Рішення № 96808255, 07.05.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/15121/20

Провадження № 2/643/1306/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство

«Домінанта»

про стягнення 56 638, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (далі - відповідач) про стягнення 22 338, 00 грн. заподіяної моральної шкоди, 22 300, 00 грн. витрат на поховання, 12 000, 00 грн. витрат на спорудження надгробного пам`ятника.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що 24.10.2018 відбулась дорожньо-транспортна пригода у м. Харкові по вул. Гвардійців-Широнінців, 6 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 (батько позивача). В результаті дорожньо-транспортної пригоди та її тяжких наслідків позивачу, як донці загиблого, завдано шкоду, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача, що полягає у понесенні витрат на поховання та моральній шкоді. Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дії якого загинув батько позивача, була застрахована відповідача відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ № 3540102. Керуючись положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просив суд стягнути зі страхової компанії на його користь 22 338, 00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дружини та 34 300, 00 грн. страхового відшкодування, пов`язаного із витратами на поховання та спорудження надгробного пам`ятника.

Позивач у судове засідання не з`явився, проте його представник направив на адресу суд заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що не заперечує проти винесення судом заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом на подання відзиву на позов в порядку статті 191 Цивільного процесуального кодексу України не скористався.

Статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України визначені наслідки неявки учасника справі у судове засідання.

Зокрема, згідно з частиною 3 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Відповідно до частини 2 статті 191 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

24.10.2018 року о 06:30 год у м. Харкові по вул. Гвардійців-Широнінців, 6 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 .

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 загинув, про що свідчить свідоцтво про смерть від 27.10.2018 серії НОМЕР_2 , видане Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

За даним фактом відкрито кримінальне провадження № 12018220000001237 за ч. 3 ст. 286 КК України.

Наразі вказане кримінальне провадження перебуває на розгляді у Московському районному суді м. Харкова.

Відповідно до страхового полісу ОСЦПВВНТЗ АМ № 3540102 страховиком ТЗ «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта».

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України № 1961-IV від 01 липня 2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 вказаного Закону 1.4. особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Таким чином, за встановлених обставин справи, відповідач як страховик є зобов`язальним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, страховик набуває права зворотньої вимоги до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (ч. 2 ст. 1193 ЦК України).

Доказів непереборної сили або умислу померлого під час вчинення ДТП матеріали справи не містять.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи, завдана нею шкода відшкодовується, зокрема, якщо шкоду завдано ушкодженням здоров`я, життю внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника (абзац 1 частини першої статті 1201 ЦК України).

Частинами 1-3 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Положеннями ч. 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Системний аналіз і тлумачення зазначених норм права вказує, на те, що особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинна нести відповідальність за моральну шкоду, спричинену смертю потерпілого, завдану таким джерелом, незалежно від наявності її вини.

За таких обставин, вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є доречними та підставними. Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача, а тому з останнього має бути стягнута моральна та матеріальна шкода, незалежно від результатів розгляду кримінального провадження № 12018220000001237.

Що стосується порушення відповідачем прав позивача через неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За положеннями статті 6 Закону України № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтями 9, 22-31, 35, 36 наведеного Закону визначено, що настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пункту 37.1.4. Закону України № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду. Законом не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування. Вказане узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до ст. 36 закону, та не позбавлений можливості за відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування. Така правова позиція відповідає позиції ВС, викладеній у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 748/1893/18, постанові ВП ВС від 11 грудня 2019 року справі № 465/4287/15.

Слід зауважити, що обов`язок щодо звернення до страховика про виплату страхового відшкодування установлений законом для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Факт настання страхового випадку ніким у справі не оспорюється та зафіксований правоохоронними органами (позиція ВС у справі № 500/2095/15 у постанові від 10 січня 2019 року).

Розмір страхової виплати донці померлого (позивачу) складається із відшкодування витрат на поховання, на спорудження пам`ятника, та моральної шкоди.

Відповідач, всупереч ст. 81 ЦПК України, не надав до суду договору страхування для встановлення ліміту відповідальності страховика по страховим відшкодуванням.

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, передбачений ст. 27 Закону.

У статті 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до положення статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

У випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в цивільному законодавстві містяться правила відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника.

За загальним правилом, у разі понесення таких витрат на спорудження надгробного пам`ятника, боржником у зобов`язанні щодо їх відшкодування є особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, а кредитором - особа, яка здійснила такі витрати. Згідно з пунктом 27.4. статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Отже, у випадку, якщо було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, то у разі понесення таких витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, боржником у зобов`язанні щодо їх відшкодування є страховик (МТСБУ). При цьому, законодавцем встановлено межу щодо розміру відшкодування, і загальний розмір якого стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункту 27.4. статті 27 Закону України № 1961-IV).

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 607/3451/16-ц.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня у розмірі 3 723, 00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно з відомостями накладної № 287 від 25.10.2018 та розрахункової квитанції № 189811 від 25.10.2018 позивач поніс витрати на поховання батька у розмірі 22 300, 00 грн.

Крім того, на підтвердження витрат на придбання пам`ятника позивачем надано до суду накладну № 22 від 18.06.2020 та квитанцію від 18.06.2020 на суму 12 000, 00 грн.

Таким чином, загальний розмір відшкодування витрат позивача на поховання та спорудження надгробного пам`ятника становить 34 300, 00 грн, що не перевищує допустимого розміру, встановленого законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» намогильні споруди - пам`ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам`ять про померлих.

Отже, суд вважає обґрунтованими та доведеними позивачем вимоги відшкодування страховиком витрат на поховання у розмірі 34 300, 00 грн.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Позивачем, який внаслідок ДТП втратив близьку людину - батька, належними та допустимими доказами обґрунтовано розмір моральної шкоди - 22 338, 00 грн., який відповідає вимогам ст. 27.3 Закону України № 1961-IV, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує засади розумності та справедливості та глибину фізичних та душевних страждань позивача у зв`язку із трагічною смертю батька.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Розподіл судових витрат здійснюється судом згідно з приписами ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 280, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 56 638, 00 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» на користь ОСОБА_1 22 338 (двадцять дві тисячі триста тридцять вісім) грн. 00 коп. моральної шкоди, 22 300 (двадцять дві тисячі триста) грн. 00 коп. витрат на поховання, 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на спорудження надгробного пам`ятника.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

5. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

6. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

7. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

8. Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЯ МАКУХИ, будинок 1; код ЄДРПОУ 35265086).

Повне рішення складено 07.05.2021 року.

Суддя Н.В. Новіченко