Рішення № 96821403, 12.05.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/309/21

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. А. Шептицького, буд. 2, код ЄДРПОУ 20577351)

до Білоцерківської міської громадської організації "Дитячий фонд" (09112, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, буд. 12, код ЄДРПОУ 26246098)

про стягнення заборгованості з орендної плати,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 01-20/2 від 27.01.2021 Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради до Білоцерківської міської громадської організації "Дитячий фонд" про стягнення заборгованості з орендної плати.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, зазначає, що між ним та відповідачем 11.02.2013 укладено Договір оренди нежитлового приміщення №278, який 27.05.2015 розірвано сторонами та повернуто об`єкт оренди позивачу, водночас, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати за користування орендованим майном, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, яка становить 28318,51 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.

Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву №01-22/70 від 19.02.2021 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 25.02.2021 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу – відповіді на відзив до 18.03.2021; відповідачу – заперечень до 25.03.2021.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами, що повернуті Господарському суду Київської області №0103277017850 від 09.02.2021, № 0103277002691 від 04.03.2021 та з відмітками «не розшукано» та «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідно.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки, судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (позивач, орендодавець) та Білоцерківською міської громадської організацією "Дитячий фонд" (відповідач, орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №278 від 11.02.2013 (далі – Договір), за яким орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 43,60 кв.м, розташоване на першому поверсі в п`ятиповерховому житловому будинку за адресою: Київську обл., м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, буд. 12, яке перебуває на балансі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №1 (п. 1.1. Договору).

Вартість об`єкта оренди зазначена у звіті про незалежну оцінку, здійснену станом на 31.01.2013, становить 191672,00 грн. Сто дев`яносто одна тисяча шістсот сімдесят два грн. 00 коп (без ПДВ). Мета оренди: здійснення статутної діяльності (п. 1.2. – 1.3. Договору).

Відповідно до пунктів 2.1. – 2.3. Договору передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому-передачі. Передача нежитлового приміщення в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада м. Білої Церкви, а орендар користується ним протягом строку оренди. Нежитлове приміщення вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому – передачі. Ініціювання складання акта прийому-передачі про повернення об`єкта оренди покладається на орендодавця.

Також сторонами погоджено, що розмір орендної плати визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» і становить 575,02 грн (в.т.ч. ПДВ 95.84 грн) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше останнього числа місяця, за який вона вноситься. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць. Розмір орендної плати змінюється у разі зміни Методики, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради. Внесення змін до цього Договору, пов`язаних зі зміною орендної плати, є обов`язковим для сторін. Відмова орендаря від внесення змін до цього Договору, пов`язаних зі зміною розміру орендної плати, є підставою для дострокового розірвання цього Договору, згідно чинного законодавства. Орендна плата сплачується по день фактичного звільнення об`єкта оренди та передачі його орендодавцю за актом прийому-передачі включно. Витрати орендаря, пов`язані з утриманням та експлуатацією об`єкта оренди, до орендної плати не входять (п. 3.1 – 3.3. та п. 3.5., 3.6. Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Витрати, пов`язані з укладанням та виконанням цього Договору, покладаються на орендаря. Амортизаційні відрахування нараховуються балансоутримувачем і використовується ним відповідно до чинного законодавства. Сторони можуть встановити, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Орендар бере на себе зобов`язання сплатити плату за користування майном за період з 01.01.2013 по 10.02.2013 в сумі 780,38 грн. в.т.ч. ПДВ – 20% - 130,06 грн. до 28.02.2013 (п. 9.1. – 9.3. Договору).

Пунктами 10.1. – 10.3 Договору сторони погодили, що цей Договір діє з 11.02.2013 по 30.11.2015. Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами тексту Договору. Зміни та доповнення до цього Договору розглядаються сторонами протягом одного місяця, і в разі прийняття їх сторонами, оформлюється у встановленому законом порядку.

Також сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 11.02.2013 до договору оренди нежитлового приміщення №278 від 11.02.2013, якою сторони, зокрема, погодили: відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 13.12.2012 за №795-33-VI «Про надання пільг» внести зміни до Договору та встановити пільгову орендну плату в розмірі 5 грн без ПДВ за 1 м2 за оренду нежитлового приміщення площею 43,6 м2, за адресою: м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, буд. 12; орендар бере на себе зобов`язання сплатити плату за користування майном за період з 01.01.2013 по 10.02.2013 в сумі 355,22 грн в т.ч. ПДВ 20% - 59,20 грн до 28.02.2013; строк дії Додаткової угоди з 11.02.2013 по 31.12.2013.

Разом з цим до вказаної Додаткової угоди сторонами погоджено розрахунок орендної плати за перший місяць оренди від 11.02.2013 у розмірі 262,13 грн.

Спірні правовідносини з договору оренди, що склались між сторонами регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна», також до них застосовуються положення Глав 47-53, 58 Цивільного кодексу України, Глав 19-20, 26 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на час спірних правовідносин) (далі – Закон) оренда - є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Зокрема, згідно ст. 3 Закону об`єктами оренди за цим Законом, зокрема, є: цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об`єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс, а також нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

За ч. 2, 3 ст. 26 Закону договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно положень ст. 29 Закону за невиконання зобов`язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи наявний Акт б/н від 11.02.2013 про прийом-передачу нежитлового приміщення, з якого вбачається, що позивач передав відповідачу нежитлове приміщення площею 43,6 кв.м. за адресою: м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, буд. 12, а відповідач прийняв останнє та підтвердив, що стан приміщення відповідає меті користування за договором оренди.

Вказаний Акт підписаний сторонами та містить відтиск печатки відповідача, а отже, за наявністю відповідного документу, суд констатує факт передачі в оренду приміщення, яке є об`єктом Договору оренди.

Водночас, судом встановлено, що 27.02.2015 сторонами укладено Угоду про розірвання договору оренди №278 від 11.02.2013 та складено Акт б/н від 27.02.2015 про прийом-передачу нежитлового приміщення, площею 43,6 кв.м, за адресою: м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, буд. 12, за яким позивач прийняв, а відповідач передав вказане нежитлове приміщення.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач користувався переданим в оренду нежитловим приміщенням з 11.02.2013 по 27.02.2015, тобто з моменту фактичної передачі приміщення до моменту його повернення за Актами прийому-передачі.

При цьому листом №38 від 18.10.2013 відповідач повідомив позивача про те, що за адресою: вул. Олеся Гончара, буд. 12 (орендованого приміщення) першим використовується частина приміщення (14,5 м2) для реалізацій промислових товарів, що були у використанні з 01.03.2013, у зв`язку з цим, відповідач також просив позивача зробити перерахунок орендної плати на частину орендованого приміщення.

Крім того, про наявність обставин використання відповідачем орендованого приміщення за цілями, які не відповідають меті оренди, свідчить Акт перевірки виконання умов договору оренди (стосовно мети оренди) б/н від 23.01.2014.

Відтак, відповідно до наявної в матеріалах справи карти розрахунку №361 за період з 30.01.2013 по 27.01.2021 позивачем нараховано відповідачу плату за орендоване, відповідно до умов Договору №278 від 11.02.2013 приміщення у розмірі 37410,93 грн, водночас, з цих же бухгалтерських відомостей вбачається, що відповідач з цієї суми сплатив на користь позивача суму у розмірі 9075,64 грн, а отже, неоплаченою залишилась сума у розмірі 28318,51 грн.

Поряд з цим, позивачем додано до справи власний розрахунок заборгованості №01-21/11 від 27.01.2021 з орендної плати за Білоцерківською міською громадською організацією «Дитячий фонд» (відповідач) згідно Договору оренди №278 від 11.02.2013 де позивачем підставно, відповідно до п. 3.2. Договору нараховувалась орендна плата, а також здійснено донарахування обсягів орендної плати у зв`язку з фактичним використанням приміщення (частини приміщення) відповідачем у цілях, які не відповідають меті оренди.

Також, на підтвердження наявності заборгованості у відповідача за Договором оренди позивачем надано до суду Довідку №01-21/14 від 18.02.2021 за підписом начальника управління – Руслана Гребенюка та головного бухгалтера – Оксани Третяк (підписи скріплені гербовою печаткою підприємства), якою позивач запевнює суд, що за Договором №278 від 11.02.2013 за період дії договору оренди відповідачу було нараховано орендну плату на суму 37410,93 грн та сплачено станом на 18.02.2021 суму 9092,42 грн, таким чином сума заборгованості складає 28318,51 грн.

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем, під час розгляду даної справи судом, не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності заборгованості у відповідача за Договором оренди.

Отже, відповідач попри те, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем за вказаним Договором оренди та/або пояснень щодо неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від його волі.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, суд, спираючись та ті обставини, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, ніж ті, що надані позивачем на підтвердження наявності у відповідача, заборгованості з орендної плати за Договором оренди №278 від 11.02.2013 у розмірі 28318,51 грн, розцінює докази позивача найбільш вірогідними, а також належними, допустимими та такими, що підтверджують факт заборгованості відповідача.

Отже, суд вважає позовні вимоги, про стягнення з відповідача 28318,51 грн орендної плати за Договором оренди №278 від 11.02.2013 обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у розмірі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Білоцерківської міської громадської організації "Дитячий фонд" (09112, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, буд. 12, код ЄДРПОУ 26246098) на користь Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. А. Шептицького, буд. 2, код ЄДРПОУ 20577351) 28318,51 грн боргу та 2270,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.05.2021.

Суддя А.Ф. Черногуз