Рішення № 96812379, 06.05.2021, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/980/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.05.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Леньо В.В. секретар судового засідання Казимірська Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 , останнім місцем проживання якого було: АДРЕСА_1 .

Інших спадкоємців до майна померлого немає, оскільки мати позивачки та дружина спадкодавця померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час свого життя померлий заповіту не залишив.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої входить земельна ділянка площею 0,55 га, для ведення товарно сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пийтерфолвівської сільської ради та належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на землю серії IІ-ЗК №021443 від 05.11.2001 року, виданного головою Петрівської сільської ради, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №559.

У відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України, позивач спадщину після смерті своєї батька прийняв.

Інші спадкоємці до майна померлої відсутні.

У зв`язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач звернулася до нотаріуса, для подачі документів на оформлення спадщини. Однак нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом оскільки спадкоємцем не представлено правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві, який повинен бути зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що передбачено п.4.15 та п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та в разі відсутності вказаних документів позивачу було рекомендовано звернутись до суду.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати за нею право власності спадкове майно.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача про день, час та місце розгляду справи, будучи належним чином повідомленим своєчасно, у судове засідання не з`явився, однак до суду подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ним позову прийнято судом.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 , останнім місцем проживання якого було: АДРЕСА_1 .

Інших спадкоємців до майна померлого немає, оскільки мати позивачки та дружина спадкодавця померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час свого життя померлий заповіту не залишив.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої входить земельна ділянка площею 0,55 га, для ведення товарно сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пийтерфолвівської сільської ради та належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на землю серії IІ-ЗК №021443 від 05.11.2001 року, виданного головою Петрівської сільської ради, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №559.

У відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України позивачі, як спадкоємці за законом п`ятої черги, спадщину після смерті своєї бабусі прийняли, оскільки вступили у фактичне володіння спадковим майном з моменту відкриття спадщини та проживали із спадкодавцем у спадковому будинку на час її смерті, що стверджується відмітками в паспортах позивачів.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Інших спадкоємців, до майна померлого, крім позивача, немає.

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

За прийняттям спадщини позивач звернувся до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. Однак державним нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки спадкоємцем не представлено правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві.

Разом з тим, правовстановлюючі документи втрачено, у позивача наявна тільки копія державного акта про право приватної власності на землю.

Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У той же час через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.

Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Саме з вказаних підстав позивач змушена звернутися до суду з цією позовною заявою.

Відповідно до положень п.3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ч.2 ст.382, ст.392 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Відповідно до ч.2 ст 1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що позивач надав суду достатньо доказів, які підтверджують позов, а визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за законом після смерті матері ОСОБА_2 має законне право на визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканкою АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,55 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Пийтерфолвівської сільської ради, що належала згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №021443 від 05.11.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №559, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 06.05.2021 року. Повний текст рішення виготовлено 11.05.2021 року.

ГоловуючийВ. В. Леньо