Рішення № 96823121, 12.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3413/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування відмову, оформлену листом від 02.02.2021 №0300-0304-8/5473 у призначенні пенсії за віком; зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи в рибцеху «Несвіч» з 18.07.1977 по 24.03.1987 та повторно розглянути заяву від 16.01.2021 про призначення пенсії за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з досягненням 60-річного віку. Для підтвердження стажу роботи ним було подано необхідні документи та трудові книжки: серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Однак, згідно роз`яснень наданих відповідачем, у системі персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 21 рік 6 місяців 12 днів та є недостатнім для призначення пенсії за віком. При вивченні питання призначення пенсії спеціалістами управління застосування пенсійного законодавства не взято до уваги трудову книжку НОМЕР_2 , оскільки на першій сторінці дописано дату народження та дату видачі трудової книжки, внесене виправлення не завірено у встановленому порядку. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів №№ 1-8 трудової книжки НОМЕР_2 з 18.07.1977 по 24.03.1987 в Рибцеху «Несвіч».

Однак, як вбачається з першої сторінки трудової книжки НОМЕР_2 , дописів чи виправлень, там немає. Записи на першій сторінці зроблено чітко за використання чорнила синього та фіолетового кольорів, що не порушує вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та ніяким чином не впливає на період роботи працівника. Період роботи в Рибцеху «Несвіч» з 18.07.1977 по 24.03.1987 підтверджуються записами у трудовій книжці, іншої можливості підтвердити трудовий стаж роботи на даному підприємстві позивач не має, оскільки документи по особовому складу Волинського облрибкомбінату, в тому числі по Рибцеху «Несвіч», які б давали змогу підтвердити даний факт, в позасудовому порядку на зберігання в Державний архів Волинської області зазначеними підприємствами не передавалися. Позивач вважає, що відповідач при розгляді питання щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 18.07.1977 по 24.03.1987 протиправно не врахував цей період мотивуючи це тим, що на першій сторінці трудової книжки зроблено допис та виправлення, тому він змушений звернутися до суду.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позову, оскільки з трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 встановлено, що на першій сторінці дописано дату народження та дату видачі трудової книжки, внесене виправлення не завірене у встановленому порядку. Крім того, представник відповідача вказує, що позовна вимога позивача про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 18.07.1977 по 24.03.1987 не має підстав, оскільки згідно трудової книжки ОСОБА_1 працював періодами: з 18.07.1977 по 10.10.1977, з 22.03.1979 по 14.05.1979, з 14.05.1979 призвано в ряди Радянської Армії, з 12.08.1981 по 24.03.1987. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 16.01.2021 ОСОБА_1 звернувся в ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 02.02.2021 відповідач повідомив позивача, що згідно наданих документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача складає 21 рік 6 місяців 12 днів. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення №032350011470 від 25.01.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з невиконанням однієї з умов призначення пенсії, передбаченої статтею 26 Закону, а саме наявність у 2020 році не менше 27 років страхового стажу. При визначенні права на пенсію не взято до уваги трудову книжку серії НОМЕР_4 , оскільки порушено строки її видачі, не вказані дати та номери документів, на підставі яких внесена інформація про фактичну роботу в господарстві та виконання встановленого мінімуму трудової участі, та трудову книжку серії НОМЕР_3 , оскільки на першій сторінці дописано дату народження та дату видачі трудової книжки, внесене виправлення не завірене у встановленому порядку, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Вважаючи дану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються, зокрема, пенсія за віком.

Згідно із частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За правилами частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

На момент внесення записів за період з 18.07.1977 по 24.03.1987 роки діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 №620, та Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (далі- Інструкція №162).

Відповідно до підпункту 2.26 пункту 2 Інструкції № 162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - підстава звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується « 1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; « 05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 2.13. Інструкції № 162 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно з абзацами першим-другим пункту 2.26. Інструкції № 162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 -причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер. Днем звільнення вважається останній робочий день.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції № 162).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Як встановлено судом, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з не зарахуванням органом пенсійного фонду до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 18.07.1977 по 24.03.1987 згідно записів у його трудовій книжці серії НОМЕР_3 .

Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 слідує, що ОСОБА_1 з 18.07.1977 по 10.10.1977 працював у Рибцеху «Несвіч» сезонно на різних роботах (записи №1 та №2 трудової книжки), у свою чергу з 22.03.1979 зарахований шофером у Рибцех «Несвіч» (запис №3), а з 14.05.1979 звільнений з роботи у зв`язку з призовом у Радянську Армію (запис №4). У подальшому, з 12.08.1981 зарахований автослюсарем в Рибцех «Несвіч» (запис №5), з 28.12.1981 переведений шофером автомобіля (запис №6), а з 01.07.1984 переведений шофером машинного двора (запис №7) та 24.03.1987 звільнений з роботи за згодою сторін (запис №8).

Суд звертає увагу на те, що вищевказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та у відповідності до дати, які належним чином завірені підписом роботодавця та печаткою, проставленою після запису про звільнення.

Однак, як було встановлено судом дані періоди роботи позивача не зараховані відповідачем у зв`язку з тим, що на першій сторінці трудової книжки дописано дату народження та дату видачі трудової книжки, внесене виправлення не завірене у встановленому порядку. У свою чергу, з копії трудової книжки наявної в матеріалах справи, не вбачається жодних дописувань чи виправлень.

Разом з тим, суд зазначає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, вина позивача у неналежному заповненні його трудової книжки відсутня, а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі і зазначена обставина не може позбавити позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії. Суд зазначає, що зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву підприємства та періоди роботи з аналізу усіх граф трудової книжки. Під час розгляду справи не надано доказів того, що вказані записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер.

Всі відомості, що зазначені в даних записах читабельні та зрозумілі. Зроблені на думку представника відповідача виправлення у трудовій книжці не впливають на суть інформації, яка є чіткою та дає можливість встановити необхідні відомості.

Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Отже, трудовою книжкою позивача підтверджено період його роботи з 18.07.1977 по 10.10.1977, з 22.03.1979 по 14.05.1979, з 12.08.1981 по 24.03.1987 у Рибцеху «Несвіч». У свою чергу, суд враховує та вважає обґрунтованими заперечення представника відповідача, що період з роботи позивача з 18.07.1977 по 24.03.1987 у Рибцеху «Несвіч» переривався.

Відтак, суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача щодо неврахування періоду роботи позивача з 18.07.1977 по 10.10.1977, з 22.03.1979 по 14.05.1979, з 12.08.1981 по 24.03.1987 у Рибцеху «Несвіч».

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. При цьому, відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

Так, Верховний суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також суд звертає увагу, що позивач звертався до архівних установ щодо отримання інформації для підтвердження його роботи за спірний період. Однак, листом від 16.11.2020 Державний архів Волинської області повідомив позивача, що документи по особовому складу Волинського облрибкомбінату, тому числі по Рибцеху «Несвіч», на зберігання в Державний архів Волинської області не надходили.

Таким чином, позивачем вживалися заходи для підтвердження спірного періоду роботи додатковими документами.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що стаж роботи позивача з 18.07.1977 по 10.10.1977, з 22.03.1979 по 14.05.1979, з 12.08.1981 по 24.03.1987 у Рибцеху «Несвіч», підтверджується відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 , що є достатнім для зарахування цих періодів роботи до загального страхового стажу останнього, а тому неврахування відповідачем повністю вказаних періодів до загального страхового стажу позивача є протиправним.

Водночас, суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.

Крім того, суд також враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у його трудовій книжці відносно спірних періодів роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Як передбачено частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача з 18.07.1977 по 10.10.1977, з 22.03.1979 по 14.05.1979, з 12.08.1981 по 24.03.1987 у Рибцеху «Несвіч» при розгляді заяви про призначення пенсії за віком, тому, з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 18.07.1977 по 10.10.1977, з 22.03.1979 по 14.05.1979, з 12.08.1981 по 24.03.1987 у Рибцеху «Несвіч» та зобов`язання зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 18.07.1977 по 10.10.1977, з 22.03.1979 по 14.05.1979, з 12.08.1981 по 24.03.1987 у Рибцеху «Несвіч» та повторно розглянути заяву позивача від 16.01.2021 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений згідно з квитанцією 0.0.2076397924.1 від 05.04.2021.

Керуючись статтями 139, 243 ч. 3, 245, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 18.07.1977 по 10.10.1977, з 22.03.1979 по 14.05.1979, з 12.08.1981 по 24.03.1987 у Рибцеху «Несвіч» при розгляді заяви про призначення пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.07.1977 по 10.10.1977, з 22.03.1979 по 14.05.1979, з 12.08.1981 по 24.03.1987 у Рибцеху «Несвіч» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.01.2021 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко