Рішення № 96823648, 11.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 р. Справа№200/2193/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши за участю секретаря судового засідання Купріян В.Ю. в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 18),

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позов до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до якого просив суд: скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, від 27 січня 2021 року, зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 24 січня 2021 року, відповідно до п. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи на підприємстві ТОВ «Донецьке шахтобудівне підприємство» з 13.04.2006 року по 05.09.2008року, з 29.10.2008 року по 31.05.2009 року, на підприємстві ВАТ «Донецькшахтобуд» з 01.06.2009 року по 22.03.2010 року, ОП шахта ім. О.Ф. Засядька з 30.03.2010 року по 10.11.2011 року, безоплатної відпустки - 1 день 2000 року,10 днів - 2001 року, 1 день 2012 року, 2 дні - 2013 року , 7 днів 2014 року, 7 днів 2015 року, 1 день 2017 року, 1 день - 2018 року, 2 дні 2019 року, 1 день - 2020 року.

Ухвалою від 05 березня 2021 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 23 березня 2021 року.

23 березня 2021 року розгляд справи відкладено на 19 квітня 2021 року.

25 березня 2021 року представник відповідача надав засобами електронного зв`язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.

З 12 квітня 2021 року по 23 квітня 2021 року суддя перебував на лікарняному у зв`язку з тимчасової втратою працездатності.

З 26 квітня 2021 року по 29 квітня 2021 року суддя перебував в щорічній черговій відпустці.

30 квітня 2021 року розгляд справи призначено на 11 травня 2021 року.

11 травня 2021 року строни повідомлені належним чином не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 42169323, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 85323, Донецька обл., м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, організаційно-правова форма - орган державної влади.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що 24.01.2021 року звернувся до відповідача с заявою №408 про призначення пенсії.

Позивач зазначає, що на момент звернення його пільговий стаж склав понад двадцяти п`яти років за списком робіт і професій затвердженим КМУ від 31.03.1994 року №202 , та від 24 червня 2016 р. № 461 , що дає право на призначення пенсії незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

За наслідками розгляду заяви позивача відповідачем було прийнято рішення від 27 січня 2021 року про відмову в призначенні пенсії, вмотиване тим, що позивач не має достатньо пільгового стажу в підземних умовах - 25 років, також позивачу було роз`яснено, що до пільгового стажу не зараховано періоди його роботи на підприємстві ТОВ «Донецьке шахтобудівне підприємство» з 13.04.2006 року по 05.09.2008 року, з 29.10.2008 року по 31.05.2009 року так як позивачем не надані довідки про пільговий характер роботи, на підприємстві ВАТ «Донецькшахтобуд» з 01.06.2009 року по 22.03.2010 року, так як позивачем не надані довідку, підтверджуючу пільговий характер роботи, ОП шахта ім. О.Ф. Засядько з 30.03.2010 року по 10.11.2011 року так як позивачем не надано довідку про пільговий характер роботи, а також безоплатна відпустка - 1 день 2000 року, 10 днів 2001 року, 1 день 2012 року, 2 дні 2013 року, 7 днів 2014 року, 7 днів 2015 року, 1 день 2017 року, 1 день 2018 року, 2 дні 2019 року, 1 день 2020 року.

Позивач вказує на те, що в його трудовій книжці від 22 лютого 1999 року зазначено, що він працював повний робочий день під землею в шахті, також надав до відповідача оригінали довідок де було чітко зазначено, що позивач працював спірний період на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Позивач зазначає, що з Індивідуальної відомості про застраховану особу форма ОК-5 вбачається, що стаж в спірні періоди обліковується за кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ014А1, ЗПЗ014А2, тобто відносяться до пільгового стажу, що підтверджує відповідні записи в трудовій книжці.

Позивач вважає, що відповідачем порушено його права на пенсійне забезпечення та просить суд скасувати оскаржуване рішення, зобов`язавши відповідача повторно розглянути його заяву з зарахуванням спірних періодів до пільгового стажу.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в задоволенні адміністративного позову мотивуючи це тим, що приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємства, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсій, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Також відповідач послався на положення п. 6 ст.13 Закону України №2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 19.04.2020 року, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків визначеним законом.

Відповідач поряд з іншим зазначив, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р, місто Донецьк належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не виконують свої повноваження та послався на приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VIІ, відповідно до якого будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльності вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, а будь-який документ, виданий органами або особами, передбаченими частиною третьою статті 9 зазначеного Закону, є недійсними і не створює правових наслідків.

Тож відповідач зазначив, що відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає - 21 рік 05 місяців 07 днів, пільговий стаж складає - 15 років 01 місяць 05 днів, в тому числі на провідних професіях - 13 років 11 місяців 04 дні, на інших підземних роботах - 01 рік 01 місяць 29 днів, оскільки періоди роботи позивача на ВАТ «Донецькшахтобуд» (м. Донецьк) з 01.06.2009 року по 22.03.2010 року, в ОП шахта ім. О.Ф. Засядько (м. Донецьк) з 30.03.2010 по 10.11.2011, в ТОВ «Донецьке шахтобудівне підприємство» (м. Донецьк) з 13.04.2006 року по 05.09.2008 року, з 29.10.2008 року по 31.05.2009 року неможливо врахувати до пільгового стажу, оскільки позивачем не надано довідки, підтверджуючі пільговий характер робіт.

Відповідач також зазначає, що для врахування до пільгового стажу вищезазначених періодів роботи, відповідно до п.20 Постанови КМУ від 12.08.1993 року № 637 за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, позивачу необхідно надати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для встановлення місцезнаходження підприємства.

Також на думку відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача безоплатну відпустку - 1 день в 2000 році, 10 днів в 2001 році, 1 день в 2012 році, 2 дні - в 2013 році, 7 днів в 2014 році, 7 днів в 2015 році, 1 день в 2017 році, 1 день в 2018 році, 2 дні в 2019 році, 1 день в 2020 році, немає можливості, оскільки це не передбачено законодавством.

Дослідивши надані сторонами документи в контексті спірних правовідносин, суд встановив наступне.

Відомості про наявний пільговий стаж позивача підтверджуються трудовою книжкою від 22.02.1999 року, виданою на ім`я ОСОБА_1 .

Відтак, згідно записів трудової книжки:

- №№ 20-21 позивач з 13.04.2006 року по 05.09.2008 року працював в ТОВ «Донецьке шахтобудівне підприємство» прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

- №№ 24-25 позивач з 29.10.2008 року по 31.05.2009 року працював в ТОВ «Донецьке шахтобудівне підприємство» прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

- №№ 1-2 позивач з 01.06.2009 року по 22.03.2010 року працював в ВАТ «Донецькшахтобуд» підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

- №№ 3-5 позивач з 30.03.2010 року по 10.11.2011 року працював в Орендному підприємстві «Шахта ім. О.Ф. Засядька», яке Наказом №821 від 22.07.2011 року перетворено в Публічне акціонерне товариство «Шахта ім. О.Ф. Засядька» підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті.

Згідно Індивідуальним відомостям про застраховану особу ОСОБА_1 , вбачається, що стаж позивача в спірні періоди обліковується за кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ014А1, ЗПЗ014А2.

До коду ЗПЗ014А1 згідно Довіднику кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженого Наказом Міністрества фінансів України від 24.05.2015 року №435, відносяться працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії,- за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202.

До коду ЗПЗ014А2 згідно того ж Довідника, відносяться працівники провідних професій: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників, - за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини та підстави винесення оскаржуваного рішення визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

За приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи , що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 08.11.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1451/11731 від 01.12.2005 року, при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці на час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими и належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з. Мінсоцполітики та Мінфіном.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи трудовій книжці та коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.

При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Таким чином, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці позивачу необхідно подати тільки трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 року по справі № 360/1624/19.

Щодо атестації робочих місць суд зазначає, що з оскаржуваного рішення встановлено, що позивачем надавались відповідачу виписки з наказів про атестацію робочих місць, поряд з цим, яких періодів роботи вони стосуються відповідачем не конкретизовано, копії вказаних виписок з наказів сторонами суду не надано.

При цьому, суд вважає за необхідне застосувати правову позицію, викладену в постанові Верховного суду від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а, відповідно до якої особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Тож, Верховний Суд зробив висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

Таким чином, записи трудової книжки містять відомості щодо посади позивача, періоди роботи та роботу позивача продовж повного робочого дня під землею, що виключає застосування до позивача вимог п. 20 Порядку 637.

Застосовуючи приписи пункту 20 Порядку № 637, в даному випадку спеціальний трудовий стаж позивача може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що при винесені оскаржуваного рішення відповідачем було використано Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , з яких вбачається, що стаж позивача в спірні періоди обліковується за кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ014А1, ЗПЗ014А2.

Однак, відповідач жодної правової оцінки вказаним відомостям не надав.

Крім того, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу зазначено коди ЄДРПОУ підприємств, в яких працював позивач, тому суд вважає доводи відповідача щодо ненадання позивачем витягів щодо цих підприємств з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для встановлення їх місцезнаходження неприйнятними, а посилання при цьому на п. 20 Порядку №637 безпідставними, оскільки в зазначеній нормі відсутні приписи, що зобов`язують позивача вчинити такі дії.

Суд звертає увагу відповідача, що Інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є відкритою та перебуває у вільному доступі для будь-якої особи.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача безоплатної відпустки - 1 день в 2000 році, 10 днів в 2001 році, 1 день в 2012 році, 2 дні - в 2013 році, 7 днів в 2014 році, 7 днів в 2015 році, 1 день в 2017 році, 1 день в 2018 році, 2 дні в 2019 році, 1 день в 2020 році, суд зазначає наступне.

В листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 р. № 713/039/161-16 надано роз`яснення в якому зазначено, що відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Аналогічна правова позиція щодо зарахування періодів знаходження в відпустці без збереження заробітної плати викладена в постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року по справі № 235/299/17.

З Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 суд встановив, що в 2000-2001, 2012-2015, 2017-2020 роках позивач працював на посадах, що обліковуються за кодами підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А1, ЗПЗ014А2.

Оскільки тривалість відпусток без збереження заробітної плати за ці роки, які позивач просить зарахувати до пільгового стажу, не перевищує 1 місяця на рік, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для виплати пенсії документами, - зарахування стажу, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування спірних періодів до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 по справі №580/1617/19 та від 02.04.2021 по справі №813/5074/17.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши оскаржуване рішення, суд встановив, що воно прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто без дотримання засад добросовісності та розсудливості та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Враховуючи викладене та те, що протиправність дій відповідача при винесенні оскаржуваного рішення була встановлена під час розгляду даної справи, суд вирішив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, визнавши протиправним і скасувавши оскаржуване рішення та зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах з зарахуванням спірних періодів.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд стягує витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 908,00 грн.

Керуючись Конституцією України, Законом № 1788-ХІІ, Законом № 1058-IV та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_2 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154, ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27 січня 2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 24 січня 2021 року, відповідно до п. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи на підприємстві ТОВ «Донецьке шахтобудівне підприємство» з 13.04.2006 року по 05.09.2008 року, з 29.10.2008 року по 31.05.2009 року, на підприємстві ВАТ «Донецькшахтобуд» з 01.06.2009 року по 22.03.2010 року, на підприємстві Орендному Підприємстві «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька») з 30.03.2010 року по 10.11.2011 року, та безоплатної відпустки - 1 день 2000 року,10 днів - 2001 року, 1 день 2012 року, 2 дні - 2013 року, 7 днів 2014 року, 7 днів 2015 року, 1 день 2017 року, 1 день - 2018 року, 2 дні 2019 року, 1 день - 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 908 (Дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 11 травня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко