Рішення № 96826210, 11.05.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2021 року м. Рівне №460/9691/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жуковської Л.А. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненського обласного центру зайнятості в особі Радивилівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій, скасування наказу, рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненського обласного центру зайнятості в особі Радивилівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:

- визнати протиправними дії відповідача при припиненні реєстрації ОСОБА_1 як безробітної, припиненні виплати та поверненні допомоги по безробіттю;

- скасувати наказ Радивилівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості від 03.12.2020 №НТ201203 "Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України "Про зайнятість населення" і "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та нормативними актами щодо їх застосування" в частині припинення реєстрації ОСОБА_1 як безробітної та про припинення їй виплати допомоги по безробіттю, з 02.12.2020;

- скасувати наказ Радивилівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості від 07.12.2020 №НТ201207 "Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України "Про зайнятість населення" і "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та нормативними актами щодо їх застосування" в частині повернення ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 05.05.2020 по 02.12.2020;

- зобов`язати Рівненський обласний центр зайнятості в особі Радивилівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості вчинити дії щодо поновлення ОСОБА_1 статусу безробітної, внести в її трудову книжку запис про скасування наказу №НТ201203 від 03.12.2020 та поновити їй виплату допомоги по безробіттю, починаючи з 02.12.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.05.2020 звернулась до відповідача з заявою про надання статусу безробітної та призначення виплати допомоги по безробіттю. Вказує про те, що з 05.05.2020 надано статус безробітної та призначено виплату допомоги. Проте, 03.12.2020 відповідачем прийнято наказ №НТ 201203 про припинення виплати допомоги по безробіттю та реєстрація як безробітної. Поряд з цим, 07.12.0202 відповідачем було прийнято наказ № НТ 201207 про повернення коштів. Вважає вказані дії відповідача протиправними та просить суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 18.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

12.03.2021 відповідачем, у встановлені судом строки, подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що 05.05.2020 позивач подала заяву про надання статусу безробітної та призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю. В результаті розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, яке було проведено по позивачу 02.12.2020 за даними Управління праці та соціального захисту населення Радивилівської РДА встановлено, що позивач під час перебування на обліку отримувала державну соціальну допомогу особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю та надбавку за догляд за дитиною з інвалідністю з 11.07.2016. Вказують про те, що необхідними умовами для отримання статусу безробітного є відповідність особи одночасно наступним критеріям: працездатний вік, відсутність роботи, відсутність передбачених законодавством доходів, готовність та здатність приступити до роботи. Проте, позивач не відповідає ознаці - відсутність передбачених законодавством доході, оскільки отримує надбавку на догляд за дитиною - інвалідом. Таким чином, факт отримання надбавки на догляд за дитиною - інвалідом є підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю, та для припинення реєстрації позивача як безробітної в службі зайнятості та повернення отриманих нею коштів, як таких що отримані незаконно. Отже, відповідачем було прийнято рішення припинити позивачу виплату допомоги по безробіттю, припинити реєстрацію як безробітної та рішення щодо повернення виплати. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.71-76).

17.03.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій спростовано аргументи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.78-79).

24.03.2021 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.80-85).

Ухвалою суду від 11.05.2021 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін відмовлено.

Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що 05.05.2020 ОСОБА_1 звернулася до Радивилівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітної та призначенням виплати допомоги по безробіттю (а.с.16-18).

Відповідно до витягу з наказу Радивилівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості від 05.05.2020 №НТ200505 "Про прийняття рішення службою зайнятості, передбачених Законами України "Про зайнятість населення" і "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та нормативними актами щодо їх застосування" з 05.05.2020 ОСОБА_1 надано статус безробітної, з 05.05.2020 по 29.04.2021 призначено допомогу по безробіттю та розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю (а.с.59).

Згідно з витягом з наказу Радивилівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості від 02.12.2020 №НТ201202 "Про прийняття рішення службою зайнятості, передбачених Законами України "Про зайнятість населення" і "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та нормативними актами щодо їх застосування" з 05.05.2020 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю та розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю.

Зі змісту даного наказу також вбачається, що наказ №НТ200505 від 05.05.2020 вважаєть недійсним (а.с.60).

02.12.2020 Радивилівською районною філією Рівненського обласного центру зайнятості складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №139.Зі змісту вказаного акта вбачається, що за даним Управління паці та соціального захисту населення Радивилівської РДА та звірки встановлено, що безробітна ОСОБА_1 під час перебування на обліку, отримує державну соціальну допомогу з інвалідністю та дітям з інвалідністю, надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю з 11.07.2016 по 02.12.2020 (дата складання акта) (а.с.13-14).

Відповідно до витягу із наказу Радивилівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості від 03.12.2020 № НТ201203 "Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України "Про зайнятість населення" і "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та нормативними актами щодо їх застосування" з 02.12.2020 припинено виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, у зв`язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення відповідно до пп. 8 п.1 ст.45 ЗУЗН, пп.8 п. 1 ст.31 ЗУпЗДССВБ, та пп.2 п.1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

З 02.12.2020 позивачу припинено реєстрацію безробітної, у зв`язку з встановленням факту подання зареєстрованим безробітним недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації відповідно до абзацу 18 пп.1 п.30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу від 19.09.2018 № 792 (а.с.61).

Зі змісту витягу з наказу Радивилівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості від 07.12.2020 № НТ201207 "Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України "Про зайнятість населення" і "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та нормативними актами щодо їх застосування" вбачається про необхідність повернення ОСОБА_1 коштів у встановленому порядку відповідно до ч.3 ст.36 ЗУпЗДССВБ (а.с.62).

Крім того, 07.12.2020 Радивилівською районною філією Рівненського обласного центру зайнятості позивачу було надіслано повідомлення №01-7103 про необхідність повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю на суму 43140,17 грн. (а.с.15).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з п. 7 ч.1 ст.1 Закону №5067-VI зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Стаття 4 Закону №5067-VI передбачає, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать:

непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;

батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за нею відповідно до законодавства.

Водночас, ч.1 ст. 43 Закону №5067-VI встановлено, що статусу безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2) особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю";

3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Як було встановлено судом, підставою для припинення ОСОБА_1 реєстрації як безробітної та припинення виплати допомоги по безробіттю є отримання останньою державної соціальної допомоги особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю.

Стаття 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" від 16.11.2000 № 2109-III (далі - Закон №2109-ІІІ) передбачає, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Згідно з ч.5 ст.3 Закону №2109-ІІІ надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років також призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина з інвалідністю потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Одному з батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновителів, опікуну, піклувальнику надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А, а також одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби.

При цьому, відповідно до п 3.2 Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства фінансів України 30.04.2002 № 226/293/169 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2002 за № 466/6754 (далі - Порядок) до державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю віком до 18 років призначається надбавка на догляд за ними.

Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з непрацюючих батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю.

Одиноким матерям (одиноким батькам) надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається незалежно від факту роботи навчання та служби.

Пунктом 3.11 Порядку передбачено, що до державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю віком до 18 років призначається надбавка на догляд за ними. Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з непрацюючих батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Одиноким матерям (одиноким батькам) надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається незалежно від факту роботи, навчання та служби.

Згідно з п. 3.14 Порядку у разі працевлаштування особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною з інвалідністю (крім одиноких матерів, одиноких батьків дітей з інвалідністю та одного з батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновителів, опікунів, піклувальників дитини з інвалідністю підгрупи А), виплата надбавки на догляд припиняється з місяця, наступного за місяцем, у якому відбулося працевлаштування.

Якщо працевлаштування особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною з інвалідністю (крім одиноких матерів, одиноких батьків дітей з інвалідністю та одного з батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновителів, опікунів, піклувальників дитини з інвалідністю підгрупи А), було короткотерміновим (меншим від календарного місяця), виплата надбавки на догляд не припиняється. Перерахунок державної соціальної допомоги без надбавки на догляд проводиться на підставі рішення структурного підрозділу з питань соціального захисту населення з дня працевлаштування по день звільнення одержувача.

З аналізу наведених норм вбачається, що державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю віком до 18 років призначається надбавка на догляд за ними та вказана надбавка призначається одному з непрацюючих батьків. Проте, одиноким матерям (одиноким батькам) надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається незалежно від факту роботи.

У ході розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю; надбавку на догляд, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області від 10.12.2020 №09-10/394 (а.с.24).

Судом також встановлено, що син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю, яка не потребує постійного нагляду сторонньої особи, що підтверджується виписками з медичної картки стаціонарного хворого №10/04/27 (а.с.35-36), індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда № 27 від 26.06.2018 (а.с.32-34), медичним записом лікаря від 15.10.2019 (а.с.31), довідкою від 21.12.2020 №68, про те, що ОСОБА_2 навчається в 5 класі Хотинської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім.Свєшнікова І.К. Радивилівського району Рівненської області (а.с.37).

Отже, призначена ОСОБА_1 надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю, як одинокій матері, а не у зв`язку зі здійсненням фактичного нагляду за нею.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є зайнятою особою в розумінні Закону №5067-VI, оскільки отримує надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю, як одинока матір, тому оскаржувані позивачем накази є протиправним і підлягають скасуванню, а позивач поновленню статусу безробітної та поновленню виплати допомоги по безробіттю, з 02.12.2020.

Щодо відшкодування судових витрат пов`язаних з правничою допомогою, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1, 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 даної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача надано: ордер про надання правової допомоги серії ВК-749 №1014536 від 23.12.2020 (а.с.47), договір про надання правової допомоги №01/20 від 19.12.2020 (а.с.90), квитанцію №89 від 21.12.2020 (а.с.93), акт приймання - передачі наданих адвокатом послуг згідно Договору про надання правничої допомоги №01/20 від 19.12.2020 (а.с.94).

Відповідно до п.1 додатку №1 від 19.12.2020 до Договору про надання правничої допомоги №01/20 від 19.12.2020 розмір оплати послуг (винагороди, гонорару) Адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги, обумовленої в п.1.2 даного Договору, становить 5000,00 грн.

Згідно з квитанцією від 21.12.2020 №89 ОСОБА_1 сплатила 5000, 00 (п`ять тисяч гривень). Призначення платежу: "оплата по договору про надання парвничої допомоги301/12 від 19.12.2020" (а.с.93).

Актом приймання - передачі наданих адвокатом послуг згідно Договору про надання правничої допомоги №01/20 від 19.12.2020 передбачено, що загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 6400,00 грн.

Проте, в п.2 вказаного акта приймання - передачі зазначено, що сторони дійшли згоди, що загальна вартість наданих адвокатським об`єднанням послуг по Договору становить 5000 грн. (п`ять тисяч гривень), які клієнт сплатив в повному обсязі (а.с.94).

Як зазначено в абз.268 Рішення Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04): "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" [ВП], заява N34884/97, п.30, ECHR 1999-V)".

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є співмірними з наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 19.12.2020.

Таким чином, витрати на правничу допомогу слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, позивачем на підставі належних та допустимих доказів доведено обставини на яких ґрунтуються її вимоги, а відповідачем не доведено правомірність своїх дій, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського обласного центру зайнятості судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 840,80 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Оригінал квитанції від 21.12.2020 №88 про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (а.с.10), копія квитанції від 21.12.2020 №89 про оплату витрат на професійну правничу допомогу(а.с.93).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненського обласного центру зайнятості в особі Радивилівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості (вул. О.Невського, 29, м.Радивилів, Рівненська область, 35500, ЄДРПОУ 05430879) про визнання протиправними дій, скасування наказу, рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Радивилівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості щодо припинення реєстрації ОСОБА_1 як безробітної, припиненні виплати та поверненні допомоги по безробіттю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Радивилівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості від 03.12.2020 №НТ201203 "Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України "Про зайнятість населення" і "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та нормативними актами щодо їх застосування".

Визнати протиправним та скасувати наказ Радивилівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості від 07.12.2020 №НТ201207 "Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України "Про зайнятість населення" і "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та нормативними актами щодо їх застосування".

Зобов`язати Рівненський обласний центр зайнятості в особі Радивилівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості вчинити дії щодо поновлення ОСОБА_1 статусу безробітної, внести в її трудову книжку запис про скасування наказу №НТ201203 від 03.12.2020 та поновити їй виплату допомоги по безробіттю, з 02.12.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського обласного центру зайнятості судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 травня 2021 року

Суддя Л.А. Жуковська