Ухвала суду № 96823165, 12.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4790/21 Суддя Волинського окружного адміністративного суду Ковальчук В.Д., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо неперерахунку та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Позовна заява подана без додержання вимог статті 161 КАС України та містить такі недоліки.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як визначено частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спір між сторонами виник у зв`язку з відмовою Департаменту соціальної політики Луцької міської ради здійснити перерахунок та виплату позивачу як учаснику бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Так, згідно з вимогами статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Як слідує з матеріалів позову, а саме із листа Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 20.04.2021 №11.2-9/5089/2021, ОСОБА_1 09 квітня 2020 року проведено виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 3640,00 грн.

Отже, з моменту виплати вказаної допомоги позивач міг дізнатись про порушення своїх прав.

Крім того, позивач визнає, що йому стало відомо, що рішенням Конституційного Суду України у справі рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, 30.09.2020 - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги за 2020 рік і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.

Відтак, перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду з даним позовом необхідно обраховувати з 30.09.2020 (вказана позиція узгоджується з відповідними висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, в яких Верховний Суд встановив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, тобто, позивач міг звернутися до суду з цим позовом в строк до 30.03.2021.

При цьому, одержання позивачем листа відповідача від 20.04.2021 №11.2-9/5089/2021 у відповідь на його звернення щодо виплати допомоги не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав щодо виплати у належному розмірі разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

В порушення пункту 5 частини п`ятої статті 160 КАС України, позивач в позовній заяві належним чином не обґрунтував дотримання ним строку звернення до суду з позовними вимогами про нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.

Водночас у позовній заяві позивач просив поновити строк звернення до суду з тих підстав, що дізнався про порушення своїх прав з часу оприлюднення 26 січня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 у зразковій справ №440/2722/20.

З цього приводу суд зазначає, що наявність прийняття та оприлюднення Верховним Судом судових рішень у зразкових справах не змінює початку перебігу строку звернення до суду, тобто моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як зазначалося вище, перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду з даним позовом необхідно обраховувати з 30.09.2020, тобто з дати, до якої могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, тобто, позивач міг звернутися до суду з цим позовом в строк до 30.03.2021. Однак позивач подав даний позов до суду лише 11.05.2021, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного у частині другій статті 122 КАС України.

Посилання позивача на запровадження карантинних заходів на території України з 12 березня 2020 року суд також не бере до увагу, оскільки позивач не обґрунтовує, яким чином такі заходи перешкоджали йому вчасно звернутися до суду з даним позовом.

Також позивач посилається на те, що в межах процесуальних строків звернення до суду проходив лікування, а тому пропуск ним процесуальних строків звернення до суду у даній справі зумовлений станом здоров`я, у зв`язку з чим вважає, що така причина є поважною.

На підтвердження перебування на лікування позивач надає суду копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 2268 від 19.09.2020 про перебування на стаціонарному лікуванні з 07.09.2020 по 19.09.2020 та копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 143 від 02.02.2021 про перебування на стаціонарному лікуванні з 20.01.2021 по 02.02.2021.

Однак, суд не вважає зазначені обставини поважними та достатніми для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, оскільки перебування позивача на лікуванні в стаціонарі з 07.09.2020 по 19.09.2020 та з 20.01.2021 по 02.02.2021 не впливає на переривання установленого процесуального строку та не спростовує обізнаність позивача про розмір виплаченої у 2020 році щорічної разової грошової допомоги та на можливість звернення до суду у разі, якщо позивач вважав його право порушеним, у будь-який інший час, за виключенням періодів з 07.09.2020 по 19.09.2020 та з 20.01.2021 по 02.02.2021.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви про поновлення строку звернення до суду не вбачається, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання допомоги у належному розмірі у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені статтею 122 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19.

Таким чином, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними, а тому клопотання у позовній заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу у зазначений строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених позовних вимог, вказавши підстави для поновлення строку та додавши докази поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача у позовній заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя В.Д. Ковальчук