Ухвала суду № 96816509, 12.05.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2648/21

Провадження №1-кс/204/644/21

УХВАЛА

іменем України

12 травня 2021 року м. Дніпро

Слідчий суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Книш А.В., за участі секретаря судового засідання Косюк А.О., прокурора Медведовського О.Ю., засудженого ОСОБА_1 , захисника Хоміча Р.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення порушених прав в порядку ч. 1 ст. 206 КПК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням в порядку ч. 1 ст. 206 КПК України про поновлення порушених прав, в якому просив зупинити порушення його прав людини шляхом звільнення його від подальшого відбування незаконного покарання у виді довічного позбавлення волі, обмежившись вже реально відбутим скаржником строком ув`язнення, який складає 22 роки 6 місяців 11 днів. В обґрунтування скарги зазначив, що він перебуває в ув`язненні у ДУ «Дніпровська УВП №4» та станом на даний час є достовірно встановлений та документально підтверджений судовими рішеннями факт того, що держава Україна з самого моменту проголошення Дніпропетровським обласним судом 14 листопада 2000 року вироку, яким скаржника було засуджено до довічного позбавлення волі, порушуючи положення ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, стала піддавати скаржника систематичним катуванням, нелюдському та принижуючому гідність поводженню та покаранню.

Засуджений ОСОБА_1 та захисник Хоміч Р.Г. у судовому засіданні підтримали клопотання та просили його задовольнити.

Прокурор Медведовський О.Ю. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказав, що твердження щодо незаконності вироку є не вірними та таке клопотання не вирішується в порядку статті 206 КПК України.

Вирішуючи клопотання суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Частиною 2 ст. 206 КПК України визначено, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 93 п.п. «б», «г», «з», ст.ст. 17 ч.2, 93 п.п. «б», «г», «з», ст. 145 ч.1 КК України до довічного позбавлення волі у тюрмі суворого режиму.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 січня 2001 року зазначений вирок залишено без змін.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2020 року заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 16 січня 2001 року щодо нього за нововиявленими обставинами повернуто на підставі ст. 464 ч. 3, ст. 429 ч. 3 п. 3 КПК України.

Постановою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задоволено частково; ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2020 року скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 16 січня 2001 року, якою залишено без змін вирок Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 року, яким ОСОБА_1 , засуджено за ст. 93 п. “б”, “г”, “з”, ст. ст. 17 ч. 2, 93 п. п. “б”, “г”, “з”, ст. 145 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 42 КК України до довічного позбавлення волі залишено без задоволення.

З огляду на наведене, судом встановлено, що на даний час ОСОБА_1 перебуває під вартою відповідно до судового рішення – вироку Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 року.

Частиною 3 статті 26 КПК України, передбачено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Судом враховується, що скарга ОСОБА_1 зводиться до незгоди з вироком Дніпропетровського обласного суду від 14 листопада 2000 року та вирішення питання про звільнення від відбування покарання, однак питання перегляду вироку та його виконання виходять за межі компетенції слідчого судді.

Враховуючи викладене у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення порушених прав в порядку ч. 1 ст. 206 КПК України слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.24, 202, 206, 309 КПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення порушених прав в порядку ч. 1 ст. 206 КПК України – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: