Рішення № 96823119, 12.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2438/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Павлівської сільської ради про зобов`язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області згідно заяви від 27 лютого 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі № 140/2726/19, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Павлівської сільської ради від 19 липня 2019 року № 23/6 та зобов`язано Павлівську сільську раду повторно розглянути на засіданні чергової сесії ради заяву ОСОБА_1 від 27 лютого 2019 року про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, з урахуванням висновків суду.

На виконання вказаного рішення суду 23 грудня 2019 року на сесії Павлівської сільської ради повторно розглянуто заяву позивача від 27 лютого 2019 року та рішенням від 23 грудня 2019 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,50 га, проте в меншому розмірі, ніж просила позивач та без врахування висновків суду.

Позивач вважає, що Павлівська сільська рада фактично не виконала рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі № 140/2726/19, тому повторно звернулася до Волинського окружного адміністративного суду, який рішенням у справі № 140/2437/20 позов задовольнив частково; визнав частково протиправним та скасував рішення Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області від 23.12.2019 № 27.2/2 "Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 " в частині ненадання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,45 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області; зобов`язав Павлівську сільську раду Іваничівського району Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині надання такого дозволу на земельну ділянку у власність площею 1,45 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення згідно з нормами чинного законодавства; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач вказує на те, що 11 грудня 2020 року її заява від 27.02.2019 року вже втрете розглядалась на сесії Павлівської сільської ради. Попередньо рішення суду було розглянуто на постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи Павлівської сільської ради, та підготовлено проект рішення про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, за який депутати (члени комісії) проголосували одноголосно, про що свідчить витяг з протоколу №2 від 09.12.2020.

Однак відповідно до витягу з протоколу другої позачергової сесії Павлівської сільської ради 8 скликання від 11.12.2020 усі члени комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи Павлівської сільської ради утримались при голосуванні на сесії по даному питанню. Відтак, рішення не було прийнято у зв`язку з відсутністю необхідної кількості депутатських голосів.

Оскільки рішення суду фактично не було виконане, позивач 18.11.2020 звернулася до Іваничівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження в даній справі. Проте 23.12.2020 отримала постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №63752347, в якій зазначено, що Павлівська сільська рада фактично виконала рішення в повній мірі згідно з виконавчим документом, оскільки на другій позачерговій сесії Павлівської сільської ради 8 скликання від 11.12.2020 її питання було розглянуто.

Позивач зазначає, що згідно із нормами Земельного кодексу України підставою відмови може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Додатково позивач вказує, що Павлівська сільська рада систематично ухиляється від виконання аналогічних рішень судів по земельних питаннях, а тому просить зобов`язати відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення протягом п`яти робочих днів з дня проведення наступного пленарного засідання.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 23 березня 2021 року відповідач позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі № 140/2726/19 було виконано, а саме, заява позивача від 27 лютого 2019 року про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства була повторно розглянута 23 грудня 2019 року на сесії Павлівської сільської ради, на якій надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, не наданої у власність або користування громадянам чи юридичним особам, орієнтовною площею 0,50 га (рілля) для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів Павлівської (колишньої Жашковичівськї) сільської ради Іваничівського району волинської області.

Крім того, відповідач вважає, що Павлівська сільська рада також виконала рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі № 140/2437/20, повторно розглянувши заяву позивача від 27 лютого 2019 року.

На думку, відповідача позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Павлівську сільську раду надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області згідно заяви від 27 лютого 2019 року є безпідставною, оскільки, як зазначалося вище, позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,50 га. А тому задоволення вимоги ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га призведе до перевищення норм безплатної передачі земельних ділянок громадянам.

На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи у судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 27.02.2019 ОСОБА_1 звернулася до Павлівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,95 га на території с. Жашковичі Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області за межами населеного пункту.

19.07.2019 року Павлівська сільська рада на двадцять третій сесії сьомого скликання прийняла рішення №23/6, пунктом 1 якого відмовила гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,95 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташовані за межами населених пунктів на території Павлівської (колишньої Жашковичівської) сільської ради Іваничівського району Волинської області в зв`язку з розташуванням зазначеної ділянки на резервних територіях для можливого розвитку населеного пункту с. Жашковичі згідно схеми планування території Іваничівського району, затвердженої рішенням сесії Іваничівської районної ради №3/6 від 24.12.2015 року, та перспективи виділення на цих територіях земельних ділянок для індивідуальної присадибної забудови.

Пунктом 2 цього рішення рекомендовано гр. ОСОБА_1 оформити у встановленому чинним законодавством порядку право оренди на зазначену у заяві земельну ділянку для городництва.

Вважаючи вищезазначене рішення протиправним, позивач звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Павлівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, який рішенням від 12 листопада 2019 року у справі № 140/2726/19, що набрало законної сили 13.12.2019 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/85568857), позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Павлівської сільської ради від 19 липня 2019 року № 23/6 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області. Зобов`язав Павлівську сільську раду повторно розглянути на засіданні чергової сесії ради заяву ОСОБА_1 від 27 лютого 2019 року про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Відповідно до рішення двадцять сьомої сесії сьомого скликання Павлівської сільської ради від 23.12.2019 № 27.2/2 "Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 " відповідно до Конституції України, пункту 34 статті 26, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 12, 22, 33, 116, 118, 121, 122, 134, 186 Земельного кодексу України, статей 19, 50 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 140/2726/19, розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 від 27.02.2019 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства, а також враховуючи рекомендації комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи, Павлівська сільська рада вирішила надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, не наданої у власність або користування громадянам чи юридичним особам, орієнтовною площею 0,50 га (рілля) для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач оскаржила його до Волинського окружного адміністративного суду, який рішенням від 17 червня 2020 року у справі № 140/2437/20, котре набрало законної сили 07.08.2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89918642), позов задоволено частково. Визнано частково протиправним та скасовано рішення Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області від 23.12.2019 № 27.2/2 "Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 " в частині ненадання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,45 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області. Зобов`язано Павлівську сільську раду Іваничівського району Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині надання такого дозволу на земельну ділянку у власність площею 1,45 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення згідно з нормами чинного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення суду було розглянуто на постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи Павлівської сільської ради питання про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та підготовлено проект рішення про надання гр. ОСОБА_1 такого дозволу.

Як слідує з витягу з протоколу другої позачергової сесії Павлівської сільської ради 8 скликання від 11 грудня 2020 року, за прийняття вищенаведеного проекту рішення проголосував 1 депутат, проти - 3, утримались - 14, не голосували - 0. Відтак, рішення не прийнято.

Листом від 16.12.2020 № 1021/02.1-05/2-2020 Павлівська сільська рада повідомила ОСОБА_1 про те, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду Волинської області від 17.06.2020 року, справа № 140/2437/20, на другій позачерговій сесії Павлівської сільської ради 8 скликання було розглянуто проект рішення «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», підготовлений відповідно до заяви гр. ОСОБА_1 від 27.02.2019 року. За поіменним голосуванням депутатів даний проект рішення не прийнято.

Судом встановлено, що позивач вчиняла заходи для примусового виконання відповідачем рішення Волинського окружного адміністративного суду Волинської області від 17 червня 2020 року у справі № 140/2437/20 та зверталася до органів державної виконавчої служби. Однак постановою головного державного виконавця Іваничівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гіля Ю.П. ВП № 63752347 від 23.12.2020 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 140/2437/20, виданого Волинським окружним адміністративним судом 28.10.2020 про зобов`язання Павлівську сільську раду Іваничівського району Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині надання такого дозволу на земельну ділянку у власність площею 1,45 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення згідно з нормами чинного законодавства закінчене, оскільки боржник фактично виконав рішення суду в повній мірі згідно з виконавчим документом. Зокрема, у даній постанові зазначено, що повторний розгляд звернення стягувача відбувся на другій позачерговій сесії Павлівської сільської ради 8 скликання 11.12.2020; в результаті поіменного голосування депутатів рішення не прийнято.

Не погодившись із результатами такого голосування та неприйняттям рішення, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".

Відповідно до п."б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з частиною першою цієї статті громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 6 ст.118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Таким чином, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Приписами абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Отже, цією нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.07.2018р. в справі № 806/3095/17, від 17.12.2018р. у справі № 509/4156/15-а).

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що розгляд будь-якої поданої заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки завершується прийняттям відповідного рішення.

У розглядуваному випадку заява позивача 27.02.2019 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду Волинської області від 17 червня 2020 року у справі № 140/2437/20 виносилася на розгляд сесії сільської ради, однак по ній не було прийнято будь-якого рішення.

Відповідачем було надано позивачу інформацію (лист № 1021/02.1-05/2-2020 від 16.12.2020) про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.02.2019, однак така відповідь не містила передбаченої ч.7 ст.118 ЗК України підстави для відмови в задоволенні відповідної заяви позивача та, відповідно, для ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

При цьому, будь-яких покликань на невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, в розглядуваній відповіді не зазначено.

Водночас, на підставі проведеного розгляду заяви відповідачем органом державної виконавчої служби було винесено постанову ВП № 63752347 від 23.12.2020 про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 140/2437/20, виданого Волинським окружним адміністративним судом 28.10.2020.

Пунктами "а", "б" ч.1 ст.12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 80 ЗК України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

З урахуванням зазначеного, до повноважень Павлівської сільської ради належить розпорядження земельними ділянками, що розташовані за межами населених пунктів на території Павлівської (колишньої Жашковичівської) сільської ради.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно ч.1 ст.46 цього Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 1 ст.47 зазначеного Закону визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Згідно з ч.4 ст.47 наведеного Закону постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень, визначених ч.7 ст.118 ЗК України. При цьому, зважаючи на норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", таке рішення приймається на пленарних засіданнях.

Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку у формі рішення свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України.

З матеріалів справи слідує, що по заяві ОСОБА_1 від 27.02.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність рішення сесією сільської ради, з урахуванням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі № 140/2437/20, не прийнято, оскільки за результатами голосування підготовлений проект рішення не набрав необхідної кількості голосів.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_1 від 19.02.2019 не розглянута Павлівською сільською радою в порядку та у спосіб, встановлені Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки відповідачем не прийнято рішення про надання дозволу чи про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відсутність належним чином оформленого рішення Павлівської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Щодо відсутності достатньої кількості голосів для прийняття сільською радою відповідного рішення суд вважає, що органом місцевого самоврядування не було наведено будь-яких підстав для відмови у задоволенні заяви позивача.

Єдина наведена підстава - недостатня кількість голосів депутатів для прийняття рішення радою - не надає достатніх юридичних підстав для такої відмови.

Допускаючи такий нерозгляд звернення позивача, незважаючи на актуальність поставлених нею питань, відповідач створив умови для юридичної невизначеності, а тому така поведінка органу місцевого самоврядування має ознаки свавільної і не відповідає вимогам закону.

При цьому, в силу діючого законодавства позивач мала "законні сподівання" на вирішення її заяви, в тому числі і з урахуванням правових висновків Волинського окружного адміністративного суду у рішенні від 17 червня 2020 року в справі № 140/2437/20.

Згідно п.3.1 рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2010 від 29.06.2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення вказаних обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Таким чином, безпідставне та протиправне відтермінування суб`єктом владних повноважень прийняття рішення за заявою позивача є прихованою формою відмови у його розгляді та прямо суперечить принципу правової визначеності.

З приводу дискреційності наданих відповідачу повноважень щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано ч.6 ст.118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

У даній ситуації повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тому зазначені повноваження не є дискреційними, такі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року, від 05 березня 2019 року у справах №№825/602/17, 2040/6320/18 відповідно.

З огляду на це, саме зобов`язання ради надати дозвіл є найбільш ефективним способом захисту порушеного права.

Покликання відповідача на ту обставину, що наявність рішення Павлівської сільської ради від 23.12.2019 № 27.2/2 "Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 " та надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га буде суперечити ч.4 ст.116 ЗК України суд до уваги не бере з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Суд звертає увагу на те, що вказана норма земельного законодавства регулює правовідносини щодо кількості випадків безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, однак у даній справі спірні правовідносини стосуються порядку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який не є тотожним передачі земельної ділянки у власність. Отримання позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою не є гарантією надання такої земельної ділянки у власність в майбутньому і не зобов`язує суб`єкта владних повноважень прийняти відповідне рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку позовній вимозі про зобов`язання Павлівської сільської ради надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області згідно заяви від 27 лютого 2019 року, суд зазначає наступне.

Враховуючи закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принцип юридичної визначеності, а також положення статті 124 Конституції України, згідно із яким судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, рішення суду, доки воно не скасовано в апеляційному або касаційному порядку або не переглянуто компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження у справі, в якій воно ухвалено, не може бути поставлено під сумнів.

Зазначені вище рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 140/2726/19 та від 17 червня 2020 року у справі № 140/2437/20 набрали законної сили, а тому висновки, викладені у них, є обов`язковими для врахування органом, який має їх виконувати.

Так, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 140/2726/19 за наслідком розгляду поданої позивачем заяви від 27.02.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,95 га за межами населених пунктів Павлівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства відповідачем прийнято рішення №27.2/2 від 23.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради.

При цьому, як встановлено у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі № 140/2437/20, всупереч вимогам статті 118 ЗК України процедурі (послідовності) не надано вмотивованої відмови у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,45 га. Відтак, вказаним судовим рішенням зобов`язано Павлівську сільську раду Іваничівського району Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині надання такого дозволу на земельну ділянку у власність площею 1,45 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення згідно з нормами чинного законодавства.

Отже, при повторному розгляді заяви позивача на виконання рішення суду в справі № 140/2437/20 остання мала обґрунтовані сподівання на належний захист порушеного права. Однак, в даному випадку, відповідач обґрунтованого рішення згідно з нормами чинного законодавства по заяві ОСОБА_1 не прийняв.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така позиція повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеною у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 818/17601/17.

Таким чином, зважаючи на протиправну поведінку відповідача, а саме - невиконання ним обов`язку, передбаченого приписами діючого законодавства, та неврахування рішення суду в справі № 140/2437/20, що набрало законної сили, суд дійшов висновку, що процес надання позивачу формальної відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може тривати безкінечно, а тому в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,45 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, оскільки позивачу вкотре відмовлено у видачі такого дозволу з підстав, не передбачених законом.

Разом з тим, не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині зобов`язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,95 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області згідно заяви від 27 лютого 2019 року, оскільки, як зазначалося вище, відповідачем прийнято рішення від 23.12.2019 №27.2/2 "Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 ", яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, не наданої у власність або користування громадянам чи юридичним особам, орієнтовною площею 0,50 га (рілля) для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів Павлівської (колишньої Жашковичівської) сільської ради Іваничівського району Волинської області, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення щодо площі такої земельної ділянки в розмірі 1,45 га.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України суду повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Водночас, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення протягом п`яти робочих днів з дня проведення наступного пленарного засідання, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення у цій справі з урахуванням задоволених позовних вимог. Окремо слід вказати, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №235/7638/16-а.

Однак, у разі можливих зловживань владою з боку відповідача при виконанні цього рішення, позивач вправі на підставі статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Як визначено частинами першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджуються квитанцією від 10.03.2021 року №19.

Враховуючи те, що суд задовольняє позов частково, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто, у розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Павлівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,45 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Павлівської сільської ради (45342, Волинська область, Іваничівський район, село Павлівка, вулиця Незалежності, будинок 12, ідентифікаційний код юридичної особи 04333342) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук