Рішення № 96823729, 12.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 р. Справа№200/3469/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить: - визнати протиправним і скасувати наказ від 12.02.2021 № 470-СГ про відмову в затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки; - зобов`язати прийняти рішення і видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області та передати у власність земельну ділянку кадастровий номер 1421584800:05:000:0412 площею 0,9500 га.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 вважає, що чинним законодавством на стадії розгляду відповідним органом владних повноважень клопотань фізичних осіб про затвердження погодженого належним чином проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (для передання у власність) - не передбачено повноважень цього органу щодо відмови у затвердженні такого проекту землеустрою. Також вважає, що при вирішенні питання чи виконані всі визначені законом умови для прийняття відповідачем певного рішення (рішення про затвердження проекту землеустрою та про надання проекту землеустрою та про надання позивачу у власність земельної ділянки), та чи не передбачено законом в цьому випадку права відповідача діяти на власний розсуд (дискреційні повноваження). Також посилається на відсутність у відповідача повноважень (правових підстав) відмовляти позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для наступного передання у власність за умови виконання останнім вимог законодавства, вважає, що і цьому випадку відсутнє втручання у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що позивачу було відмовлено в затвердженні технічної документації з метою приведення її у відповідність до вимог законодавства. Також посилається на те, що в Донецькій області триває механізм передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність об`єднаним територіальним громадам.

Ухвалою суду від 01.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі, витребувані докази, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням від 02.12.2020 (через ЦНАП м. Краматорськ) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га ріллі безоплатно у власність із земель раніше наданих у постійне користування на території Новоандріївської сільської ради, розташованих за межами населених пунктів та передати у власність земельну ділянку (кадастровий номер 1421584800:05:000:0412) площею 0,9500 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у постійному користуванні замовника проекту землеустрою, на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області.

До вказаного клопотання додано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і витяг Державного земельного кадастру.

Відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 20.08.2020 № 16321/82-20, складений експертом державної експертизи Козіцькою Л.П., проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель раніше наданих у постійне користування позивачу на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів - погоджується. Також зазначено, що зауваження і пропозиції - відсутні.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 12 лютого 2021 року № 470-СГ позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області, розмір земельної ділянки 0,9500 га, кадастровий номер 1421584800:05:000:0412, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї ділянки у власність з таких підстав: - відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України в поданому на розгляд проєкті землеустрою відсутнє погодження меж земельної ділянки з усіма суміжними власниками та землекористувачами; - опис меж в проєкті землеустрою потребує уточнення; - відсутній агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, запроєктованої до відведення, який є обов`язковим при передачі земельних ділянок у власність, користування ( згідно з п. 3.5 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 № 536); - до розробленого проєкту землеустрою необхідно долучити погодження органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (п. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.08.2020 № НВ-1407927332020 випливає, що позивач має право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1421584800:05:000:0412 площею 0,9500 га, форма власності - державна, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову в його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, у свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з наведених норм Земельного кодексу України випливає, що єдиною підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Із матеріалів справи випливає, що звертаючись до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою позивач додав погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером у власність.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Відповідачем у спірному наказі не зазначено яких саме уточнень потребує опис меж в проєкті землеустрою.

Пунктом 3.5 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 № 536, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2011 року за № 1517/20255, передбачено, що наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов`язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством

Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 287/588/16-ц зазначив, що встановивши, що законодавством, зокрема нормами ЗК України та Закону України «Про землеустрій», визначений вичерпний перелік документів, необхідних для затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яким не вимагається виготовляння агрохімічного паспорта, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову прокурора, оскільки відповідно до статті 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Також Верховний Суд у вказаній постанові погодився з висновками судів попередніх інстанції про те, що покладення на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, обов`язку проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, що є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, який здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, суперечить змісту положень статей 116, 118, 186, 186-1 ЗК України, Закону України «Про землеустрій» та свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті реалізації права громадянина на приватизацію земельної ділянки.

Частиною 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території пам`яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях, підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

У проєкті землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відзиві позивача та в інших наданих до суду документах відсутні відомості про те, що земельна ділянка кадастровий номер 1421584800:05:000:0412 розташована на території пам`яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях.

Тому у відповідача відсутні підстави вимагати у позивача погодження проєкту землеустрою органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправну відмову в затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки позивачу.

Також суд вважає, що на вирішення питання про правомірність оскаржуваного наказу не впливає посилання відповідача на те, що в Донецькій області триває механізм передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність об`єднаним територіальним громадам.

Слід зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18 і в постанові від 30.08.2018 у справі № 817/586/17.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що позивачем виконані всі умови для прийняття відповідачем рішення на користь позивача. Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про наявність правових підстав для прийняття рішення не на користь позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до квитанції № 0.0.2061888135.1 від 22.03.2021 позивачем сплачено 908,00 грн судового збору за подання позову.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 908,80 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ідентифікаційний код: 39767332, 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16) про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 12.02.2021 № 470-СГ про відмову в затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області, і передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 1421584800:05:000:0412 площею 0,9500 га.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області суму судових витрат у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Повне рішення суду складено 12 травня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Куденков