Ухвала суду № 96816074, 09.04.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/7261/13-ц

Провадження № 6/932/54/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова І.А., за участю секретаря судового засідання Тимощук К.А., стягувача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 , про встановлення способу та порядку виконання судового рішення, –

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся 04.01.2018 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, а саме рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2013 року по справі № 200/7261/13-ц.

Зазначеним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, задоволені частково та стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в сумі 20 000 грн. 00 коп. В решті вимог – відмовлено.

В обґрунтування заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, заявник указує, що листом від 20.12.2017 директор юридичного департаменту ДВСУ повідомив стягувача про неможливість виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2013 р., оскільки до заяви про виконання судового рішення додана лише його копія, а також не доданий оригінал виконавчого листа, що суперечить вимогам Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 845 від 03.08.2011. Це, на думку заявника, ускладнює виконання судового рішення, оскільки ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2012 року було роз`яснено інше рішення суду, де судом встановлено, що в розумінні п. 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, виконавчим документом є копія рішення суду, яке набрало законної сили. Також цією ухвалою роз`яснено, що зазначене рішення підлягає примусовому виконанню відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі заяви стягувача, або добровільному виконанню Державною казначейською службою України шляхом безспірного списання коштів на користь заявника. Вказані обставини, на думку заявника, ускладнюють виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2013 року по справі № 200/7261/13-ц, тому він просить встановити порядок і спосіб виконання рішення суду відповідно мотивувальній частині цього рішення та наявним обставинам: Боржник, тобто ДКСУ, який отримав заяву стягувача про виконання рішення з доданням копії самого рішення, повинен виконати це рішення без будь-яких додаткових вимог, зокрема направлення йому стягувачем оригіналу виконавчого листа.

В судовому засіданні стягувач уточнив вимоги своєї заяви та просив змінити спосіб та порядок виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2013 року по справі № 200/7261/13-ц, а саме зобов`язати Державну казначейську службу України виплатити йому заподіяну моральну шкоду в розмірі 20 000, 00 грн. Додатково пояснив, що протягом багатьох років вказане рішення суду не виконується компетентними органами, незважаючи на те, що факт його невиконання та порушення Україною конвенційних прав заявника встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини. З наведених підстав просив заяву задовольнити та змінити спосіб виконання судового рішення зі стягнення моральної допомоги на зобов`язання виплатити кошти.

Представник Державної казначейської служби в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, проте його неявка не перешкоджає вирішенню питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Заслухавши пояснення стягувача ОСОБА_1 , дослідивши подану ним заяву та перевіривши матеріали справи, судом встановлено таке.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2013 року по справі № 200/7261/13-ц (головуючий суддя Кудрявцева Т.О.) позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна, Державної казначейської служби України, задоволені частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в сумі 20 000 грн. 00 коп. Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення моральної шкоди та стягнення матеріальної шкоди. Судові витрати по справі в сумі 114 грн. 70 коп. віднесено на рахунок держави.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив з того, що рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Заїченко проти України» від 22.11.2007 року, яке є остаточним, у п.п. 28 - 30 встановлено, що невиконанням судового рішення, ухваленого на користь позивача, порушені його права, які гарантовані національним законодавством, ст. ст. 6 і 13 Конвенції з прав людини та основних свобод і ст. 1 Додаткового протоколу до цієї Конвенції. Цим самим рішенням у його п. 35 встановлено, що невиконанням ухвали про стягнення з державного бюджету 3000,00 грн. позивачу завдано немайнову (моральну) шкоду у розмірі 2000 євро. Тобто цим рішенням вказане на те, що неможливість отримати виконання рішення на її чи його користь становить втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, як це передбачено у першому реченні першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, невиконанням рішення суду і відмовою у його виконання Державною казначейською службою України порушуються права позивача на справедливий судовий розгляд у розумний термін, на ефективний захист у національному органі, на право власності, що не підлягає новому доказуванню, внаслідок встановлення цієї обставини остаточним рішенням Європейського суду з прав людини щодо цього самого права тими самими порушеннями прав тієї самої особи. Отже, діями Державної казначейської служби по поверненню позивачу без виконання листом від 05.04.2012 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2011 року, невиконанням цього рішення, порушується право власності позивача на грошові кошти в сумі 17500,00 грн., належні йому до стягнення за цим рішенням, що дійсно заподіяло йому моральну шкоду.

Виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи вищенаведені обставини, встановлені рішенням Європейського суду з прав людини від 22.11.2007 року у справі «Заїченко проти України», суд вважав доведеним заподіяння позивачу за вказаних обставин моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. та приходить до необхідності захисту порушеного права позивача шляхом списання на відшкодування йому моральної шкоди грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь у розмірі 20 000,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2013 року по справі № 200/7261/13-ц тривалий час не виконується. Доказів виконання цього рішення суду не надано. Невиконання судового рішення, яке ухвалене на користь ОСОБА_1 , про стягнення суми моральної шкоди, може в подальшому становити порушення ст. ст. 6 і 13 Конвенції з прав людини та основоположних свобод і ст. 1 Додаткового протоколу до цієї Конвенції, що було констатовано вже в інших рішеннях Європейського суду з прав людини в аналогічних правовідносинах та відносно цього самого заявника. Отже, є ризик повторного порушення прав заявника в аналогічних відносинах, що не є допустимим, оскільки у разі ухвалення рішення Європейським судом з прав людини може бути покладений додатковий тягар на Державний бюджет України у вигляді стягнення справедливої сатисфакції. Тому з метою відновлення прав заявника та створення умов для виконання судового рішення, є підстави для зміни способу та порядку його виконання, з тим, щоб забезпечити реальне виконання вказаного судового рішення.

Відповідно до ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. При цьому, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Заява про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб. Тобто, у такому разі слід відрізняти способи захисту цивільного права, передбачені ст.16 ЦК України, та способи і порядок виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 3 ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України», пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України», тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виконання судового рішення є завершальною стадією судового процесу, в якій остаточно реалізується завдання цивільного судочинства - ефективний захист та поновлення порушених прав.

Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов`язані з обов`язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово. Про зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови суду або про відмову у їх задоволенні виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Чинним законодавством не передбачено чіткого та вичерпного переліку підстав зміни способу та порядку виконання судового рішення. Однак, до обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення процесуальне законодавство відносить наступні: хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність коштів на рахунку державного органу, відсутність бюджетних призначень, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо, тощо), але відповідно ці обставини не є вичерпними.

Отже, суд в кожному випадку повинен навести конкретні обставини, які можуть бути розцінені як такі, що свідчать про суттєве ускладнення виконання судового рішення, або про неможливість його виконання.

Як вказав в судовому засіданні заявник, саме по собі тривале невиконання судового рішення органом державної казначейської служби може свідчити про наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення. Крім того, вимагання у заявника виконавчого листа, інших документів, є безпідставним, оскільки за змістом п. 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, виконавчим документом є копія рішення суду, яке набрало законної сили. Такі рішення підлягають безумовному виконанню. Також заявник указує, що він неодноразово звертався як до посадових осіб Департаменту ДВСУ, так і територіального підрозділу казначейської служби, з приводу виконання рішення, однак не отримав пояснень щодо тривалого невиконання рішення суду.

Суд погоджується з доводами стягувача, оскільки тривале невиконання судового рішення призводить до порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , а також може становити порушення як вимог національного законодавства та і практики Європейського суду з прав людини, тому з метою створення умов для виконання судового рішення, забезпечення його ефективного і швидкого виконання, суд вважає за доцільне змінити спосіб його виконання з вимоги «стягнути» моральну шкоду на зобов`язання компетентного органу – Державної казначейської служби України виплатити ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень, 00 коп. Така зміна способу виконання судового рішення не є застосуванням нового способу захисту порушеного права та не змінює рішення по суті, а лише є прийняттям судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

За нормою ч. 2 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 № 4901-VI У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

На підставі викладеного, керуючись 258, 260, 261, 353, 435 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , про встановлення способу та порядку виконання судового рішення, задовольнити частково.

Змінити спосіб виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2013 року по справі № 200/7261/13-ц, а саме зобов`язати Державну казначейську службу України виплатити ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень, 00 коп.

В іншій частині вимог заяви – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо, або через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.А. Кондрашов