Рішення № 96826661, 11.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 травня 2021 року № 520/10775/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба, Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені І.Кожедуба, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2017, 2018, 2019 роки в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком як учаснику бойових дій з урахуванням раніше виплачених сум протиправною;

- зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені І.Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2017, 2018, 2019 роки, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову позивачем вказано, що він відповідно до положень ч.5 ст. 12 та ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII має право на отримання одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, проте виплату такої допомоги у 2017, 2018 та 2019 роках було здійснено у меншому розмірі. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 31.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у адміністративній справі за вищевказаним позовом.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останнім вказано, що Харківський національний університет Повітряних Сил імені І. Кожедуба не є належним відповідачем по даній справі, оскільки не є учасником зазначених правовідносин. При цьому, вказано, що належним відповідачем є Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 03195694, адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 51).

Ухвалою суду від 10.11.2020 року зупинено провадження у справі за вищевказаним позовом до набрання законної сили рішенням у справі №440/2722/20.

Ухвалою суду від 28.01.2021 року було поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.02.2021 року залучено в якості співвідповідача Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 23148343, вул. Старонікольська, буд. 20а, м. Чугуїв, Харківська обл., 63503) до участі у справі за вищевказаним позовом.

Від представника Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останнім вказано, що позивач має статус учасника бойових дій та є військовослужбовцем, який проходить службу в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені І. Кожедуба. також представником відповідача із посиланням на приписи пп. 2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року №223, пп.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 року №170, пп.2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 року №237, пп.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112 вказано, що військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на спеціальні рахунки військових частин. установ, організацій за місцем їх служби. Отже, представником відповідача вказано, що позивач як військовослужбовець, який проходить службу, повинен отримати щорічну грошову допомогу до 5 травня шляхом перерахування коштів районним органом соціального захисту населення за місцем його служби, а не за місцем реєстрації. Органом соціального захисту населення, який здійснює владні управлінські функції щодо перерахування разової грошової допомоги до 5 травня за місцем проходження військової служби - є Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196593), яке розташоване за адресою: проспект Науки, буд. 17-а, м. Харків, 61166. Вказана установа є належним відповідачем по справі №520/10775/2020.

Ухвалою суду від 02.03.2021 року залучено в якості співвідповідача Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196593, просп. Науки, буд. 17-а, м. Харків, 61166) до участі у справі за вищевказаним позовом.

В подальшому, ухвалою суду від 17.03.2021 року замінено другого відповідача Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області на Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03195694, адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 51).

Представник відповідача Управління соціального захисту населення Шевченківського району Харківської міської ради у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував з огляду на його необґрунтованість та недоведеність. При цьому, представником відповідача вказано, що управління є неналежним відповідачем у даному випадку, оскільки нарахування та виплату щорічної допомоги до 05 травня за списками управління здійснює Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, який є структурним підрозділом Департаменту соціального захисту населення. Водночас, представником відповідача наголошено на обставинах того, що управління не є розпорядником коштів цієї виплати, а саме Департамент соціального захисту населення обласної державної адміністрації є розпорядником коштів нижчого рівня на цю виплату. В той же час, представником відповідача наголошено на обставинах того, що для виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017, 2018 роки відповідачем направлялись до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат списки осіб для виплати допомоги, до яких було включено і позивача, але у 2019 році виплата позивачу допомоги по Шевченківському району не здійснювалась. Крім того, представником відповідача вказано, що виплати за 2017 та 2018 роки здійснювались у визначеному законодавством розмірі, а 27.02.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення № 3-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому, Конституційним Судом України, скасовано лише окремі положення п. 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, а не положення ч. 4 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Також, представником Управління соціального захисту населення Шевченківського району Харківської міської ради через канцелярію суду було подано заяву про застосування строку позовної давності, в обґрунтування якої вказано, що позовні вимоги позивача стосуються виплати щорічної разової допомоги до 5 травня за 2017, 2018 та 2019 роки у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020, але згідно довідки Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік позивачу здійснена у травні 2017 року, за 2018 рік - у квітні 2018 року, тоді як позивач правом подання позову скористався лише 12.08.2020 року, тобто після спливу строку позовної давності. При цьому, представником відповідача вказано, що переконливих доказів того, що позивач не знав та не міг знати про таку виплату останнім до суду не надано.

Представник відповідача Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації у поданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача вказано, що нарахування та виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2017, 2018 років провадилась Центром відповідно до списків-розпоряджень Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, розмір разової грошової допомоги до 5 травня позивачеві складає: за 2017 рік 1200,00 грн та за 2018 рік - 1265,00 грн., кошти перераховані в повному обсязі. Також, представником відповідача вказано, що Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не має права самостійно нараховувати та виплачувати соціальну допомогу без відповідних розпоряджень районних УПСЗН та без відповідного фінансування, оскільки Центр є державною установою, і не розпоряджається коштами, а лише їх перераховує на рахунки отримувачів таких допомог через банківські та інші установи. Дії Центру у нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 є правомірними, оскільки нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню під час вирішення справ про соціальний захист громадян. Крім того, представником відповідача вказано, що у своєму роз`ясненні Міністерство соціальної політики України, наданому Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, зазначило, що у зв`язку із рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 народними депутатами України ОСОБА_2 та іншими на розгляд Верховної Ради України подано законопроект "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення відновлення соціальних гарантій та пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, яким передбачається привести норми Бюджетного кодексу України у відповідність до рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020". Так, представником відповідача вказано, що витрати, на виплату допомоги до 5 Травня фінансуються за рахунок коштів Державного Бюджет України, тому прийняття відповідних змін до Закону можливе за умови забезпечення їх реалізації фінансовими ресурсами. При цьому, представником відповідача вказано, що в 2019 році позивач на обліку в Шевченківському районі, а також інших районах, що обслуговуються відповідачем не перебуває.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 08.02.2017 року по 20.01.2020 року проходив військову службу в Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. І.Кожедуба.

Наказом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба від 20.01.2020 р. № 14 позивача виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення з 20.01.2020 року.

Матеріали справи свідчать, що в період проходження військової служби ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1

У позовній заяві позивачем вказано, що за місцем служби позивачу була проведена виплата до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у 2017- 2019 роках.

Отже, як вказано позивачем він отримав щорічну разову грошову допомогу, як учасник бойових дій в такому розмірі: в 2017 році - 1200 грн., що відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2018 року № ]170; в 2018 році - 1265 грн, що відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 року №237; в 2019 році - 0 грн.

Позивач звернувся до Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба з заявою про здійснення нового розрахунку виплати до 05 травня разової грошової допомоги з урахуванням вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та нарахування та здійснення її виплати за період 2017 року по 2019 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплачених сум.

Харківський національний університет Повітряних Сил ім. І. Кожедуба листом від 06.08.2020 року №350/176/100-683/1831 надав відповідь, якою відмовив в здійсненні перерахунку та виплати разової грошової допомоги за 2017 - 2019 роки, чим порушив право позивача на її отримання в належному розмірі.

Позивач, вважаючи бездіяльність щодо невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за період 2017 - 2019 pp. у належному розмірі, що передбачений частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії "їх соціального захисту» протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, судом встановлено, що позивачем у позовній заяві було викладено доводи стосовно того, що у даному випадку має місце триваюче правопорушення, оскільки сама по собі бездіяльність є триваючою пасивною поведінкою суб`єкта, яка виражається у формі не вчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був вчинити. Так, позивачем із посиланням на позицію Верховного Суду, викладену у постанові 05.04.2019 року по справі №809/248/18 вказано, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата грошової допомоги до 05 травня тощо). При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави. Отже, як вказано позивачем системний аналіз зазначеної позиції Верховного Суду дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно соціального захисту, зокрема отримання грошової допомоги у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з ненарахуванням та не виплатою в належному розмірі з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Суд, надаючи оцінку зазначеним доводам позивача та поданій до суду представником Управління соціального захисту населення Шевченківського району Харківської міської ради заяві про застосування строку позовної давності, зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд зазначає, що право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

Водночас, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

При цьому, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до приписів ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої та другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Зі змісту позову встановлено, що при зверненні до суду позивачем оскаржується бездіяльність, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2017, 2018, 2019 роки в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком як учаснику бойових дій з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві позивачем вказано, що у 2017 - 2019 роках нарахування та виплата йому разової грошової допомоги до 5 травня була здійснена у зменшеному розмірі.

Вказані види грошової виплати є періодичним платежем, отже, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання такої виплати у розмірі, з яким він не погоджується, а звернувся позивач до суду з зазначеним адміністративним позовом 14.08.2020 року.

Згідно постанови Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №380/5202/20 строк звернення до суду розпочинається з дати отримання щорічної допомоги до 5 травня.

Вказана правова позиція стосовно строків звернення до суду також викладена у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №815/3087/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, стосовно доводів представника позивача щодо наявності підстав для врахування під час розгляду справи позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 05.04.2019 року по справі №809/248/18 суд зазначає, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2019 року № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Відтак, суд зазначає, що при розгляді даної справи судом було враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 14.05.2019 у справі №815/3087/18.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1 та 4 ст.17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відтак, 30 вересня кожного року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня кожного року.

Одночасно судом зі змісту позовної заяви встановлено, що порушення своїх прав позивач пов`язує із прийняттям 27.02.2020 року рішення Конституційний Судом України №3-р/2020.

При цьому, доказів отримання відмови відповідача здійснити перерахунок допомоги матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи, що позивач, дізнавшись про прийняте Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року, вважав, що таке рішення стане підставою для проведення перерахунку та виплати оспорюваної допомоги в подальшому звернувся до суду, то саме із цього моменту слід рахувати початок перебігу строку звернення до суду з даним позовом.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду з даним позовом, у зв`язку з чим приходить до висновку про відхилення заяви представника відповідача.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Верховним Судом 29.09.2020 року було розглянуто зразкову справу №440/2722/20 за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За результатами вказаного розгляду прийнято рішення, яке набрало законної сили 13.01.2021 року.

З наявних в матеріалах справи доказів та заявлених позивачем вимог вбачається, що справа за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба, Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії за ознаками, є типовою справою та предмет спору, в даному випадку співпадає з предметом спору зразкової справи №440/2722/20.

Відповідно до ч.3 ст. 291 КАС при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII (далі - Закон №3551-ХІІ).

Відповідно до статті 13 частини 4 Закону України № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи-десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Згідно із пп."б" пп. 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 13 частину 4 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року.

У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12,13,14,15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги для осіб, які мають статус учасника бойових дій.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації було проведено відповідні виплати позивачу, а саме у травні 2017 року - у сумі 1200,00 грн.; у квітні 2018 року - у сумі 1265,00 грн., у 2019 році - 0,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що Урядом щороку приймається постанова про встановлення розміру та порядку виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, а саме:

- у 2017 році, постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань";

- у 2018 році, постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 року № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань";

- у 2019 році, постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 року № 237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Відтак, враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку про те, що при виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у період 2016 - 2018 років її розмір було визначено саме із урахуванням вищевказаних норм, які були чинними на момент такого нарахування.

Проте зі змісту позовної заяви вбачаються доводи позивача стосовно того, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27.02.2020 року (по справі 1 - 247/2018(3393/18)) дійшов висновку про неконституційність делегування повноважень Уряду визначати розмір допомоги в цілому, а отже таке рішення свідчить про порушення прав позивача і у період 2017 - 2019 років, у зв`язку з чим, на думку позивача, наявні підстави для здійснення доплат за вказані періоди.

Суд вважає зазначені доводи позивача необґрунтованими та недоведеними, враховуючи наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Зазначене норма кореспондується із приписами ч.1 ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.

З аналізу вищевикладених норм слід дійти висновку про те, що загальним є правило про втрату чинності законів, які визнані неконституційними саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Проте, винятки із такого правила можуть бути встановлені у самому рішенні Конституційного Суду України.

Згідно з ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Проте додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абз. 2 п. 2 рішення від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд зазначає, що вказаний принцип є гарантією стабільності суспільних відносин та забезпечення принципу юридичної визначеності. Оскільки, в іншому випадку усі суспільні відносини у яких було застосовано "неконституційний закон" підлягали б "ревізії". Тому, з огляду на відсутність у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 року вказівки на інше, суд вважає, що вказане Рішення слід застосовувати до правовідносин які виникли з дня його ухвалення.

Отже, встановлена у рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 року неконституційність закону, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду правовідносин із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.

Враховуючи, що виплати позивачу у період з 2017 року по 2018 роки здійснювали на підставі норм, що були чинними на час їх здійснення, то їх розмір правомірно було визначено відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2017, 2018 роки в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком як учаснику бойових дій з урахуванням раніше виплачених сум.

Одночасно суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів та наведених у відзивах на позов відповідачами доводів встановлено, що 2019 році виплата позивачу одноразової грошової допомоги до 5 травня не була здійснена, оскільки позивач не перебував у зазначений період на обліку у в Шевченківському районі, а також в інших районах , що обслуговуються Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації.

Судом зі змісту позовної заяви встановлено, що позивачем вказано на порушення тільки в частині здійснення відповідної одноразової грошової виплати у зменшеному розмірі та не наведено жодних доводів стосовно не виплати зазначеної грошової допомоги у 2019 році, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог в цій частині, у зв`язку з чим останні задоволенню також не підлягають.

Водночас, суд зазначає, що позовні вимоги позивача про зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2017, 2018, 2019 роки, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум є похідними від первинної позовної вимоги, а отже також не підлягають задоволенню, враховуючи висновки суду у даній справі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба (вул. Сумська, буд. 77/79, м. Харків, 61023), Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (просп. Науки, буд. 17-а, м. Харків, 61166), Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 51) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.