Рішення № 96823597, 11.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 р. Справа№200/12230/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-12078-17 на суму 50 869,29 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.12.2020 позивач отримала вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-12078-17. Вважає вищевказану вимогу протиправною, з огляду на наступне 06.10.2010 позивач зареєстрована, як фізична особа підприємець, перебувала на обліку в органі доходів і зборів Торецької ДПІ Костянтинівсько-Дружківського управління ДПС у Донецькій області (Дзержинської ДПІ на момент реєстрації). Фактично зареєстрованим видом діяльності не займалась. З 18.08.2011 по 14.02.2012 працювала керівником гуртка КП «Палац культури ім. В.В. Куйбишева», з 01.10.2014 по 31.05.2015, з 12.09.2015 по 31.05.2016 працювала викладачем співу в спеціалізованому мистецькому навчальному закладі «Школи мистецтв №3». У серпні 2013 року позивач звернулась до державного реєстратора із заявою про припинення підприємницькою діяльності та з того часу звітів до контролюючого органу не надавала.

Таким чином, позивачка у період, з якого виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску, працювала найманим працівником, власну підприємницьку діяльність не здійснювала, ЄСВ нараховувався та сплачувався роботодавцями, вказане виключає її обов`язок додатково сплачувати ЄСВ як фізична особа підприємець.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 25.02.2021 о 10:30 год.

17.02.2021 до суду надійшов відзив відповідача, де висловлено незгоду із позовними вимогами, що відповідно до пункту 2 Розділу VІ Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. Сплата роботодавцем єдиного соціального внеску не виключає обов`язку штатного працівника, якій суміщає трудові відносини із підприємницькою діяльністю сплачувати єдиний соціальний внесок. Отримання такою особою заробітної плати за трудову діяльність на посаді штатного працівника тощо та сплата роботодавцем відповідних податків, зборів та інших обов`язкових платежів, не виключає обов`язок особи, яка здійснює підприємницьку діяльність сплачувати єдиний соціальний внесок як ФОП. Вважають сформовану вимогу відносно позивача такою, що винесена відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 25.02.2021 розгляд справи відкладено на 23.03.2021 о 14:00 год.

Ухвалою суду від 23.03.2021 подальший розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження; продовжено підготовче засідання на тридцять днів; підготовче засідання призначено на 14.04.2021 о 09:30 год.

Ухвалою суду від 14.04.2021 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суді призначено на 11.05.2021 о 10:30 год.

До судового засідання, призначеного на 11.05.2021 року сторони не з`явились, належним чином повідомлені про час та дату судового засідання у справі, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли.

Суд, керуючись ч. 9 ст. 205 КАС України та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд справи здійснив у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи та наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) є громадянином України згідно паспорту серії НОМЕР_2 , виданого Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області 18.03.2003 року.

Відповідач, Головне управління ДПС Донецької області, у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст.43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу №Ф-12078-17 від 18.11.2020 на суму 50 869,29 грн. станом на 31.10.2020.

За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 07.10.2010. Види господарської діяльності за КВЕД, які має право здійснювати позивач, як підприємець: 92.34.0 ІНША ВИДОВИЩНО-РОЗВАЖАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ (основний).

Згідно розрахунку заборгованості зі єдиного внеску по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 станом на 31.10.2020 обліковується недоїмка по сплаті єдиного соціального внеску на загальну суму 50 869,29 грн

Водночас у тексті позовної заяви ОСОБА_1 зазначено, що вона підприємницьку діяльність не здійснювла та доходів від такої діяльності не отримувала. Та посилаючись на записи трудової книжки, зазначає, що з 18.08.2011 по 14.02.2012 вона працювала керівником гуртка КП «Палац культури ім. В.В.Куйбишева»; з 01.10.2014 по 31.05.2015, з 12.09.2015 по 31.05.2016 викладачем співу в спеціалізованому мистецькому навчальному закладі «Школи мисцетв №3». Позивач наголошує, що отримувала заробітну плату, яка була її єдиним джерелом доходу.

Згідно копії витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, що надана Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області на виконання ухвали суду, позивачці Відділом культури макіївської міської ради нараховувалась заробітна плата у період з жовтня 2014 по січень 2015, при цьому відомості, що сплати єдиного внеску відсутні.

Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-12078-17 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась із цим позовом до суду за захистом порушеного права.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з вимогами статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція № 449).

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску орган доходів і зборів на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 в адміністративній справі № 826/11623/16.

Разом із тим, суд зазначає, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

При цьому, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 (справа №160/3114/19), від 05.12.2019 (справа №260/358/19), від 23.01.2020 (справа №480/4656/18), від 27.02.2020 (справа №0440/5632/18).

Як підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі зареєстрована як фізична особа-підприємець з 07.10.2010. Види господарської діяльності за КВЕД, які має право здійснювати позивач, як підприємець: 92.34.0 ІНША ВИДОВИЩНО-РОЗВАЖАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ (основний).

З Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається що у жовтні 2014 позивачці нарахована заробітна плата - 2898,87 грн., у листопаді 2014 - 3405,60 грн., у грудні 2014 - 3812,50 грн. та у січні 2015 - 3955,23 грн. відомості щодо сплати страхових внесків за вказані періоди містять позначку - 0.

Отже, в розумінні Закону №2464-VI позивач у період з жовтня 2014 по 31.01.2015 є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї повинен нараховвувати та сплачувати роботодавець, що в свою чергу, виключає обов`язок позивача щодо сплати нею єдиного внеску за вищевказаний період.

Відтак, з урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано було нараховано позивачу суму ЄСВ за період в якому позивач була працевлаштована та згідно відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування їй нараховувалась заробітня плата тобто з жовтня 2014 по січень 2015.

Відповідно вимогу про сплату недоїмки неправомірно сформовано всього на суму 1 690,60 грн. за період з жовтня 2014 по січень 2015 тобто 4 місяці х 422,65 грн. = 1690,60грн.

Таким чином, вимога про сплату недоїмки на суму 1 690,60 грн. є неправомірною та підлягає скасуванню в судовому порядку.

В той же час, вимога про сплату недоїмки на суму 49 178,69 грн. є законною та обґрунтованою, оскільки матеріали справи не містять доказів сплати суми ЄСВ за позивача, як за працевлаштовану особу, а позивачем в свою чергу не надані докази сплати сум ЄСВ за себе як за фізичну особу - підприємця.

Отже, з урахуванням того, що на фізичних осіб - підприємців покладається обов`язок по сплаті єдиного внеску, розмір якого має бути не меншим за розмір мінімального страхового внеску, який має здійснюватися з моменту державної реєстрації фізичної особи, як підприємця до внесення до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців запису про припинення підприємницької діяльності такою особою, і позивачем вказаного обов`язку виконано не було, відповідачем правомірно сформовано вимогу про сплату недоїмки на суму 49 178,69 грн., а вимога в цій є законною та обґрунтованою та скасуванню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 цієї ж статті Кодексу).

Наявною у матеріалах справи квитанцією під час звернення до суду з вказаними позовом сплатив судовий збір у сумі 840,80 грн. Відтак, суд вказує про присудження на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 27,91 грн. (840,80 грн. х 3,32 відсотка = 27,91 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 12, 72 - 77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 №Ф-12078-17 на суму 50869,29 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у у Донецькій області від 18.11.2020 №Ф-12078-17 в частині нарахованої суми єдиного внеску 1 690,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 27,91 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826).

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Аканов