Ухвала суду № 96808235, 11.05.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8318/21

н/п 2-з/953/114/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2021 р. Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого – судді Лях М.Ю., при секретарі – Хомінської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача Харківської міської ради в особі представника Н.О. Скворцової про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бідонько Людмила Леонідівна про визнання договору дарування недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова (головуючий суддя Лях М.Ю.) перебуває цивільна справа № 953/8318/21 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бідонько Людмила Леонідівна про визнання договору дарування недійсним.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2021 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів (реєстрацією права власності та інших речових прав) щодо нежитлової будівлі літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування зазначає, що головними спеціалістам - інспекторами з благоустрою сектору контролю за станом благоустрою у сфері житлово-комунального господарства Інспекції з благоустрою Департаменту територіального контролю Харківської міської ради встановлено факт проведення будівельних робіт з реконструкції (зміна геометричних форм) нежитлової будівлі літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 шляхом будівництва прибудови до приміщень №№ 2, 6, 7, 10 (орієнтована площа прибудови 50 кв.м.) без декларативно-дозвільних документів. В результаті чого, інспекторами з благоустрою складено Припис із вимогою про усунення порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, та з метою усунення виявлених порушень зазначено вимогу про негайне зупинення проведення робіт і приведення об`єкта до попереднього стану добровільно у 5 денний строк. Після спливу зазначеного строку інспекторами з благоустрою було складено Акт 50-А перевірки благоустрою міста Харкова від 26.10.2020 із зазначенням вище встановлених фактів, а також вказано, що згідно з кадастровим планом меж зон обмежень земельної ділянки будівництво прибудов було здійснено за межами наданої в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки, вимогу припису не виконано, інформація про результати розгляду припису до Інспекції з благоустрою не надходила. Враховуючи вищевикладене, Харківська міська рада, реалізовуючи право на самозахист цивільних прав, здійснюючи повноваження щодо самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів, встановила факт самочинного будівництва, а саме: роботи з реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 і виявила наявність записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що не відповідають дійсності. Таким чином, з метою забезпечення в майбутньому виконання судового рішення на користь Харківської міської ради, збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті, запобігання затягуванню судового процесу та істотного ускладнення ефективного захисту порушених оспорюваних прав Харківської міської ради, позивач вважаємо, що дієвими заходами забезпечення позову, які належить застосувати у цій справі, є заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд, перевіривши доводи, викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши надані копії документів в їх системному зв`язку між собою приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч. 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

У відповідності до п.4 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як роз`яснено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При здійсненні судочинства суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги наведені позивачем обставини в обґрунтування заявлених вимог про забезпечення позову, здійснюючи співвідношення від настання правових наслідків вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а також наслідки заборони здійснювати певні дії, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії.

Судом враховано існування між сторонами спору між сторонами, у зв`язку з чим з метою дотримання балансу прав та законних інтересів сторін у справі, з урахуванням принципу співмірності, враховуючи наявну можливість подальшого відчуження спірного нерухомого майна, що може призвести до ускладнення розгляду справи та необхідністю залучення для участі у справі третіх осіб, суд вважає, що саме вказаний захід забезпечить дотримання гарантованих Конституцією та законами України прав та законних інтересів всіх зацікавлених осіб, забезпечить недопущення порушення прав третіх осіб на час розгляду справи у суді під час розгляду позовної заяви по суті та слугуватиме ефективним засобом забезпечення позову з урахування фактичних обставин справи, поведінки сторін, складністю справи та особливостей виниклих правовідносин.

У відповідності до положень ч.1 статті 153 ЦПК України, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, забезпечуючи принцип змагальності судового процесу, дотримуючись принцип пропорційності судом розглядається заява про забезпечення позову без повідомлення учасників справи на підстави наданих стороною, якою ініційоване заявлене питання копій документів в обґрунтування заявлених доводів, з урахуванням наявних в матеріалах цивільної справи письмових доказів.

На підставі вищезазначеного та керуючись статтями 81, 149-153, 260,261, 353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача Харківської міської ради в особі представника Н.О. Скворцової про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бідонько Людмила Леонідівна про визнання договору дарування недійсним – задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборони вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів (реєстрацією права власності та інших речових прав) щодо нежитлової будівлі літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Копію ухвали негайно надіслати позивачу для пред`явлення до виконання.

Копію ухвали після виконання направити відповідачу для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя –