Рішення № 96826663, 11.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 травня 2021 року № 520/2079/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у забезпеченні ОСОБА_1 безоплатним санаторно-курортним лікуванням - протиправними;

- зобов`язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у межах дії Індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 106/106 від 22.01.2021 (протягом 2021 та 2022 років) безкоштовно надати ОСОБА_1 у 2021 році та у 2022 році 1 раз на рік путівки на санаторно-курортне лікування згідно з медичними показаннями, визначеними у довідці форми № 070/о від 27.01.2021 № 296/10, виданій Комунальним некомерційним підприємством "Міська поліклініка № 24" Харківської міської ради;

- для забезпечення належного захисту прав ОСОБА_1 у разі необхідності вийти поза межі заявлених позовних вимог.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем було допущено протиправні дії щодо відмови у забезпеченні ОСОБА_1 безоплатним санаторно-курортним лікуванням.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що в своїй діяльності Харківський обласний військовий комісаріат на підставі п.2.1 наказу МО України від 31.12.2014 року №937 «Про затвердження Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України» здійснює роботу з соціального забезпечення, та керується нормативно-правовими актами з зазначеного питання, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року №446 «Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовці, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей», пунктом 2 якого передбачено коло осіб, які забезпечуються по лінії Міністерства оборони України санаторно-курортним лікуванням. Однак, представником відповідача вказано, що позивач отримав ІІ групу інвалідності з причин загального захворювання, та не належить до жодної з категорій осіб, передбачених зазначеним нормативно-правовим актом, а отже були відсутні підстави для задоволення його заяви.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, ветераном праці, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 та довідки до огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.12.2018 року серії 12 ААА№963928 92.

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до умов Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ІІ по лінії Міністерства оборони України.

Також позивачем вказано, що він за зареєстрованою адресою місця проживання включений до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги по Холодногірському району м. Харкова.

Водночас, позивачем наголошено у позовній заяві на обставинах того, що Комунальним некомерційним підприємством «Міська поліклініка №24» Харківської міської ради видано йому довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування форма №070/о від 27.01.2021 року №296/10, що видається на 1 рік.

Під час розгляду справи встановлено, що 28.01.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання у 2021 році (у межах фінансового року та з урахуванням терміну дії довідки для одержання путівки на санаторно-курортне лікування форма №070/о) путівки на безкоштовне санаторно-курортне лікування.

Листом Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №769ФХ-96641 від 08.02.2021 року позивача було повідомлено про те, що відповідно до п. 2 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року № 446, та наказу Міністра оборони України від 14.11.2016 року № 591, визначено коло осіб, які мають право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про жертви нацистських переслідувань». Порядком не передбачено забезпечення санаторно-курортними путівками осіб з інвалідністю від загального захворювання установами Міністерства оборони України. Вказані обставини на переконання відповідача свідчать на користь того, що відсутні підстави для забезпечення позивача санаторно-курортним лікуванням за рахунок кошторису Міністерства оборони України.

Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням про них, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту.

Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (надалі - Закон України № 875-XII).

Згідно ст. 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 2 Закону № 875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

Згідно з приписами ст. 4 Закону № 875-XII діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у охороні здоров`я; соціальному захисті; забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю. Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Відповідно до ст. 5 Закону № 875-XII порядок та умови визначення потреб у зв`язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами (об`єднаннями), установами і організаціями.

Згідно з положеннями ст. 37 Закону № 875-XII види необхідної матеріальної, соціально-побутової і медичної допомоги особам з інвалідністю визначаються органами медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі реабілітації. Допомога подається за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до ст. 38 Закону № 875-XII особи з інвалідністю і діти з інвалідністю за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками.

Згідно зі ст. 38-2 Закону № 875-XII пільги, передбачені цим Законом, зберігаються за особами з інвалідністю та дітьми з інвалідністю незалежно від виду виплачуваної пенсії або допомоги, призначеної замість пенсії.

Водночас, суд зазначає, що положеннями ст. 23 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10. 2005 № 2961-IV (далі - Закон №2961-IV) передбачено, що індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю для повнолітніх осіб з інвалідністю - медико-соціальною експертною комісією, для дітей з інвалідністю - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей з інвалідністю), місцева державна адміністрація, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.

Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації осіб з інвалідністю.

Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов`язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що згідно Індивідуальної програми реабілітації інваліда №106/106 від 22.01.2021, ОСОБА_1 з 2018 року має ІІ групу інвалідності (захворювання загальне) за клініко-функціональним діагнозом та кодом за МКХ-10 К 86.1 Z 90.4 Z 90.3 хронічний псевдотуморозний панкреатит, захворювання внутрішніх органів.

Суд зазначає, що приписами ст. 17 Закону № 2961-IV визначено, що реабілітаційний процес включає, зокрема, санаторно-курортне лікування.

Також, судом встановлено, що відповідно до змісту довідки для одержання путівки на санаторно-курортне лікування № 296/10, наданої 27.01.2021 комунальним некомерційним підприємством "Міська поліклініка № 24" Харківської міської ради, вбачається, що позивачу рекомендовано місце лікування: місцевий санаторій (поза курортом) курорт (и) Бермінводи.

Відповідно до п. 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 389, обласні військові комісаріати, зокрема, здійснюють розподіл путівок для лікування в санаторно-курортних закладах Міноборони та закуповують у межах виділених асигнувань путівки в інші санаторії та лікувально-профілактичні заклади пенсіонерам і членам їх сімей, які перебувають на відповідному обліку у військових комісаріатах.

Згідно з п. 2.1 Інструкції з організації роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 31.12.2014 № 937, робота із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України здійснюється обласними військовими комісаріатами.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача та наявності у позивача права на безоплатне санаторно-курортне лікування в 2021 році.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 у адміністративній справі № 520/2749/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано дії Харківського обласного військового комісаріату щодо відмови у забезпеченні ОСОБА_1 безоплатним санаторно-курортним лікуванням протиправними; зобов`язано Харківський обласний військової комісаріат безкоштовно надати ОСОБА_1 у 2019 році путівку на санаторно-курортне лікування згідно з медичними показаннями, визначеними у Довідці форми №070/о від 02.01.2019 № 22/3, виданої комунальним некомерційним підприємством «Міська поліклініка № 24» Харківської міської ради; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 по справі № 520/2749/19 залишено без змін.

Також, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 по адміністративній справі №520/7040/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) до Харківського обласного військового комісаріату (місцезнаходження: вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, ідентифікаційний код - 08166355) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано дії Харківського обласного військового комісаріату щодо відмови у забезпеченні ОСОБА_1 безоплатним санаторно-курортним лікуванням протиправними; зобов`язано Харківський обласний військовий комісаріат безкоштовно надати ОСОБА_1 у 2020 році путівку на санаторно-курортне лікування згідно з медичними показаннями, визначеними у довідці форми № 070/о від 02.01.2020 № 24/1, виданій комунальним некомерційним підприємством "Міська поліклініка № 24" Харківської міської ради; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 року апеляційну скаргу Харківського обласного військового комісаріату залишено без задоволення; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 по справі №520/7040/2020 залишено без змін.

Приписами ч. 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про те, що оскільки судовими рішеннями у справах № 520/2749/19 та №520/7040/2020, що набрали законної сили, дії Харківського обласного військового комісаріату щодо відмови у забезпеченні ОСОБА_1 безоплатним санаторно-курортним лікуванням визнано протиправними та зобов`язано безкоштовно надати ОСОБА_1 у 2019 та 2020 роках путівку на санаторно-курортне лікування, зазначені обставини не доказуються при розгляді даної справи.

З огляду на встановлення судом обставин порушення прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для належного захисту прав останнього зобов`язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у межах дії Індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 106/106 від 22.01.2021 безкоштовно надати ОСОБА_1 у 2021 році 1 раз на рік путівку на санаторно-курортне лікування згідно з медичними показаннями, визначеними у довідці форми № 070/о від 27.01.2021 № 296/10, виданої Комунальним некомерційним підприємством "Міська поліклініка № 24" Харківської міської ради.

Водночас, стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у межах дії Індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 106/106 від 22.01.2021 (протягом 2022 року) безкоштовно надати ОСОБА_1 у 2022 році 1 раз на рік путівку на санаторно-курортне лікування згідно з медичними показаннями, визначеними у довідці форми № 070/о від 27.01.2021 № 296/10, виданій Комунальним некомерційним підприємством "Міська поліклініка № 24" Харківської міської ради, суд зазначає, що останні є передчасними та такими, що направлені на майбутнє, а відтак, задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у забезпеченні ОСОБА_1 безоплатним санаторно-курортним лікуванням.

Зобов`язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у межах дії Індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 106/106 від 22.01.2021 безкоштовно надати ОСОБА_1 у 2021 році 1 раз на рік путівку на санаторно-курортне лікування згідно з медичними показаннями, визначеними у довідці форми № 070/о від 27.01.2021 № 296/10, виданій Комунальним некомерційним підприємством "Міська поліклініка № 24" Харківської міської ради.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.