Рішення № 96823511, 11.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Справа № 160/9759/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №670/03-18/27 від 24.03.2020р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахування пенсій №13 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №670/03-18/27 від 24.03.2020р. у відмові в перерахунку пенсії;

- зобов`язати відповідача перерахувати з 13.12.2019р. призначену позивачеві пенсію у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657, згідно з вимогами ст.50-1 3акону України "Про прокуратуру" в редакції від 12.07.2001, ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області №18-178 вих.20 від 13.03.2020р., в розмірі 90% місячного заробітку без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 22.12.1996р. йому призначено пенсію за вислугу років згідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ виходячи із 90% від середнього заробітку. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р(ІІ)/2019 визнано неконституційними положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697 зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 16.03.2020р., у якій просив провести перерахунок пенсії згідно довідки про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії №18-178 вих.20 від 13.03.2020р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення №670/03-18/27 від 24.03.2020р., яким відмовлено позивачеві в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до довідки про складові заробітної плати №18-178 вих.20 від 13.03.2020р., виданої прокуратурою Дніпропетровської області, так як пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. №1155, якою затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур, встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру»; перерахунок пенсії проводиться з дати звернення на підставі довідок про заробітну плату згідно Додатку 3 порядку перерахунків пенсій, визначеного листом Прокуратури України від 18.02.2020р. №21-698 вих.20. Позивач вважає таке рішення пенсійного органу неправомірним, необґрунтованим та таким, що порушує гарантовані Конституцією України соціальні права позивача на пенсійне забезпечення, оскільки воно не ґрунтується на нормах Конституції України, не враховує рішення Конституційного Суду України, положення Законів України «Про прокуратуру» №1789 і №1697 та судову практику з цього питання. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та постанови Верховного Суду.

Ухвалою суду від 21.09.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.29).

Також, ухвалою суду від 21.09.2020р. провадження у цій справі було зупинено на підставі п.9 ч.2 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №Пз/9901/9/20 (а.с.30-31).

Ухвалою суду від 09.03.2021 року було поновлено провадження у даній справі, у зв`язку з набранням законної сили рішення Верховного Суду у зразковій справі №Пз/9901/9/20 (а.с.50).

06.10.2020р. засобами поштового зв`язку, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду від 21.09.2020р., від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що перерахунок пенсії проводиться, зокрема, у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок; пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. №1155, якою затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур, встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру» (а.с.36-40).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається 11.05.2021р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

З 22.12.1996р. ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугою років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №600 від 10.09.2020р. та роздруківкою рішення №912150121803 від 13.06.2020р. (а.с.24,26,27).

13.03.2020р. Прокуратурою Дніпропетровської області позивачеві видано довідку №18-178 вих.20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, яка видана відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р(ІІ)/2019 та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» (а.с.9).

ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою від 16.03.2020р., у якій просив провести перерахунок пенсії згідно довідки про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії №18-178 вих.20 від 13.03.2020р., що підтверджується копією відповідної заяви, наявної у справі (а.с.45).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення №670/03-18/27 від 24.03.2020р., яким відмовлено позивачеві в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до довідки про складові заробітної плати №18-178 вих.20 від 13.03.2020р., виданої прокуратурою Дніпропетровської області, так як пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. №1155, якою затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур, встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру»; перерахунок пенсії проводиться з дати звернення на підставі довідок про заробітну плату згідно Додатку 3 порядку перерахунків пенсій, визначеного листом Прокуратури України від 18.02.2020р. №21-698 вих.20 (а.с.10-11,42-44).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішенням відповідача №670/03-18/27 від 24.03.2020р. про відмову в перерахунку пенсії у зв`язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування, а також зобов`язання відповідача перерахувати з 13.12.2019р. призначену позивачеві пенсію у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657, згідно з вимогами ст.50-1 3акону України "Про прокуратуру" в редакції від 12.07.2001, ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області №18-178 вих.20 від 13.03.2020р., в розмірі 90% місячного заробітку без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно до статті 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

На час призначення позивачу пенсії (1996 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі ? Закон №1789-ХІІ):

- працівники прокуратури, яким присвоєно класні чини, із стажем роботи в органах прокуратури 20 років і більше мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсії за вислугу років призначаються, зокрема, слідчим працівникам незалежно від віку з вислугою не менше 20 років на посадах слідчого, начальника або заступника начальника слідчого підрозділу (відділу, частини), що безпосередньо займається провадженням попереднього слідства, - у розмірі 50 відсотків місячного заробітку. За кожний рік вислуги понад 20 років пенсія збільшується: на слідчій роботі - на три відсотки, а на будь-якій прокурорській посаді - на два відсотки заробітку, з якого обчислюється пенсія;

- обчислення пенсії провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонером, виходячи з розміру заробітної плати за станом на час звернення за перерахунком за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.

Відповідно до Закону України №2663 від 12.07.2001р. статтю 50-1 Закону №1789-ХІІ, викладено в іншій редакції, зокрема:

- прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);

- обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1);

- призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).

До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), внаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011р. стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.10.2014р. ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі ? Закон №1697-VІІ).

Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011р. - вісімнадцята) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено наступні зміни:

- частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;

- частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та вирішив таке:

- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

- положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України встановив наступний порядок виконання рішення №7-р(II)/2019, а саме:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

«20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що з 13.12.2019р. особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657), такі пенсії перераховуються з 13.12.2019р.

За викладеного, здійснивши аналіз норм чинного законодавства у сукупності з встановленими обставинами у цій справі, суд приходить до висновку, що позивач має право (набув право) на перерахунок пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 з 13.12.2019р., а відповідно, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №670/03-18/27 від 24.03.2020р. про відмову позивачеві у перерахунку пенсії, є протиправним.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у своєму рішенні від 14.09.2020р. у зразковій справі №560/2120/20 (Пз/9901/9/20), що набрало законної сили 20.01.2021р.

Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у рішенні Верховного Суду у справі №560/2120/20 (Пз/9901/9/20).

Відповідно до ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність рішення пенсійного органу №670/03-18/27 від 24.03.2020р. про відмову позивачеві у перерахунку пенсії, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин справи, встановлених судом та з урахуванням правової позиції Конституційного Суду України та вищенаведеної позиції Верховного Суду у зразковій справі №560/2120/20, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.

Є безпідставними, необґрунтованими та відхиляються судом посилання відповідача на те, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. №1155, якою затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур, встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру», оскільки позивач просить здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яка жодних зазначених відповідачем обмежень не містить.

Також, судом відхиляються посилання відповідача на те, що перерахунок пенсії проводиться з дати звернення на підставі довідок про заробітну плату згідно Додатку 3 порядку перерахунків пенсій, визначеного листом Прокуратури України від 18.02.2020р. №21-698 вих.20; перерахунок пенсії проводиться, зокрема, у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, оскільки такі твердження відповідача є помилковими та не доводять правомірності його дій, так як чинна з 13.12.2019р. норма частини 20 статті 86 Закону №1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, яка була реалізована у постанові Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №657.

При цьому, протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.

Така бездіяльність уряду була предметом розгляду у судах.

Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд.

Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Проте, рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.

Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019р.

Окрім того, твердження пенсійного органу про той факт, що для реалізації пенсіонерами права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону №1697-VІІ (у редакції, що діє з 13.12.2019), обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України вищезазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів та постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 є чинною, а тому відсутні підстави для її не застосування.

Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у його рішенні від 14.09.2020р. у зразковій справі №560/2120/20 (Пз/9901/9/20), що набрало законної сили 20.01.2021р. та підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність рішення пенсійного органу №670/03-18/27 від 24.03.2020р. про відмову позивачеві у перерахунку пенсії, суд приходить до висновку, що відповідач, прийнявши оспорюване рішення та відмовивши у проведенні перерахунку пенсії позивачеві за вислугу років, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, вищенаведеним оспорюваним рішенням пенсійного органу №670/03-18/27 від 24.03.2020р. про відмову позивачеві у перерахунку пенсії, порушено права та інтереси позивача щодо права на такий перерахунок, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначене, підлягають частковому задоволенню і похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача перерахувати призначену позивачеві пенсію у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657, згідно до ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області №18-178 вих.20 від 13.03.2020р., в розмірі 90% місячного заробітку, з 13.12.2019р. та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум, виходячи з того, що судом встановлено протиправність рішення відповідача щодо відмови у проведенні такого перерахунку пенсії позивача та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову про визнання дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень протиправними, у якості похідної вимоги, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ("Doran v. Ireland", заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ("Salah Sheekh v The Netherlands"; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача перерахувати призначену позивачеві пенсію у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657, згідно до ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області №18-178 вих.20 від 13.03.2020р., в розмірі 90% місячного заробітку, з 13.12.2019р. та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років без обмеження граничного розміру, оскільки такі вимоги направлені на захист прав позивача на майбутнє, що не відповідає вимогам ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, так як суд захищає порушені права, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому.

Окрім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 3акону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ в редакції від 12.07.2001р., оскільки зазначена норма ще з 01.01.2015р. є нечинною, а тому, у даному випадках суд керується діючим законодавством, зокрема, статтею 86 Закону №1697-VII.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.1800687893.1 від 14.08.2020р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 420 грн. 40 коп., виходячи із розрахунку: (840,80 грн./4)*2 (а.с.14,18).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №670/03-18/27 від 24.03.2020р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №670/03-18/27 від 24.03.2020р. про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) перерахувати призначену ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657, згідно до ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області №18-178 вих.20 від 13.03.2020р., в розмірі 90% місячного заробітку, з 13.12.2019р. та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп. (чотириста двадцять грн. 40 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва