Ухвала суду № 96815267, 12.05.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження № 1-кп/243/551/2021

Номер справи 243/2619/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» травня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання – Олейникова Є.Г.,

- прокурора – Гавриш І.П.

- представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката Врублевського В.В.,

- обвинувачених – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

- захисників обвинувачених – адвокатів Вітюка О.С., Забавіна О.Г., Сухиніна А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів в залі № 4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за № 12020050510001945 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 13 листопада 2020 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов`янської окружної прокуратури Донецької області 17 березня 2021 року по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, не має на утримані неповнолітніх дітей, інвалідом не являється, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 19 жовтня 1993 року Військовим судом Донецького гарнізону за ст.ст. 142 ч. 2, 240 п. «в», 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років;

- 09 грудня 1997 року Слов`янським районним судом Донецької області за ст.ст. 142 ч. 3, 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років. Звільнений 12 червня 2003 року умовно-достроково на невідбутий строк один рік дев`ять місяців двадцять сім днів;

- 03 грудня 2009 року Олександрівським районним судом Донецької області за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 162 ч. 1, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. Звільнений 10 червня 2011 року умовно-достроково на невідбутий строк десять місяців двадцять вісім днів;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 146 ч. 2, 189 ч. 4 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Очеретине Олександрівського району Донецької області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, не має на утримані неповнолітніх дітей, інвалідом не являється, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 05 липня 2006 року Дзержинським міським судом Донецької області за ст. 187 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років, з конфіскацією майна. Звільнений 23 березня 2012 року по відбуттю строку покарання;

- 28 січня 2013 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ст.ст. 185 ч. 2, 71 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців. Звільнений 11 червня 2014 року на підставі Закону України «Про амністію»;

- 12 січня 2017 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 309 ч. 2, 317 ч. 1, 70 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. Звільнений 25 лютого 2020 року по відбуттю строку покарання;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 146 ч. 2, 189 ч. 4 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Єнакієве Донецької області, українки, громадянки України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованої, заміжньої, не має на утримані неповнолітніх дітей, інвалідом не являється, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 146 ч. 2, 189 ч. 3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2021 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшло кримінальне провадження за № 12020050510001945 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 13 листопада 2020 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов`янської окружної прокуратури Донецької області по обвинуваченню ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 146 ч. 2, 189 ч. 4 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 146 ч. 2, 189 ч. 4 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 146 ч. 2, 189 ч. 3 КК України.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2021 року обрано відносно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжний захід – «тримання під вартою» на 60 днів – до 17 травня 2021 року включно.

В судовому засіданні прокурор заявив Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до шістдесяти днів, оскільки обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 можуть ухилитися від слідства та суду, строк тримання під вартою спливає 17 травня 2021 року, а справа до теперішнього часу по суті не розглянута, підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченим, вважає не має.

Представник потерпілого ОСОБА_1 – адвокат Врублевський В.В. в судовому засіданні просив суд задовольнити Клопотання прокурора.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх захисники - адвокати Вітюк О.С., Забавін О.Г., Сухинін А.О., в судовому засіданні заперечували проти задоволення Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважають, що слід обрати запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі.

Заслухавши думку учасників судового засідання, при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити Клопотання прокурора.

Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2021 року до обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Встановлено, що 13 листопада 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050510001945 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України.

13 листопада 2020 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України.

24 лютого 2021 року ОСОБА_2 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 146 ч. 2, 189 ч. 4 КК України.

ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років та у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, з конфіскацією майна.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочинів, суд вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду, в тому числі покинути територію України.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що інкриміновані обвинуваченому злочини було вчинено із застосуванням насильства до потерпілих, крім того, обвинуваченому відоме місце мешкання потерпілих та їх особисті данні. Суд зважає, що реальна небезпека здійснення впливу на потерпілих може мати місце лише на початку кримінального провадження. В той же час з урахуванням наведених обставин, зокрема способу вчинення злочину, цей ризик суд вважає встановленим, оскільки здійснення впливу на потерпілих може мати на меті зміни наданих ними показань або відмову від них.

Судом приймається до уваги, що ОСОБА_2 утримується під вартою з 13 листопада 2020 року, тому, розглядаючи можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час судового засідання, суд вважає необхідним перевірити можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованих злочинів, які є насильницькими, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, заподіяння фізичних страждань, чітким є переконання суду, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України. Також суд вважає, що обставини, на які посилалась сторона захисту в якості підстав для зміни запобіжного заходу, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості та обставин інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та нівелювати встановлені ризики.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 на більш м`який, оскільки обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою під час підготовчого судового засідання з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочинів, що інкримінуються обвинуваченому та покаранню, що може бути йому призначене, в разі визнання його винуватим.

Встановлено, що 13 листопада 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050510001945 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України.

14 листопада 2020 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України.

24 лютого 2021 року ОСОБА_3 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 146 ч. 2, 189 ч. 4 КК України.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років та у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, з конфіскацією майна.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочинів, суд вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду, в тому числі покинути територію України.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що інкриміновані обвинуваченому злочини було вчинено із застосуванням насильства до потерпілих, крім того, обвинуваченому відоме місце мешкання потерпілих та їх особисті данні. Суд зважає, що реальна небезпека здійснення впливу на потерпілих може мати місце лише на початку кримінального провадження. В той же час з урахуванням наведених обставин, зокрема способу вчинення злочину, цей ризик суд вважає встановленим, оскільки здійснення впливу на потерпілих може мати на меті зміну наданих ними показань або відмову від них.

Судом приймається до уваги, що ОСОБА_3 утримується під вартою з 13 листопада 2020 року, тому, розглядаючи можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час судового засідання, суд вважає необхідним перевірити можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованих злочинів, які є насильницькими, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, заподіяння фізичних страждань, чітким є переконання суду, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України. Також суд вважає, що обставини, на які посилалась сторона захисту в якості підстав для зміни запобіжного заходу, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості та обставин інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та нівелювати встановлені ризики.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 на більш м`який, оскільки обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою під час підготовчого судового засідання з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочинів, що інкримінуються обвинуваченому та покаранню, що може бути йому призначене, в разі визнання його винуватим.

Встановлено, що 13 листопада 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050510001945 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України.

13 листопада 2020 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України.

25 лютого 2021 року ОСОБА_4 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 146 ч. 2, 189 ч. 3 КК України.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років та у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, з конфіскацією майна.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 , з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у випадку визнання її винуватою у вчиненні злочинів, суд вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду, в тому числі покинути територію України.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що інкриміновані обвинуваченій злочини було вчинено із застосуванням насильства до потерпілих, крім того, обвинуваченій відоме місце мешкання потерпілих та їх особисті данні. Суд зважає, що реальна небезпека здійснення впливу на потерпілих може мати місце лише на початку кримінального провадження. В той же час з урахуванням наведених обставин, зокрема способу вчинення злочину, цей ризик суд вважає встановленим, оскільки здійснення впливу на потерпілих може мати на меті зміну наданих ними показань або відмову від них.

Судом приймається до уваги, що ОСОБА_4 утримується під вартою з 13 листопада 2020 року, тому, розглядаючи можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час судового засідання, суд вважає необхідним перевірити можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованих злочинів, які є насильницькими, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, заподіяння фізичних страждань, чітким є переконання суду, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України. Також суд вважає, що обставини, на які посилалась сторона захисту в якості підстав для зміни запобіжного заходу, з урахуванням особи обвинуваченої, тяжкості та обставин інкримінованих обвинуваченій кримінальних правопорушень, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та нівелювати встановлені ризики.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на більш м`який, оскільки обраний відносно обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою під час підготовчого судового засідання з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченої, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочинів, що інкримінуються обвинуваченій та покаранню, що може бути їй призначене, в разі визнання її винуватою.

Згідно ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

При судовому розгляді Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зокрема при розгляді Клопотання суд оцінює підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) та тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Суд вважає, що у Клопотанні, доданих документах та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 146 ч. 2, 189 ч. 4 КК України та доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 146 ч. 2, 189 ч. 3 КК України.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для застосування відносно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів, тобто по 10 липня 2021 року включно.

13 червня 2019 року Конституційний суд України у справі № 4-р/2019 визнав неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Та обставина, що ч. 2 ст. 392 КПК України не приведена законодавцем у відповідність до Конституції України, необхідність чого встановлено Рішенням Конституційного суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, не може бути підставою для обмеження права особи на оскарження судового рішення.

(Постанова Касаційного кримінального суду від 02 вересня 2020 року по справі 398/212/17).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 314, 315, 369-372, 395 КПК України, Рішенням Конституційного Суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити захід забезпечення кримінального провадження обраний під час судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на строк шістдесят діб - до 10 липня 2021 року включно.

Продовжити захід забезпечення кримінального провадження обраний під час судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на строк шістдесят діб - до 10 липня 2021 року включно.

Продовжити захід забезпечення кримінального провадження обраний під час судового розгляду обвинуваченій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на строк шістдесят діб - до 10 липня 2021 року включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим та направити Начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвалу постановлено, складено та підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повний текст ухвали проголошено 12 травня 2021 року о 12 годині 00 хвилин.

Головуючий суддя Т.А. Хаустова