Ухвала суду № 96805335, 07.05.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2021 Справа №607/8003/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі судді Братасюка В.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в :

Адвокатом Синявською О.В. яка діє в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, який буде пред`явлено до Тернопільського міскрайонного суду та предметом якого буде:

-скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 26960188 від 10.12.2015 18:27:13, прийнятого приватним нотаріусом Кобелєвою Аллою Михайлівною Київського міського нотаріального округу м. Києва;

-скасування запису про реєстрацію права власності 12471067 на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61, 60 кв.м. за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968;

-визнання права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 , загальної площею 61,60 кв.м. за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на підставі договору дарування від 14.12.2005 року, № в реєстрі 3883, посвідченого державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Кашанською М.І.

Відповідачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», з залученням до участі у справі в процесуальному статусі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Тернопільську міську раду, Південно-західне міжрегіональну управління Міністерства юстиції, особу, котра може отримати статус учасника ОСОБА_2 (колишнього приватного нотаріуса).

Судячи зі змісту заяви, позов просять забезпечити шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації, зокрема державним реєстраторам, Міністерству Юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам чи іншим органам чи особам, які виконують функції державного реєстратора, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про виконавче провадження» вчиняти реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо предмета спору - об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 61, 60 кв.м., строком до набрання законної сили остаточним судовим рішенням по справі, а також просять накласти арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61, 60 кв.м., право власності на яку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968, строком до набрання законної сили остаточним судовим рішенням по справі.

Вирішуючи питання забезпечення позову Суд виходить з наступного.

14.12.2005 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування, в реєстрі №3883, посвідченим державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Кашанською М.І, та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.02.2007 р., № в реєстрі 412.

29.08.2008року між ОСОБА_4 та АКБ «Укрсіббанк» було укладено іпотечний договір №7202 про передачу в іпотеку кв. АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_5 раніше подарував ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

Відповідач акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСіббанк» своїм листом № 30-42 -356 заявив клопотання про заміну сторони по справі і залучення до участі у справі правонаступника товариства із обмеженою відповідальністю «Кей - Колект», у зв`язку із укладенням 12.12.2011 року між банком і ТзОВ «Кей - Колект» договору факторингу № 1 про перехід права вимоги та зобов`язання, які виникли між ОСОБА_6 на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11388363000 від 29.08.2008 року та іпотечного договору від 29.08.2008 року за реєстром № 7202, де в даний час іпотеко держателем вказаної квартири є ТзОВ «Кей - Колект».

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської;’області від 10.05.2012р. та додатковим рішенням від 04.12.2012р., залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 19.07.2012 року, справа 1915/3089/2012, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним іпотечний договір від 29.08.2008 року за реєстром № 7202, посвідчений приватним нотаріусом Березій З.А. Тернопільського міського нотаріального округу, укладений між АКІБ «УкрСіббанк» і ОСОБА_4 про передачу в іпотеку кв. АДРЕСА_1 .

Зобов`язано приватного нотаріуса Березій З.А. Тернопільського міського нотаріального округу виключити із Державного реєстру іпотек запис про обтяження на кв. АДРЕСА_1 , іпотеко держателем якої є ТзОВ «Кей -Колект».

Підставою для задоволення позову стало те, що спірна квартира задовго до укладення договору іпотеки, а саме 14.12.2005 року згідно нотаріально посвідченого договору була подарована ОСОБА_1

24.05.2013р. ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі № 607/4554/13 закрито провадження за позовом правонаступника померлого ОСОБА_7 ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним.

09.04.2021року ОСОБА_1 , стало відомо, що 10.12.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Кобелєвою Аллою Михайлівною протиправно прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 26960188 на підставі, визнаного судовим рішенням недійсним, договору іпотеки, № 7202, виданого 29.08.2008 року приватним нотаріусом Тернопільського МНО Березій З.А, та незаконно зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даний спосіб, обґрунтовується тією обставиною, що дії відповідача щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 було здійснено на підставі, визнаного судовим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.05.2012р., справа № 1915/3089/2012 недійсним договору іпотеки, № 7202 від 29.08.2008 року, вважає, що існує можливість продати або у інший спосіб здійснити відчуження зазначеного нерухомого майна, а обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч.3 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 907/73/19.

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, додані до заяви документи, та те що відповідач до прийняття судом рішення та набрання ним чинності може вчинити дії, що призведуть до відчуження спірного майна, виходячи із засад розумності, та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін та зважаючи на наявність загрози утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд вважає, що заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід задовольнити частково, забезпечити позов шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 61,60 кв.м., до набрання законної сили судового рішення у даній справі, оскільки такий вид забезпечення позову є доцільним та співрозмірним заявленим у майбутньому позовним вимогам.

В частині забезпечення позову, щодо накладення арешту на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,60 кв.м., право власності на яку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968, слід відмовити, так як вище застосований судом захід забезпечення позову є достатнім, оскільки унеможливить відчуження майна відповідачем та до вирішення спору по суті право власності на спірне майно не перейде до іншої особи.

Застосування заходів щодо зустрічного забезпечення позову суд вважає недоцільним.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149-154, 259, 260, 353,354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Заяву задовольнити частково.

Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації, зокрема державним реєстраторам, Міністерству Юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам чи іншим органам чи особам, які виконують функції державного реєстратора, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про виконавче провадження» вчиняти реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо предмета спору - об`єкту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 61,60 кв.м., строком до набрання законної сили судового рішення у даній справі.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, у 15-денний строк з дня проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

СуддяВ. М. Братасюк