Рішення № 96823271, 11.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Справа № 160/2928/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О. С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2021 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» (вул. Миру, буд. 7 «а», селище Шахтарське, Синельниківський район, Дніпропетровська обл., 52543, код ЄДРПОУ 08562989), в якій позивач просить, а саме:

- визнати бездіяльність Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» протиправною та зобов`язати вчинити певні дії, а саме, виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 15643,48 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що його було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (за власним бажанням), однак при звільненні зі служби відповідач не провів повного розрахунку, зокрема, не виплатив компенсацію за неотримане речове майно, у зв`язку зі скрутним становищем та через відсутність кошторисних призначень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі № 160/2928/21 та вирішено здійснювати розгляд справи суддею одноособово в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

18.03.2021 року судом отримано відзив Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» на позовну заяву ОСОБА_1 , в якій відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 12.10.2020 року наказом Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» № 180/ОС-20 ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням. На підставі зазначеного наказу позивачу видано довідку № 11 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Відповідно до абзацу 2 п. 22 Порядку № 528 грошова компенсація виплачується лише за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. Так, відповідно до довідки Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» станом на 15 березня 2021 року та минулий період на поточні рахунки установи кошти на цільові виплати компенсації за належні до видачі предмети речового майна звільненим у 2020 році працівникам не надходили та відсутні в кошторисних призначеннях на 2020-2021 роки Таким чином, установа з об`єктивних обставин не мала та не має можливості виплатити позивачу грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.10.2020 року наказом начальника державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» 12 жовтня 2020 року звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (за власним бажанням).

21.10.2020 року позивачем на ім`я начальника державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» подано заяву про виплату компенсації за неотримане речове майно.

Згідно з довідкою № 11 від 21.10.2020 року про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, виданою державною установою «Синельниківська виправна колонія (№ 94)», розмір грошової компенсації складає 15643,48 грн.

Незважаючи на подану позивачем заяву, виплату грошової компенсації за неотримане речове майно відповідачем не проведено.

Вказана обставина відповідачем не заперечується та підтверджується письмовими пояснення у відзиві на позовну заяву.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження.

Приписами ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.

Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 р. № 578 (далі - Порядок № 578).

За умовами п. 2 Порядку № 578 речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Згідно із п. 8 Порядку № 578 речове майно особистого користування видається особам із числа персоналу безоплатно за нормами забезпечення № 1-5, а інвентарне майно - за нормами № 6-13.

Право на забезпечення речовим майном за встановленими нормами забезпечення мають:

особи рядового і начальницького складу - з дня присвоєння їм відповідних спеціальних звань та/або призначення на посади;

курсанти - з дня зарахування їх до списків закладів освіти;

спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами, - з дня призначення на відповідні посади.

Видача речового майна в особисте користування проводиться згідно з антропометричними даними (зріст, об`єм грудей, шиї, голови, розмір взуття).

Відповідно до п. 9 Порядку № 578 забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу здійснюється в міжрегіональних територіальних органах, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, закладах освіти, державній установі «Центр пробації» та уповноважених органах з питань пробації, державній установі «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» та закладах охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби, державній установі «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», на підприємствах, де вони проходять службу або працюють. Поставлення на речове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - особи рядового і начальницького складу) в органі чи установі, на підприємстві здійснюється на підставі наказу керівника органу чи установи, підприємства про призначення на посаду та атестата на предмети речового майна (далі - речовий атестат) за формою згідно з додатком 1, а в разі присвоєння особі первинного спеціального звання або призначення на посаду спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами, - на підставі відповідного наказу керівника органу чи установи, підприємства.

Приписами п. 27 Порядку № 578 встановлено, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати підписання наказу про звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).

Проаналізувавши вищенаведене законодавчі норми, суд дійшов висновку, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням виплачується грошова компенсація за речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення.

Як вже встановлено судом, незважаючи на звернення позивача із заявою, грошова компенсація за неотримане речове майно позивачеві виплачена не була. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог про визнання бездіяльність Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» протиправною та зобов`язати виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 15643,48 грн.

За умовами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати бездіяльність Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна - протиправною.

Зобов`язати Державну установу «Синельниківська виправна колонія (№ 94)» (вул. Миру, буд. 7 «а», селище Шахтарське, Синельниківський район, Дніпропетровська обл., 52543, код ЄДРПОУ 08562989) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 15643,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна