Рішення № 96824848, 12.05.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 року № 320/12455/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІ ТРАНС СЕРВІС" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНІ ТРАНС СЕРВІС" звернулось до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА100060/2020/000036/2 від 10.07.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА00060/2020/00634.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією № UA100060/2020/384696 від 09.07.2020, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом – за ціною договору (контракту) та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі – МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що у відзиві відповідач не надав пояснень, які б ґрунтувались на дійсних обставинах. Вказує, що відповідач зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих позивачем документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Звертає увагу, що відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими. Окрім цього, відповідач не зазначив чому саме з документів, які були подані позивачем, неможливим є встановлення даних складових.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» (місцезнаходження: вул. Трипільська, 33/5, м. Обухів, Київська область, 08700, ідентифікаційний код 32932003) зареєстроване як юридична особа 02.06.2004, дата запису 10.06.2005, номер запису 10721020000007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як слідує з матеріалів справи, між TOB «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» (Покупець) та компанією «METALAC FAD D.O.О.» (Республіка Сербія) (Продавець) укладений Контракт №1 від 24.01.2019 (далі - Контракт), за умовами якого Продавець поставляє Покупцю окремими партіями товар (запчастини для вантажних автомобілів, автобусів). Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та умови оплати товару вказуються інвойсах, які несуть силу специфікації та являються невід`ємною частиною Контракту. Покупець акцептує і оплачує товар на умовах укладеного Контракту (п.1.1 Контракт).

Відповідно до пункту 2.1 контракту загальна вартість товару складає 100000,00 Євро.

Згідно з пунктом 2.3 контракту платежі за товар повинні здійснюватись в Євро на умовах передоплати або оплати з відстроченням платежу, шляхом банківського переказу відповідної суми на банківський рахунок продавця. Сума і умови оплати обговорюються сторонами в Проформі-Інвойсі.

Пунктом 2.4 контракту передбачено, що платіж покупця вважається повністю здійсненим від дати надходження всієї необхідної суми на відповідний рахунок продавця.

Відповідно до пункту 2.6 контракту вартість товару, який поставляється за контрактом, включає в себе вартість упаковки, маркування, навантаження на судно, доставку в порт покупця і підготовку необхідних товаросупровідних документів.

Поставка товару за даним контрактом здійснюється на умовах EXW – склад Продавця, чи FCA – вказаний термінал покупця, CPT Обухов або інших умовах поставки за домовленістю сторін. Умови поставки приймаються у відповідності з ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року і зазначаються в інвойсі (проформі-інвойсі) (п. 3.1 Контракту).

Згідно з пунктом 3.2 контракту поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до інвойсу (проформи-інвойсу). Відвантаження товару повинно здійснюватись не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання 100% оплати). Датою відвантаження товару є дата, вказана в СMR.

Відповідно до пункту 3.3 контракту право власності на товар, а також усі ризики втрати або пошкодження товару переходять від продавця до покупця у відповідності до умов поставки, зазначених в інвойсі (проформі-інвойсі).

Згідно з пунктом 3.4 контракту продавець додає наступні оригінали документів по поставця товару: інвойс (проформа-інвойс); пакувальний лист; експортна декларація; товарно-транспортну накладну; сертифікат походження товару (оригінал).

За запитом покупця продавець повинен направити всі документи, зазначені в цьому пункті, факсом або електронною поштою.

Країна ввезення товару – Україна (пункту 3.6 контракту).

Відповідно до пункту 6.1 контракту приймання за кількістю та якістю товару здійснюється на складі покупця протягом 10 (десяти) робочих днів після прибуття товару до покупця.

Згідно з пунктом 10.1 контракту даний контракт вступає в силу після його підписання сторонами і дії до 31.12.2019. Якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про свій намір розірвати контракт за два місяці до дати його закінчення, він вважається автоматично продовженим на один рік.

Також, в подальшому, між сторонами підписано Додаткову угоду №1 від 18.02.2019 до Контракту №1 від 24.01.2019, Додаткову угоду №2 від 28.10.2019 до Контракту №1 від 24.01.2019, Додаткову угоду №3 від 23.09.2020 до Контракту №1 від 24.01.2019.

Зокрема, п. 2 Додаткової угоди №3 від 23.09.2020 до Контракту №1 від 24.01.2019 продовжено строк дії Контракту до 31.12.2021.

Так, відповідно до умов Контракту, додатків до Контракту та досягнутих між Сторонами домовленостей, 23.06.2020 укладено Специфікацію №9 на поставку партії товарів на загальну суму 13869,60 Євро.

З метою митного оформлення ввезеного за умовами вказаного Контракту товару ТОВ «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» подано до митного органу електронну митну декларацію №UA1000060/2020/384696 від 09.07.2020, в якій митна вартість товару визначена за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів. Поставка відбувалася на умовах CРТ м. Обухів, Україна.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

Контракт №1 від 24.01.2019; специфікація №9 від 23.06.2020 до Контракту № 1 від 24.01.2019; Інвойс № 200/20000668 від 30.06.2020 до Контракту №1 від 24.01.2019 (Проформа-інвойс № 3/20); пакувальний лист №б/н від 30.06.2020; прайс-лист «Metaiac FAD D.O.O.» №9 від 30.06.2020; податкова накладна № 23 від 15.04.2020; видаткова накладна № 192 від 15.04.2020; видаткова накладна № 385 від 25.06.2020; оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за 16.07.2019 - 06.07.2020; калькуляція відділу походження товарів виробника від 08.07.2020; транспортна накладна (CMR) №01182849 від 03.07.2020; експортна декларація країни відправлення № 14176/7271 від 04.07.2020; експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати № В-1222 від 06.07.2020; сертифікат уповноваженої компанії від 01.01.2019; документ, що містить довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортерів товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товар №200/20000667 від 03.07.2020; договір про надання послуг митного брокера № 14112019 від 13.11.2019; разова перепустка ПР-79863 від 07.07.2020.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення), в якому відповідач зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих до митного оформлення, встановлено:

- специфікація від 23.06.2020 №9 містить у собі посилання на інвойс від 30.06.2020 №200/20000668. Тобто, додаток до зовнішньоекономічного договору (далі - Контракту) від 24.01.2019 №1 посилається на інвойс, датований тижнем пізніше, що призводить до сумніву стосовно достовірності зазначених документів;

- ціни, що містяться у прайс-листі від 30.06.2020 №9 сформовані на умовах поставки FСА, що не включає вартості транспортних витрат на перевезення товарів. Згідно умов специфікації від 23.06.2020 № 9 товар, задекларований у митній декларації від 09.07.2020 №UА100060/2020/384696 постачається на умовах СРТ Обухів. Відповідно до умов вищезазначеного прайс-листа вартість товару може коливатися в залежності від умов транспортування. Тобто, на умовах перевезення СРТ вартість товару підвищується з причин додання транспортних витрат продавця;

- відповідно до калькуляції витрат виробника від 08.07.2020 №б/н на товар №1 за артикулом №4135.00.00 вартість на виробництво одиниці даного товару складає 47 без зазначення типу валюти розрахунку;

- інвойс від 30.06.2020 №200/20000668 містить посилання на проформу-інвойс 3/20 (дата відсутня), що не надавався до митного оформлення.

Керуючись своїм правом, передбаченим ч. 2, 3, ст. 53, ч. 5 ст. 54 МК України, митним органом 09.07.2020 витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації:

- калькуляція витрат виробника з належним чином здійсненим перекладом, відповідно до ст. 254 МК України;

- каталоги, прас-листи з належним чином здійсненим перекладом, відповідно до ст. 254 МК України;

- копію митної декларації країни відправлення з належним чином здійсненим перекладом, відповідно до ст. 254 МК України;

- проформу-інвойс №3/20.

На виконання письмової вимоги митного органу від 09.07.2020 позивачем подано 10.07.2020 додаткові документи, а саме: проформа-інвойс № 3/20 від 29.06.2020; лист за вих. № 15 від 10.07.2020; лист-пояснення виробника «Metaiac FAD D.O.O.» б/н від 09.07.2020; специфікація №9 від 23.06.2020 до Контракту № 1 від 24.01.2019; прайс-лист «Metaiac FAD D.O.O.» №9 від 30.06.2020; калькуляція відділу походження товарів виробника від 10.07.2020; оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за 16.07.2019 - 06.07.2020; податкова накладна № 25 від 11.03.2020; видаткова накладна №115 від 11.03.2020; податкова накладна № 14 від 03.06.2020; видаткова накладна №318 від 03.06.2020.

Крім того, листом від 10.07.2020 №15 TOB «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» повідомив відповідача, що в специфікації від 23.06.2020 №9, у прайс-листі від 30.06.2020 №9 відправником допущено помилки і вважаються некоректними. Додатково декларантом надіслано коректні специфікацію від 23.06.2020 №9, прайс-лист від 30.06.2020 №9, виписки з бухгалтерської документації, калькуляції витрат виробника №б/н від 10.07.2020 на дві позиції товару № з артикулами №4135.00.00 та №6720.00.00, та калькуляцію витрат виробника № б/н від 10.07.2020 на товар № 3 «Хомут» з артикулом 3573.00.13, проформу інвойс від 29.06.2020 № 03/20.

За результатами аналізу додатково наданих документів, та документів, поданих до митного оформлення, позивачу повідомляємо наступне:

- експертом не проведено цінове дослідження вартості товарів в країні експорту - Сербії. У висновку експерта від 06.07.2020 №В-1222 містяться лише посилання на Інтернет ресурс постачальників інших країн, що не пов`язані з даною зовнішньоекономічною операцією;

- у висновку експерта від 06.07.2020 №В-1222 не зазначено умови поставки товарів згідно правил Інкотермс, відповідно до яких експертом встановлено вартість оцінюваних товарів;

- колонки №4, №5 та №6 в калькуляціях витрат виробника від 10.07.2020 відсутні одиниці виміру, стосовно яких встановлено числові характеристики, що не дає змоги розрахувати вартість витрат на виробництво товарів;

- проформа-інвойс від 29.06.2020 №03/20 сформовано виробником раніше прайс-листа від 30.06.2020 №9, що теж суперечить загальновизнаним нормам купівлі-продажу товарів.

Надалі, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100060/2020/000036/2 від 10.07.2020 та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2020/00634 від 10.07.2020.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України), Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до норм ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Приписами статей 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 5 ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із ч. 2 ст. VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу викладених норм МК України з`ясовується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з тим, ч. 3 ст. 53 МК України регламентовано, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зміст ст. 53, ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31.03.2015 №21-53а15 та №21-127а15.

Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в ч. 2 ст. 53 МК України.

Як встановлено судом, підставою для витребування від декларанта додаткових документів, слугував висновок митного органу про те, що документи, приєднані до ЕМД, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар позивача.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення митного органу не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час митного оформлення за митною декларацією №UA1000060/2020/384696 від 09.07.2020.

Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Так, судом досліджено зовнішньоекономічний Контракт №1 від 24.01.2019, додаткові угоди №1 від 18.02.2019, №2 від 28.10.2019 та №3 від 23.09.2020 до нього, інвойс №200/20000668 від 30.06.2020 та проформа-інвойсу №3/20 від 29.06.2020, зі змісту яких вбачається, що поставка товару здійснювалася на умовах CРТ м. Обухів, Україна, а сама вартість товару в розмірі 13869,60 Євро відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації №UA1000060/2020/384696 від 09.07.2020.

Суд не погоджується із твердженням відповідача, що специфікація від 23.06.2020 року №9 містить у собі посилання на інвойс від 30.06.2020 №200/20000668. Тобто, додаток до зовнішньоекономічного договору (далі - Контракту) від 21.01.2019 №1 посилається на інвойс, датований тижнем пізніше, що призводить до сумніву стосовно достовірності зазначених документів.

Як вбачається встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач листом від 10.07.2020 за вих. №15 повідомив відповідачу, що відправником було допущено помилки у зазначених документах, у зв`язку із чим вважати їх не коректними та надано коректні документи, а саме: специфікацію № 9 від 23.06.2020; прайс-лист № 9 від 30.06.2020 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за період 16.07.2019 - 06.07.2020 року; податкова накладна №25 від 11.03.2020; податкова накладна №23 від 15.04.2020; податкова накладна №14 від 03.06.2020; видаткова накладна №115 від 11.03.2020; видаткова накладна №192 від 15.04.2020; видаткова накладна №318 від 03.06.2020; видаткова накладна №385 від 25.06.2020; калькуляція витрат виробника від 10.07.2020: лист виробника б/н від 09.07.2020.

Відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив, що ціни, які містяться в прайс-листі від 30.06.2020 №9 сформовані на умовах поставки FСА, що не включає вартості транспортних витрат на перевезення товарів. Згідно умов специфікації від 23.06.2020 №9 товар, задекларований у митній декларації від 09.07.2020 №UA100060/2020/384696 постачається на умовах СРТ м. Обухів. Відповідно до умов вище зазначеного прайс-листа вартість товару може коливатися в залежності від умов транспортування. Тобто на умовах перевезення СРТ вартість товару підвищується з причин додавання транспортних витрат продавця.

Суд не погоджується з вищевказаним твердження відповідача, оскільки умови поставки СРТ Інкотермс 2010 перекладається «Фрахт/перевезення оплачені до» вказана назва місця призначення означає, що продавець передасть товар, випущений в митному режимі експорту, названому ним перевізнику для перевезення товару до місця призначення.

Прайс-лист - це письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. У випадках, коли між сторонами раніше вже було укладено аналогічний договір, така пропозиція (прайс-лист) може містити лише деякі умови.

Відповідно до п. 3.1. Контракту № 1 від 24.01.2019 поставка товару згідно Контракту виконується на умовах ЕХW склад продавця, або FСА - вказаний термінал покупця, СРТ м. Обухів або інших за погодженням Сторін. Умови поставки товару приймаються у відповідності з ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року і вказуються в Інвойсі.

В свою чергу, у специфікації від 23.06.2020 та Інвойсі від 30.06.2020 №200/20000668 з посиланням на Контракт №1 від 24.01.2019, визначено погоджені умови поставки «СРТ Обухів», тобто вартість перевезення вже включена до ціни товару.

Крім того, якщо проаналізувати ціни, що вказані у прайс-листі від 30.06.2020 та ціни, зазначені у специфікації від 23.06.2020 №9 та інвойсі від 30.06.2020 №200/20000668, то вбачається, що ціни у специфікації та інвойсі є вищими ніж ціни у прайс-листі.

Таким чином, твердження відповідача є необґрунтованими та не дослідженими, оскільки декларантом надано документи, перелік яких визначено митним законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 53 МК України).

Щодо твердження відповідача, що відповідно до калькуляції витрат виробника від 08.07.2020 №б/н на товар №1 Рульова тяга артикул №4135.00.00 вартість на виробництво одиниці даного товару складає 47 без зазначення типу валюти розрахунку, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що супровідним листом позивача від 10.07.2020 за вих. №15 надано відповідачеві калькуляцію витрат виробника від 10.07.2020, складену на українській мові, яка не потребує перекладу (відповідно до ст. 254 МК України) із зазначенням одиниці виміру ціни товару (колонка №7).

Крім того, з оскаржуваного рішення вбачається, що Інвойс від 30.06.2020 №200/20000668 містить посилання на профорум-інвойс №3/20, який надавався до митного оформлення, проте судом встановлено, що профорум-інвойс від 29.06.2020 №3/20 надано митному органу 10.07.2020, що підтверджується електронними підтвердженнями із системи про їх отримання.

Митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості і має право вимагати додаткові документи на підтвердження митної вартості лише у випадку, якщо подані декларантом документи, що підтверджують заявлену митну вартість, перелік яких визначений частиною другою статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що за результатами розгляду додатково наданих позивачем документів, митний орган дійшов наступних висновків, а саме, що експертом не проведено цінове дослідження вартості товарів в країні експорту - Сербії. У висновку експерта від 06.07.2020 № В-1222 містяться лише посилання на Інтернет ресурс постачальників інших країн, що не пов`язані з даною зовнішньоекономічною операцією. У висновку експерта від 06.07.2020 №В-1222 не зазначено умови поставки товарів згідно правил Інкотермс, відповідно до яких експертом встановлено вартість оцінюваних товарів.

З даного приводу суд зазначає, що даний документ надано декларантом як додатковий доказ, хоча митний орган на підставі наданих інших документів мав можливість визначити вартість товару.

Суд наголошує на тому, що висновок експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару та носить консультаційний характер.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №810/4440/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81215455).

У зв`язку з цим, вказана у висновку експерта інформація ніяким чином не може ставити під сумнів визначену позивачем митну вартість товару.

Суд ставиться критично до твердження відповідача про те, що колонки №4, №5 та №6 в калькуляціях витрат виробника від 10.07.2020 не містить одиниці виміру, стосовно яких встановлено числові характеристики, що не дає змоги розрахувати вартість витрат на виробництво товарів. Калькуляція собівартості одиниці виготовленої продукції визначається як обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт і послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат.

Судом встановлено, що колонка №7 «ціна товару» калькуляції витрат виробника від 10.07.2020, містить одиницю виміру ціни товару (ЕUR). Таким чином, очевидно, що ціна одиниці товару визначена в Євро.

Щодо твердження відвідача, що проформа-інвойс від 29.06.2020 №03/20 сформована виробником пізніше прайс-листа від 30.06.2020 №9, що суперечить загальновизнаним нормам купівлі-продажу товарів, суд зазначає наступне.

Прайс-лист - це письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах. У випадках, коли між сторонами раніше вже було укладено аналогічний договір, така пропозиція (прайс-лист) може містити лише деякі умови.

В свою чергу проформа-інвойс - це документ з попередньою інформацією про товар, що експортується.

Проформа-інвойс і сам інвойс, практично ідентичні один одному документи. Різниця між ними тільки в тому, що в проформі-інвойсі дані про товарну поставку є проміжними, тобто зміни можуть торкнутися, як суми, так і деяких артикулів або моделей будь-яких конкретних товарів.

Таким чином, різниця між датами проформи-інвойсу та прайс-листа зумовлена тим, що прайс-лист сформовано на дату запиту Покупцем остаточного інвойсу (рахунку на оплату) та прайс-листа виробника товару.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем, та які не належать до документів, що підтверджують митну вартість товару, визначених ст. 53 МК України, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом №1 від 24.01.2019, додатковою угодою №1 від 18.02.2019, №2 від 28.10.2019 та №3 від 23.09.2020 до Контракту, інвойсом №200/20000668 від 30.06.2020 та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, та не вказав яку саме складову митної вартості неможливо встановити зі змісту поданих документів.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Також суд зауважує, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією для товару-1 митна декларація від 02.07.2020 №UA209120/2020/014677 (товар №78 у митній декларації) митна вартість 7,094 Євро/кг, для товару №2 - митна декларація від 27.04.2020 №UA100060/2020/315399 (товар №55 у митній декларації) митна вартість 7,105 Євро/кг, з приводу чого суд зазначає таке.

З аналізу ст. 57 МК України вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Крім того, законодавцем обмежено право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 80129164) та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 74819670).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Згідно з ч. 1 та 2 ст .77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірне рішення про коригування митної вартості підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації від 10.07.2020 №UA100060/2020/00634, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Після прийняття відповідачем рішення №UА100060/2020/000036/2 від 10.07.2020 про коригування митної вартості товарів відповідачем була виставлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.07.2020 №UA100060/2020/00634.

Суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.07.2020 №UA100060/2020/00634 є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування відповідачем рішення від №UА100060/2020/000036/2 від 10.07.2020 про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За таких обставин, вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.07.2020 №UA100060/2020/00634 підлягає задоволенню у зв`язку із задоволенням основної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 згідно платіжних доручень №2578 від 23.11.2020 та №2579 від 23.11.2020, оригінали яких містяться у матеріалах справи.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА100060/2020/000036/2 від 10.07.2020 .

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби від 10.07.2020 №UА00060/2020/00634.

4. Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНІ ТРАНС СЕРВІС» (ідентифікаційний код 32932003, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Трипільська, буд.33/5) судовий збір у сумі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.