Рішення № 96825575, 12.05.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 р. № 400/1410/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; скасування наказу від 02.12.2020 № 13525-СГ,ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправними дії з порушення строків розгляду заяви та виготовлення наказу № 13525-СГ від 02.12.2020 року; скасування наказу № 13525-СГ від 02.12.2020 року; надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки, розташованої в межах території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області, орієнтовним розміром 2 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач всупереч ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України розглянув заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не у місячний строк. Наказ № 13525-СГ від 02.12.2020 року про відмову у наданні відповідного дозволу є необгрунтованим.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки на долучених до клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою графічних матеріалах неможливо визначити місце розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність.

Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

10.08.2020 р. позивач звернулася із клопотанням до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, не наданих у користування, для ведення особистого селянського господарства.

02.12.2020 року відповідач прийняв наказ № 13525-СГ, яким відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої в межах території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області, орієнтовним розміром 2 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оскільки на долучених до клопотання графічних матеріалах неможливо визначити місце розташування земельної ділянки, що унеможливлює однозначне встановлення місця розташування бажаної земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно до пункту 1.3 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Держземагентства України від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, межа земельної ділянки - це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

За приписами ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Метою надання цих матеріалів є перевірка відповідності місця розташування бажаної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Саме на заявника покладається обов`язок визначити конкретну земельну ділянку, яку він бажає отримати у власність. Без зазначення конкретної земельної ділянки орган місцевого самоврядування не може встановити її відповідність вимогам ч.6 ст. 118 ЗК України. Від перевірки цих обставин залежить рішення органу, що уповноважений розпоряджатись земельною ділянкою про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з ч.1, 5 ст. 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим). Викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Таким чином, основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру, до якого вносяться відомості про всі без виключення землі. Ведення Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 наведеного Положення здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Відтак, графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.

З цього випливає, що графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Однак, з доданих позивачем графічних матеріалів неможливо встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, яку позивач хоче отримати у власність, оскільки бажане місце розташування земельної ділянки площею 2 га не позначено в межах території, що виділена єдиним масивом.

Надана позивачем публічна кадастрова карта України станом на 08.09.2020 не містить визначення бажаної земельної ділянки.

Позивачем при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з відповідним клопотанням не надано повного пакету документів, необхідних для вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації, а саме: не вказано бажаного місяця розташування земельної ділянки, як того вимагає земельне законодавство, у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання протиправною оскаржуваної відповіді та її скасування.

За таких обставин, додане позивачем до клопотанням викопіювання не можна розцінювати як графічні матеріали в розумінні частини шостої статті 118 ЗК України.

Беручи до уваги вимоги ч.6 ст. 118 ЗК України, відповідач, встановивши відсутність, як додатку до клопотання заявника, графічних матеріалів з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, повинен відмовити у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки саме з цих підстав. Підстави відмови, визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України, можуть бути застосовані лише до клопотань, які відповідають вимогам ч. 6 ст. 118 цього Кодексу.

Аналогічні правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року по справі № 802/159/17-а, від 27.03.2020 року по справі № 352/638/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, позовні вимоги 2, 3 задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дії з порушення строків розгляду заяви та виготовлення наказу № 13525-СГ від 02.12.2020 також задоволенню не підлягають з огляду на таке:

Відповідно ч.7ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою 10.08.2020, але відповідач не розглянув її заяву у місячний строк, оскільки наказ був прийнятий тільки 02.12.2020.

Але права позивача порушені не у зв`язку з порушенням строків розгляду її клопотання, а спірним наказом від 02.12.2020. В разі визнання судом протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного розгляду клопотання, права позивача не будуть захищені, тому в частині цих позовних вимог позивач обрав неналежний спосіб захисту. Належним способом захисту у спірних правовідносинах буде визнання протиправним та скасування наказу від 02.12.2020, з яким позивач і звернулась до суду.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; скасування наказу від 02.12.2020 № 13525-СГ - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко