. ОСОБА_5 з 2017 року є учнем першого класу ЗОШ І-ІІІ ступенів №22 імені В.М. Кавуна м. Житомира. За характером хлопчик добрий, ввічливий, комунікативний, активний. Має гарні стосунки з однокласниками. Позитивно сприймає оточуючих. Навчається на середньому рівні. ОСОБА_5 виховує батько ОСОБА_1 , який є для дитини авторитетом. Батько переймається проблемами сина, систематично відвідує школу, цікавиться навчанням і поведінкою дитини. Слідкує за тим щоб син мав всі необхідні речі для навчання, що стверджується характеристикою, виданою директором ЗОШ І-ІІІ ступенів №22 імені В.М. Кавуна м. Житомира Шпачук О.Ф. (том І, а.с.47,62).

3.11. З висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 18.04.2018 №419 слідує, що комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Житомирської міської ради вважає за доцільне змінити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити місце проживання дитини з батьком ОСОБА_1 ( том ІІ, а.с.60).

3.12. З приводу не виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09.09.2015 та не передачу сина ОСОБА_5 матері, ОСОБА_3 зверталась до начальника Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області Сороки М.В., що стверджується копією листа-звернення (том І, а.с. 97-98).

3.13. Директором ЗОШ І-ІІІ ступенів №22 Шпачук О.Ф. направлено лист-звернення до начальника служби у справах дітей Житомирської міської ради Біблі О.В. з проханням допомогти вирішити питання щодо психоемоційного стану ОСОБА_5 , що стверджується копією листа (том І, а.с.99-100).

3.14. Згідно висновку експерта №СЕ-1234-4-1102.19 від 30.09.2019 за результатами проведення судово-психологічної експертизи встановлено факт відмови батька малолітньої дитини ОСОБА_5 - ОСОБА_1 приймати участь в експертному дослідженні, давати дозвіл на участь у ньому малолітнього сина ОСОБА_5 (том ІІ, а.с.3-31).

ІV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

4.1. Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, що передбачений цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних та оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

4.2. У відповідності до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

4.3. При цьому відповідно до статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки їх порушення.

4.4. Перелік способів захисту прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

4.5. За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

4.6. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

4.7. Відповідно до частини 3 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

4.8. Відповідно до частини першої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

4.9. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

4.10. За частинами 1, 2 статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

4.11. Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою ВРУ № 789-XII від 27.02.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

5.1. Між сторонами виникли правовідносини з приводу зміни місця проживання малолітньої дитини.

5.2. Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що після розірвання шлюбу з відповідачем, син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає з ним та відмовляється проживати разом з матір`ю ОСОБА_3 .

5.3. Водночас, 09.09.2015 рішенням Корольовського районного суду м. Житомира визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - з матір"ю ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , вирішено відібрати малолітню дитину - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 та передати її матері ОСОБА_3 .

5.4. Вказаним рішенням суду встановлено, що на початку травня 2014 року ОСОБА_1 забрав дитину до себе та з того часу вона проживає з ним за адресою: АДРЕСА_2 та не встановлено будь-яких поважних причин, що проживання з матір`ю суперечить інтересам дитини. ОСОБА_1 рішення суду не оскаржувалось.

5.5. Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства в України є обов`язковість судового рішення.

5.6. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5.7. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

5.8. Частиною першою статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

5.9. Виконання судового рішення, відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

5.10. Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-рп(ІІ)/2019).

5.11. Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

5.12. Суд враховує, що в період розірвання шлюбу позивач самостійно змінив місце проживання спільної з відповідачем дитини, а з пояснень сторін, наданих під час розгляду справи, встановлено про наявність тривалого та невирішеного конфлікту між сторонами з приводу виховання дитини, побачень з нею та розподілу спільного майна подружжя, а також наявність труднощів у матері можливості спілкування з дитиною, внаслідок багаторічного окремого проживання та недопуску її до місця проживання дитини, у зв`язку з чим вона зверталась до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області.

5.13. Отже, вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суд зважає, що позивачем не надано доказів щодо закінчення виконавчого провадження у справі про відібрання дитини та визначення місця її проживання, а тому суд враховує наявність остаточного судового рішення (рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 09.09.2015 у справі №296/7454/15-ц), яким визначено місце проживання дитини з матір`ю, а також правові наслідки дії законної сили цього судового рішення.

5.14. Суд вважає, що зміна обставин відбулась не внаслідок правомірної поведінки батька дитини, а в силу тривалого невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, щодо відібрання дитини та визначення її місця проживання з матір`ю ОСОБА_3 . Встановлено, що це судове рішення не втратило законну силу і не скасоване, тому не може бути піддано під сумнів.

5.15. Крім того, у зв`язку з неявкою позивача разом з дитиною для участі у проведенні судово-психологічної експертизи, експерт був позбавлений можливості провести експериментально-психологічне дослідження самої дитини ОСОБА_5 , а також батька дитини, ОСОБА_1 , та отримати всебічні дані для аналізу ситуації по справі і надати відповіді на поставлені питання, що також перешкоджає суду перевірити доводи позивача у встановлений законом спосіб.

5.16. Статтею 109 Цивільного процесуального кодексу України встановлено наслідки ухилення від участі в експертизі, за якою у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

5.17. За таких обставин, суд приймає до уваги висновок експерта в частині, згідно якої,

- надаючи відповідь на питання «Чи спроможний малолітній ОСОБА_5 з урахуванням його вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища надавати оцінку відношенню кожного з батьків до нього, виявляти прихильність до кожного з батьків?» експерт зауважив, що «…часто діти, особливо яким ще не виповнилося десять років, схильні виявляти більшу прихильність до батьків, з якими вони проживають останній тривалий час. При таких обставинах, дитина бажає жити з кимось певним з батьків, завдяки тому що вона постійно знаходиться під його впливом і починає таким чином просто транслювати його думку…»;

- надаючи відповідь на питання «Чи є доцільним в інтересах малолітнього ОСОБА_5 подальша відсутність контактів з матір`ю ОСОБА_3 через утримання його батьком ОСОБА_1 , з урахуванням його особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та як відсутність таких контактів з матір`ю впливає на психологічний стан дитини?», експерт зазначив, що «…в цілому вважається, що відсутність матері у процесі виховання негативно впливає на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини, незалежно від її статі, і якщо це можливо, систематичне спілкування з матір`ю, повинне бути налагоджене, для нормального психологічного розвитку дитини. Відсутність матері викликає у дитини нереалізовану потребу в емоційно-теплих стосунках, материнській турботі. Взаємодія з мамою під час розвитку та формування особливо необхідна, бо діти можуть природньо зміщувати на неї свої емоційні переживання.

Слід також тут зазначити, так як спілкування є головним способом здійснення батьками свого права на особисте виховання дитини, спілкування дитини з тим із батьків, хто проживає окремо, не повинно бути формальним, мати характер епізодичних зустрічей, а має існувати постійний, розвитку. Таке спілкування сприяє повноцінному вихованню дитини та її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків - зі своїми дітьми служить для задоволення життєво важливих потреб як дитини, так і дорослих.»

5.18. Враховуючи обставини справи, оскільки висновок органу опіки та піклування про зміну місця проживання та визначення місця проживання дитини не може мати переваги над іншими доказами, суд дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_1 позовних вимог до ОСОБА_3 , а тому відмовляє у задоволенні позову.

VI . РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у задоволенні позову судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 200, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В :

1. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Житомирської міської ради, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1

місце проживання:

АДРЕСА_2

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач:

ОСОБА_3

місце проживання:

АДРЕСА_5

РНОКПП НОМЕР_2

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Служба у справах дітей Житомирської міської ради

місцезнаходження:

10014, м. Житомир,

майдан ім. С. П. Корольова, 4/2

Код ЄДРПОУ 13576954

Повний текст рішення складено 30.04.2021.

Cуддя О. С. Рожкова