Рішення № 96830013, 21.04.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/17063/19

Провадження № 2/643/433/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2021

21 квітня 2021 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участі секретаря Абсалямової А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договорів недійсними, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, яким просить визнати недійсними кредитний договір №HAGARC55690014 від 18.07.2006 та угоду № GC6HADLA0CI99 від 06.12.2016, які укладені від імені ОСОБА_1 з АТ КБ «ПриватБанк» та стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 1536,80грн., листування з відповідачем в сумі 144,44грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 10000грн.

Вимоги позову мотивує тим, що 28.08.2004 слідчим відділом Московського РВ ГУМВС України в Харківській області порушено кримінальну справу за фактом грабежу стосовно ОСОБА_1 , який мав місця 22.08.2004 та під час якого серед іншого у останнього викрадені паспорт та довідка про присвоєння ідентифікаційного коду. 22.06.2007 позивач отримав судовий наказ Московського районного суду м. Харкова від 11.06.2007 про стягнення заборгованості на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором №HAGARC55690014, який нібито укладений з позивачем 18.07.2006. Із додатків, що були додані до судового наказу побачив, що в ксерокопії паспорту, який був наданий при укладанні кредитного договору від його імені, не його фото, в копії кредитного договору підпис від його імені в цьому договорі виконаний іншою особою. Отже, у викрадений у позивача паспорт були внесені незаконні зміни та паспорт використаний сторонньою особою для отримання в своїх інтересах коштів шляхом укладання від імені позивача кредитного договору з відповідачем. 23.11.2016 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис №6115 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №HAGARC55690014 від 18.07.2006. Зазначений виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.02.2018. Після цього, претензій з боку банку припинилася, але в середні 2019 почалися здійснюватися систематичні телефонні дзвінки від імені відповідача на телефон позивача з вимогами повернути грошові кошти та на під`їзді почали розклеюватись об`яви про розшук боржника. В липні 2019 позивач звернувся до ПриватБанку та отримав довідку від 15.07.2019 про те,що станом на 15.07.2019 нібито існує заборгованість перед банком за угодою HAGARC55690014@93903 від 19.07.2006 (розстрочка (комбінована комісія) в сумі 70687,62грн. та за угодою №GC6HADLA0CI99 від 06.12.2016 (дебіторська заборгованість) в сумі 1300грн., про існування останньої повивачу взагалі невідомо. Повивач зазначає, що у випадку з укладанням від його імені з відповідачем кредитного договору від 18.07.2006 та угоди від 06.12.2016, то вони не відповідають волевиявленню позивача, оскілки жодних договорів з відповідачем не укладав, атому вважає зазначені договори недійсними.

Ухвалою суду від 22.10.2019 цивільну справу прийнято до провадження та вирішено розглянути в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.03.2020 за клопотанням представника позивача цивільну справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача надані до суду письмові пояснення, їх змісту яких вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» заперечує щодо задоволення позову, оскілки зміст кредитного договору, укладений між банком та позивачем не суперечить положенням законодавства України, підстав для визнання кредитного договору недійсним не має, позивачем не надано доказів на обґрунтування своїх позовних вимог. Щодо угоди №GC6HADLA0CI99 від 06.12.2016 та заборгованості в сумі 1300грн., що викладено у довідці, то вказана сума сплачена банком під час звернення до нотаріуса із заявою про видачу виконавчого напису і банк такі суми обраховує на окремих рахунках, оскільки така сума використана та сплату такої суми банк від позивача не вимагає, це не є угодою, т.я. банк таким чином відображає на окремому рахунку факт сплати судового збору, оплати послуг нотаріуса тощо. Крім того, відповідач звернувся із заявою про застосування строків позовної давності, оскільки позивач після отримання 22.06.2007 судового наказу про стягнення заборгованості, з цього часу був обізнаним про існування кредитного договору, проте з позовом до відповідача про визнання договір недійсними звернувся лише у 2020, чим порушив строки позовної давності для звернення до суду. В задоволені вимог позову просить відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи із такого.

Судом встановлено, що 18.07.2006 між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №HAGARC55690014, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 3400,95грн. на строк до 17.07.2007 зі сплатою за користування кре6дитом відсотків у розмірі 0,01% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно судового наказу від 11.06.2007 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №HAGARC55690014 від 18.07ю2006 у розмірі 4762,35грн. разом із судовими витратами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 22.08.2004 відносно нього вчинений грабіж під час якого викрадені паспорт та довідка про присвоєння ідентифікаційного коду. У викрадений у позивача паспорт були внесені незаконні зміни та паспорт використаний сторонньою особою для отримання в своїх інтересах коштів шляхом укладання від імені позивача кредитного договору з відповідачем. Кредитний договір не укладав, його не підписував, кошти не отримував тощо.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту визначені в ст. 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, визначених кодексом (ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ст. 215, 218-235).

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте, позивачем не доведено правові підстави, визначені ст.ст. 203, 215 ЦК України, для визнання договору недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовини і електронними доказами; 2) висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Доказування не може гуртуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Позивач, обґрунтовуючи свої доводи та вимоги позову в якості доказів надав суду копії таких документів: паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , лист СО Московського РО ГУМВД України в Харківській області від 24.05.2007, судовий наказ від 11.06.2007, фотокопія паспорту громадянина України ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 , картка фізичної особи-платника податків на ім`я ОСОБА_1 , кредитний договір №HAGARC55690014 від 18.07.2006, рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.02.2018, довідка про заборгованість, об`ява, заява ОСОБА_1 до АТКБ «Приватбанк» від 29.07.2019, лист АТКБ «ПриватБанк» від 06.08.2019, постанова про відмову в порушені кримінальної справи від 04.07.2007 (а.с. 5-15,18,19.76).

Аналізуючи надані позивачем докази, суд не вважає їх належними та достатніми у своїй сукупності та не дають змогу дійти висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо визнання кредитного договору недійсним в розумінні положень ст.215 ЦК України.

Аналогічного висновку суд дійшов і щодо вимог про визнання недійсною угоди №GC6HADLA0CI99 від 06.12.2016. Крім того, відповідачем роз`яснено, що угода №GC6HADLA0CI99 від 06.12.2016. та заборгованості в сумі 1300грн., яка зазначена у довідці банку, то вказана сума сплачена останнім під час звернення до нотаріуса із заявою про видачу виконавчого напису і банк такі суми обраховує на окремих рахунках, оскільки така сума використана та сплату такої суми і банк від позивача не вимагає, це не є угодою, т.я. банк таким чином відображає на окремому рахунку факт сплати судового збору, оплати послуг нотаріуса тощо.

Отже, враховуючи наведені вище обставини і те, що позивач не довів своїх позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд не застосовує строків позовної давності через відмову в задовлені позовних вимог через їх необґрунтованість та недоведеність.

Через відмову в задоволенні позову у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1д (код ЄДРПОУ:14360570) в особі Харківського ГРУ Приватбанк відділення №18, адреса місцезнаходження: 61022. М. Харків, вул. Валентинівьска,20, (корд ЄДРПОУ: 22609983).

Суддя О.О. Сугачова