Ухвала суду № 96824957, 12.05.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 травня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/2214/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову арбітражного керуючого ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за його адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих. оформлене протоколом від 20.04.2021 за №102/04/21, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1516/5 від 27.04.2021 «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва», яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до арбітражного керуючого ОСОБА_1 та анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 01.04.2013 за НОМЕР_2, видане ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, який формується державним органом з питань банкрутства у складі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про скасування наказу Міністерства юстиції України №1516/5 від 27.04.2021 «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва», яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого до арбітражного керуючого ОСОБА_1 та анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 01.04.2013 за НОМЕР_2, видане ОСОБА_1 .

Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №1516/5 від 27.04.2021 «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва» до набрання законної сили рішенням адміністративного суду у даній справі про визнання протиправним та скасування наказу.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , як арбітражний керуючий здійснює відповідну діяльність на підставі Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 562 від 01.04.2013 року, виданого Міністерством юстиції України, проте наказом Міністерства юстиції України №1516/5 від 27.04.2021 року до арбітражного керуючого ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 01.04.2013 за НОМЕР_2. Арбітражний керуючий ОСОБА_1 зазначає, що ними подано адміністративний позов до Кіровоградського окружного адміністративного суду, у якому відповідачем є Міністерство юстиції України, а предметом позову є, зокрема, правомірність винесення наказу Міністерства юстиції України №1516/5 від 27.04.2021 року. Як на переконання позивача, в діях відповідача наявні очевидні ознаки прийняття протиправності рішення у вигляді вказаного наказу №1516/5 від 27.04.2021 «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва», що підтверджується доводами, які наведені у позовній заяві. Водночас, з урахуванням положень Кодексу України з процедур банкрутства продовження збереження дії наказу Міністерства юстиції України №1516/5 від 27.04.2021 може призвести до позбавлення, як вказує ОСОБА_1 , його права здійснювати повноваження ліквідатора у чотирьох справах та розпорядника майна боржника у двох справах. Так, заміна позивача як арбітражного керуючого на іншого арбітражного керуючого, на думку останнього унеможливить відновлення його прав на здійснення діяльності в межах вказаних вище процедур, оскільки скасування позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва - не тягне за собою автоматичного поновлення в правах арбітражного керуючого в межах процедур, де судом призначено іншого арбітражного керуючого, а тому право на судовий захист без вжиття заходів до забезпечення при задоволенні позову буде ілюзорним. Також ОСОБА_1 стверджує, що оскаржуваний наказ, навіть у разі задоволення позовних вимог у адміністративній справі, може бути застосовано із виникненням незворотних наслідків, зокрема, відсторонення позивача від виконання обов`язків розпорядника майна та ліквідатора у шести справах про банкрутство, що, крім іншого, призведе до позбавлення позивача засобів для існування, оскільки позбавить роботи, призведе до позбавлення засобів для існування та можливості належного догляду та утримання малолітньої дитини. З огляду на викладене, на думку арбітражного керуючого ОСОБА_1 , є усі підстави для забезпечення позову.

Суд, за наслідком розгляду заяви про забезпечення позову, зазначає наступне.

Частинами 1та 2 статті 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частинами 1, 5 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Беручи до уваги викладенні вище норми, суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).

Відтак, для вжиття заходів забезпечення позову повинні існувати певні обставини, підстави та обґрунтування останніх належними доказами, а самі заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов.

Отже, при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:

- розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

З поданої позивачем заяви про забезпечення позову та доводів позовної заяви суд убачає, що останній обґрунтовує необхідність її задоволення посиланням на наявність очевидних ознак протиправності наказу Міністерства юстиції України №1516/5 від 27.04.2021 року, що створює перешкоди у реалізації ОСОБА_1 права на працю та зумовлює внести зміни до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Суд вважає, що у клопотанні про забезпечення позову взагалі не наведені жодні доводи наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України №1516/5 від 27.04.2021 року. А доводи, зазначені у позовній заяві, мають оціночний, тобто суб`єктивний характер з його боку, а отже підлягають встановленню та дослідженню судом при розгляді справи по суті.

Поряд з вказаним, доводи ОСОБА_1 стосовно неможливості здійснення професійної діяльності та отримання доходу, суд вважає необґрунтованими, оскільки наведені обставини також не підтверджують того факту, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Суд зауважує, що доводи ОСОБА_1 стосовно відсторонення його від обов`язків розпорядника майна та ліквідатора у шести справах не є беззаперечним доводом необхіності застосування процесуального інституту забезпечення позову.

Більш того, діяльність арбітражного керуючого пов`язана перш за все з реалізацією дискримінаційних функцій Міністерства юстиції України у вигляді надання дозволу на таку діяльність та її припинення, а відтак суд своїм рішенням не має права втручатись у таку діяльність.

Крім того, суд зазначає, що заявляючи заяву про забезпечення позову у такий спосіб (зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №1516/5 від 27.04.2021 «Про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва»), позивач фактично до винесення кінцевого рішення у справі, хоче отримати проміжне рішення суду та мати можливість продовжувати здійснювати діяльність арбітражного керуючого, що може мати в подальшому негативні наслідки (стосовно законності дій як ліквідатора у справах про банкрутство, як розпорядника майна у справах про банкрутство без правового статусу арбітражного керуючого, тощо).

При цьому, суд наголошує, що забезпечення позову є крайнім заходом спрямованим на збереження існуючого правового становища, тому вжиття такого заходу повинно бути підтверджено належними доказами, чого представником заявника зроблено не було.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Водночас, суд зауважує, що заявник не позбавлений можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Керуючись ст.ст.150-154, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову арбітражного керуючого ОСОБА_1 за його адміністративним позовом до Міністерства юстиції України.

Копію ухвали суду невідкладно надіслати заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, встановлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук