Рішення № 96825948, 11.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3022/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії щодо повернення заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , поданих ОСОБА_1 , щодо набуття громадянства України за територіальним походженням та зобов`язати відповідача розглянути заяви від 29.04.2020 щодо набуття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 громадянства України за територіальним походженням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.10.19 він уклав договір правової допомоги із ОСОБА_7 , на підставі якого 29.04.20 він, як адвокат, звернувся до Білгород-Дністровського РВ ГУ ДМС в Одеській області із заявою в інтересах ОСОБА_7 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про оформлення набуття дітьми громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про громадянство України». Однак листами від 15.09.20 та від 26.08.20 позивачу було повідомлено, що відповідні заяви про оформлення набуття дитиною громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» мають бути подані безпосередньо законним представником. Враховуючи, що батько дітей помер, а мати не володіє дійсним паспортним документом чи будь-яким документом, що посвідчує її особу, вказані дії є об`єктивно неможливими. Саме для вирішення цієї ситуації позивачем був укладений договір із матір`ю дітей, на підставі якого позивач й звернувся до органу ДМС. Позивач вважає, що дії ГУ ДМС України в Одеській області у формі зупинення розгляду його заяв про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на підставі неможливості подавати відповідні заяви іншою особою, ніж законним представником, порушують професійні права адвоката та є протиправними.

Ухвалою судді від 05.03.21 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

17.03.21 до суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що Законом України «Про громадянство України» визначено вичерпний перелік осіб, які мають право звертатись в інтересах неповнолітніх дітей з заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням. Зазначеним переліком не передбачено можливість такого звернення адвокатом, який відповідно до вимог чинного законодавства не є законним представником особи. За результатами звернень позивача, як адвокатом, в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , начальником Білгород-Дністровського РВ ГУ ДМС України в Одеській області складено рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», яке в подальшому направлено на погодження та затвердження до ГУ ДМС України в Одеській області. 26.08.20 та 07.09.20 Департаментом з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України листами справи повернуто до ГУ ДМС України в Одеській області, так як перевірками встановлено, що позитивні рішення прийняти неможливо, оскільки заявник ОСОБА_1 не може бути законним представником відповідно до ст. 1 Закону України «Про громадянство України». Оскільки станом на 02.11.20 заявником недоліки не усунено, а також не подано повторно документи, рішенням Білгород-Дністровського РВ ГУ ДМС України в Одеській області від 02.11.20 припинено провадження по справам щодо оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . При цьому зазначене рішення не оскаржене та є чинним. Також відповідач зазначає, що у відношенні безпосередньо позивача не приймалося жодного рішення, а тому в даному спорі відсутні порушені права та інтереси, які б могли підлягати судовому захисту.

01.04.21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголошує, що відповідачем ігноруються вимоги Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». На переконання позивача, визначення адвокатської діяльності в т.ч. «представництво та надання інших видів правової допомоги клієнту» є ключовим в розглядуваному спорі. Позивач вважає, що не зважаючи на те, що Закон України «Про громадянство України» не містить прямої згадки про адвоката, він не може тлумачитися таким чином, що обмежує право на правову допомогу. Також позивач наполягає на приписі п. 2 ч. 5 Розділу І Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України № 215 від 27.03.2001, згідно з яким за наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2459, згідно рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 19.10.2012 № 2/198.

31.10.2019 адвокат ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги б/н із особою на установчі дані ОСОБА_8 , предметом якого зазначено представництво інтересів клієнта в судах, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у підприємства, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, у тому числі, але не обмежуючись представництвом у всіх відділеннях реєстрації актів цивільного стану з питань отримання свідоцтва про народження, органах Державної міграційної служби України та центрах надання адміністративних послуг з питань, пов`язаних з оформленням документів, що посвідчують особу і громадянство довірителя і осіб, законним представником яких є клієнт.

29.04.2020 на підставі вищезазначеного договору адвокатом Шевчуком К.М. в інтересах ОСОБА_7 , як законного представника (матері) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 подано до Білгород-Дністровського РВ ГУ ДМС в Одеській області заяви про оформлення набуття дітьми громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».

Підставою для вчинення таких дій позивач зазначає неможливість матері ОСОБА_8 самостійно звернутися із відповідними заявами до уповноважених органів, так як остання не має в наявності чинного документу, що посвідчує її особу.

При цьому факт того, що клієнт позивача ОСОБА_8 дійсно є матір`ю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підтверджується рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.12.2019 № 495/10752/19 та є преюдиційною обставиною.

За результатами опрацювання звернень позивача начальником Білгород-Дністровського РВ ГУ ДМС України в Одеській області складені рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України» відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які в подальшому направлено для погодження та затвердження до ГУ ДМС України в Одеській області та ДМС України.

На виконання дорученням ДМС від 13.01.2015 № Д/5/3-15 у Департаменті з питань громадянства, паспортизації та реєстрації розглянуто заяви та матеріали справ щодо оформлення набуття дітьми громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та листами Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України від 26.08.20 № 6.4-8345/6-20, від 07.09.20 №№ 6.4-8762/6-20, 6.4-8763/6-20, 6.4-8764/6-20, 6.4-8765/6-20 справи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повернуто до ГУ ДМС України в Одеській області та зазначено, що проведеною перевіркою встановлено, що наразі прийняти позитивні рішення не вбачається за можливе, оскільки заявник ОСОБА_1 не може бути законним представником відповідно до ст. 1 Закону України «Про громадянство України».

Згідно з п. 93 Порядку розгляду Державною міграційною службою України, її територіальними органами та територіальними підрозділами заяв і подань з питань громадянства України, рішення за якими приймає Президент України, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006), територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи про оформлення набуття громадянства України знайдою, також одержує від відповідного органу реєстрації актів громадянського стану копію запису акта громадянського стану, який підтверджує, що новонароджену дитину знайдено на території України і батьки її невідомі.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

У зв`язку із тим, що станом на 02.11.2020 заявником не усунено виявлених недоліків та не подано документів повторно, рішенням Білгород-Дністровського РВ ГУ ДМС України в Одеській області від 02.11.2020 було припинено провадження по справам щодо оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Позивач, вважаючи, що дії відповідача щодо повернення заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , поданих адвокатом Шевчуком К.М. щодо набуття громадянства України за територіальним походженням, порушили його професійні права, як адвоката, звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

З огляду на матеріали справи, ОСОБА_7 07.03.1998 вийшла заміж за ОСОБА_10 .

У 2000 р. ОСОБА_8 в`їхала до України через пункт пропуску «Конотоп» на підставі паспорту серії НОМЕР_1 від 17.02.1997. Вказаний паспорт підтверджував ОСОБА_8 як ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як після заміжжя вона не встигла замінити паспорт на ім`я « ОСОБА_7 ».

Чоловік ОСОБА_8 ОСОБА_10 був документований посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон та мав посвідчення на постійне місце проживання, однак жодних його відповідних документів не зберіглося, так як він ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

На території України у ОСОБА_8 та її померлого чоловіка ОСОБА_10 народилося п`ятеро дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження.

16.11.2019 ГУ ДМС України в Одеській області в особі Білгород-Дністровського РВ ГУ ДМС України в Одеській області було прийнято рішення № 33 про примусове повернення ОСОБА_8 до країни походження, яке скасовано рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.12.2019 № 495/10752/19.

Позивач адвокат Шевчук К.М. обґрунтовує адміністративний позов тим, що у ОСОБА_8 склалася об`єктивна неможливість подачі відповідних заяв в інтересах своїх дітей для набуття дітьми громадянства України, що й зумовило його вчинити відповідні дії в інтересах клієнта на підставі договору про надання правової допомоги. В свою чергу, на переконання позивача, положення абз. 2 п. 5 Порядку № 215 регламентують таку ситуацію та уповноважують його вчиняти відповідні дії, що неправомірно не враховано уповноваженим органом міграційної служби України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про громадянство України».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про громадянство України» громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників.

Пунктом 3 Розділу I Порядку № 215 встановлено, що заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником. Заяву з питань громадянства дитини підписує один з її батьків або інший законний представник дитини.

За змістом пункту 5 Порядку № 215 заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. Заява та інші документи з питань громадянства дитини подаються одним з її батьків або іншим законним представником дитини за місцем проживання дитини або одного з її батьків чи іншого законного представника.

Зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України затверджені згідно з формами, що додаються до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року № 715.

З аналізу наведених правових норм права та вимог підзаконних актів, які регулюють спірні правовідносини вбачається, що головною підставою для реєстрації дитини громадянином України є письмова заява про оформлення набуття дитиною громадянства України за територіальним походженням, яка подається особисто батьками дитини (подання заяви у вільній або усній формі не передбачено), а умовою для реалізації цієї заяви батьків є необхідний перелік документів, що подаються для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, передбачений Порядком № 215.

Пунктом 43 Порядку № 215 передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням дитиною, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем (частина третя статті 8 Закону № 2235-III), один із батьків дитини або інший законний представник подає документи, передбачені підпунктами «а» - «г» пункту 39 зазначеного Порядку, а також копію свідоцтва про народження дитини.

Підпунктами «а» - «г» пункту 39 Порядку № 215 передбачені наступні документи, а саме: а) заява про оформлення набуття дитиною громадянства України за територіальним походженням; б) дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм) дитини; в) заяву дитини віком від 14 до 18 років про згоду щодо набуття громадянства України; г) один із таких документів: декларацію про відсутність у дитини іноземного громадянства - для дітей, які є особами без громадянства; зобов`язання припинити іноземне громадянство - для дітей, які є іноземцями. Для дітей-іноземців, які є громадянами (підданими) кількох держав, - зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається для дітей, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є діти, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

В силу ст. 1 Закону України «Про громадянство України» законні представники - це батьки, усиновителі, батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують обов`язки опікунів і піклувальників.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. При цьому у передбачених законом випадках, зокрема для захисту прав і свобод дітей, неповнолітніх батьків та для захисту від обвинувачення, відповідні державні органи, їх посадові та службові особи під час здійснення своїх повноважень зобов`язані забезпечити надання зазначеним особам необхідної правової допомоги.

Розглядуваний в межах даної справи спір фактично зводиться до вирішення питання представництва адвокатом інтересів клієнта, на яке позивач, як адвокат, поширює в тому числі й особливий вид представника як «законного представника» у визначенні Закону України «Про громадянство України».

Вирішуючи спір, суд зазначає, що позивач дійшов хибних висновків, вважаючи себе «законним представником» неповнолітніх осіб за спеціальним законодавством, тлумачуючи таке уповноваження у вкрай розширеному контексті, що виходить за межі адвокатського статусу.

Так, відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Незалежність адвокатури гарантується.

Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Так, в Основних положеннях про роль адвокатів, прийнятих VIII Конгресом Організації Об`єднаних Націй по запобіганню злочинам у серпні 1990 року, зазначено, що "адекватне забезпечення прав людини і основних свобод, на які усі люди мають право, надається їм в економічному, соціальному, культурному, суспільному і політичному житті і вимагає, щоб усі люди мали ефективну можливість користування юридичною допомогою, здійснюваною незалежною юридичною професією"; "адвокати повинні постійно дбати про честь і гідність своєї професії як важливі учасники здійснення правосуддя".

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про свободу професійної діяльності адвокатів від 25 жовтня 2000 року № (2000) 21 йдеться про засадничу роль, яку адвокати і професійні об`єднання адвокатів відіграють у забезпеченні захисту прав людини і основоположних свобод; наголошено на необхідності просування свободи професійної діяльності адвокатів для захисту верховенства права; "адвокат" означає особу, яка відповідно до національного законодавства кваліфікована та уповноважена захищати та діяти від імені своїх клієнтів, займатися юридичною практикою, з`являтися в офіційній якості в суді і консультувати та представляти своїх клієнтів у питаннях права.

У Висновку Консультативної ради європейських суддів про відносини між суддями та адвокатами, схваленому 13-15 листопада 2013 року, № 16 (2013) йдеться про важливу роль суддів та адвокатів у відправленні належного правосуддя; судді та адвокати відіграють різні ролі в судовому процесі, проте внесок представників обох професій є необхідним для досягнення справедливого та ефективного рішення в усіх судових процесах відповідно до закону.

Кодексом поведінки європейських адвокатів від 28 жовтня 1988 року визначено, що у будь-якому правовому суспільстві адвокат виконує особливу роль; адвокат має діяти в інтересах права в цілому - точно так само, як і в інтересах тих, чиї права та свободи йому довірено захищати; адвокат повинен не лише виступати в суді від імені клієнта, а й надавати йому юридичну допомогу у вигляді порад і консультацій; повага до професійних функцій адвоката є суттєвою умовою існування верховенства права та демократії в суспільстві.

У Хартії основних принципів європейської адвокатської професії від 25 листопада 2006 року наголошено, що адвокат у відносинах з фізичною особою, компанією або державою виконує роль довіреного радника та представника клієнта, професіонала, шанованого третіми сторонами, а також невід`ємного учасника процесу здійснення справедливого правосуддя; втілюючи всі ці елементи, адвокат, який вірно служить інтересам свого клієнта і захищає його права, також виконує функцію правозахисника в суспільстві, яка полягає в упередженні та запобіганні конфліктів, гарантуванні вирішення спорів згідно із загальновизнаними принципами цивільного, публічного або кримінального права з належним урахуванням прав та інтересів громадян, для подальшого розвитку права та захисту громадських свобод, утвердження справедливості та верховенства права.

Вирішуючи спір, суд враховує, що представництво інтересів на підставі укладеного договору про надання правової допомоги не може підміняти статус «законного представника» за спеціальним Законом України «Про громадянство України», яким визначено вичерпний перелік таких осіб, а саме: батьки, усиновителі, батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують обов`язки опікунів і піклувальників.

Слід зазначити, що відповідно до норм Закону України «Про охорону дитинства» та «Правил опіки та піклування», відповідні органи, які також можуть бути законними представниками, покликані захищати інтереси дитини, в тому числі і від батьків, опікунів, піклувальників.

Безумовно, всі уповноважені органи, приймаючи на розгляд звернення, повинні переконатися, чи є особа, яка супроводжує дитину, його законним представником - батьком, матір`ю або іншою особою, що має документальне підтвердження своїх повноважень. Також очевидним є те, що надання правової допомоги одному з батьків на підставі договору, не може наділяти адвоката правами «законного представника» по відношенню до неповнолітніх дітей клієнта адвоката. Спеціальне законодавство про адвокатуру жодним чином не передбачає набуття адвокатом таких повноважень під час надання правової допомоги, на чому безпідставно наголошує позивач.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача на приписи абз. 2 п. 5 Порядку № 215, відповідно до якого заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто.

За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою.

Заява та інші документи з питань громадянства недієздатної особи подаються її опікуном.

Заява та інші документи з питань громадянства дитини подаються одним з її батьків або іншим законним представником дитини за місцем проживання дитини або одного з її батьків чи іншого законного представника.

Особа, яка зареєструвала шлюб до досягнення повноліття або якій надано повну цивільну дієздатність до досягнення повноліття відповідно до Цивільного кодексу України, заяву та інші документи з питань громадянства подає самостійно.

Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.

Вищезазначене положення щодо подачі заяви та інших документів з питань громадянства на прохання реалізовується заявником (законним представником) за наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо), тобто безпосередньою особою, статус якої уповноваженим органом може бути перевірено та підтверджено. Більш того, мова в цій нормі йде саме про особу заявника, який може просити реалізувати ним своє право на звернення шляхом подачі заяви поштою або законним представником.

За обставин розглядуваного спору законний представник неповнолітніх дітей, а саме матір, не зверталася до уповноваженого органу міграційної служби, тобто визначена національним законодавством процедура дотримана не була. Фактично позивач, використовуючи статус адвоката та факт укладання договору про надання правової допомоги, помилково ототожнює себе в спірних правовідносинах із спеціальним суб`єктом звернення - «законним представником». Однак в розглядуваних спірних правовідносинах така підміна «законного представництва» законодавством не передбачена, що виключає право адвоката діяти в інтересах дітей свого клієнта у статусі «законного представника». Інакше регулювання вбачалося б неприпустимим, адже безперечно призвело до ризиків настання вкрай негативних наслідків для неповнолітніх дітей, так як не гарантувало б забезпечення найкращих інтересів дитини.

Слід зазначити, що з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини в Україні запроваджений Закон України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ч. 2 ст. 23-1 вказаного Закону суб`єкти соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю в процесі своєї професійної діяльності здійснюють заходи з виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, надають їм комплекс послуг у межах повноважень, визначених законодавством, інформують інших суб`єктів, органи опіки та піклування в разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів дитини та надання підтримки батькам чи притягнення їх до відповідальності. Суб`єкти соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю забезпечують ведення обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю, зобов`язані в максимально короткий термін запропонувати сім`ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.

Порушене позивачем питання не стосується захисту його професійних прав, як адвоката, а в першу чергу покликано бажанням забезпечити допомогу дітям свого клієнта. Втім, статус адвоката не може бути заміною «законного представника», який законодавство визначає як конкретний та вичерпний перелік осіб. Отже обраний позивачем спосіб захисту порушеного права вбачається вкрай невдалим та таким, що не заснований на чинному законодавстві України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірного дозволу.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк