Ухвала суду № 96807850, 05.05.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/5614/21

Провадження №2/523/3324/21

У Х В А Л А

"05" травня 2021 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання Сирф Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 міста Одеси, заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» про забезпечення позову, по цивільній справі № 523/5614/21 за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05.05.2021 року відкрито провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

Разом із позовною заявою, Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на: транспортний засіб Mini модель Cooper, 2012 року випуску, який належить ОСОБА_1 та на транспортний засіб Ssang Yong Модель Rexton, 2011 року випуску, який належить ОСОБА_2 . В обґрунтування заяви позивач зазначає, що станом на 23.02.2021 року заборгованість за кредитним договором відповідачів перед позивачем складає 153 923,97 гривень. Боржник, відповідач ОСОБА_1 тривалий час не виконує вимоги договору про споживчий кредит щодо сплати періодичних платежів. Поручитель ОСОБА_2 знаходиться в Єдиному реєстрі Боржників за невиконання рішень судів та інших органів. Відповідачам на праві приватної власності належать транспортні засоби, які останні можуть відчужити за один день. Все зазначене, на думку АТ «Ощадбанк» свідчить про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у виді арешту наведених транспортних засобів.

Сторони до суду не викликались, в порядку ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа, без виклику учасників справи.

Вивчивши матеріали заяви, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Крім того, ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Під - час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Судом встановлено, що 10.11.2017 року між позивачем ПАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту. На виконання умов цього договору, Банк надав відповідачеві кредит на споживчі потреби в сумі 400 000 гривень, що підтверджується заявою про видачу готівки від 10.11.2017 року. В забезпечення виконання зобов`язань за наведеним кредитним договором, був укладений договір поруки 604-2011 між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 20.08.2020 року Банк направив позичальнику та поручителю вимоги про дострокове повернення кредиту. За розрахунком позивача, станом на 23.02.2021 року заборгованість за кредитним договором складає 153 923, 97 гривень.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ, за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано право на Mini модель Cooper, 2012 року випуску.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ, за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано право на транспортний засіб Ssang Yong Модель Rexton, 2011 року випуску.

Згідно Інформації з Єдиного реєстру боржників, станом на 31.03.2021 року, ОСОБА_2 є боржником перед Головним управління ДПС в Одеській області.

Разом з тим, суд доходить висновків, що вказані обставини самі по собі не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову в спосіб, визначений позивачем.

Судом встановлено, що в заяві Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» відсутні будь-які фактичні дані, які б обґрунтовували необхідність застосування вказаних в ній заходів забезпечення позову а також те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивач взагалі не довів суду вартість майна, на яке він просить накласти арешт, а відповідно і співмірність заходів забезпечення предмету позову.

Посилання заявника, як на підставу задоволення заяви про забезпечення позову, на те що транспортні засоби, належні відповідачам на праві власності, можуть бути відчужені останніми за один день, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки це є лише припущенням.

Суд зазначає, що за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт, констатувати рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, а відтак і зробити висновок щодо співмірності вжитих заходів забезпечення позову неможливо. При цьому, знаходження поручителя ОСОБА_2 в Єдиному реєстрі боржників не виключає необхідність доведення позивачем співмірності заходів забезпечення позову із предметом позову.

Обґрунтування наявності обставин для забезпечення позову повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, враховуючи що предметом заявлених вимог є грошові кошти, суд констатує, що відсутність відомостей щодо вартості майна – транспортних засобів, позбавляє суд можливості визначитися з таким критерієм застосування заходів забезпечення позову як співмірність, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні вимог.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 824/239/2018.

Реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, на даний час суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову до подачі позову із вимогою позову, з якою заявник має намір звернутися до суду, суд приходить до висновку, що заява не достатньо обґрунтована. Підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, не вбачаються. Висновок про обґрунтованість припущення щодо намірів відповідачів на відчуження належних їм транспортних засобів, є передчасним, а відтак заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наведеного в ній обґрунтування.

Керуючись ст.ст.149-153, 259-260, 353-355 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» про забезпечення позову, по цивільній справі № 523/5614/21 за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала складена 05.05.2021 року.

Суддя: К.О. Далеко