Рішення № 96825459, 11.05.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 р. № 400/925/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

третя особа:ОСОБА_2 , АДРЕСА_1

про:визнання протиправною та скасування постанови від 24.12.2020 № 232235,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 24.12.2020 № 232235 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Як третю особу позивач зазначив ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент винесення постанови автомобіль перебував в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 01.08.2020.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на відповідність своїх дій вимогам Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) та Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567). Відповідач зазначає, що оскільки під час габаритно-вагового контролю щодо транспортного засобу позивача було встановлене перевищення гранично допустимих показників загальної маси автомобіля, йому правомірно розраховану плату за проїзд. Також відповідач зазначає, що договір найму (оренди) транспортного засобу за участю фізичної особи має бути нотаріально посвідчений, тоді як наданий позивачем договір від 01.08.2020 такій вимозі не відповідає.

Третя особа пояснень до позову не подавала.

У зв`язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач є власником автомобіля марки МАЗ, модель - 544008, державний номер - НОМЕР_1 .

28.11.2020 посадовими особами відповідача у місті Миколаєві по вул. О.Вишні, 307 був зупинений зазначений вище автомобіль позивача з причепом (державний номер: НОМЕР_2 , належний на праві власності ОСОБА_2 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3 ) та проведена перевірка на предмет дотримання габаритно-вагових обмежень, визначених пунктом 22 Правил дорожнього руху.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю було зафіксовано перевищення допустимих нормативів більш як на 20 %.

За наслідками заходу контролю посадові особи відповідача склали акт від 28.11.2020 № 215717 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

07.12.2020 відповідач направив позивачу запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 17.12.2020.

24.12.2020 заступник начальника Південного міжрегіонального управління Укратрансбезпеки виніс постанову № 232235 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в сумі 34 000 грн.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 60 Закону № 2344-III, адміністративно-господарські санкції накладаються на перевізника.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, та Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, не визначають поняття перевізника.

Таке визначення міститься лише у статті 1 Закону № 2344-III, зокрема, автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, адміністративно-господарські санкції, можуть бути застосовані виключно до суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини другої статті 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Фізична особа може бути суб`єктом господарюванням та, відповідно, може нести адміністративно-господарську відповідальність лише у разі реєстрації її відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить відомостей про позивача за критерієм пошуку - РНОКПП.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що позивач не був зареєстрований станом на грудень 2020 року як фізична особа-підприємець, а тому не є суб`єктом господарювання, отже, до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, у тому числі такі, що передбачені статтею 60 Закону № 2344-III.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення у справі „Серявін та інші проти України", згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд не коментує аргументи сторін щодо перебування належного позивачу транспортного засобу МАЗ в оренді у ФОП ОСОБА_2 на підставі договору оренди, оскільки відсутність реєстрації позивача як суб`єкта підприємницької діяльності є самостійною і достатньою підставою для визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 24.12.2020 № 232235.

Відтак позовні вимоги належить задовольнити.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 908 грн., сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір у сумі 908 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 139, 241- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 24.12.2020 № 232235 про накладення на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) адміністративно-господарського штрафу на суму 34 000 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна