Рішення № 96826709, 11.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

11 травня 2021 р. справа № 520/5718/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком за періоди з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року, з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року, з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що громадянин має право на одержання виплат за раніше призначеною пенсією, але внаслідок вчинення пенсійним органом протиправних дій коштів за пенсією за періоди з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року та з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року не отримувала.

Відповідач, Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що за періоди з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року та з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року позивачу було призупинено виплату пенсії у зв`язку з тривалою відсутністю за місцем проживання. Також, зазначив, що з 01.11.2018 виплату пенсії поновлено, а заборгованість з виплати пенсії буде виплачена згідно окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вихідні та святкові дні з 08.05.2021р. по 10.05.2021р., розгляд справи здійснюється 11.05.2021р.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Заявник народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України.

Позивачу призначена пенсія за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , та як пенсіонер знаходиться на обліку в установі відповідача, що підтверджується розпорядженням 61849 від 23.03.2015.

Відповідно до довідки від 11.04.2016р. №6326016856 заявник має правий статус внутрішньо переміщеної особи з фактичним місцем проживання у АДРЕСА_1 .

Оригіналом складеної ГУ ПФУ у Харківській області довідки про розмір призначеної та фактично виплаченої пенсії підтверджені обставини призначення заявникові пенсії за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року включно та виплати цієї пенсії у цьому періоді лише у липні 2018 року.

Рішень про припинення виплати пенсії або рішень про скасування раніше призначеної пенсії до матеріалів справи не подано.

У відзиві на позов відповідач посилається на наступне.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та на підставі даних, отриманих з відповідних державних реєстрів, рішенням відділу з 01.05.2018 року позивачу було призупинено виплату пенсії, у зв`язку з тривалою відсутністю за місцем проживання.

Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 13.06.2018 №23 виплату пенсії позивачу було поновлено з 01.07.2018. Заборгованість за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 складає 7882,64 грн.

На підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки або результатів додаткової перевірки, з 01.08.2018 року виплату пенсії позивачу знову було призупинено.

На підставі рішення районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 26.09.2018 №36 виплату пенсії позивачу було поновлено з 01.11.2018. Заборгованість за період з 01.08.2018 по 31.10.2018 складає 11823,96 грн.

На звернення позивача від 23.12.2020 року стосовно невиплати пенсії за періоди з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року та з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2000-0222-8/12094 від 27.01.2021 року повідомлено про наявність заборгованості з виплати пенсії за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 у сумі 7882,64 грн. та за період з 01.08.2018 по 31.10.2018 у сумі 11823,96 грн. та те, що виплата заборгованості буде здійснена з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 після прийняття окремого порядку.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачу нараховувалась пенсія за періоди з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року та з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року, однак не виплачувалась.

У зв`язку з невиплатою пенсійним органом вказаних сум заборгованості, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи питання строків звернення до суду з вказаним позовом, суд зазначає, що згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 24.04.2018р. по справі №646/6250/17 у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Також згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 05.04.2019р. по справі №809/248/18 (адміністративне провадження №К/9901/53585/18) 1) інститут строку звернення до суду не може слугувати меті відмові у захисті порушеного права та меті легалізації триваючого порушення з боку Держави, 2) у разі порушення органом публічної адміністрації пенсійного законодавства вимоги про виплату пенсії за минулий час, у тому числі і за рахунок непризначених чи неврахованих складових, можуть бути заявлені без обмеження будь-яким строком.

Відтак, розв`язуючи даний спір, суд з огляду на ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) вважає, що пенсійні виплати (відносно етапів призначення, нарахування та виплати яких національний закон України не містить чітких критеріїв розмежування), котрі не одержані у власність приватної особи з вини адміністративного органу, підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Тому, вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Випадки припинення виплат за пенсією викладені у ч.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де передбачено, що підставою для припинення виплат є рішення суду або рішення тероргану ПФУ, а приводом для прийняття такого рішення: призначення пенсії за недостовірними документами; подія смерті особи; подія неотримання пенсії протягом 6 місяців підряд; інші випадки згідно з законом.

Водночас із цим, суд зауважує, що іншого закону з питання визначення таких приводів відносно даного спору не існує.

Правовий висновок відносно застосування ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" міститься у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 р. по справі №805/402/18 (провадження Пз/9901/20/18) і полягає у тому, що за відсутності визначених законом підстав виплати за пенсією не можуть бути припинені.

У ході розгляду спору судом достеменно встановлено, що у спірних правовідносинах відсутні визначені ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і приводи, і підстави для припинення виплати пенсії.

При цьому, даних щодо скасування рішення про призначення пенсії (чи втрати юридичної дії цього рішення у будь-який інший спосіб) матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. № 637, згідно якої суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, не спростовують висновків суду.

Додатково суд зважає також і на приписи ст.27 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, де указано, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Існування у справі цих обставин судом не виявлено.

У силу положень ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України України в частині своєчасного та повного проведення платежів за призначеною пенсією.

Разом із тим, визнання діяння владного суб`єкта протиправним об`єктивно не здатне у даному конкретному випадку забезпечити неминуче, ефективне та дієве поновлення суб`єктивного права особи на одержання у власність коштів як виплат за пенсією, а тому суд вважає за необхідне обтяжити владний суб`єкт обов`язком виплатити пенсію позивачу саме на підставі даного рішення суду.

При цьому, суд враховує, що згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Зміст категорії «ефективність» розкрито, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", де указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Також зміст цієї ж категорії розкрито і у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", у якому зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту має бути ефективним та повинен забезпечити реальне відновлення порушеного суб`єктивного права чи захист ущемленого інтересу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine; заява № 29979/04) принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Вирішуючи спір, суд зважає на специфіку реалізації владних управлінських функцій органами системи Пенсійного фонду України, котра полягає у тому, що рішення про призначення пенсії (індивідуальний акт, де викладається правова підстава для отримання громадянином коштів від ПФУ та одночасно обчислюється грошовий показник розміру пенсії) видається територіальним органом Пенсійного фонду України районного або обласного рівня, а асигнування видатків (тобто виділення фінансових ресурсів для проведення платежів) проводиться самим Пенсійним фондом України або у якості розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

Отже, для реального та найшвидшого відновлення суб`єктивного права особи владний суб`єкт - регіональний орган ПФУ повинен прийняти власне рішення про призначення пенсії у належному розмірі (тобто провести нарахування пенсії, в разі якщо таке нарахування не було проведено) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.

З урахуванням того, що наразі розмір невиплаченої пенсії, на яку позивач мала право за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 становить 7882,64 грн. та за період з 01.08.2018 по 31.10.2018 становить 11823,96 грн., для повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог згідно вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, та зобов`язати владного суб`єкта виплатити вказану заборгованість по пенсії.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Вийти за межі позовних вимог.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) виплатити заборгованість за пенсією на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса: АДРЕСА_2 ; фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 у сумі 7882,64 грн. (сім тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 64 копійок) та за період з 01.08.2018 по 31.10.2018 у сумі 11823,96 грн. (одинадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 96 копійок).

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса: АДРЕСА_2 ; фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 726,40 грн. (сімсот двадцять шість гривень 40 копійок).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева