Рішення № 96823738, 26.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2021 р. Справа№200/12315/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Галатіної О.О.

при секретарі - Коломієць К.С.

за участю:

представника позивача - Яковлевої

представника відповідача –Балдинюка М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусовго виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

31 грудня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусовго виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2020 року зобов`язано ГУ ДФС у Донецькій області прийняти рішення про визнання безнадійною та списання заборгованості (недоїмки) Приватного акціонерного товариства “Великоанадольський вогнетривкий комбінат” зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 5 713 125 (п`ять мільйонів сімсот тринадцять тисяч сто двадцять п`ять) гривень 48 копійок, яка виникла за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року. На виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження №61510102.

Позивач зазначає, що на теперішній час, вказана сума заборгованості з єдиного внеску погашена у повному обсязі (погашена у вересні 2016 р.), про що було повідомлено відповідачу листами від 17.11.2020 № 84297/10/05-99-13-03-15 та від 07.12.2020 №88564/10/05-99-13-03- 15 щодо відсутності в інформаційній системі суми єдиного внеску, що підлягає списанню в сумі 5 713 125,48 грн., яка виникла за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року. В цих же листах зазначено прохання звернутися до суду щодо зміни та встановлення способу та порядку виконання рішення суду у вказаній справі, невжиття заходів примусового виконання рішення відносно ГУ ДПС у Донецькій області та про всебічне сприяння та надання державному виконавцю відповідних документів у разі виникнення необхідності (копії листів додаються). Крім цього позивач зазначає, що на теперішній час, у розумінні Закону №2464, Інструкції №449 та Порядку № 422, відсутні механізми для прийняття відповідного рішення про списання заборгованості з єдиного внеску на зазначену вище суму (встановленої форми) та занесення таких про суми списання до інформаційної системи органів ДПС, тобто об`єктивні підстави для виконання рішення суду – відсутні.

Проте, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено Постанову про накладення штрафу від 07.12.2020 на суму 10200,00 грн. В подальшому виконавче провадження було закінчено.

Також позивач наголошує, що спірна постанова від 07.12.2020 винесена з порушенням встановленого порядку, а саме: вона не містить дати набрання рішенням законної сили; направлена до ГУ ДПС у Донецькій області лише 09.12.2020, тобто в порушення зазначеного строку. Також у постанові про накладення штрафу від 07.12.2020, державним виконавцем у мотивувальній частині зазначено, що: “Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 по справі №805/1535/16-а, замінено боржника у виконавчому провадженні ВП №61510102”, проте позивач не обізнаний з приводу проведеної процедури заміни боржника.

На підставі викладених обставин Головне управління ДПС у Донецькій області, вважає постанову про накладення штрафу від 07.12.2020 ВП№61510102на суму 10200,00 грн. протиправною та просить її скасувати.

Ухвалою суду від 20.04.2021 року провадження по справі було відкрито.

23.04.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначив, що відповідач місяць не вчиняв жодних дій, скерованих на виконання рішення суду. Крім цього, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.09.2020 по справі 805/1535/16-а, замінено боржника у виконавчому провадженні ВП № 61510102 з Головного управління ДФС у Донецькій області (Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на Головне управління ДПС у Донецькій області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, б. 59, ЄДРПОУ 43142826). Також відповідач наголошує, що спірна постанова відповідає вимогам Закону України “Про виконавче провадження” та скасуванню не підлягає.

За приписами частини 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року, яке набуло законної сили 30.01.2020 року, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Великоанадольський вогнетривкий комбінат” до Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії – задоволено. Визнано протиправною відмову Волноваської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Великоанадольський вогнетривкий комбінат” про визнання безнадійною та списання заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 5 713 125,48 грн, яка викладена у листі контролюючого органу від 30 червня 2016 року № 6628. Зобов`язано Головне управління ДФС у Донецькій області прийняти рішення про визнання безнадійною та списання заборгованості (недоїмки) Приватного акціонерного товариства “Великоанадольський вогнетривкий комбінат” зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 5 713 125 (п`ять мільйонів сімсот тринадцять тисяч сто двадцять п`ять) гривень 48 копійок, яка виникла за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року. Стягнуто з Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Приватного акціонерного товариства “Великоанадольський вогнетривкий комбінат” (код ЄДРПОУ: 00191721, місцезнаходження: 85721, Донецька область, Волноваський район, смт. Володимирівка, вул. Заводська, буд. 1) витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 450 (одна тисяча чотириста п`ятдесят) грн 00 коп.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №805/1535/16-а задоволено заяву відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі №805/1535/16-а та замінено боржника у виконавчому провадженні з Головного управління ДФС у Донецькій області на ГУ ДПС у Донецькій області.

Як не заперечується сторонами по справі, на виконання рішення суду по справі № 805/1535/16-а було відкрито виконавче провадження, про що повідомлено позивача.

Листом Головного управління ДПС у Донецькій області № 81447/10/05-99-13-03-15 від 02.11.2020 року викладено прохання до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відкладення проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 61510102 на строк 10 робочих днів та не вживати заходів примусового виконання рішення до ГУ ДПС у Донецькій області.

Постановою державного виконавця від 04.11.2020 № 61510102 відкладено проведення виконавчий дій (у строк до 17.11.2020).

Листами від 17.11.2020 № 84297/10/05-99-13-03-15 та від 07.12.2020 №88564/10/05-99-13-03- 15 позивач повідомив відповідача про відсутності в інформаційній системі суми єдиного внеску, що підлягає списанню в сумі 5 713 125,48 грн., яка виникла за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року. В цих же листах зазначено прохання звернутися до суду щодо зміни та встановлення способу та порядку виконання рішення суду у вказаній справі, невжиття заходів примусового виконання рішення відносно ГУ ДПС у Донецькій області та про всебічне сприяння та надання державному виконавцю відповідних документів у разі виникнення необхідності.

20.11.2020 року відповідачем було прийнято вимогу про виконання судового рішення, згідно змісту якої вимагається: виконати рішення згідно виконавчого листа №805/1535/16-а, виданого 18.02.2020 Донецьким окружним адміністративним судом; виконати вимоги державного виконавця та виконавчого листа №805/1535/16-а, виданого 18.02.2020 Донецьким окружним адміністративним судом, у строк до 10 робочих днів з моменту одержання зазначеної вимоги.

Внаслідок невиконання вимоги від 20.11.2020 року, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено Постанову про накладення штрафу від 07.12.2020 на суму 10200,00 грн. (яка отримана 14.12.2020) та на її виконання Постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2020.

Також, як наслідок винесеної Постанови про накладення штрафу від 07.12.2020, державним виконавцем винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження від 09.12.2020.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Умови та порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначаються Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404 (далі по тексту - Закон №1404).

Статтею 1 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Частиною 1 статті 18 Закон №1404, встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Приписами частини 1 статті 28 Закону № 1404 визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ст. 63 Закон №1404, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Приписами ст. 75 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника – юридичну особу – 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

За невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (стаття 76 Закону України “Про виконавче провадження”).

Отже, обов`язковою складовою притягнення боржника або його повноважної особи законодавець встановлює вину цієї особи, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними в розумінні наведених норм статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404 визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною 3 статті 18 Закону 1404 визначені права виконавця під час здійснення виконавчого провадження, зокрема: державний виконавець проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Частиною 4 статті 18 Закону “Про виконавче провадження” передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначено наступне.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (пункт 6 Інструкції).

Відповідно до пункту 9 Інструкції, вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії.

У вимозі виконавця обов`язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання (пункт 12 Інструкції).

Відповідно до пункту 8 Інструкції, акт це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

Суд зазначає, що Законом № 1404 передбачено, що державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, проводить перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та приймає відповідне рішення в рамках виконавчого провадження.

Передумовою для прийняття постанови про накладення штрафу є проведення перевірки виконавчого провадження, щодо виконання рішення боржником, суд зазначає, що державний виконавець повинен пересвідчитись чи отримав боржник постанову про відкриття виконавчого провадження, чи сплив строк визначений на виконання рішення боржником визначений постановою про відкриття виконавчого провадження а також пересвідчитись у поважності причин у разі невиконання рішення боржником. За результатами чого державний виконавець складає вимогу про виконання боржником виконавчого документа з визначенням строку виконання рішення, а також складає акт в якому зазначаються суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

З аналізу положень статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" можна зробити висновок, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Така сама, правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 821/1568/16.

Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем не виконаний виконавчий лист №805/1535/16-а. Жодних документів щодо реального виконання виконавчого документа позивачем до суду не надано.

Інших доказів, крім листів до Державної податкової служби України, щодо здійснення позивачем дій направлених на виконання рішення суду матеріали справи не містять.

Крім того, відповідачем відкладалось проведення виконавчих дій, доки державний орган вирішить питання здійснити виконання рішення суду згідно діючого законодавства України як зазначено у рішенні по справі №805/1535/16-а. Проте, рішення суду так і не було виконане.

Доводи позивача про відсутність його вини та умислу на навмисне невиконання рішення суду, не знайшли свого підтвердження у даній справі через відсутність будь-яких доказів реальної спроби такого виконання.

Інші аргументи, наведені на обґрунтування позову, не спростовують обов`язку позивача з приводу виконання рішення суду, яке набуло законної сили.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 287, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 43142826; 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ЄДРПОУ: 43315445, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) про скасування постанови про накладання штрафу - відмовити.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Галатіна