Ухвала суду № 96809431, 06.05.2021, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/307/21

Провадження № 1-в/368/51/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючий суддя: Закаблук О.В.

При секретарі: Балацька В.В.

З участю інших сторін провадження:

Прокурор: Виродов А.Ю.

представник ВК : Плигун С.В.

Засуджений: ОСОБА_1

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик Київської області в залі суду кримінальне провадження за поданням Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби Тарана В.Г., погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області Я. Сваричевським, про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, проживав до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 20 грудня 2018 року Деснянським районним судом м. Києва за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, строк відбування покарання засудженому рахувати 3 24.09.2018 року, - з моменту затримання, (вирок суду набрав законної сили 22.01.2019 року), -

- який з 26.09.2018 року утримувався в ДУ «Київський СІЗО», та з 21.02.2019 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, суд, -

В С Т А Н О В И В :

12.04.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надішло подання Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби Тарана В.Г., погоджене з головою спостережної комісії при Кагарлицькій райдержадміністрації в Київській області Сваричевского Я., про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, проживав до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 20 грудня 2018 року Деснянським районним судом м. Києва за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, строк відбування покарання засудженому рахувати 3 24.09.2018 року, - з моменту затримання, -

- який з 26.09.2018 року утримувався в ДУ «Одеський СІЗО», та з 21.02.2019 року відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі.

У вищевказаному поданні:

- адміністрація Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» та спостережна комісія при Кагарлицькій райдержадміністрації Київської області клопочуться перед Кагарлицьким районним судом Київської області про умовно - дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.

12.04.2021 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України для розгляду даного провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., та призначено № справи 368/307/21, провадження № 1 - в/368/51/21.

19.04.2021 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, згідно якої:

1. Судове засідання по справі № 368/307/21, провадження № 1 - в/368/51/21, за поданням Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби Тарана В.Г., погоджене з головою спостережної комісії при Кагарлицькій райдержадміністрації в Київській області Сваричевского Я., про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, проживав до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 20 грудня 2018 року Деснянським районним судом м. Києва за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, строк відбування покарання засудженому рахувати 3 24.09.2018 року, - з моменту затримання, -

- який з 26.09.2018 року утримувався в ДУ «Одеський СІЗО», та з 21.02.2019 року відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі, -

- призначити до слухання на 10 год. 00 хв. 06.05.2021 року, та провести дистанційно в режимі відеоконференції з Державною установою ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.

2. Державній установі ВК - 115 забезпечити відеоконференцзв`язок з Кагарлицьким районним судом 06.05.2021 року о 10 годині 00 хвилин.

3. Виконання ухвали суду в частині забезпечення відеозв`язку з Кагарлицьким районним судом Київської області доручити спеціалісту з інформаційних технологій Державної установи ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.

Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені КПК України.

Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксувати за допомогою технічних засобів відеозапису.

4. Зобов`язати Державну установу ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі, в строк до 09 год. 00 хв. 05.05.2021 року надати на адресу Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3, особову справу засудженого ОСОБА_1 , - для її огляду в судовому засіданні.

5. В судове засідання викликати учасників процесу:

- засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті);

- представника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (115)», (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті);

- прокурора Кагарлицького районного відділу Обухівської коружної прокуратури Київської області, (в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3);

- представника спостережної комісії при Кагарлицькій РДА, ( в приміщенні Кагарлицького районного суду, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3);

В судовому засіданні, яке відбулося 06.05.2021 року, представник Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» Плигун С.В. подання установи виконання покарань про умовно - дострокове звільнення від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі у відношенні засудженого ОСОБА_1 , - підтримав, обгрунтовував свою позицію обставинами, які викладені в поданні.

На запитання суду представник установи виконання покарань ОСОБА_1 зазначив, що засуджений ОСОБА_1 не перебував на профілактичному обліку в установі, заохочувався керівництвом установи також таким видом заохочення, як надання тимчасового виїзду за місцем проживання, при цьому не допускав запізнень з короткочасного виїзду за межі колонії.

За весь час відбування покарання засуджений ОСОБА_1 не має ні одного стягнення, в тому числі знятого чи погашеного в установленому Законом порядку.

Засуджений за час відбування покарання має сім заохочень.

Суд критично відноситься до позиції представника установи виконання покарань, так як вважає, що засуджений ОСОБА_1 не заслуговує на даному етапі застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання, так як вважає, що на даному етапі відсутні в достатньому об`ємі оціночні підстави для застосування до засудженого пільги.

Свою критичність суд обгрунтовує обставинами та нормами матеріального та процесуального права, які будуть вказані нижче в мотивувальній частині даної ухвали.

В судовому засіданні, яке відбулося 06.05.2021 року, засуджений ОСОБА_1 подання установи виконання покарань про його умовно - дострокове звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, - підтримав, так як вважає, що своєю поведінкою довів своє виправлення та перевиховання.

З потерпілою стороною не підтримує будь - яких відносин, так як потерпіла сторона відмовилася від отримання коштів в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Коли він перебував у короткостроковій відпустці, він телефонував потерпілій стороні, але потерпіла сторона не взяла слухавку.

Суд критично відноситься до позиції засудженого, так як вважає, що засуджений на даному етапі виконання покарань не заслуговує на пільгу, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення, так як на даному етапі недостатньо оціночних підстав для застосування такої пільги.

Так, суд вважає, що засуджений навіть станом на час настання пільги де - факто не визнав своєї вини, так як суд вважає, що в діях засудженого відсутні реальні, а не «про очі» ознаки розкаювання, яке, серед іншого, на думку суду, - повинно мати вираз у відшкодуванні вини потерпілій стороні, вибачення перед потерпілою стороною за заподіяну шкоду, тим паче, - за шкоду, яка має вираз у смерті людини.

Так, в судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 наполягав лише на застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від відбування покарання, так як вважає, що відсутність стягнень є вже достатньою підставою для застосування до нього пільги, - що на думку суду, - не відповідає вимагам чинного КК України, КВК України, та що буде судом обгрунтовано нижче в мотивувальній частині даної ухвали.

Відповідно, як вбачається з позиції засудженого, він, не виявляючи щирого каяття за вчинений злочин, намагається створити лише юридичні умови застосування пільги, яка передбачена положеннями ст. 81 КК України.

Також суд обгрунтовує свою критичну позицію щодо позиції засудженого іншими обставинами справи та нормами права, які будуть наведені нижче в мотивувальній частині даної ухвали.

В судовому засіданні, яке відбулося 06.05.2021 року, прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області Виродов А.Ю. заперечував щодо подання установи виконання покарань про умовно - дострокове звільнення від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі у відношенні засудженого ОСОБА_1 , так, прокурор обгрунтовував свою позицію ими обставинами, що, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, та поведінки засудженого ОСОБА_1 не виявив ознаки щирого розкаювання у вчиненому злочині, - не відшкодував шкоду потерпілій стороні, окрім того, на час скоєння злочину засуджений перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Суд в даному випадку позитивно відноситься до позиції прокурора, так як вважає, що позиція прокурора грунтується на положеннях КК України, КВК України в розрізі мети покарання, порядку відбування покарання, та підстав для застосування заохочень до засуджених, а тому така позиція прокурора судом сприймається такою, яка повинна братися до уваги при прийнятті законного, обгрунтованого, справедливого для всих учасників кримінального провадження рішення.

Суд, розглянувши подання установи виконання покарань, вислухавши думку представника установи виконання покарань, засудженого, які підтримали подання установи виконання покарань, заслухавши думку прокурора, який заперечувавпроти задоволення подання установи виконання покарань, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висовку щодо відмови в задоволенні подання установи виконань покарань щодо умовно - дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 від призначеного йому судом основного покарання у виді позбавлення волі, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактині обставини справи, в становлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, громадянин України, проживав до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений:

- 20 грудня 2018 року Деснянським районним судом м. Києва за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, строк відбування покарання засудженому рахувати 3 24.09.2018 року, - з моменту затримання, (вирок суду набрав законної сили 22.01.2019 року), -

- який з 26.09.2018 року утримувався в ДУ «Київський СІЗО», та з 21.02.2019 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)».

Початок строку покарання: «24» вересня 2018 року.

Кінець строку покарання: «24» вересня 2023 року.

1\2 строку покарання: «24» березня 2021 року.

Станом на 06.05.2021 року невідбутий термін основного покарання у виді позбавлення волі становить 2 (два) роки 141 день.

Дійсно, суд вважає, за час відбування покарання засуджений ОСОБА_1 мав поведінку, яка довзоляє застосування судом до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового покарання від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, з огляду на наступне.

Так, з самого початку відбування покарання засуджений ОСОБА_1 мав позитивну поведінку поведінку.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений під час його перебування в ДУ «Київський СІЗО» не допускав порушення правил відбування покарань, відповідно, - дисциплінарних стягнень не мав, проте, - не мав і заохочень.

По прибуттю в ДУ «КВК (№115)» отримав 7 (сім) заохочень.

Що стосується отримання засудженим вищевказаних заохочень, то суд не вважає сам факт отримання таких заохочень як підставу для застосування до засудженого пільги, яка передбачена положеннями ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення, так як суд вважає, що дану пільгу засуджений повинен отримати лише після того, як своїми діями та поведінкою доведе остаточно, що визнав свою вину, щиро кається, став на шлях виправлення та перевиховання, чого в даному випадку немає в частині щирого каяття.

Отже, з огляду на матеріали кримінального провадження, досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що за час відбування покарання засуджений ОСОБА_1 не мав поведінки, яка б достеменно свідчила б про можливість застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного покарання, так як суд вважає, що дану пільгу засуджений повинен довести, - окрім того, що не допускати порушень умов відбування покарання у виді позбавлення волі, отримувати заохочення, - повинен виявити ознаки щирого, а не «про очі» каяття, яке, зокрема, повинно мати вираз у відшкодуванні потерпілій стороні шкоди, заподіяної злочином, намагання вибачитися в потерпілої сторони, тим паче за подіяння шкоди у виді смерті людини.

Відповідно, суд вважає, що поведінка засудженого ОСОБА_1 за час відбування покарання отримував заохочення за добросовісне відношення до праці, проте, суд вважає, що отримання заохочень за сумлінне відношення до не може розцінюватися як достатня обставина, що засуджений ОСОБА_1 остаточно став на шлях виправлення та перевиховання, що засуджений розкаявся у вчиненні суспільно - тяжкого злочину, - позбавлення життя людини, та враховуючи сусупільно - небезпечні наслідки скоєного злочину, що, на думку суду, виключає застосування до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 81 КК України на даному етапі відбування покарання.

Так, за час перебування в місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_1 має:

- заохочення:

1. 01.07.2019 р. За добросовісне ставлення до праці в господарчій Подяка Нач. ВК

обслузі житлової зони.

2. 03.10.2019 р. За добросовісне ставлення до праці в господарчій Подяка Нач. ВК

обслузі житлової зони.

3. 09.01.2020 р. За добросовісне ставлення до праці на контрагент - Подяка Нач. ВК

ському об`єкті.

4. 02.04.2020 р. За добросовісне ставлення до праці на контрагент - Подяка Нач. ВК

ському об`єкті.

5. 08.10.2020 р. За добросовісне ставлення до праці на контрагент - Подяка Нач. ВК

ському об`єкті.

6. 05.01.2021 р. За добросовісне ставлення до праці на контрагент - Подяка Нач. ВК

ському об`єкті.

7. 01.04.2021 р. За виконання покладених обов`язків та за дотримання Подяка Нач. ВК

правил трудового розпорядку і вимог безпеки праці.

- стягнення:

- дисциплінарних стягнень, в тому числі знятих чи погашених в установленому Законом порядку, - немає.

Відповідно, зглядаючись на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку, що поведінка засудженого ОСОБА_1 за період відбування покарання свідчить про ту обставину, що засуджений починає ставати на шлях виправлення, проте, з огляду на обставини, які входять до блоку оціночних підстав, які судом наведено нижче, то суд вважає, що у відношенні засудженого ОСОБА_1 немає достатього обсягу правових підстав (зокрема, - оціночних) для застосування положень ст.. 81 КК України умовно - дострокового звільнення від відбування основного покарання.

Суд при вирішенні даного питання керувався нормами як матеріального, так і процесуального права.

Що стосується норм матеріального права, то суд керувався наступним.

Так, згідно ст. 81 КК України (станом на 07.05.2021 року, - на час розгляду даного клопотання):

1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.

4. У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72цього Кодексу.

Проте, до засудженого ОСОБА_1 при вирішенні питання про його умовно - дострокового звільнення слід використовувати положення ст. 81 КК України, яка діяла до 17.03.2021 року, так як обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин до 17.03.2021 року, - до вступу в законну силу змін та доповнень до ст. 81 КК України, - з огляду на положення ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5 КК України.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально - правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно ч. 2 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотньої дії в часі.

Отже, до обвинуваченого ОСОБА_1 слід застосувати положення ст. 81 КК України, яка діяла до 17.03.2021 року, згідно якої:

1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Як встановлено судом з показань представника установи виконання покарань, з матеріалів кримінального провадження, з матеріалів особової справи засудженого, засуджений ОСОБА_2 за час відбування покарання своєю сумлінною поведінкою та добросовісним ставленням до праці довів ту обставину, що він остаточно став на шлях виправлення та перевиховання.

Отже, що стосується сумлінної поведінки, та добросовісного відношення до праці, то, на думку суду, такі критерії позитивної поведінки засудженого, та які є підставою для застосування положень ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, - наявні в поведінці ОСОБА_3 , так як засуджений має 3 (три) заохочення за сумлінну поведінку та добросовісне відношення до праці, при повній відсутності дисциплінарних стягнень, в тому числі знятих чи погашених в установленому законом порядку.

3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин.

При вирішенні питання щодо умовно - дострокового звільнення від покарання засудженого ОСОБА_1 судом було враховано формально-юридичні та оціночні підстави.

Формально - юридичні підстави передбачені ч. 3 ст. 81 КК України і пов`язуються з фактичним відбуттям засудженим ОСОБА_1 1\2 строку покарання.

Строк фактичного відбуття засудженим ОСОБА_1 певної частини призначеного йому покарання як формально-юридична підстава умовно-дострокового звільнення від відбування покарання залежить від кількох чинників.

Таким чинниками відповідно до ч. 3 ст. 81 КК України є:

а) вид (категорія) вчиненого особою злочину, визначений відповідно до ст.12 КК України;

Так, ОСОБА_1 засуджений за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідно, згідно з положеннями ч. 5 ст. 12 КК України, засуджений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Відповідно до положень ст. 25 КК України засуджений ОСОБА_1 скоїв злочин з необережності.

Отже, зглядаючись на положення ч. 5 ст. 12, ст. 25 КК України засуджений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин з необережності, станом на час слухання кримінального провадження відбув більше половини строку основного покарання у виді позбавлення волі, що дає підстави для суду на час слухання даного кримінального провадження, а саме, - станом на 06.05.2021 року розглянути питання про застосування до засудженого ОСОБА_1 положення ст. 81 КК України.

З урахуванням окремих із зазначених чинників та поєднання деяких з них між собою обставин, відносно засудженого ОСОБА_1 законом встановлений загальний, (п.1 ч. 3 ст. 81 КК України), строк покарання, після фактичного відбуття якого особа може бути умовно-достроково звільнена від відбування покарання.

Отже, що стосується формально - юридичних підстав щодо застосування до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 81 КК України, то такі є в наявності.

Що ж стосується оціночних підстав умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, які передбачені ч. 2 ст. 81 КК України, то суд вважає, що їх недостатньо на даному етапі відбування покарання засудженим призначеного йому покарання.

Суд на обґрунтування своєї позиції враховує ту обставину, що засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою за весь період відбування покарання в повній мірі не довів своє виправлення та перевиховання, не виявив ознаки щирого розкаювання.

Встановлюючи ці підстави застосування ст. 81 КК України, суд, зокрема, наголошує на наступному:

Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних:

- які характеризують засудженого;

- його поведінку;

- відношення до праці;

- відношення до вчиненого злочину та його наслідків;

- наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.

Так, що стосується даних, які характеризують особу засудженого ОСОБА_1 , його поведінку, то суд погоджується з тією обставиною, що під час відбування покарання засуджений має позитивну поведінку.

Що стосується відношення до праці, наявності заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявності чи відсутності стягнень, то суд зазначає, що, дійсно, засуджений ОСОБА_1 добросовісно відноситься до праці, в зв`язку з чим має сім заохочень за добросовісне відношення до праці, при цьому не має стягнень, в тому числі знятих чи погашених в установленому Законом порядку.

Поруч з цим суд в даному випадку застосовує також положення п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р. умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно - достроковому звільненні від відбування основного покарання, - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.

На противагу отримання заохочень на контрагенському об`єкті за добросовісне відношення до праці, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо участі засудженого ОСОБА_1 у вирішенні питань відпочинку, побуту, впливу на інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, відповідно, суд вважає, що засуджений своєю поведінкою під час відбування покарання повинен показувати приклад іншим засудженим щодо поведінки саме в установі виконання покарань, в даному ж випадку взагалі відсутні критерії та відомості, з яких можна було б встановити поведінку засудженого в установі виконання покарань.

Також суд наголошує на тій обставині, що заохочення засудженим отримані не по результатах роботи в установі виконання покарань, а на контрагенському об`єкті, - за поданням керівництва конрагентського об`єкту, тобто, засуджений не працював в установі, тобто, - не приймав активну участь в житті установи, як того вимагає положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р.

Що стосується відношення засудженого ОСОБА_1 до вчиненого злочину та його наслідків, то суд зазначає наступне:

- так, суд наголошує на тій обставині, що засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що щиро розкаюється у вчиненому злочині, проте, обгрунтовував свою позицію лише тим, що не має стягнень, а має лише зхаохочення, що, на думку суду, - не може свідчити про щире каяття засудженим ОСОБА_1 , так як на думку суду наявність заохочень та відсутність стягнень не може ніяким чином свідчити про щире каяття засудженого.

Щире каяття засудженого у вчиненому злочині повинно, на думку суду, - мати прояв в тому, що засуджений повинен просити вибачення в потерпілої сторони, робити спроби чи взагалі по - можливості відшкодувати шкоду, заподіяну злочином.

Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_1 взагалі не відшкодував шкоду потерпілій стороні, що, на думку суду, - не може свідчити про щире каяття засудженого, який, окрім іншого, в судовому засіданні виявив сум та жаль лише щодо пошкодженого автомобіля.

Так, на запитання суду, чи намагався засуджений відшкодувати шкоду потерпілій стороні, засуджений ОСОБА_1 зазначив, що потерпіла сторона не забажала отримувати кошти, а коли він перебував у короткостроковій відпустці за місцем проживання, то телефонував потерпілій стороні, але ніхто не взяв слухавки.

На думку суду така позиція засудженого, на думку суду, - лише свідчить мниме, «про очі» розкаювання, та свідчить лише про формальність в діях засудженого, який намагається лише формально здійснити дії, які б на думку сторонньої особи свідчили б про його щире каяття.

Проте, суд вважає, що для щирого каяття необхідно, щоб засуджений просив вибачення в потерпілої сторони, відшкодував шкоду, заподіяну злочином, (як матеріальну, так і моральну), тим паче у випадках, коли внаслідок скоєння злочину загинула людина.

Суд вважає, що засуджений, при наявності бажання, - міг відшкодовувати шкоду потерпілій стороні шляхом здійснення грошових переказів на банківські рахунки, а, перебуваючи на волі, - не телефонувати потерпілій стороні, а робити спроби зустрітися та щиро попросити вибачення.

У випадку все ж таки не прийняття потерпілою стороною коштів в рахунок відшкодування заподіяної злочином шкоди засуджений мав надати суду чеки, ячкі б засвідчували відправлення ним грошових переказів потерпілій стороні, чого засудженим зроблено не було.

Про нещирість засудженого ОСОБА_1 у його щирому каятті та його небажання відшкодовувати шкоду потерпілій стороні, також, на думку суду свідчить мотивувальна частина вироку Деснянського раонного суду м. Києва від 20.12.2018 року, на підставі якого ОСОБА_1 був засуджений за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України.

Посилання суду на мотивувальну частину вищевказаного вироку судом здійснюється з тієї позиції, що даний вирок учасниками процесу, зокрема, засудженим, - не оскаржувався, а тому вирок вступив законну силу 22.01.2019 року, а тому обставини справи, які містяться у вироку, для суду мають преюдиційне значення, тобто, - такі обставини не вимагають додаткового доказування.

Так, згідно мотивувальної частини вироку потерпіла сторона просила суд призначити ОСОБА_1 максимальне покарання у виді позбавлення волі, така позиція потерпілої сторони обумовлена повним невідшкодуванням ОСОБА_1 шкоди, заподіяної злочином.

Так, дійсно, згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановленихї Законом.

Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотанням про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченого статтями 318 - 380 КПК України, з урахуванням положень цього розділу.

Згідно ч. 5 ст. 539 КПК України у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.

Отже, здійснивши системний аналіз положень ч.ч. 1, 3, 5 ст. 539 КПК України, суд зазначає, що учасниками процесу в категоріях справ, які стосуються умовно - дострокового звільнення засудженого є представник установи виконання покарань, представник спостережної комісії, прокурор, засуджений, його законний представник чи захисник.

Відповідно, як вбачається з вищевказаних норм процесуального права, потерпілий у кримінальному провадженні, в рамках якого засуджена особа, - практично не наділений правосуб`єктністю, тобто, - його виклик не є обов`язковим, та, відповідно, - думка потерпілого при вирішення справ даної категорії не враховується.

Суд вважає, що дана позиція щодо правового статусу потерпілого в справах даної категорії (вирішення питання щодо умовно - дострокового звільнення від призначеного судом покарання), згідно з якою потерпілий фактично позбавлений права приймати участь в судових засіданнях та висловлювати свою думку щодо умовно - дострокового звільнення засудженого від відбування покарання, - є прогалиною в кримінальному процесуальному законодавстві, адже суд вважає, що в справах даної категорії, особливо якщо внаслідок скоєного злочину настала смерть людини, - позиція потерпілої сторони повинна бути врахована при вирішенні питання по суті, адже безпідставне умовно - дострокове звільнення засуджених від відбування покарання у виді позбавлення волі безумовно підриває авторитет правоохоронної системи в цілому, в тому числі судовоої гілки перед громадянами України.

Відповідно, суд вважає, що при вирішенні справ даної категорії суду необхідно звертати увагу на позицію потерпілої сторони, яка була нею висловлена в судовому засіданні, та яка міститься в мотивувальній частині вироків, якими засуджено осіб до позбавлення волі.

Враховуючи вищевказані обставини, що стосуються розкаювання засудженого ОСОБА_1 , суд непереборно переконаний, що поведінка засудженого не може слугувати прикладом для поведінки для інших засуджених, адже, зглядаючись на поведінку засудженого ОСОБА_1 , - для настання підстав для умовно - дострокового звільнення не обов`язково відшкодовувати шкоду, заподіяну злочином, - що, на думку суду, - є неприпустимим.

Додатково суд зазначає, - щодо відсутності діючих стягнень, на яких так акцентував увагу засуджений ОСОБА_1 , то така обставина сама по собі не може свідчити про виправлення засудженого, оскільки сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, застосованих у порядку, визначеними статтями 67, 130 КВК України, але й те, що засуджений подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених. При цьому, під сумлінною поведінкою слід розуміти зразкове додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, відсутність порушень дисципліни.

В даному ж випадку з вищевказаного переліку обставин, які є підставою для застосування положень ст. 81 КК України до засуджених, в діях засудженого ОСОБА_1 є в наявності лише отримання заохочень за відношення до праці, відсутність порушень дисципліни.

Що ж стосується участі у самодіяльних організаціях, безперечного виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисної ініціативи, соціальної активності, участі у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, - то таких даних в матеріалах справи немає.

Суд також зазначає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов`язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Відповідно, суд вважає, що дії засудженого ОСОБА_1 не відповідають вимогам щодо застосування положень, які передбачені ст.. 81 КК України та невідповідають положенням ст.. 9 КВК України.

Обставини справи свідчать лише про наявність лише позитивних чинників у виді добросовісного відношення до праці, інших же позитивних чинників, на які вказано судом вище, - в діях засудженого ОСОБА_1 немає, більше того, суд вважає, що позиція засудженого ОСОБА_1 в частині ніби - то його щирого каяття є не щира, що не може свідчити про визнання вини, так як визнання вини повинно бути щирим, яке підтверджується поведінкою засудженого, яка, зокрема, повинна мати прояв у добровільному відшкодування шкоди потерпілій стороні.

Крім того, щодо свого висновку щодо відсутності в повному обсязі підстав для застосування до засудженого ОСОБА_1 пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від відбування покарання суд застосовував положення ст. 6 КВК України.

Так, згідно ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Відповідно, зглядаючись на вищевказані норми права, суд вважає, що для застосування пільги, яка передбачена ст. 81 КК України необхідно, щоб в діях засудженого, який відбуває покарання, однозначно були в наявності ознаки ресоціалізації.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив, відношення до скоєного злочину, та його наслідків.

Отже, обставини справи, які судом зазначені вище, не свідчать, на думку суду, про щире розкаювання засудженого ОСОБА_1 , які спрямовані на його виправлення та перевиховання, про наявність дійсного (а не про очі) процесу ресоціалізації.

Поведінка засудженого ОСОБА_1 під час відбування основного покарання у виді позбавлення волі свідчить лише про його правослухняну поведінку в частині добросовісного відношення до праці, проте, суд ще раз наголошує на тій обставині, що наявність самого факту правослухняної поведінки під час відбування покарання не є безумовною підставою для умовно - дострокового звільнення засуджених, зокрема, ОСОБА_1 , - в даному випадку, так як така поведінка є обов`язком засудженого, який покладається на засудженого на весь період відбування покарання.

Окрім того, суд звертає увагу на наступні обставини справи, що стосуються тяжкості скоєного злочину, його наслідків, обставини скоєного злочину, та наслідків скоєного злочину, відношення засудженого ОСОБА_1 до скоєного злочину, його наслідків:

- як вбачається з мотивувальної частини вироку Деснянського районного суду міста Києва від 20.12.2018 року, внаслідок злочину, який скоїв засуджений ОСОБА_1 , - настала смерть людини, яка ніяким чином не мала відношення до засудженого, не сприяла вчиненню даного злочину, тобто, - не мала віктимної поведінки.

Так, згідно резолютивної частини вироку ОСОБА_1 засуджено до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

З вищевказаного розміру призначеного покарання у виді позбавлення волі у засудженого ОСОБА_1 станом на час слухання даного подання залишилося невідбутим покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 141 день, а тому, на думку суду, враховуючи повне невідшкодування шкоди, заподіяної злочином, застосування умовно - дострокового звільнення буде неспіврозмірним тяжкості вчиненого злочину (вчинено тяжкий злочин, що потягнуло за собою смерть людини), буде неспіврозмірним невідбутій частині покарання;

- згідно резолютивної частини вищевказаного вироку потерпіла сторона наполягала на призначенні покарання засудженому обов`язково у виді позбавлення волі.

Така позиція потерпілої сторони обумовлена повним невідшкодуванням ОСОБА_1 шкоди, заподіяної злочином, який навіть станом на час слухання подання про його умовно - дострокове звільнення не вчинив будь - яких дій на відшкодування потерпілій стороні шкоди, заподіяної злочином, на вчинив дій на вибачення в потерпілої сторони, незважаючи на досить тривалий період часу, який минів з моменту скоєння злочину, та незважаючи на ту обставину, що засуджений мав таку реальну можливість під час того, як перебував по місцю проживання під час відбування покарання (короткострокова відпустка з виїздом за межі установи виконання покарань).

Відповідно, суд вважає, що у разі щирого каяття та визнання вини винна особа апріорі буде намагатися відшкодувати шкоду, заподіяну злочином, буде намагатися каятися, просити вибачення у потерпілої сторони, напроти, ОСОБА_1 проігнорував повністю інтереси потерпілої сторони, не вдшкодував шкоду, заподіяну злочином, не розкаявся, не попросив вибачення в потерпілої сторони, не виявив ознаки щирого каяття та визнання вини в судовому засіданні, його позиція грунтувалася лише на тій обставині, що він має заохочення, та не має стягнень, та настав час, коли можна застосовувати до нього положення ст. 81 КК України;

- як вбачається з мотивувальної частини вироку суду, у відношенні ОСОБА_1 в день скоєння злочину, а саме, - 24.09.2018 року, - до моменту скоєння злочину було складено адміністративний протокол за керуванням ним автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, проте, незважаючи на цю обставину, ОСОБА_1 повторно сів в стані алкогольного сп`яніння за кермо автомобіля та скоїв злочин, що, на думку суду, - свідчить про стійку антисоціальну направленість поведінки ОСОБА_1 , яка мала вираз в нехтуванні правилами дорожнього руху, нехтуванні прямої заборони щодо керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, нехтуванням тією обставиною, що у відношенні нього складено протокол про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння;

- як вбачається з мотивувальної частини вироку суду, обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, причому ступінь алкогольного сп`яніння становила 1,81 проміле, що є дуже значним рівнем, та керування транспортним засобом в такому стані алкогольного сп`яніння апріорі тягне за собою велику небезпеку для інших учасників дорожнього руху та простих перехожих громадян, що засудженим було грубо проігноровано, що, знову ж таки, - свідчить про стіку антисоціальні направленість поведінки ОСОБА_1 .

Відповідно, суд вважає, що:

- застосування до засудженого ОСОБА_1 пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно дострокового звільнення на даному етапі відбування покарання, (при залишку невідбутого покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 141 день), - є неспіврозмірним з наслідками, які заподіяні злочином, не відповідатиме тяжкості вчиненого злочину, та обставинам його вчинення, поведінці засудженого під час відбування покарання в частині щирого каяття;

- засуджений за час відбування покарання має лише заохочення, проте, на думку суду, - дані заохочення отримані лише з метою досягнення формально - юридичних підстав для застосування пільги, - без досягнення наявності оціночних підстав для застосування пільги, які, на думку суду, також мають значне значення при вирішенні питання про застосування до засудженого пільги у виді умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання, зокрема, суд вважає, що в даному випадку відсутня така оціночна підстава, як реальне, щире каяття засудженого у вчиненому злочині;

- поведінка засудженого ОСОБА_1 в частині щирого каяття не може бути прикладом для поведінки інших засуджених;

- засуджений ОСОБА_1 отримував заохочення лише за добросовісне відношення до праці, проте, зовсім не має заохочень за належну поведінку в установі виконання покарань, відповідно, - не приймав активної участі в суспільному житті колонії;

- суд, з огляду на вищевказані обставини справи, - критично відноситься до висновків адміністрації колонії про те, що засуджений ОСОБА_1 заслуговує на застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.

Отже, вищевказані обставини не дають можливості суду застосувати до засудженого ОСОБА_1 пільгу, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність лише формально-юридичних, проте, відсутність в достатньому обсязі оціночних підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, тому суд приймає рішення про відмову в задоволенні подання установи виконання покарань щодо умовно - дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання у вигляді позбавлення волі.

При вирішенні даного питання судом було застосовано положення ППВСУ від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.»

Суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_1 положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного покарання у виді позбавлення волі на даній стадії відбування покарання буде суперечити реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду не буде виконана мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової, тобто, на думку суду, застосування положень ст. 81 КК України до засудженого ОСОБА_1 є необґрунтованим, та є передчасним на даному етапі відбування покарання.

Що стосується застосування норм процесуального права, то в даному випадку суд застосував ст..ст. 537, 539 КПК України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України має право вирішувати питання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання.

Згідно ст.. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням ( поданням ) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно, суд при винесенні даної ухвали враховував ті обставини, що у діях засудженого ОСОБА_1 відсутні достатні ознаки ресоціалізації, засуджений ОСОБА_1 , як вбачається з матеріалів провадження та його поведінки в судовому засіданні, - щиро не розкаявся у скоєному злочині, умовно - дострокове звільнення на даному етапі не відповідатиме тяжкості вчиненого злочину, обставинам його вчинення, наслідкам вчиненого злочину, - що, на думку суду, - є безумовною підставою для відмови в задоволенні клопотання установи виконання покарань.

Отже, при винесені ухвали щодо засудженого ОСОБА_1 суд керувався Конституцією України, нормами діючого КПК України, КК України, КВК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 6, 9 КВК України, ч. 2 ст. 369, 370 - 372, 537, 539 КПК України, ст.ст. 12, 81 КК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби Тарана В.Г., погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області Я. Сваричевським, про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, проживав до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 20 грудня 2018 року Деснянським районним судом м. Києва за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, строк відбування покарання засудженому рахувати 3 24.09.2018 року, - з моменту затримання, (вирок суду набрав законної сили 22.01.2019 року), -

- який з 26.09.2018 року утримувався в ДУ «Київський СІЗО», та з 21.02.2019 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд протягом 7 діб, а засудженим, - протягом 7 діб з моменту отримання повного тексту ухвали.

Суддя О.В. Закаблук