Рішення № 96817570, 07.05.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1987/21

провадження №2/619/908/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2021 року

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Кононихіної Н. Ю.,

при секретарі Мєщан І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі

цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування за заповітом», де в третій особі є Солоницівська селищна рада Харківської області,

встановив:

До суду звернувся позивач ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування за заповітом», де в третій особі є Солоницівська селищна рада Харківської області. З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками записані: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 , які уклали свій шлюб 01.05.1962. А розірвали шлюб у 2002 році. Відповідачка по справі - рідна сестра позивача - ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вся їх родина проживала в АДРЕСА_4 .

Житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 зареєстрований в КП «БТІ ДРР» станом на 31.12.2012 на ім`я батька ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконавчим комітетом Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області 04.10.1965.

Земельна ділянка площею 0,12 га під забудову житлового будинку була виділена батькові постановою загальних зборів колгоспників колгоспу «Нова культура» сел. Вільшани від 19.04.1963.

В період з 1963 року по 1965 рік на цій земельній ділянці батьком був збудований житловий будинок з надвірними будівлями, який був введений до експлуатації згідно акту від 09.06.1965.

На той час житловий будинок літ. «А-1» житловою площею 60,3 кв.м., загальною площею 98,8 кв.м. складався з трьох житлових кімнат, кухні, коридору, комори, з надвірних будівель, була зведена вбиральня та льох, благоустрій земельної ділянки був забезпечений огорожею та воротами з хвірткою.

Все своє життя батько упорядковував житловий будинок та земельну ділянку, добудовував нові приміщення, зводив нові надвірні будівлі та споруди, покращуючи умови проживання для своєї родини. В 1967 році до житлового будинку була прибудована веранда, збудовані гараж, літня кухня, оглядова яма, сарай. В 1975 році були добудовані житлова прибудова, тамбур та ганок, збудована зливна яма. В 1976 році була збудована вбиральня замість старої. В 1988 році батько збудував дві літні кухні, два сараї, навіс, ще один гараж. Крім того, постійно велись роботи всередині будинку з його упорядкування.

Таким чином, станом на 1999 рік житлова площа будинку збільшилась і стала складати 74 кв.м., а підсобна площа 46,1 кв.м.

В подальшому будівництво було припинено в зв`язку з хворобою батька.

Крім того, в 2002 році батько ОСОБА_3 розірвав шлюб з матір`ю ОСОБА_4 (справа №2-1693/02, суддя Швецова Л.А.), рішення суду набрало законної сили 17.12.2002. Між батьками не було спору про розподіл подружнього майна, мати вважала, що весь житловий будинок з надвірними будівлями належить батькові ОСОБА_3 , який його і побудував.

В даному житловому будинку разом із батьком залишилися проживати та були зареєстровані позивач і колишня дружина батька - ОСОБА_4 , яка з моменту розірвання шлюбу у 2002 році не звернулась у суд із позовом про розподіл подружнього майна - зокрема у вигляді спірного житлового будинку із надвірними будівлями АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована із своєю сім`єю у АДРЕСА_3 .

За таких обставин батько все своє майно заповів ОСОБА_1 , своєму синові на підставі заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області 02.06.2004, р. № 110.

ОСОБА_3 , батько позивача - помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті батька залишилась спадщина, яка складалась з житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_4 , та квартири АДРЕСА_5 , а також грошових внесків з відсотками на рахунках Ощадбанку.

Спадщину позивач ОСОБА_1 прийняв відповідно до вимог закону. В Дергачівській державній нотаріальній конторі Харківської області була відкрита спадкова справа № 495/2004, за якою старшим державним нотаріусом Задоріною Т.В. 07.12.2004 йому були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом - на грошові внески з відсотками, р. № 1- 3512, а також на квартиру в санаторії «ОСОБА_1».

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_4 не було видане, в зв`язку з тим, що виявилась невідповідність поштової адреси, а саме номеру будинку, на час відкриття спадщини поштовій адресі (номеру будинку) на час виділення земельної ділянки, забудови будинку та реєстрації права власності на нього.

З 2004 року позивач намагався вирішити питання з оформлення своїх спадкових справ на вказаний житловий будинок в нотаріальному порядку, але не зміг цього зробити. На теперішній час ним отримана інформація, що зміна номеру будинку, яка відбулась в зв`язку із впорядкуванням адресного господарства. Тому він змушений звернутися до суду.

Таким чином. позивач просив визнати за ним, ОСОБА_1 - право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 120,10 кв.м., житловою площею 74,00 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті його батька ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, сповіщений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, просив розглядати справу у його відсутності, суд розглядає справу на тих доказах, які надані до справи та у відсутності позивача.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, сповіщена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, просила розглядати справу у її відсутності, суд розглядає справу на тих доказах, які надані до справи та у відсутності відповідача.

У судове засідання представник третьої особи Солоницівської селищної ради Харківської області не з`явився, сповіщений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився без поважних причин. Суд розглядає справу у відсутності представника третьої особи, на тих доказах, які надані до судового засідання.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні докази у справі, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Відповідно до п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 07.07.1994, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину ( тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем, чи подавали заяву нотаріусу про прийняття спадщини).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування»

п.1: Спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 2статті 1236 ІІК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень ст. 1218 ІІК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК У країни спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

В постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування`вказано. що спадкоємець є таким, що спадщину не прийняв, якщо свідомо, за відсутності будь-яких перешкод своєчасно не вчиняв дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживаючи у АДРЕСА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Вільшанською селищною радою Дергачівського району Харківської області від 07 червня 2004 року).

Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 ), та квартири АДРЕСА_5 , а також грошових внесків з відсотками на рахунках Ощадбанку.

Спадщину позивач ОСОБА_1 прийняв відповідно до вимог закону. В Дергачівській державній нотаріальній конторі Харківської області була відкрита спадкова справа № 495/2004, за якою старшим державним нотаріусом Задоріною Т.В. 07.12.2004 йому були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом - на грошові внески з відсотками, р. № 1- 3512, а також на квартиру в санаторії « ОСОБА_1 ».

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_4 не було видане, в зв`язку з тим, що виявилась невідповідність поштової адреси, а саме номеру будинку, на час відкриття спадщини поштовій адресі (номеру будинку) на час виділення земельної ділянки, забудови будинку та реєстрації права власності на нього.

У судовому засіданні також встановлено, що земельна ділянка площею 0,12 га під забудову спірного житлового будинку була виділена ОСОБА_3 постановою загальних зборів колгоспників колгоспу «Нова культура» сел. Вільшани від 19.04.1963 у АДРЕСА_2 .

В період з 1963 року по 1965 рік на цій земельній ділянці батьком був збудований житловий будинок з надвірними будівлями, який був введений до експлуатації згідно акту від 09.06.1965 року.

На той час житловий будинок літ. «А-1» житловою площею 60,3 кв.м., підсобною площею 98,8 кв.м. складався з трьох житлових кімнат, кухні, коридору, комори, з надвірних будівель, була зведена вбиральня та льох, благоустрій земельної ділянки був забезпечений огорожею та воротами з хвірткою.

Все своє життя батько упорядковував житловий будинок та земельну ділянку, добудовував нові приміщення, зводив нові надвірні будівлі та споруди, покращуючи умови проживання для своєї родини. В 1967 році до житлового будинку була прибудована веранда, збудовані гараж, літня кухня, оглядова яма, сарай. В 1975 році були добудовані житлова прибудова, тамбур та ганок, збудована зливна яма. В 1976 році була збудована вбиральня замість старої. В 1988 році батько ОСОБА_3 збудував дві літні кухні, два сараї, навіс, ще один гараж. Крім того, постійно велись роботи всередині будинку з його упорядкування.

Таким чином, станом на 1988 рік житлова площа будинку збільшилась і стала складати 74 кв.м., а підсобна площа 46,1 кв.м. В подальшому будівництво було припинено в зв`язку з хворобою батька.

Дані обставини підтверджуються технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виданого ФОП ОСОБА_6 від 18.04.2021.

Відповідно до виготовленого за замовленням спадкодавця технічного паспорту на житловий будинок, будівництво було завершено в 1988 році, поточна інвентаризація була проведена в 2021 році, про що є відповідна відмітка у технічному паспорті та складений акт.

У момент інвентаризації самочинних споруд земельній ділянці не знаходиться, оскільки відповідно до вимог абз. 38 п. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництв архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127, крім того відповідно до абз. 74-79 п. 3,2 не належать до самочинних: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Однак, згідно довідки Дергачівського міжміського БТІ від 26.02.1999 у спірному домобудуванні є самочинні будови: гаражі, оглядова яма, літні кухні, сараї, вбиральня, літній душ, навіс, альтанка, зливна яма.

Згідно діючого законодавства (ст. 331 ЦК України) та законодавства, яке діяло на час будівництва для права власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Факт завершення будівництва підтверджується складеними технічними паспортами.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Будівництво житлового будинку, права на які перейшли до позивача завершено ще в 1988 році, договором, за яким здійснювалось будівництво передбачено введення об`єкту завершеного будівництвом в експлуатацію та відповідну реєстрацію права власності на це майно.

Отже для того, аби здійснити державну реєстрацію права власності та ввести об`єкт нерухомого майна до експлуатації позивачу необхідно підтвердити рішенням суду перехід прав забудовника від померлої особи спадкодавця.

Питання прийняття в експлуатацію нерухомого майна врегульовано діючим законодавством:

відповідно до абзацу 2 пункту 3.1 розділу 3 «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 19.03.2013 N 95 документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них у які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Таким чином відповідно до умов діючого законодавства в сфері будівництва (п. 9 Розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вказаним вище порядком прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна до 05 серпня 1992 року не вимагається та органами, які уповноважені здійснювати прийняття в експлуатацію не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого року N 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті України 18 лютого 2002 року за N 157/64 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і обтяжень".

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього прав.

Для того, щоб позивачу реалізувати своє право власності на житловий будинок відповідно порядку проведення державної реєстрації прав і обтяжень згідно Розділу IV діючого Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та прийнятого для реалізації цього закону Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно і обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 22 червня 2011 року - необхідно надати документ що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, згідно п.п. 10 цього порядку таким документом є: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та її речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин суд встановлює факт належності спірного нерухомого майна за ОСОБА_3 , а саме на житловий будинок А1 з прибудовою А1-1, верандою -а, тамбуром а1, ганком а2, гаражем Б, літніми кухнями В,Л,в, оглядовою ямою -б, льохом Г, сараями Д,Е,М,С, вбиральнею Ж, літнім душем З, навісом Н, гаражем П, альтанкою Р, зливною ямою К1, воротами №1, огорожею №2, колодязем К загальною площею 120,10 м.кв., житловою - 74,00 м.кв., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 - згідно довідки, виданої Солоницівською селищною радою Харківського району Харківської області від 05.02.2021 - про впорядкування адресного господарства селищної ради, а також Розпорядження Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 05.01.2016 про перейменування вулиць.

Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 - є син ОСОБА_1 на підставі заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області 02.06.2004, р. № 110. Спадкоємцем першої черги за законом є ОСОБА_2 , яка не оспорює заповіту батька та не зверталась у встановлений законом строк у нотаріальні органи із заявою про прийняття спадщини. Колишня дружина померлого ОСОБА_4 - не являється спадкоємцем колишнього чоловіка за законом або за заповітом т.я. шлюб між подружжям розірвано рішенням Дергачівського райсуду Харківської області від 14.11.2002 (цивільна справа №2-1693/02, суддя Швецова Л.А.), рішення суду набрало законної сили, претензій щодо оспорювання заповіту вона не подала, позов про поділ подружнього майна, придбаного у період 1963-1988 років - у справі відсутній.

Таким чином, суд визнає право власності як за спадкоємцем за заповітом - за ОСОБА_3 на житловий будинок А1 з прибудовою А1-1, верандою -а, тамбуром а1, ганком а2, гаражем Б, літніми кухнями В,Л,в, оглядовою ямою -б, льохом Г, сараями Д,Е,М,С, вбиральнею Ж, літнім душем З, навісом Н, гаражем П, альтанкою Р, зливною ямою К1, воротами №1, огорожею №2, колодязем К загальною площею 120,10 м.кв., житловою - 74,00 м.кв., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 - після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі викладеного та керуючись статтями 1220, 1222, 1268, 1269, 1270 ЦК України, статтями 10, 12, 13, 76-78, 141, 259 ЦПК України, суд,

вирішив:

Визнати право власності як за спадкоємцем за заповітом - за ОСОБА_3 на житловий будинок А1 з прибудовою А1-1, верандою -а, тамбуром а1, ганком а2, гаражем Б, літніми кухнями В,Л,в, оглядовою ямою -б, льохом Г, сараями Д,Е,М,С, вбиральнею Ж, літнім душем З, навісом Н, гаражем П, альтанкою Р, зливною ямою К1, воротами №1, огорожею №2, колодязем К загальною площею 120,10 м.кв., житловою - 74,00 м.кв., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 - після смерті батька ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Н. Ю. Кононихіна