Ухвала суду № 96824127, 12.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про закриття провадження у справі)

12 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/4619/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення у формі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №24-ОТГ від 01.12.2020 в частині про передачу у комунальну власність Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області земельної ділянки з кадастровим номером 1822583300:02:000:0293;

- зобов`язати Старосілецьку сільську раду Коростишівського району Житомирської області повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1822583300:02:000:0293 Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1822583300:02:000:0293 позивачу.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, у зв`язку із винесеним рішенням Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1822583300:02:000:0293 до Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області, яке останній вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 відкрите провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27.04.2021 до суду надійшло клопотання представника Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання представник сільської ради посилається на те, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Вважає, що його розгляд віднесений до компетенції загальних судів, оскільки в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, а тому спір стосується приватноправових відносин.

Суд, розглядаючи питання про закриття провадження у даній справі, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 15.10.2019 №6-3448/14-19-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 1822583300:02:000:0293 у власність, розташованої на території Коростишівського району, за межами населених пунктів Козіївської сільської ради, орієнтовний розмір якої 2,0 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №24-ОТГ від 01.12.2020 передано Старосілецькій сільській раді Коростишівського (Житомирського) району Житомирської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 549,4899 га, які розташовані за межами населених пунктів Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади Коростишівського (Житомирського) району Житомирської області, згідно з актом приймання-передачі, в тому числі і земельну ділянку за кадастровим номером 1822583300:02:000:0293.

За результатами розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 1822583300:02:000:0293 у власність наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовлено №2003-УБД від 10.12.2020 відмовлено ОСОБА_1 у її задоволенні, з підстав передачі вказаної земельної ділянки у комунальну власність до Старосілецької (Козіївської) сільської ради Коростишівського, Житомирського району Житомирської області.

У подальшому, позивач звернувся із заявою до Старосілецької (Козіївської) сільської ради Коростишівського, Житомирського району Житомирської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 1822583300:02:000:0293 у власність, однак йому було відмовлено у його затвердженні у зв`язку із перебування земельної ділянки у комунальній власності сільської ради.

Таким чином спір у даній справі виник з приводу отримання земельної ділянки у приватну власність.

Надаючи правове обґрунтування встановленим обставинам, суд вказує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Пунктом 1 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

В тому числі, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Втім, визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Земельний кодекс України (далі - ЗК України) є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов`язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За правилами частин шостої, сьомої і десятої статті 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що наведеними нормами права встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання.

При цьому, слід відмітити, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 у справі № 605/567/17.

Як свідчать матеріали справи, Головним управління Держгеокадастру у Житомирській області позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 1822583300:02:000:0293 у власність, розташованої на території Коростишівського району, за межами населених пунктів Козіївської сільської ради, орієнтовний розмір якої 2,0 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Втім, у подальшому, вказана земельна ділянка передана у комунальну власність Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області, яка у свою чергу, відповідно до рішення №191 від 19.03.2021 передана у власність ветерану війни-учаснику бойових дій ОСОБА_2 .

Таким чином, у даному випадку мають місце приватноправові відносини, які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки оспорювання дій відповідачів з вимогою зобов`язати вчинити дії із затвердження наданого позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно з поданим ним зверненням так чи інакше зачіпатиме право власності на цю ж земельну ділянку третьої особи - ОСОБА_2 .

В силу ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, якою визначено справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів, передбачено що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, зважаючи на предмет та підстави позову, суд вважає, що дана справа підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, а тому клопотання представника сільської ради підлягає задоволенню.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За нормами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.239 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Нормами ч.2 ст.239 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На виконання ч.1 ст.239 КАС України суд роз`яснює позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підсудний місцевому загальному суду.

З огляду на наведені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про закриття провадження у справі та наявність підстав для закриття провадження.

Керуючись ст. 19, п.1 ч.1 ст.238, ст.ст.243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Клопотання представника Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області про закриття провадження у справі, - задовольнити.

Провадження в адміністративній справі №240/4619/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Старосілецької сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесений до юрисдикції загального суду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко