Ухвала суду № 96811239, 11.05.2021, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 129/520/21

Провадження № 2/131/319/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2021м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Балтака Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Чех Л.В.

представника позивача Грубого С.П.

представника відповідача Онофрійчука М.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Іллінці клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Іллінецького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

У підготовчому судовому засіданні представником відповідача було подана клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки у зв`язку із тим, що даний спір виник з приводу звільнення громадянина із публічної служби зазначена справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні представник відповідача зазначене клопотання підтримав, просив його задовольнити та додатково пояснив, що оскільки у відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування, то правова позиція останнього із даного питання полягає у тому, що зазначена справа має розглядатись в порядку визначеному КАС України.

У судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення судом даного клопотання про закриття провадження у справі, надавши відповідні письмові заперечення та повідомив суду, що його довірителька не набула статусу посадової особи місцевого самоврядування, оскільки остання під час перебування на посаді не виконувала організаційно-розпорядчих функцій, у зв`язку із чим даним спір підсудний місцевому загальному суду та має вирішуватись у порядку цивільного судочинства./

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

У змісті статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. При цьому у відповідності до частини 4 даної статті Основного Закону з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

За вимогами частини 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується, як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

У відповідності до абзацу 4 пункту 2 постанови ВССУ від 01.03.2013 р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції.

В свою чергу, змістом пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. При цьому пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема публічна служба – діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади АРК, органах місцевого самоврядування.

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними законами, до яких, зокрема, відноситься Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 р. № 2493-III.

Відповідно до статті 1 даного Закону України від 07 червня 2001 р. № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування – це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону № 2493-III).

Відповідно до вимог статті 7 Закону України від 07 червня 2001 р. № 2493-III посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим ? також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

У змісті абзацу 4 частини 1 статті 3 даного Закону України зазначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 815/6096/17 (провадження № 11-1282апп18) судом касаційної інстанції наведений правовий висновок, згідно якого при наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.

В свою чергу, судом з метою вирішення клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі, при дослідженні матеріалів особової справи позивача були встановлені наступні обставини даної справи.

Розпорядження голови Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області від 25.12.1991 р. № 26 ОСОБА_2 було прийнято на посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії селищної ради із 25 грудня 1991 р.

Розпорядженням голови Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області від 01.06.1998 р. № 6 ОСОБА_2 переведено на посаду старшого бухгалтера селищної ради.

Розпорядженням голови Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області від 15.08.2005 р. № 35 ОСОБА_1 , враховуючи рішення конкурсної комісії від 15.08.2005 р., в порядку переведення була призначена на посаду спеціаліста 1 категорії з бухгалтерського обліку селищної ради та останній був присвоєний 15 ранг посадової особи місцевого самоврядування (сьома категорія). При цьому, як вбачається зі змісту даного розпорядження на момент зазначеного призначення позивач стажу служби в органах місцевого самоврядування не мала.

В цей же день позивач склала присягу посадової особи місцевого самоврядування та була попереджена про наявність щодо неї спеціальних обмежень встановлених Законами України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та «Про боротьбу з корупцією» при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування та проходження даної служби, що підтверджується відповідними аркушами присяги та попередження із наявними на них особистими підписами ОСОБА_1 із зазначенням дати прийняття даної присяги.

Розпорядженням голови Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області від 15.08.2007 р. № 26 ОСОБА_1 спеціалісту 1 категорії з бухгалтерського обліку селищної ради присвоєний 14 ранг посадової особи місцевого самоврядування (7 категорія).

Розпорядження голови Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області від 17.08.2009 р. № 18 ОСОБА_1 спеціалісту з бухгалтерського обліку селищної ради присвоєний 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування (сьома категорія).

Розпорядженням голови Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області від 18.01.2017 р. № 4-ОС ОСОБА_1 в порядку переведення була переведена на посаду спеціаліста 1 категорії фінансово-господарського відділу виконавчого комітету Дашівської селищної ради.

Розпорядженням голови Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області від 25.11.2020 р. № 130-ОС ОСОБА_1 спеціаліст 1 категорії фінансово-господарського відділу виконавчого комітету Дашівської селищної ради на підставі п. 1 ст. 40 та ст. 49-2 Кодексу законів про працю України була попереджена про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату апарату Дашівської селищної ради.

Розпорядженням голови Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області від 26.01.2021 р. № 18-ОС ОСОБА_1 була звільнена із посади спеціаліста 1 категорії фінансово-господарського відділу виконавчого комітету Дашівської селищної ради у зв`язку із скороченням штату апарату Дашівської селищної ради з 26 січня 2021 р.

Отже, з урахуванням встановлених обставини справи, суд дійшов висновку про те, що спеціаліст 1 категорії фінансово-господарського відділу Дашівської селищної ради є посадовою особою місцевого самоврядування і його діяльність є публічною службою, згідно змісту абзацу 4 частини 1 статті 3 Закону України від 07 червня 2001 р. № 2493-III, оскільки позивач проходила конкурс на заняття вакантної посади, складала присягу посадової особи місцевого самоврядування, згідно приписів статті 11 даного Закону України від 07 червня 2001 р. № 2493-III та їй у встановленому порядку присвоювались відповідні ранги посадової особи місцевого самоврядування у межах відповідної категорії посад згідно вимог статті 15 зазначеного Закону України від 07 червня 2001 р. № 2493-III.

З урахуванням викладеного, даний спір виник з приводу звільнення позивача з посади спеціаліста 1 категорії фінансово-господарського відділу виконавчого комітету Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області, тобто посадової особи місцевого самоврядування, діяльність якого є публічною службою, і такий спір відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 146/579/16-ц (провадження № 14-227цс18). У відповідності до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, судом враховується і те, що відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016 р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У своїх оцінках суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

В свою чергу, підсудність – це сукупність цивільних справ, які підлягають розгляду і вирішенню по суті в даній конкретній ланці судової системи й у даному конкретному суді цієї ланки. Перелік цих справ визначається з одного боку, нормами права, які визначають повноваження конкретного суду, а з іншого - характером і властивостями кожної окремо взятої цивільної справи.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад цього спору, суд дійшов висновку, що даний позов не містить ознак приватно-правового спору, а полягає в оскарженні позивачем свого звільнення з публічної служби, а тому не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За таких обставин, провадження у даній цивільній справі підлягає закриттю.

При цьому, суд з урахуванням приписів частини 1 статті 255 ЦПК України вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що даний спір є публічно-правовим спором, який належить до юрисдикції Вінницького окружного адміністративного суду та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами, встановленими КАС України. Крім того, згідно змісту частини 2 статті 256 ЦПК України, суд роз`яснює позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 255, 256, 259, 260, 261, 263 ЦПК України, постановою ВССУ від 01.03.2013 р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідача Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області Онофрійчука М.О. про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у цивільній справі № 129/520/21 за позовом ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради Вінницької області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди закрити.

У відповідності до частини 1 статті 255 ЦПК України роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи належить юрисдикції Вінницького окружного адміністративного суду.

У відповідності до частини 2 статті 256 ЦПК України роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали через Іллінецький районний суд Вінницької області.

Суддя: