Рішення № 96816598, 05.05.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1362/21

Провадження № 2/0182/1593/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.05.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи - приватний нотаріус Івано-Франковського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи - приватний нотаріус Івано-Франковського міського нотаріального округу Личук Т.В. та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 17 лютого 2021 року від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження № 64464434 від 10 лютого 2021 року про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості в розмірі 13 598 грн. 50 коп. на підставі виконавчого напису № 6870, вчиненого 26 грудня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франковського міського нотаріального округу Личук Т.В. Разом з постановою про відкриття виконавчого провадження позивач отримав постанову про арешт коштів боржника, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди. Тобто, про вчинення всіх вищевказаних дій позивачу нічого відомо не було, тим паче, з отриманих копій постанов виконавчого провадження стало відомо, що в нього наявна заборгованість за кредитним договором, укладеним між ним та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а тому були вчиненні вищевказані виконавчі дії, з якими він категорично не погоджується та вважає, що виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, виходячи з наступного. Відповідно до ст.88 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. При цьому, 21 серпня 2010 року між ним та ПАТ «Дельта - Банк» було укладено кредитний договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки. Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб, ПАТ «Дельта - Банк» як юридична особа знаходиться в стані припинення за рішенням державного органу про припинення юридичної особи внаслідок ліквідації. Тобто, ані з відомостей з державного реєстру, ані з постанов не вбачається, що ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було відступлено право вимоги по вищевказаному договору, або, що відповідач є правонаступником ПАТ «Дельта - Банк». Таким чином, вважає, що без документального підтвердження переходу прав вимоги до ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» стягнення заборгованості є незаконним, що, в даному випадку, свідчить про те, що заборгованість не може бути безспірною. Враховуючи вищевикладені обставини, просить суд визнати виконавчий напис від 26 грудня 2020 року, зареєстрований в реєстрі № 6870 та вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про стягнення з нього на користь ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» грошових коштів у сумі 13 597 грн. 50 коп. таким, що не підлягає виконанню. Крім того, просить суд стягнути з ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на його користь судові витрати, які були сплачені ним при подачі позову до суду.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2020 року по даній справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Копія вищевказаної ухвали з позовною заявою та доданих до неї документів була направлена відповідачу по справі. Крім цього, відповідачу було запропоновано протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали надіслати суду та позивачу відзив на позовну заяву та всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.17-18).

Відповідач своїм правом, передбаченим ст.178 ЦПК України скористався та 23 квітня 2021 року від представника ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено наступне. 21 серпня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та позивачем було укладено Договір № 002-26505-21082010 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговуванням платіжної картки. 07 травня 2020 року між Акціонерним товариством «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 2240/К, у відповідності до умов якого правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Дельта Банк» є ТОВ «ФК «ЄАПБ», в тому числі, і за Кредитним договором № 002-26505-21082010 від 21 серпня 2010 року. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.1 ст.626 та ч.1 ст.638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору. При цьому, ч.1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства. Також, як встановлено ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору та відбувається шляхом укладення договору. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. Поряд з цим на підтвердження відступлення права вимоги від АТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Кредитним договором № 002-26505-21082010 від 21 серпня 2010 року, який був укладений між позивачем та первісним кредитором, представник відповідача долучає належним чином засвідчену копію Договору відступлення прав вимоги № 2240/К від 07 травня 2020 року та копію витягу Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 2240/К від 07 травня 2020 року. 26 грудня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6870, щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості в розмірі 13 598,50 грн. за період з 07 травня 2020 року по 30 листопада 2020 року, з яких: 12 798,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 0 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами; 0 грн. - сума заборгованості за комісією та 800,00 грн. плата, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису. Щодо твердження позивача, що приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., вчиняючи виконавчий напис, не врахував та не перевірив факт безспірності (наявності чи відсутності) спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону, то представник відповідача зазначає наступне. Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно п.19 ст.34 ЗУ «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси. Виходячи з положень ст.87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. В пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідчені угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язань. Відповідно до п.п.1.1., 3.1, 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною. Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису. З урахуванням приписів ст.ст.16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що зазначено в правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-887цс17 від 05 липня 2017 року. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» суд повинен перевірити у такому спорі доводи боржника в повному обсязі та установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом, відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Виходячи з наведеного, вважає, що ним виконано вимоги, передбачені п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», та подано приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуку Т.В. вичерпний перелік документів для вчинення виконавчого напису, а саме: 1) оригінал кредитного договору та розрахунок заборгованості (виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості), а, отже, виконавчий напис, вчинений 26 грудня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 6870, щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості в розмірі 13 598,50 гривень не підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість можна вважати безспірною, а тому ОСОБА_1 слід відмовити в задоволенні позову (а.с.71-74).

Позивач ОСОБА_1 скористався своїм правом на подачу до суду відповіді на відзив, згідно якого посилався на обставини, викладені в позовній заяві та додатково зазначив, що приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», оскільки відсутні докази того, що позивачу було відомо про укладений договір про відступлення прав вимоги, визначено грошову вимогу, яка підлягає виконанню та названий фактор, якому має бути здійснений платіж, відсутні докази для визнання суми заборгованості за кредитним договором безспірною, а тому його позовні вимоги, на його думку, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню (а.с.68-69).

В судове засідання 05 травня 2021 року позивач не з`явився, від його представника ОСОБА_2 , яка діє на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги, надійшла заява, в якій вона просить суд розгляд справи проводити за її відсутності, на задоволенні позову наполягала та просила вимоги задовольнити (а.с.87).

Відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення (а.с.34), однак, в судове засідання не з`явився, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач скористався, будь-які інші заяви на адресу суду не надходили.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., належним чином був повідомленим про розгляд справи. Однак, конверт, який був направлений за адресою останнього відомого його місця перебування, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.36). Крім цього, вимоги ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року про витребування доказів не виконав, копію нотаріальної справи в рамках виконавчого провадження не надав (а.с.28-29).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О., будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення (а.с.35), в судове засідання не з`явився, 25 березня 2021 року від нього на адресу суду надійшло клопотання, в якому просив суд розгляд справи проводити за його відсутності та при ухваленні рішення поклався на розсуд суду за наявними в матеріалах справи доказами (а.с.31). При цьому, вимоги ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року про витребування доказів були виконані в повному обсязі, матеріали виконавчого провадження № 64464434 на адресу суду були надані 15 квітня 2021 року (а.с.37-65).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Як встановлено судом, 26 грудня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. було вчинено виконавчий напис № 6870 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості в розмірі 13 598 грн. 50 коп. (а.с.40). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. від 10 лютого 2021 року було відкрито виконавче провадження № 64464434, а також в рамках даного виконавчого провадження були винесені постанови про арешт коштів боржника, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди (а.с.44-51).

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, а також статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, а безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.9999 року № 1172.

Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.

Так, що стосується такої обов`язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису, як безспірність заборгованості, то характер правового врегулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи, згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Таким чином, враховуючи викладене та приймаючи до уваги приписи статей 15, 16, 18 ЦК України та статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд доходить висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не встановлює, а лише підтверджує вже наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Отже, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні: чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Стаття 50 ЗУ «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до п.6 ч.3 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги задоволені, а позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір за подання позову (908 грн. 00 коп.), то у порядку, передбаченому ст.141 ЦПК України, він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи - приватний нотаріус Івано-Франковського міського нотаріального округу Личук Т.В. та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, необхідно задовольнити, визнавши виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.3, 12, 81, 141, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи - приватний нотаріус Івано-Франковського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович та приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 26 грудня 2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 6870, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франковського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» грошових коштів у сумі 13 598 грн. 50 коп., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім грн.) 00 коп., сплачені останнім при поданні позову до суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал