Рішення № 96825112, 12.05.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1459/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу суми заборгованості з пенсійних виплат за період з 28.11.2019 по 30.09.2020 у сумі 94321,68 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача суми заборгованості з пенсійних виплат за період з 28.11.2019 по 30.09.2020 у розмірі 94321,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року по справі №360/831/20 позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 24 січня 2020 року без номеру Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 за його заявою від 17 січня 2020 року, зареєстрованою за № 195, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 28 листопада 2019 року.

Так, у жовтні місяці 2020 року позивачу виплачено через банківську «Ощадбанк» пенсію, призначену по рішенню суду в сумі 9338,78 гривень.

Звернувшись в усній формі до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області з питанням щодо виплати заборгованості по пенсії, отримав відповідь, в якій зазначено, що пенсію за період з 28.11.2019 по 30.09.2020 нараховано на окрему додаткову відомість та буде виплачено за умови окремого порядку.

В свою чергу, позивачем надіслано письмове звернення до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо виплати заборгованості по пенсії в період з 28.11.2019 по 30.09.2020 за допомогою засобів поштового зв`язку. Отримано відповідь (лист від 10.03.2021 № 20-13/Ч-01/8-1229/21) від Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області в якій відповідач повідомив позивача, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року по справі № 360/831/20 виконано у повному обсязі. Пенсію за віком на пільгових умовах призначено відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 28.11.2019 в розмірі 9338,78 грн. Пенсію за жовтень 2020 року нараховано в сумі 9338,78 на відомість жовтня 2020 року через банківську установу «Ощадбанк». Пенсію за період з 28.11.2019 по 30.09.2020 нараховано на окрему додаткову відомість та буде виплачено за умови окремого порядку. Відповідач зазначає, що п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 788) передбачено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. А також, що Рішенням Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/831/20 від 01.04.2020 не встановлено окремого порядку проведення виплати пенсії за минулий період. Виплату пенсії за період з 28.11.2019 по 30.09.2020 буде здійснено з урахуванням вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 788) після прийняття Кабінетом Міністрів України передбаченого вказаною нормою окремого порядку.

Посилаючись на ст. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» (далі - Закон) передбачено, відповідач зазначає, що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню.

Кошти за період з 28.11.2019 по 30.09.2020 обліковано та внесено до черги виконання рішень суду електронного реєстру судових рішень.

А також зазначено, що у разі незгоди з рішенням Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо розгляду мого звернення з приводу виплати заборгованості, зазначено, що я можу звернутись до суду.

Позивач вважає, що дії відповідача, які виражаються у невиплаті позивачу заборгованості з пенсії за період з моменту призначення пенсії з 28.11.2019 по 30.09.2020 - є протиправними, а права позивача - є порушеними суб`єктом владних повноважень та потребуються судового захисту.

Ухвалою суду від 30.03.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 38-39).

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 50-51).

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що ОСОБА_1 , на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області знаходиться з 28.11.2019 року, тобто з дати, коли йому на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За даними паспорта НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 9907 від 11.10.2017, виданою Управлінням соціального захисту населення Попаснянської РДА.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.04.2020, яке набрало законної сили за результатами апеляційного оскарження 11.08.2020, управлінням ОСОБА_1 призначено пенсію з дати набуття права, тобто з 28.11.2019 ( рішення про призначення пенсії 122950000891 від 23.09.2020).

Починаючи з жовтня 2020 року позивач отримує пенсію у розмірі 9338,78 грн. через банківську установу «Ощадбанк». Доплату пенсії за період з 28.11.2019 по 30.09.2020 нараховано на окрему виплатну відомість ( «рішення суду банк борги»).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 5 листопада 2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами та доповненнями) « суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України». Такий порядок Кабінетом Міністрів України до теперішнього часу не визначений.

Оскільки рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 у справі № 360/831/20 не встановлено окремого порядку проведення виплати пенсії, нарахованої позивачу за рішенням суду, суми пенсії за період з 28.11.2019 по 30.09.2020 обліковуються в управлінні Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області та будуть виплачені з урахуванням вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 637 від 05.11.2014 ( зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 788 від 21.08.2019) на умовах окремого порядку, після його визначення Кабінетом Міністрів України.

Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу без участі його представника (а.с. 70).

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу без участі його представника (а.с. 68).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вимоги статті 205 КАС України, суд приходить до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є пенсіонером та отримує пенсію, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено інформацією, зазначеною в паспорті громадянина України (а.с. 7), картці фізичної особи-платника податків (а.с. 8), довідці від 15.07.2016 № 2399010001 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 6).

17.01.2020 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії (а.с. 63 зв.).

Рішенням від 24 січня 2020 року без номеру "Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" гр. ОСОБА_1 " Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного пільгового стажу роботи.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/831/20 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 24 січня 2020 року без номеру "Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" гр. ОСОБА_1 ". Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 за його заявою від 17 січня 2020 року, зареєстрованою за № 195, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 28 листопада 2019 року.

Рішенням від 23.09.2020 № 122950000891 позивачу призначено пенсію з 28.11.2019 в сумі 9338,78 грн (а.с. 60 зв.)

У відзиві відповідач зазначає, що виплата пенсії здійснюється з жовтня 2020 року (а.с. 50 зв.).

Згідно з інформацією, зазначеною у відзиві на позовну заяву, Позивачу невиплачена пенсія за період з 28.11.2019 по 30.09.2020 буде проведена після отримання відповідного фінансування на умовах окремого поряду, визначеного КМУ (а.с. 50 зв.).

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій Відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсії за період з 28.11.2019 по 30.09.2020.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до частини третьої статті 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Щодо заборгованості по пенсії за період з 28.11.2019 по 30.09.2020, то право Позивача на пенсію за вказаний період не є спірним.

Відповідачем пенсія нарахована у повному обсязі, однак, не виплачена з посиланням на пункт 15 «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, пункти 15 і 18 доповнені реченням такого змісту: «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України», враховуючи наведене Позивачу не сплачено заборгованості за минулий період.

Суд вважає таку позицію неприйнятною, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IVзазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Посилання відповідача щодо невиплати пенсії на відсутність фінансування судом відхиляються з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від асигнувань на виплату таких коштів.

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача визнання бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсійних виплат та зобов`язання Відповідача виплатити Позивачу заборгованість з пенсійних виплат за період з 28.11.2019 по 30.09.2020.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що суд на підставі ст. 133 КАС України може звільнити відповідача від сплати судового збору з огляду на відсутність фінансування, судом відхиляються з наступних підстав.

В обґрунтування вказаних доводів відповідач зазначає, що відповідно до частини першої статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) та використовується на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно з частиною другою статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим законом.

Так, відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, заява сторони розглядається виходячи з наведених в ній обставин, які підтверджені належними доказами.

З вищевикладеного вбачається, що єдиною підставою для задоволення клопотання є врахування майнового стану сторони, обґрунтування цих обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається з заявою.

На думку суду, наведені норми, що дають право зменшити, відстрочити або звільнити від сплати судового збору, враховуючи майновий стан особи, насамперед стосується сторін соціально вразливої верстви населення з метою вільного їх доступу до правосуддя.

Обмежене фінансування бюджетної установи, що діє як суб`єкт владних повноважень, не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог частини третьої статті 9 Закону України «Про судовий збір» кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Судовий збір є джерелом фінансового забезпечення судової системи із цільовим його спрямовуванням виключно на потреби судочинства.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Суд наголошує на важливості судового збору, як елементу забезпечення незалежності судової влади, що складає основу справедливого і неупередженого правосуддя.

Оскільки статтями 133 КАС України та 8 Закону України «Про судовий збір» визначено можливість суду у виключних випадках зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, відстрочити або розстрочити сплату судового збору, а не обов`язок, суд вважає за необхідне відхилити доводи відповідача за необґрунтованістю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити це рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 908,00 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (ідентифікаційний код 21792608, місцезнаходження: 93300, Луганська область, Попаснянський район, м. Попасна, вул. Шкільна, буд. 2) задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 28.11.2019 по 30.09.2020 протиправною.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії з 28.11.2019 по 30.09.2020.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати пенсії за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов