Ухвала суду № 96826021, 12.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7532/21

УХВАЛА

12 травня 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Аракелян М.М., розглянувши поза межами судового засідання без повідомлення учасників справи заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії акту та заборони вчиняти дії у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 02498820; адреса: вул. Гоголя, 10, м. Одеса, 65082), Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25830731; адреса: вул. Косовська, 2Д, м. Одеса, 65074) про визнання протиправним та скасування висновку, наказу, -

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, у якому представник позивача просить суд:

визнати протиправним та скасувати висновок Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 23.04.2021 року №0113/72/в;

визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-08/144 від 28 квітня 2021 року «Про анулювання паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди від 20.02.2017 року №01/08/144, за адресою: АДРЕСА_2 , заявник: ФОП ОСОБА_1 ».

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/7532/21 о 12:43:29 розподілена на суддю Аракелян М.М.

11.05.2020 року представником позивача до суду було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№23482/21) шляхом:

зупинення дії висновку Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 23.04.2021 року №0113/72/в та Наказу Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-08/144 від 28 квітня 2021 року «Про анулювання паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди від 20.02.2017 року №01/08/144, за адресою: АДРЕСА_2 , заявник: ФОП ОСОБА_1 » - до набрання законної сили рішенням у даній справі;

заборони Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради самим чи з залученням інших осіб проводити дії на виконання висновку Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 23.04.2021 року №0113/72/в та Наказу Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-08/144 від 28 квітня 2021 року «Про анулювання паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди від 20.02.2017 року №01/08/144, за адресою: АДРЕСА_2 , заявник: ФОП ОСОБА_1 », в тому числі шляхом демонтажу споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 - до набрання законної сили рішенням у даній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом стало очевидне грубе порушення відповідачами вимог Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Наслідком анулювання паспорту прив`язки є розірвання Договору, укладеного 22 лютого 2017 року між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ТС-215/17 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (надалі - Договір) та в подальшому демонтаж Тимчасової споруди, що призведе до повного знецінення власності Позивача, втрат у господарській діяльності, погіршення ділової репутації, звільнення працівників Позивача.

Так, відповідно до п. 2.1. Правил розміщення тимчасових споруд для впровадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10,2013 №3961-УІ Уповноважений орган :

готує та подає в установленому порядку проекти рішень виконавчого комітету Одеської міської ради щодо демонтажу протиправно розміщених ТС;

на підставі відповідних рішень виконавчого комітету Одеської міської ради організовує та здійснює у встановленому порядку демонтаж протиправно розмішених ТС. Для виконання цих функцій Уповноважений орган може використовувати послуги суб`єктів господарювання відповідно до укладених договорів.

Також вказано, що у разі реалізації оскаржуваних наказу та висновку, та в подальшому демонтажу належних Позивачу тимчасових споруд, поновлення прав буде неможливим, що спричинить реальні збитки охоронюваним законом інтересам не тільки Позивача, а й правам інших членів територіальної громади м. Одеси, які мають договірні відносини з Позивачем.

Позивач звертає увагу на те, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у даному випадку має метою збереження існуючого становища до закінчення розгляду справи по суті, при ньому, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у визначений судом спосіб відповідає предмету адміністративного позову та не тягне фактичне вирішення спору по суті.

З огляду на це, оскаржувані акти можуть мати наслідки, спричинені їх реалізацією, та унеможливлять відновлення порушених прав позивача, у зв`язку із цим заява про забезпечення позову і подається.

Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши наявні матеріали, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та необхідність вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на наступне.

Як стверджує позивачка та вбачається з наявних матеріалів справи, 22 лютого 2017 року між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (надалі - Відповідач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Позивач) було укладено Договір ТС-215/17 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (надалі - Договір).

На підставі Договору Позивач набула право за плату тимчасово використовувати місце під розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (надалі - Тимчасова споруда) загальною площею 20 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

Підставою для розміщення Тимчасової споруди є паспорт прив`язки, який є невід`ємною частиною до Договору.

Відповідно до п. 8.3. Договору даний Договір діє з 20.02.2017 року по 20.02.2020 року. В подальшому термін дії договору продовжено до 10.02.2026 року.

06 травня 2021 року Позивачу стало відомо, що наказом Департаменту архітектори та містобудування Одеської міської ради (надалі - Відповідач) №01-08/144 від 28 квітня 2021 року «Про анулювання паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди від 20.02.2017 №01-08/144, за адресою: АДРЕСА_2 , заявник: ФОП ОСОБА_1 » (надалі - Наказ) анульовано паспорт прив`язки Тимчасової споруди.

В якості підстави для прийняття оскаржуваного наказу зазначено п. 2.27 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», п. 9.8. «Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі у місті Одесі», затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 року №3961-УІ, висновок Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 23.04.2021 року №0113/72/в (надалі - Висновок), щодо анулювання паспорта прив`язки стаціонарного тимчасової споруди.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ст. 152 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2003р від 30.01.2003 зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

З аналізу ст. 150 КАС України можна зробити висновок, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, забезпечення ефективного захисту чи поновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись зокрема у тому, що клопотання не є надуманим, спір поміж сторонами існує, існує також дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідачів, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, даним про особу та характер дій відповідачів, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідачів, а не завдати шкоди правам та інтересам учасникам справи. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін.

Верховним Судом України у постановах від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс-16 та від 24 травня 2017 року у справі № 6-640цс-17, Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 509/5216/13-ц висловлювалась правова позиція, відповідно до якої забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, або з метою забезпечити ефективний захист чи поновлення прав особи, яка звернулася з позовом.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Обставини даної справи свідчать про дійсну наявність спору поміж учасниками процесу та реальність загрози заподіяння суттєвої шкоди позивачу, яка полягає в ймовірності демонтування споруд за адресою м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 34, хоча правомірність актів, на підстави яких може бути прийняте рішення про демонтаж, має бути перевірена при розгляді справи по суті.

Позивачка наполягає, що дія оскаржуваного Висновку та Наказу у розумінні норм Правил розміщення тимчасових споруд для впровадження підприємницької діяльності у м.Одесі, затверджених рішенням Одеської міськради від 09.10.2013р. №3961- VI, може призвести до підготовки проекту рішення щодо демонтажу протиправно розміщених ТС, оскільки після анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди остання згідно із змістом Правил набуває статусу протиправно розміщеної ТС.

Суд погоджується із тим, що у разі реалізації оскаржуваних актів (Висновку, Наказу) шляхом прийняття рішення про демонтаж ТС та наступного демонтажу ТС поновлення прав позивачки стане неможливим, та у разі ухвалення рішення судом про задоволення позову таке судове рішення не забезпечить ефективний захист прав позивача та їх поновлення.

Зазначене утворює цілком вірогідне настання негативних наслідків для позивача, а саме заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі і на відновлення яких можуть знадобитися значний час та ресурси, враховуючи необхідність фактичного відтворення тимчасової споруди або ініціювання судових спорів на предмет оскарження відповідних рішень та дій.

Вирішуючи поставлене перед судом заявником процесуальне питання, суд враховує специфіку дії оскаржуваних актів та їх наслідків, які полягають у неминучому настанні негативних наслідків у вигляді демонтування споруд, на відновлення наслідків чого потребуватиметься значні зусилля, час та ресурси навіть у разі позитивного вирішення спору та скасування спірних наказу та висновку.

Відтак, значні витрати позивача матеріального характеру у зв`язку із демонтуванням споруд, їх відновленням тощо, які настануть внаслідок дії оскаржуваних актів, навіть у разі позитивного вирішення даного спору, - становитимуть непропорційне додаткове навантаження, без дієвих заходів його компенсації матеріального характеру.

Також навіть у разі ухвалення в подальшому судового рішення, за наслідком розгляду судом по суті заявлених позовних вимог на користь позивачки, останній необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення своїх порушених прав та інтересів шляхом відновлення ТС. А у разі неможливості відновлення позитивне для позивачки вирішення спору втрачає сенс, адже способів реалізації прав, що забезпечені Паспортами прив`язки, позивачка вже не матиме.

Вищевказані негативні чинники суд розглядає у сенсі нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між предметом даного спору (акти індивідуальної дії) та встановлених під час розгляду заяви про забезпечення позову ймовірності негативних наслідків.

Поряд із цим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд не дає оцінки оскаржуваним актам: не оцінює ґрунтовність та підставність обставин їх видачі чи прийняття та покладене в їх основу правове обґрунтування, не перевіряє їх на відповідність критеріям, закріпленим у ст.2 КАС України.

Відтак, незалежно від результатів вирішення цього спору, вжиття заходів даного адміністративного позову не взмозі завдати істотної шкоди, тоді як їх незабезпечення однозначно завдасть більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У зв`язку із цим суд вважає, що клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову з метою запобігання настання для позивачки негативних наслідків та з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін, підлягає задоволенню частково шляхом зупинення дії Висновку від 23.04.2021р. та Наказу від 28.04.2021р.

Суд констатує, що необхідність вжиття кількох одночасно заходів забезпечення позову заявником не обґрунтована.

Суд вважає обраний захід забезпечення позову достатнім та відмовляє у задоволенні решти вимог заяви, а саме - про заборону Управлінню та Департаменту самостійно чи з залученням третіх осіб проводити дії на виконання оскаржуваних актів. Суд вважає, що зупинення їх дії при забезпеченні позову за ухвалою суду вже унеможливлює їх подальше виконання до їх скасування в установленому законом порядку чи припинення дії за нормами ст.157 КАС України.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії актів та заборони вчиняти дії (вх.№23482/21) - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 у справі №420/7532/21.

Зупинити дію Висновку Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 23.04.2021 року №0113/72/в та Наказу Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-08/144 від 28 квітня 2021 року «Про анулювання паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди від 20.02.2017 року №01/08/144, за адресою: АДРЕСА_2 , заявник: ФОП ОСОБА_1 » - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Відмовити у забезпеченні позову ОСОБА_1 шляхом заборони відповідачам проводити дії на виконання Висновку Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 23.04.2021р. та Наказу Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 28.04.2021р.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.ч.8,9 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного заходу забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги.

Суддя М.М. Аракелян