Рішення № 96823282, 11.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Справа № 160/3277/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши у спрощеному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (вул. Сімферопольська, будинок 17-А, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкових повдомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення форма №0014871-0412-0461/1 від 17.12.2020р. на загальну суму 11 362,89 грн. та податкове повідомлення-рішення №0014871-0412-0461 від 17.12.2020р. на загальну суму 7 029,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 В 2009 році було придбано на праві спільної сумісної власності домоволодіння загальною площею 232,2 кв.м. та при придбанні вказаного майна ОСОБА_2 було надано згоду на придбання та пояснення врегульовані Сімейним кодексом України.

17.01.2020 року спільне майно було відчужене, ОСОБА_2 також надано згоду на відчуження та зазначено в договорі, що майно є спільною сумісною власністю, тому позивач станом на 17.12.2020 року не є власником майна вже рік.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року на адресу суду 05 квітня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що податкові повідомлення-рішення форми «Ф» № 0014871-0412-0461/1 від 17.12.2020 року та № 0014871-0412-0461 від 17.12.2020 року позивачу направлені 24.12.2020 року, які отримані ОСОБА_1 29.12.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У ході формування оскаржуваних документів, відповідачем було використано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, у якій міститься докладна інформація, щодо усіх об`єктів нерухомого майна гр.. ОСОБА_1 ..

Крім того, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: - об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; - розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; - права на користування пільгою із сплати податку; - розміру ставки податку; - нарахованої суми податку, проте, жодного документа, який свідчив би про поділ спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 в натурі до податкового органу не було надано, як і не було надано останнього до позовної заяви.

Крім того, відповідачем зазначено, що сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку. У будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, само по собі не впливає на його законність, при цьому, контролюючий орган посилається на постанову Верховного Суду від 13.02.2018 року по справі №820/1975/17.

Відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_1 , що остання має бути звільнена від оподаткування податком на нерухоме майно, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення «Ф» №0014871-0412-0461/1 від 17.12.2020 року та №0014871-0412-0461 від 17.12.2020 року сформовані за 2017, 2018 та 2019 роки, у той час як правочин, на який посилається позивач, датований 2020 роком.

З урахуванням вищевикладеного у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.09.2008 року за реєстровим номером № 14439, на праві спільної часткової власності належить нерухоме майно загальною площею 232,3 кв.м, житловою площею - 76,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .Чоловіком ОСОБА_2 надано згоду на дарування домоволодінням, яка оформлена у формі заяви.

Відповідно до договору дарування від 17.01.2020 року нерухоме майно, загальною площею 232,3 кв.м, житловою площею - 76,2 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , подаровано іншій особі.

Відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення від 17.12.2020 року № 0014871-0412-0461 на загальну суму 7029,42 грн та від 17.12.2020 року № 0014871-0412-0461 на загальну суму 5090,93 грн та 6271,96 грн. про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 роки відповідно.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення вручено позивачу особисто 29.12.2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктами 266.1.1, 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пп. 266.3.1 п.266.3 ст. 266 Податкового кодексу базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п. 8.1 ст.8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Згідно з ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.

Згідно з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у приватній власності ОСОБА_1 перебуває:

- об`єкт житлової нерухомості (домоволодіння), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 232,2 кв.м.

Стосовно строків винесення та направлення оскаржуваних податкових повідомлень рішень після спливу строків для їх винесення, суд звертає увагу на правові висновки касаційної інстанції , в якій зазначено, що:

«Суд зазначає, що затримка у надсиланні (врученні) контролюючим органом у встановлений п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України строк оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), може свідчити лише про процедуру їх направлення (вручення), яка не змінює суті спірних рішень та не повинна сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, для його скасування.

Якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків, суму такого зобов`язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки його надсилання (вручення), передбачені Податковим кодексом України.

Сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку. Порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, не впливає на його законність.»

Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 року по справі № 820/1975/17, від 24.04.2019 року по справі №820/212/16, від 24.03.2020 року по справі №280/5332/18, від 31.01.2020 року по справі №520/10776/18.

Також, суд критично ставиться до посилань позивача на договір дарування від 17.01.2020 року, як на підставу про звільнення від звільнення від оподаткування, бо оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені після укладення правочину дарування за 2017, 2018, 2019 роки, у той час як правочин, на який посилається позивач, датований 2020 роком.

В рішенні Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп/1997 встановлено, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Наведене доводить , що позивач будучи власником нерухомого майна (розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 232,2 кв.м.) у 2017-2019 роки, за відсутності відповідних заяв до контролюючого органу про поділ сумісного майна подружжя , мав позитивний обов`язок щодо сплати податку за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням принципу змагальності, позивач, вважаючи своє право порушеним прийнятим відповідачем рішенням, має довести перед судом обґрунтованість своєї позиції.

Однак, позивачем не надано жодного доказу стосовно спростування позиції відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням того що позивач не спростував, наявність у нього податкового боргу, а відтак правомірність винесення контролюючим органом податкових повідомлень рішень від 17.12.2020 року, суд зробив висновок, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 77, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (вул. Сімферопольська, будинок 17-А, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук