Вирок № 96805507, 11.05.2021, Іванівський районний суд Херсонської області

Справа № 656/171/21

Номер провадження 1-кп/656/92/21

31.03.2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 року смт Іванівка

Іванівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючий суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання Малишевська Т.М.,

за участі сторін кримінального провадження -

сторона обвинувачення, прокурор Нижньосірогозького відділу Генічеської окружної прокуратури Херсонської області Кас`яненко В.О.,

потерпілі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явилися,

сторона захисту, обвинувачений ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Іванівка Іванівського району Херсонської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань розслідувань 02.03.2021 року №12021232170000060 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Октябрське, Красногвардійський район, АР Крим, проживаює без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , адреса реєстрації згідно паспортних даних: АДРЕСА_2 , громадянин України, не одружений, не працює, з середньо-сеціальною освітою, не є особою з інвалідністю, військовозобов`язаний, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, не є депутатом, раніше не судимий, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 01.03.2021 року близько 18:00 год., перебуваючи у вітальній кімнаті житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який належить громадянці ОСОБА_1 , таємно, керуючись раптово виниклим умислом, на незаконне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, зі столу, вчинив крадіжку ноутбука марки «Aser» моделі «Aspire 5720Z series ICL» з штатним зарядним пристроєм, ринкова вартість якого, станом на 01.03.2021 року могла складати 2430,00 грн, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на вказану суму.

Суд вважає, що дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

У подальшому, ОСОБА_3 , 04.03.2021 року близько 13:30 год., перебуваючи в спальній кімнаті житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , який належить громадянину ОСОБА_2 , таємно, керуючись раптово виниклим умислом на незаконне викрадення чужого майна, повторно, шляхом вільного доступу, зі столу, вчинив крадіжку DVD плеєра марки «Dex» моделі «DVP - 658», ринкова вартість якого, станом на 04.03.2021 року могла складати 216,67 грн, пульта до DVD плеєра марки «Dex» моделі «DVP - 658», ринкова вартість якого, станом на 04.03.2021 року могла складати 63,93 грн та кабелю з роз`ємами 3RCA довжиною 1,2 метра, ринкова вартість якого, станом на 04.03.2021 року могла складати 22,17 грн, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 302,77 грн.

Суд вважає, що дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Дії ОСОБА_3 виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Позицій учасників судового провадження.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальних правопорушень знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його покази є аналогічні до фабули обвинувачення, дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 і ч.2 ст.185 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. Визнавальні покази є аналогічні до фабули обвинувачення, зважаючи на те, що свою вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю. Зазначив, що відносно обвинуваченого доцільно обрати покарання в межах санкції статті кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, а саме за ч.1 ст.185 КК України у виді одного року обмеження волі, за ч.2 ст.185 КК України у виді двох років обмеження волі. Прокурор звернув увагу, що з врахуванням обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, з урахуванням особи винної, зважаючи на те, що ОСОБА_3 вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю, не заперечив щодо призначення обвинуваченому покарання без ізоляції від суспільства, а тому вважає про можливість виправлення обвинуваченого, просив призначити остаточне покарання обвинуваченій особі за сукупністю кримінальних правопорушень в дотримання вимог ст..ст.70,75 КК України, вбачав за доцільне звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Позиція потерпілої сторони.

Потерпіла ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, викликалася у визначені судові засідання належним чином дозволеним і в передбачений законом порядок з використанням усіх можливих засобів, в судові засідання не з`явилася. 20.04.2021 року через канцелярію Іванівського районного суду Херсонської області потерпілою особою потерпілою ОСОБА_1 було подано заяву про проведення розгляду кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні та під час судового розгляду у її відсутність, претензій не має, цивільного позову заявляти не буде.

Потерпілий ОСОБА_2 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, викликався у визначені судові засідання належним чином дозволеним і в передбачений законом порядок з використанням усіх можливих засобів, в судові засідання не з`явився. 20.04.2021 року через канцелярію Іванівського районного суду Херсонської області потерпілою особою потерпілими ОСОБА_2 було подано заяву про проведення розгляду кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні та під час судового розгляду у його відсутність, матеріальні збитки відшкодовано, претензій не має, цивільного позову заявляти не буде.

Позиція обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненних кримінальних правопорушеннях визнав повністю, пояснення дав аналогічні до фабули обвинувачення, щиро розкаявся у скоєному, про свій вчинок шкодує, в подальшому не вчинятиме нових правопорушень, просить його суворо не карати, пояснив, що 01.03.2021 року близько 18:00 год. він прийшов в гості до своєї знайомої ОСОБА_1 в будинок по АДРЕСА_3 . Знаходячись у вітальній кімнаті даного житлового будинку, побачивши ноутбук марки «Aser», у відсутність ОСОБА_1 , вирішив викрасти такий ноутбук для того, щоб в подальшому його продати, оскільки в нього важке матеріальне становище. В той час, коли ОСОБА_1 вийшла з кімнати, викрав чужу річ, заховав її під куртку, вийшов з будинку, пішов до себе додому. Після крадіжки намагався продати річ, проте цього не вдалося йому зробити, оскільки таку річ виявили працівники поліції.

Окрім цього, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що коли він був в гостях в свого знайомого ОСОБА_2 04.03.2021 року близько 13:30 год. в будинку по АДРЕСА_4 , перебуваючи в спальній кімнаті цього житлового будинку, у відсутність ОСОБА_2 , таємно, викрав зі столу DVD плеєра марки «Dex» та пульт до DVD цього плеєра, а також кабель довжиною приблизно більше 1 метра. Чужі речі викрав з тією метою, що в нього важке матеріальне становище, щоб в подальшому такі речі продати.

Зважаючи на послідовність показань ОСОБА_3 , суд вважає ці показання достовірними.

Зазначені пояснення обвинуваченого суд оцінює в сукупності з іншими доказами, які підтверджують, що саме внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілим було заподіяно матеріальну шкоду, оскільки він скоїв правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), та ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.

Незважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст. 94 КПК України.

Судом під час судового засідання були безпосередньо досліджені письмові матеріали кримінального провадження, щодо достовірності та допустимості наданих стороною обвинувачення доказів, з боку сторони захисту ніяких зауважень щодо наданих документів, заявлено не було.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними долученими доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), та за ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.ч.1,2 ст.185 КК України і доводиться повністю наступними дослідженими судом в ході судового розгляду доказами, а саме:

Постановою від 08.03.2021 року про визнання речових доказів - ноутбука марки «Aser» моделі «Aspire 5720Z series ICL» з штатним зарядним пристроєм;

Квитанцією про прийняття на зберігання речового доказу ноутбука марки «Aser» моделі «Aspire 5720Z series ICL» з штатним зарядним пристроєм;

Висновком експерта №СЕ-19/122-21/1514-ТВ від 10.03.2021 року про оцінку викраденого майна ноутбука марки «Aser» моделі «Aspire 5720Z series ICL» з штатним зарядним пристроєм;

Довідкою про витрати на проведення експертизи на суму 653,80 грн;

Постановою від 08.03.2021 року про визнання речових доказів - DVD плеєра марки «Dex» моделі «DVP - 658»;

Квитанцією про прийняття на зберігання речового доказу DVD плеєра марки «Dex» моделі «DVP - 658»;

Висновком експерта №СЕ-19/122- 21/1522-ТВ від 10.03.2021 року про оцінку викраденого майна DVD плеєра марки «Dex» моделі «DVP - 658»;

Довідкою про витрати на проведення експертизи на суму 653,80 грн;

Постановою від 17.03.2021 року про визнання речових доказів - пульта до DVD плеєра марки «Dex» моделі «DVP - 658», та кабелю з роз`ємами 3RCA довжиною 1,2 метра;

Розписка про отримання під відповідальне зберігання пульта до DVD плеєра марки «Dex» моделі «DVP - 658», та кабелю з роз`ємами 3RCA довжиною 1,2 метра потерпілим ОСОБА_2 .

Довідкою про витрати на проведення експертизи на суму 490,35 грн;

Висновком експерта №СЕ-19/122- 21/1902-ТВ від 19.03.2021 року про оцінку викраденого майна пульта до DVD плеєра марки «Dex» моделі «DVP - 658», та кабелю з роз`ємами 3RCA довжиною 1,2 метра.

Зазначені докази є належними, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України.

Визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, свідчить про те, що він усвідомив суспільно-небезпечний характер своїх дій, визнання ним своєї вини також свідчить про його бажання нести відповідальність за вчинене.

Отже, суд вважає послідовними та узгодженими між собою докази сторони обвинувачення про причетність ОСОБА_3 до таємного викрадення чужого майна (крадіжка), і таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.

Таким чином, вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження суд, зважаючи на визнання ОСОБА_3 своєї вини, приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами іншими письмовими матеріалами справи, що узгоджується з фактами, які мали місце і досліджені судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України, аналізуючи вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх матеріалів кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не суперечать між собою, тобто подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого повністю доведена, противоправні дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.ч.1,2 ст.185 КК України, оскільки він при вищезазначених і досліджених судом обставинах своїми умисними діями, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, таємно викрав чуже майно (скоїв крадіжку), вчинену повторно.

Правова оцінка та мотиви суду

Суд, ухвалюючи по справі рішення, керується нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав для його ухвалення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.ст.55,124 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист; юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний суворо додержуватись закріпленого у ст..62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При ухваленні вироку відповідно до вимог ст..17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також суд при постановленні вироку приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч.ч.1,3 ст.3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК України.

Згідно з вимогами ст..91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінальних правопорушень, які підтверджують обставини, встановлені судом.

Обвинувачений ОСОБА_3 обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України не оспорює, вважає, що вони встановлені в повному обсязі, в суді свою винуватість у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ч.1 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

ОСОБА_3 вчинено кримінальне правопорушенням, передбачене кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння, вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Основним безпосереднім об`єктом правопорушення є чуже майно, яке має вартість, ціну і перебуває у чужій для винної особи власності і винна особа не була наділена певною правомочністю щодо майна.

Об`єктом правопорушення є право власності, як сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Право власності охоплює правові норми, які закріплюють і охороняють стан приналежності матеріальних благ конкретним особам. Власність характеризується наявністю такої влади особи над річчю, яка визнана суспільством і регламентована соціальними нормами. Оскільки влада над річчю неможлива без того, щоб інші особи, невласники речі, ставилися до неї як до чужої, власність означає відношення з приводу речей. Всі інші особи, невласники, зобов`язані утримуватися від будь-яких зазіхань на чужу річ і на волю власника мати цю річ. Таким чином, власність це суспільні відносини, які характеризуються двома основними ознаками: вони виникають з приводу речей, мають вольовий зміст.

Суб`єктивне право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб згідно вимог ст.316 ЦК України. Це означає, що суб`єктивне право власності є абсолютним.

Суб`єктивне право власності це також забезпечена законом міра можливої поведінки фізичної і юридичної особи щодо володіння користування та розпорядження належним особі майном; воно надає власнику можливість на свій розсуд використати своє майно і свій інтелектуальний потенціал для будь-якої незабороненої законом діяльності.

Право власності порушується винним тоді, коли він за законом не має права володіти, користуватися чи розпоряджатися чужим майном.

Судом встановлено, що в дії ОСОБА_3 містять усі ознаки об`єкту злочину, який характерний для ст.185 КК України викрадення речей - ноутбук марки «Aser» моделі «Aspire 5720Z series ICL» з штатним зарядним пристроєм, а також DVD плеєр марки «Dex» моделі «DVP - 658», пульт до DVD плеєра марки «Dex» моделі «DVP-658» і кабель з роз`ємами 3RCA довжиною 1,2 метра, які ОСОБА_3 не належали.

Окрім цього, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 є суб`єктом правопорушення, оскільки він є осудною особою, вчинив правопорушення у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, оскільки особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років підлягають кримінальній відповідальності за крадіжку. Крім цього, ОСОБА_3 може нести кримінальну відповідальність за вчинені ним правопорушення, оскільки він є фізичною особою, тобто людиною, і може нести кримінальну відповідальність оскільки є громадянином України, що відповідає вимогам ч.1 ст.18, ч.2 ст.22 КК України.

В діях ОСОБА_3 проявилася об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст.185 КК України у активних діях у формі усвідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння, оскільки передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, вважав, що робить непомітно протиправне вилучення чужого майна.

З суб`єктивної сторони правопорушення, передбачені ч.ч.1,2 ст.185 КК України, вчинюється тільки з прямим умислом. В діях ОСОБА_3 проявилася суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст.185 КК України.

Із суб`єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел - особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає завдати таку шкоду.

Обов`язковими суб`єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив - спону¬кання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - зба¬гатитися самому.

Відповідно до ст.24 КК України прямий умисел має місце тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Таким чином, прямий умисел характеризується трьома ознаками: 1) усвідомленням суспільної небезпеки діяння; 2) передбаченням суспільно небезпечних наслідків цього діяння; 3) бажанням настання передбачуваних наслідків. Вольовий момент прямого умислу згідно з ч.2 ст.24 КК характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Під бажанням наслідків необхідно розуміти прагнення їх настання.

Зміст інтелектуального моменту прямого умислу при крадіжці полягає в усвідомленні особою фактичної сторони вчинюваного, а також передбачені нею настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії. Усвідомлюючи фактичну сторону вчинюваного, суб`єкт усвідомлює й соціальне значення свого діяння, його характер і суспільну небезпеку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 усвідомлював, що посягає на чужі речі, таємно вилучив з корисливим мотивом для себе чуже майно, на яке він не має ніякого права, передбачав спричинення матеріальної шкоди потерпілим і бажав завдати шкоду.

Крадіжка вважається закінченою з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися таким майном. Своїми діями ОСОБА_3 скоїв закінчені епізоди складу правопорушення, оскільки вилучивши майно потерпілих, винісши за межі приміщення, мав можливість розпорядитися вираденим майном.

Кваліфікованими видами крадіжки є вчинення дій повторно, оскільки ст..32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини кримінального кодексу, оскільки сам факт вчинення правопорушення не перший раз створює повторність, вчинення два або більше тотожних злочинів, передбачених однією й тією ж статтею кримінального кодексу з кваліфікуючою ознакою "повторно". У статті 185 КК України повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цією статтею.

У ч.1 ст.32 КК України вказується, що повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією ж самою статтею або частиною статті Особливої частини КК. Для поняття повторності не має значення, були обидва (або більше) злочини, закінченими чи один з них був лише готуванням до злочину або замахом на нього.

Згідно Постанови пленуму Верховного суду України №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» повторністю злочинів визнається неодночасне вчинення однією і тією ж особою двох або більше злочинів, якщо вони передбачені тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК, при цьому для повторності не має значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин.

Отже, дії ОСОБА_3 носять характер повторності, що означає вчинення вдруге і більше разів такого ж самого, ідентичного за своєю кваліфікацією правопорушення і такий вид повторності є повторністю тотожних правопорушень.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив два закінчені кримінальні правопорушення, передбачених ст..185 КК України, однією і тією самою статтею, і ч.2 ст.185 КК України передбачена кваліфікована ознака - повторність.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними матеріалами справи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, під час розгляду кримінального провадження підтверджено, що ОСОБА_3 , будучи суб`єктом злочину, з прямим раптово виниклим умислом на заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, з мотивів корисливої зацікавленості, будучи переконаним що своїми вмисними діями таємно, непомітно, за відсутності потерпілої ОСОБА_1 протиправно, не будучи наділеним правомочністю щодо майна, викрав з житлового будинку ОСОБА_1 чуже майно - ноутбук марки «Aser» моделі «Aspire 5720Z series ICL» з штатним зарядним пристроєм, який належить потерпілій ОСОБА_1 , в подальшому повторно, будучи суб`єктом злочину, з прямим раптово виниклим умислом на заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, з мотивів корисливої зацікавленості, будучи переконаним, що своїми вмисними діями таємно, непомітно, за відсутності потерпілого ОСОБА_2 , протиправно, не будучи наділеним правомочністю щодо майна, викрав з житлового будинку ОСОБА_2 чуже майно - DVD плеєр марки «Dex» моделі «DVP-658», пульт до DVD плеєра марки «Dex» моделі «DVP-658» і кабель з роз`ємами 3RCA довжиною 1,2 метра, який належить потерпілому ОСОБА_2 при встановлених судом фактичних обставинах, поза розумним сумнівом, його дії правильно кваліфіковані за ч.ч.1, 2 ст.185 КК України.

За таких обставин, у діяннях ОСОБА_3 містяться всі елементи (ознаки) складу правопорушення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) і таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.

Згідно ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, як законний захід особливої форми державного примусу, як одну з форм реалізації кримінальної відповідальності, індивідуалізації застосування примусу тільки до особи, визнаної винною у вчинені злочину і таке покарання має на меті не тільки кару, а й покарання необхідне й достатнє для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і не повинно мати на меті завдання фізичних страждань або принизити людську гідність.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст.65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд по даному кримінальному провадженню, вирішуючи питання призначення покарання ОСОБА_3 вирішує питання призначення йому покарання у межах, установлених у санкції ч.ч.1,2 ст.185 КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини кримінального кодексу, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також враховуючи те, що ОСОБА_3 має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

При цьому, суд враховує те, що ст..62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Судом враховано, що відповідно до ч.2 ст.12 КК України вчинене обвинуваченим правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, є кримінальним проступком.

Судом враховано, що відповідно до ч.ч.3,4 ст.12 КК України вчинене обвинуваченим правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, є нетяжким злочином.

Призначаючи покарання відносно обвинуваченого, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, оскільки вчинене ОСОБА_3 правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України відповідно до ч.1,2 ст.12 КК України є кримінальним проступком, а правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України відповідно до ч.1,3,4 ст.12 КК України є нетяжким злочином.

Також приймається до уваги те, що згідно вимог ст..13 КК України правопорушення, вчинені ОСОБА_3 є закінченими за своїм складом, оскільки фактично настали суспільно небезпечні наслідки, передбачені ч.ч.1,2 ст.185 КК України як обов`язкова ознака об`єктивної сторони, винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися цим майном на власний розсуд.

Згідно вимог ст..19 КК України ОСОБА_3 є осудним, який під час вчинення кримінального правопорушення усвідомлював свої дії, правильно розумів фактичні об`єктивні ознаки правопорушення, а саме що дії скеровані були вмисно на таємне викрадення чужого майна, розумів що скоює суспіль¬но небезпечне діяння, знав і усвідомлював в якому місці вчиняє дії, обрав спосіб вчинення правопорушення і усвідомлював про суспільно небезпечні наслідки.

ОСОБА_3 вчинив згідно вимог ст..ст.23,24 КК України умисне правопорушення з прямим умислом, оскільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Судом враховано обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння, оскільки ОСОБА_3 не вчиняв правопорушення з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Його дії не були спрямовані на затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи. Правопорушення не були вчинені у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. Також ОСОБА_3 не вчинив правопорушення під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками, або вчинення діяння в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_3 - враховано позитивні і негативні соціальні, фізичні, психічні і правові елементи характеристики особи.

Судом, відповідно до ст.66 КК України, прийняті до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого: щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке виражається в активній участі та усунення заподіяної шкоди.

Таким чином, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, визнаються щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого правопорушення, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_3 проявилося щире каяття.

Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

Окрім цього, на думку суду обставиною, яка пом`якшує покарання, що не передбачена ч.1 ст.66 КК України, але враховується як така на підставі ч.2 ст.66 КК України, є вчинення винним правопорушення вперше. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам дано роз`яснення, відповідно до якого особам, які вперше вчинили злочини, доцільно призначати менш суворе покарання.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом, відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

Згідно вимог ст..35 КК України повторність кримінальних правопорушень враховуються при призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених КК України.

При обранні міри покарання ОСОБА_3 суд керується вимогами Постанови пленуму Верховного суду України №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якою передбачено, що при призначенні покарання за сукупністю злочинів судам необхідно поряд з роз`ясненнями, зазначеними у цій постанові, враховувати роз`яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року N7 "Про практику призначення судами кримінального покарання".

Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_3 .

Судом враховано психічні ознаки, оскільки на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, і відсутність психічного розладу, що вбачається з довідки виданої КНП «Іванівська ЦРЛ».

Раніше не судимий. За інформацією районного сектору з питань пробації філії Державної установи «Центр пробації» у Херсонській області вбачається, що ОСОБА_3 на обліку не перебуває.

За місцем проживання характеризується з позитивної сторони, громадського порядку не порушує, що становить поведінку в побуті і відображає додержання вимог суспільного співжиття, що вбачається згідно характеристики на обвинувачену особу.

Враховано відсутність сім`ї, оскільки не одружений, в склад його сім`ї не входять малолітні чи неповнолітні діти, проживає без реєстрації за адресою по АДРЕСА_1 . Також обвинувачений не є депутатом, будучи працездатним ніде не працює.

На протязі всього судового розгляду ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушень визнавав, відомості про працевлаштування в справі відсутні, потерпілі претензій матеріального та морального характеру не мають, у скоєному покаялася, не намагалася уникнути від відповідальності.

Правопорушенням заподіяну шкоду усунуто, речові докази, які постановою про визнання речових доказів визнано речовими доказами, приєднано до матеріалів кримінального провадження та передано згідно розписок на зберігання потерпілим.

Відсутні підстави звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, у зв`язку з передачею особи на поруки, у зв`язку із зміною обстановки, у зв`язку із закінченням строків давності.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, його наслідків, даних про особу обвинуваченої, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе при застосуванні до нього покарання в межах санкції ч.ч.1,2 ст.185 КК України.

З урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, думки сторони обвинувачення прокурора, який в судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів у вигляді 2 років обмеження, застосувавши до нього ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в два роки, думки сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_3 , який в судових дебатах просив суворо не карати, не позбавляти його волі, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому за вчинені ним кримінальні правопорушення в межах санкцій ч.1 ст.185 КК України, та ч.2 ст.185 КК України.

Згідно ст..69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Разом з тим, враховуючи дані особи обвинуваченого ОСОБА_3 , той факт, що він провину свою визнав та розкаялася, з урахуванням сукупності пом`якшуючих покарання обставин, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, та інші обставини справи, суд вважає що його можливо звільнити від покарання з випробуванням в силу ст..75 КК України.

У випадку застосування ст.76 КК України до обвинуваченого, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов`язки, передбачені ч.ч.1,2 ст.76 КК України.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин вчинених кримінальних правопорушень, характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, його наслідків, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обтяжуючих вину обставини, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе при застосуванні до нього покарання пов`язаного з позбавленням волі і звільнення його від відбування покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, з урахуванням обставин кримінального правопорушення і даних про особу обвинуваченої, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі, але в мінімальних межах санкції інкримінованої йому статті Кримінального кодексу, із застосуванням ст.69,75,76 КК України і вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових правопорушень. Суд вважає можливим призначити йому покарання в мінімальній межі, встановленої в санкції частини статті, яка передбачає відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення.

Суд вважає можливим в дотримання вимог ч.1 ст.70 КК України при сукупності вчинених кримінальних правопорушень ОСОБА_3 призначити покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, і визначає остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушень в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, яка передбачає більш суворе покарання.

Покарання, яке обирає суд є пропорційним характеру вчинених ОСОБА_3 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.

Призначаючи покарання суд не лише індивідуалізує покарання, а й стверджує принцип невідворотності покарання.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Таким чином, згідно зі ст..6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв`язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Дубенко проти України» від 11.01.2005 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року).

Оскільки, запобіжний захід відносно обвинуваченого в ході досудового слідства не обирався, суд не вбачає підстав і потреби в застосовуванні відносно нього запобіжного заходу на цьому етапі судового розгляду.

В рамках кримінального провадження ні прокурором в порядку ст.128 КПК України, ні потерпілими не було пред`явлено цивільного позову.

Питання про долю речових доказів і документів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження і таке питання потрібно вирішити в порядку ст.100 КПК України - повернути власникам речових доказів, а інші докази які були долучені до матеріалів кримінального провадження, у подальшому слід зберігати при матеріалах справи.

Питання про судові витрати суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України. Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Оскільки по справі залучався експерт на проведення товарознавчої експертизи, у зв`язку з чим процесуальні витрати підлягають стягненню з винної особи.

Судом також враховано вимоги п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Керуючись ст.ст.7,8,9,22,30-33,84-86,110,318,319,349,369-371,373,374,376 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185 КК України та ч.2 ст.185 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання:

- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

- за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначає ОСОБА_3 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Застосувати до ОСОБА_3 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, визначивши йому іспитовий строк в два роки, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Октябрське, Красногвардійський район, АР Крим, проживаює без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , адреса реєстрації згідно паспортних даних: АДРЕСА_2 , наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль за поведінкою засудженого здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи засудженого.

Заходи забезпечення не застосовувались. Запобіжний захід засудженій особі до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази:

- ноутбук марки «Aser» моделі «Aspire 5720Z series ICL» з штатним зарядним пристроєм, який під розписку переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_1 - повернути власнику ОСОБА_1 ,

- DVD плеєр марки «Dex» моделі «DVP-658», пульт до DVD плеєра марки «Dex» моделі «DVP-658», та кабель з роз`ємами 3RCA довжиною 1,2 метра, які під розписку передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - повернути власнику ОСОБА_2 .

Докази, які підтверджують вину в скоєному і які були долучені до матеріалів кримінального провадження - постанови про визнання речових доказів, квитанції про прийняття на зберігання речових доказів, розписки потерпілого ОСОБА_2 про отримання на відповідальне зберігання речових доказів, довідки про витрати на проведення експертиз, висновки експерта, а також докази, які характеризують обвинувачену особу і які були долучені до матеріалів кримінального провадження - зберігати при кримінальній справі.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/122-21/1514-ТВ від 10.03.2021 року на суму 653,80 грн, №СЕ-19/122-21/1522-ТВ від 10.03.2021 року на суму 653,80 грн, №СЕ-19/122-21/1902-ТВ від 19.03.2021 року на суму 490,35 грн.

Отримувач платежу - ГУК в м. Херсоні /м. Херсон/ 24060300,

код отримувача (ЄДРПОУ) - 37959517,

р/р № UA158999980313030115000021451

банк одержувача - Казначейство України (ЕАП, ел.адм.подат.),

МФО 899998.

Вирок суду першої інстанції може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Іванівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Р. І. Ференц