Рішення № 96825030, 12.05.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/438/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення (виклику) осіб адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Іващенка І.Ю., звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Великосеверинівської сільської ради №1910 від 22 жовтня 2020 року про відмову у наданні дозволу щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Великосеверинівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 жовтня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він 22.09.2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовному розмірі 0,13 га для будівництва і обслуговування житлового будинку. Проте, рішенням Великосеверинівської сільської ради від 22.10.2021 року №1910 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою через ье, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_2 згідно рішення Великосеверинівської сільської ради від 07.09.2010 року №2684. Зазначене рішення позивач вважає протиправним, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутнє зареєстроване право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 . Зазначає про те, що ОСОБА_2 ніколи не проживала в с. Підгайці, а кадастровий номер на земельну ділянку за зазначеною адресою не присвоювався.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, останньому надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.

Ухвалами Кіровоградському окружного адміністративного суду від 08.04.2021 року та від 21.04.2021 року витребувані додаткові докази у справі.

29.04.2021 року до суду надійшло клопотання по справі у якому позивачем зазначено про те, що ОСОБА_1 чітко в графічному додаткові вказав бажану земельну ділянку і ця вільна земельна ділянка знаходиться між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , яким відповідно присвоєні кадастрові номери.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) 22.09.2021 року звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,13 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських земель і споруд по АДРЕСА_1 . До заяви долучено графічний матеріал на 1 стор., копія паспорту та копія ідентифікаційного коду (а.с.45,55).

Листом від 24.09.2020 року №02-16/618 голова постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва, транспорту, зв`язку, екології, благоустрою, комунальної власності, житлово-комунального господарства та охорони навколишнього середовища «Про розгляд заяви» повідомлено ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 передана у власність гр. ОСОБА_2 (а.с.5).

Рішенням Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 22 жовтня 2020 року «Про відмову у наданні дозволу щодо розроблення проекту землеустрою із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 » відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що зазначена земельна ділянка передана у власність іншому громадянину згідно рішення Великосеверинівської сільської ради від 07.09.2010 року №2684 (надалі спірне рішення, а.с.6).

Отже, законність та правомірність винесення зазначеного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Спірне рішення мотивоване посиланням на перебуванні бажаної земельної ділянки у власності іншої особи.

Так, у заяві бажана земельна ділянка орієнтовний розмір 0,13 га позивачем зазначена за адресою Зоряна 66 с. Підгайці. До матеріалів позову долучена копія бажаного місця розташування земельної ділянки для передачі у власність, огляд якої не дає суду підстав дійти висновку яку саме земельну ділянку позивач має намір отримати у власність, водночас позивачем на графічному матеріалі чітко вказана адреса АДРЕСА_1 (а.с.55).

Так, у листі від 24.09.2020 року №02-16/618 головою постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва, транспорту, зв`язку, екології, благоустрою, комунальної власності, житлово-комунального господарства та охорони навколишнього середовища «Про розгляд заяви» повідомлено ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 передана у власність гр. ОСОБА_2 .

Тобто до винесення спірного рішення позивач був обізнаний з тим, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 передана у власність іншій особі, при цьому більше уточнюючих заяви чи графічних матеріалів позивачем до Великосеверинівської сільської ради подано не було.

Позивачем у позові зазначено про протиправність спірного рішення, оскільки згідно інформації з Єдиного реєстру речових прав земельна ділянка є вільною.

Заперечуючи дані обставини відповідач надав суду копію Земельно-кадастровою книги Великосеверинівської сільської ради у пункті 1893 якої зазначено про те, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3522581200:57:000:0542 (а.с.58-60).

На вимогу суду ГУ Держгеокадастору у Кіровоградській області надано відповідь про те, що за ОСОБА_2 станом на 29.12.2012 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,13 га, яка знаходиться за адресою за адресою АДРЕСА_1 (рішення сесії від 07.09.2010 р. №2684), Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ 105136, зареєстрований за №01107200194 від 09.12.2010 року. Кадастровий номер 3522581200:57:00:0542 (а.с.90-93).

Єдина інформаційна база, яка містить відомості про права на нерухоме майно та їх обтяження (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) було введено в дію 2013 року. До 2013 року реєстрація права власності на майно проводилася в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який зараз є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Відповідно частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення та на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на землю, зареєстроване до 1 січня 2013 року, залишається дійсними. Отже, на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 22.09.2020 року, зазначена ним, як бажана земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності іншої особи, а відтак суд відхиляє доводи позивача про відсутність зареєстрованого права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому суд відхиляє такі докази, долучені позивачем до матеріалів справи, як графічну схему земельної ділянки (а.с.8) та графічну схему (а.с.76), оскільки дані графічні схеми не були предметом розгляду Велекосеверинівською сільською радою та були виготовлені після винесення спірного рішення, оскільки графічна схема земельної ділянки, долучена до матеріалів позову роздрукована з map.land.gov.ua лише 07.02.2021 року. Крім того, позивач у письмових поясненнях зазначає, що адреса АДРЕСА_1 вказана орієнтовно, натомість у заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відсутня вказівка на те, що адреса бажаної земельної ділянки вказана орієнтовно.

Тобто, як на думку суду, позивачем до відповідача була надана некоректна графічна схема, а з урахуванням змісту заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 22.09.2020 року, у якій наголошено, що земельна ділянка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , відповідач вірно ідентифікував та ототожнив земельну ділянку з тою, що перебуває у приватній власності.

Так, згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером 3522581200:57:000:0542 знаходиться у приватній власності, розмір 0,13 га та розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.61), належить ОСОБА_2 . Дану інформацію підтверджено і відповіддю ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, наданою на вимогу суду (а.с.90-94).

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач зазначає іншу земельну ділянку, ніж була ним запитана та як доказ такої позиції витяг публічної кадастрової карти України від 22.09.2020 року (а.с.76), з огляду на наступне.

Ухвалою суду витребувані у відповідача матеріали заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Відповідач надав копію заяви від 22.09.2020 року, яка ідентична за змістом копії заяви, долученої позивачем до матеріалів позову (а.с.10-11). У пункті 1 додатках заяви зазначено «графічний матеріал на 1 стор.».

Відповідач надав копію, графічного матеріалу (а.с.55), який суттєво відрізняється від копії графічного матеріалу бажаної земельної ділянки, яку просив ОСОБА_1 передати у власність, долученої позивачем до заяви віз 29.04.2021 року.

Так, 28.04.2021 року представник позивача - адвокат Іващенко І.Ю. ознайомився з матеріалами справи та отримав копії документів, при цьому жодного заперечення стосовно того, що відповідач надав суду іншу копію графічного матеріалу бажаної земельної ділянки, яка не відповідає дійсності чи підроблена, позивачем не вказано.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд констатує, що відповідач, саме за документами позивача вірно ідентифікував бажану земельну ділянку, проте в подальшому позивач намагається довести суду, що він мав на увазі іншу земельну ділянку. Проте, позивач не позбавлений права звернення до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою із додаванням графічного матеріалу, за якою останній може ідентифікувати бажану земельну ділянку, як вільну.

Другою позовною вимогою є зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2020 року, проте, навіть, якщо припустити, що позивач помилився, подаючи заяву та графічний матеріал, а відповідач не уточнив місце розташування бажаної земельної ділянки, у межах цієї справи, відповідач не має правових підстав при повторному розгляді заяви брати до уваги документи чи інші графічні матеріали, які не були долучені до заяви від 22.09.2020 року, оскільки це буде порушення принципу юридичної визначеності.

Згідно частини сьомою статті 188 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, у спірному рішенні, як на думку суду зазначені підстави для відмови, які визначені у частині 7 статті 118 ЗК України.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач фактично мав можливість встановити помилку та ідентифікувати бажану земельну ділянку, як неспроможні та такі не ґрунтуються на нормах Земельного Кодексу України, оскільки розгляду на сесії органу місцевого самоврядування перебувала саме заява позивача від 22.09.2020 року за змістом в якому була вказане розташування бажаної земельної ділянки саме за адресою АДРЕСА_1 , а графічні матеріали, долучені позивачем до заяви, унеможливили встановлення іншого місце розташування бажаної земельної ділянки.

Позовні вимоги щодо визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню, оскільки фактично вони стосуються іншої земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності, відхилення ж від змісту заяви позивача від 22.09.2020 року призведе до беззаперечного порушення закону.

Так, суд розглядаючи дану справу зазначає, що предметом спору є рішення Великосеверинівської сільської ради від 22 жовтня 2020 року, яке було прийняте саме за заявою ОСОБА_1 з додатками, які надійшли на розгляд сесії, інших заяв чи то графічних матеріалів, які були виготовлені позивачем та долучені до матеріалів позову (а.с.6, 76) на розгляду в органі місцевого самоврядування не перебували, а відтак суд не бере їх до уваги.

Суд зазначає, за нормами КАС України відновленню підлягає лише порушене право, водночас під час розгляду даної справи встановлено відсутність порушеного права позивача, яке підлягало б відновленню.

Більш того, суд наголошує на тому, що позивач не позбавлений права на звернення до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою із зазначенням бажаної земельної ділянки та графічними матеріалами, які нададуть можливість ідентифікувати земельну ділянку яка є вільною від обтяжень.

Відтак, оскаржуване рішення прийняте відповідачем без порушення вимог Земельного Кодексу України та відповідає критеріям відповідності, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати сторонам відшкодуванню не підлягають, з огляду на відмову в задоволенні позові.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (вул. Миру, 1, с. Велика Северинка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27613; код в ЄДРПОУ 04365164) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук