Ухвала суду № 96823299, 22.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 лютого 2021 року Справа № 160/17067/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в спрощеному провадженні у місті Дніпро справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227» в якому просить:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7369,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 року по справі №804/4409/18 з відповідача стягнуто адміністративно-господарські санкції у розмірі 39472,92 грн. Платіж по сплаті вказаної заборгованості був перерахований 05.11.2020 року. Таким чином, оскільки сума боргу була сплачена з простроченням у кількості 934 днів, утворилась заборгованість по сплаті пені у розмірі 7369,26 грн., що підтверджується наданим до позову розрахунком.

Ухвалою суду від 24.12.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18 січня 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, який залучений до матеріалів справи, та в якому зазначено, що трьохмісячний строк звернення позивача до суду з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені щодо звіту про зайнятість та праце влаштування інвалідів за 2017 рік розпочався 16 квітня 2018 року та закінчився 16 липня 2018 року, у зв`язку з чим Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів пропущено строк звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Постановою рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 року по справі №804/4409/18 позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227» про стягнення адміністративно-господарських санкцій задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227» (код ЄДРПОУ 03113644) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштуваннян осіб з інвалідністю 39472,92 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 18.09.2018 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень.

30.10.2018 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом по адміністративній справі №804/3223/17 видано виконавчий лист.

Сума заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 39472,92 грн. була перерахована 05.11.2020 року, що підтверджується випискою по рахунку ГУДКСУ у Дніпропетровській області.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем щодо стягнення заборгованості по сплаті пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій на незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів була нарахована пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій на загальну суму 7369,26 грн., за період з 17.04.2018 року по 05.11.2020 року.

Надаючи правову оцінку правомірності стягнення пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон №875 у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина перша статті 19 цього Закону №875 передбачає, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Згідно з положеннями частини першої статті 20 Закону N 875-XI, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону N 875-XI).

Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом N 875-XI, встановлений Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 (далі - Порядок № 223).

Пунктом 3.4 Порядку № 223 встановлено, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

При цьому, нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу (пункт 3.6 Порядку № 223).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що пеня нараховується за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій; її нарахування здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, граничним строком сплати адміністративно-господарської санкції Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227» є 17 квітня 2018 року, а днем фактичної сплати - 05 листопада 2020 року. Тож суд дійшов висновку про існування 934 днів прострочення зі сплати адміністративно-господарської санкції, проте у даному випадку слід враховувати необхідність дотримання суб`єктом владних повноважень (Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів) строків звернення до адміністративного суду з відповідним позовом, встановлених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 20 Закону №875-XII, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03 лютого 2015 року по справі N 820/10328/13-а.

При цьому, суд враховує, що Закон №875-XII передбачає два види санкцій: адміністративно-господарська санкція, що є сумою середньої річної заробітної плати відповідного роботодавця, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом; інший вид відповідальності публічно-правового характеру у формі пені, що обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму адміністративно-господарська санкція.

До другого виду відповідальності публічно-правового характеру у формі пені застосовуються положення статті 250 Господарського кодексу України. Зокрема, це слідує зі змісту частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII, в якій йдеться про незастосування статті 250 Господарського кодексу України саме до адміністративно-господарських санкцій, визначених цим Законом.

Також суд зазначає, що строки, визначені в статті 250 Господарського кодексу України, не можуть бути способом легалізації триваючого правопорушення; вони мають слугувати засобом створення правової визначеності для особи, зокрема, щодо неможливості застосувати до неї заходів відповідальності після закінчення встановлених цією статтею строків.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30 травня 2001 року N 7-рп/2001, притягнення до юридичної відповідальності має здійснюватися у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення юридичними особами норм законодавства.

Стан регулювання притягнення юридичних осіб до відповідальності, зокрема, щодо визначення строків застосування до них заходів впливу, Конституційний Суд України вважає неповним і таким, що не відповідає конституційному визначенню України як правової держави. При цьому, законодавець може диференціювати строки притягнення до відповідальності, процедуру застосування заходів впливу до порушників законодавства залежно від особливостей суспільних відносин, що регламентуються зазначеним законодавством.

За своєю юридичною природою несвоєчасна сплата адміністративно-господарських санкцій - це правопорушення, яке носить триваючий характер.

У зв`язку з цим, при застосуванні статті 250 Господарського кодексу України слід враховувати таку обставину як триваючий характер правопорушення. Строк притягнення до відповідальності публічно-правового характеру застосовується стосовно форм відповідальності карального (майнового) характеру, зокрема, накладення фінансових санкцій, але не повинен застосовуватися стосовно заходів відповідальності, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки (зокрема, примусові заходи організаційно-правового характеру).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 березня 2008 року по справі № 21-2343во07.

Зі змісту статті 250 Господарського кодексу України випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання порушення відповідний суб`єкт владних повноважень має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Вирішуючи питання з якого моменту суб`єкт владних повноважень набув право звернутися до адміністративного суду із позовом про стягнення пені за порушення термінів слати адміністративно-господарських санкцій, суд звертає увагу на таке.

Згідно з абзацом другим частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відлік строку на звернення до суду для Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, як суб`єкта владних повноважень, почався з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення позовних вимог, тобто з дня підтвердження правомірності стягнення суми адміністративно-господарських санкцій на підставі рішення суду в справі №804/4409/18.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься в постановах від 06 лютого 2018 року по справі № 811/2242/15, від 27 лютого 2018 року по справі № 2а-6589/09/1570, від 20 березня 2018 року по справі № 803/1397/17.

Як вже було встановлено судом, судове рішення у справі №804/4409/18, яким встановлено правомірність стягнення суми адміністративно-господарських санкцій, набрало законної сили 18.09.2018 року.

За таких обставин, перебіг встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України тримісячного строку звернення до суду із позовом про стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій почався саме 18.09.2018 року з огляду на набрання в цей день законної сили судовим рішенням, на підставі якого у судовому порядку може бути заявлено вимогу про стягнення пені. Проте, з даним позовом позивач звернувся лише 21.12.2020 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року по справі №804/401/17 (адміністративне провадження № К/9901/11172/18).

Pа приписами частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на те, що строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені за несплату адміністративно-господарських санкцій пропущено, суд доходить висновку про залишення без розгляду відповідних позовних вимог.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11227» про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова