Ухвала суду № 96826538, 11.05.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань відстрочення виконання судового рішення

Справа № 500/1671/20

11 травня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про відстрочення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, у якій суб`єкт владних повноважень просить суд відстрочити виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 500/1671/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в частині зобов`язання Управління соціальної політики Тернопільської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум допомоги, до кінця бюджетного року.

Звернення із такою заявою до суду обґрунтовано тим, що Управління є лише розпорядником державних коштів, які виділені в межах бюджетних асигнувань і не в змозі провести виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Оскільки, на 2021 рік, не виділено бюджетних асигнувань з державного бюджету на виконання вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а також на виконання судових рішень, Управління просить суд відстрочити виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 500/1671/20 "до кінця бюджетного року".

Ухвалою від 29.04.2021 суд призначив заяву Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про відстрочення виконання судового рішення - до розгляду на 11.05.2021.

07.05.2021, на адресу суду надійшла заява позивача, у якій він заперечив проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення та просить таку заяву розглядати без його участі (арк. справи 81-85).

11.05.2021, через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності (арк. справи 86-89).

Частиною дев`ятою статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши обґрунтованість доводів, покладених відповідачем в основу заяви про відстрочення виконання рішення суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 у справі №500/1671/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними дії Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та зобов`язано Управління соціальної політики Тернопільської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум допомоги.

Позивач звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із заявою про видачу копії рішення суду та виконавчого листа у справі №500/1671/20.

06.04.2021 Тернопільським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов`язання Управління соціальної політики Тернопільської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум допомоги.

Відповідачем до заяви про відстрочення виконання судового рішення долучено копію супровідного листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (с. Івано-Франківськ) від 14.04.2021 №4098/04.1.24 про направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 06.04.2021.

Також, до заяви відповідачем долучено Довідку про здійснення нарахування на виконання рішення суду від 11.03.2021 №721/13.8 та супровідний лист №747/13.08 від 11.03.2021 адресований Головному управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області. Також долучено супровідний лист №749/13.08 від 11.03.2021 адресований Тернопільському міському відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Водночас, до даної заяви долучено звернення за №6450 від 02.04.2021, адресоване Прем`єр-міністру України та Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів щодо ініціювання внесення змін до Державного бюджету України та виділення коштів на виконання судових рішень і виплати у 2021 році Допомоги в розмірах, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною третьою статті 378 КАС України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011, постанові від 30.01.2020 у справі № 819/150/17.

Суд зазначає, що на підтвердження існування обставин, що «істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим», відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів існування таких обставин, в тому числі відсутності в Управлінні соціальної політики Тернопільської міської ради достатніх коштів на відповідних рахунках відповідача.

До заяви про відстрочення виконання судового рішення додано Довідку про здійснення нарахування на виконання рішення суду від 11.03.2021 №721/13.8 та супровідний лист №747/13.08 від 11.03.2021 адресований Головному управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області. Також долучено супровідний лист №749/13.08 від 11.03.2021 адресований Тернопільському міському відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Водночас, доказів надіслання зазначених документів та повернення їх "без виконання", "часткового виконання" чи "неналежного виконання" - суду не представлено, а судом не здобуто.

Разом з тим, суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що в період з "дня набрання законної сили судового рішення" у даній справі по дату "звернення із заявою про відстрочення виконання рішення суду", у відповідача була відсутня можливість виконати дане рішення суду.

Також, відповідачем недоведено необхідність відстрочити таке виконання в термін «до кінця бюджетного року», оскільки не надано жодних обґрунтувань з їх документальним підтвердженням для встановлення судом саме такого строку відстрочення.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Вказане узгоджується також з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Також у справах «Сук проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов`язань.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.06.2004 року в пункті 184 у справі «Броньовський проти Польщі» (заява № 31443/96) зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі №41/74 «Yvonne van Duyn v. Ноmе Оffісе» (Саsе 41/74 van v. Ноmе Оffісе) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання для осіб з інвалідністю внаслідок війни щодо отримання відповідної державної допомоги у визначеному законом розмірі, то держава чи орган діють протиправно, якщо вони відступають від такої політики чи поведінки, зокрема щодо нього без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у нього стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Положеннями Закону №3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551(стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).

За юридичною позицією Конституційного Суду України "встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту" (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).

З огляду на вказану позицію Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, суд критично ставиться до посилання заявника - орагана державної влади - на відсутність коштів, як на причину неможливості виконання судового рішення, з огляду на що, зазначені заявником у заяві обставини, не є обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду.

Також суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення суду від 03.02.2021 №500/1671/20.

Керуючись статтями 248, 378 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про відстрочення виконання судового рішення у справі №500/1671/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя Мірінович У.А.