Рішення № 96824408, 11.05.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року м. Ужгород№ 260/3561/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Спільного Українсько-Угорського підприємства "Геліос" в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 травня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 12 травня 2021 року.

Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі – позивач, ГУ ДПС у Закарпатській області) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Спільного Українсько-Угорського підприємства "Геліос" в формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі – відповідач, СП «Геліос») про стягнення податкового боргу в сумі 472381,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що станом на 15.10.2020 р. у відповідача наявний податковий борг у розмірі 472381,93 грн., в тому числі пеня в розмірі 2445,38 грн. У зв`язку з несплатою узгоджених сум відповідачу на підставі п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України виставлено податкову вимогу від 15.02.2018 р. № 4852-17 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями. Таким чином, позивач просить стягнути з СП "Геліос" податковий борг у розмірі 472381,93 грн.

Ухвалою судді від 30 жовтня 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву у разі її заперечення.

Ухвалою суду від 26 листопада 2020 року призначено судове засідання з розгляду даної адміністративної справи.

До Закарпатського окружного адміністративного суду надійшов відзив СП "Геліос", згідно якого вважає позовну заяву безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що доказів направлення саме податкової вимоги позивачем на адресу відповідача відсутні. Звертає увагу, що декларації не є безперечним доказом наявності податкового боргу та на це вже вказували рішення судів, які набрали законної сили.

У відповіді на відзив представник ГУ ДПС у Закарпатській області вказав, що у зв`язку з наявністю податкового боргу у СП «Геліос» у розмірі 244691,57 грн. ГУ ДФС у Закарпатській області було прийнято податкову вимогу форми «Ю» № 4852-17 від 15 лютого 2018 року з платежів 11020300 у розмірі 221,02 грн., 14010100 у розмірі 11028,85 грн., 18010500 у розмірі 233441,70 грн. Отже, наведене вказує на наявність у СП «Геліос» податкового боргу станом на 14.02.2018 року у розмірі 244691,57 грн. за грошовими зобов`язаннями та під ставність направлення відповідачу по справі податкової вимоги № 4852-17 від 15 лютого 2018 року. Також звертає увагу, що предметом даної адміністративної справи є податковий борг, який виник у відповідача після вересня 2017 року.

12 лютого 2021 року до суду надійшли заперечення СП "Геліос", згідно яких зазначає, що у даному випадку судовими рішеннями, суми коштів у стягнення яких було судом відмолено, є податковим боргом, щодо якого минув строк давності та такий борг має статус безнадійного, відповідно підлягає списанню.

В судове засідання сторони по справі не з`явилися, при цьому, представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його відрядженням за межі України, при цьому, жодних доказів такого суду не надано, у зв`язку з чим суд доходить висновку про необгрунтованість заявленого клопотання.

У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду даної адміністративної справи за відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що СП «Геліос» внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та перебуває на обліку в податковому органі як платник податків та зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до податкового органу подано:

- звітну податкову декларацію № 9018154745 від 07.02.2017 (отриману податковим органом 14.02.2017) з плати за землю за 2017 рік із самостійно задекларованою сумою грошового зобов`язання земельному податку за вересень - грудень 2017 року у розмірі 45512,76 грн. (вересень - листопад по 11378,18 грн., грудень - 11378,22 грн.);

- звітну податкову декларацію № 9024159654 від 14.02.2018 (отриману податковим органом 17.02.2017) з плати за землю за 2018 рік із самостійно задекларованою сумою грошового зобов`язання земельному податку у розмірі 136538,20 грн. (щомісячно за січень - листопад по 11378,18 грн., грудень - 11378,22 грн.);

- звітну податкову декларацію № 9024235453 від 17.02.2019 з плати за землю за 2019 рік із самостійно задекларованою сумою грошового зобов`язання земельному податку у розмірі 170672,75 грн. (щомісячно за січень - листопад по 14222,73 грн., грудень - 14222,72 грн.);

- звітну податкову декларацію № 9027627724 від 17.02.2020 з плати за землю за 2020 рік із самостійно задекларованою сумою грошового зобов`язання земельному податку у розмірі 113781,84 грн. (щомісячно за січень - серпень по 14222,73 грн.);

- звітну нову податкову декларацію № 9298705459 від 12.02.2018 з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за 2017 рік із самостійно задекларованою сумою грошового зобов`язання вказаного податку у розмірі 3381,00 грн.

Проте, самостійно задекларовані суми податку залишаються відповідачем несплаченими в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі- ПК України), кожен зобов`язаний сплачувати податки, збори, інші обов`язкові платежі до держбюджету в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 56.11 ст. 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Статтею 269 ПК України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Також, працівниками податкового органу проведено камеральну перевірку даних, задекларованих відповідачем у податковій звітності з податку на додану вартість. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки № 920/07-16-12-01/19110530 від 26.06.2018 р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0025771201 від 11.07.2018 р., яким нарахована сума штрафної санкції по платежу 30 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 50,00 грн.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалося відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку і залишається ним не сплаченим в повному обсязі.

Щодо посилання відповідача на платіжні доручення № 36 від 13.07.2018 р. та № 13 від 05.03.2018 р., відповідно до яких сума штрафної санкції в розмірі 50,00 грн. (акт перевірки № 920/07-16-12-01/19110530 від 26.06.2018 р.) та сума грошового зобов`язання податку на прибуток за 2017 рік в розмірі 3381,00 грн., були своєчасно сплачені, суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи облікових карток СП «Геліос», судом встановлено, що кошти, сплачені відповідачем згідно платіжних доручень № 36 від 13.07.2018 р. та № 13 від 05.03.2018 р., зараховані контролюючим органом в рахунок погашення минулого податкового боргу відповідача, згідно з черговістю його виникнення.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відтак, сплата відповідачем вказаних коштів не виплинула на розмір заявленого до стягнення податкового боргу в межах даного позову.

Відповідно до ст. 129 ПК України, відповідачу проведено нарахування пені в розмірі 2445,38 грн. по платежу:

- 30 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 28,84 грн., яка залишається ним несплаченою в повному обсязі;

- 85 1 1020300 «Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів» у розмірі 2416,54 грн., яка залишається ним несплаченою в повному обсязі.

Положенням пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В силу пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У зв`язку з несплатою узгоджених сум відповідачу на підставі п. 59.1 ст. 59 ПК України виставлено податкову вимогу від 15.02.2018 № 4852-17 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями та направлено на адресу відповідача рекомендованим листом.

Щодо твердження відповідача про відсутність доказів направлення позивачем податкової вимоги № 4852-17 від 15.02.2018 р. та вручення такої СП «Геліос», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вищезазначена вимога була надіслана ГУ ДФС у Закарпатській області на адресу відповідача та вручена останньому 22.02.2018 р.

Крім того, як слідує зі змісту правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 13.06.2018 року у справі № 820/6755/16, відносини між оператором поштового зв`язку, кур`єрською службою, які забезпечують доставку відповідного відправлення та адресатом такого відправлення, перебувають поза контролем відправника, яким у даному випадку виступає позивач. Відправник не знає і не може знати хто саме та за яких обставин отримає поштове відправлення і чи отримає взагалі. Тому, відправник не може відповідати за доставку кореспонденції. Водночас, у разі вручення відправлення, на адресу відправника повертається повідомлення. За умови повернення повідомлення про вручення відправлення з відміткою про його доставку (вручення) відповідному адресату за належною адресою, презюмується, що воно отримано уповноваженою особою.

Зважаючи на викладене, вимога про сплату боргу вважається належним чином врученою відповідачу.

Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Дослідженням облікових карток відповідача підтверджується, що від моменту надіслання йому податкової вимоги № 4852-17 від 15.02.2018 р. і до моменту звернення позивача з цим позовом до суду про стягнення податкового боргу, податковий борг у повному обсязі відповідачем не погашався, у зв`язку з виникненням нового податкового боргу за податками (зборами), платником яких є відповідач.

Таким чином, надіслана відповідачу податкова вимога наразі не втратила своєї правової дії, а її направлення надає позивачу право на звернення до суду з позовом про стягнення новоствореного податкового боргу, з наступного дня, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання. Тому суд вважає, що контролюючим органом дотримано законодавчі норми про направлення платнику податку письмової вимоги щодо погашення суми податкового боргу, яка передує вжиттю заходів, спрямованих на його примусове стягнення (погашення).

Щодо посилань СП «Геліос» на судові рішення, зокрема у справах № 807/3909/13-а, № 876/3760/14, то такі судом не враховуються, оскільки вони не стосуються податкового боргу заявленого позивачем у даному позові.

Суд звертає увагу, що предметом даної справи є податковий борг який виник у СП «Геліос» після вересня 2017 року та не охоплений судовими рішеннями, на які посилається відповідач.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно із п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, податкові органи відповідно до вимог Податкового кодексу України мають право на звернення до суду з позовами про стягнення грошових коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а тому твердження відповідача про відсутність такого права є необґрунтованим.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доказування покладається в даному випадку на відповідача. Позивачем доведено та наявними в матеріалах справи підтверджено податковий борг відповідача у сумі 472381,93 грн. та правомірність звернення до суду з зазначеним позовом, в зв`язку з чим вимоги позовної заяви є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення повністю.

Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 78, 139, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52 код ЄДРПОУ ВП 44106694) до Спільного Українсько-Угорського підприємства "Геліос" в формі товариства з обмеженою відповідальністю (Закарпатська область, м. Чоп, вул. Мукачівське шосе, 2 код ЄДРПОУ 19110530), про стягнення податкового боргу – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного Українсько-Угорського підприємства «Геліос» в формі товариства з обмеженою відповідальністю податковий борг у розмірі 472381,93 грн. (чотириста сімдесят дві тисячі триста вісімдесят одну гривню дев`яносто три копійки) за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.І. Рейті